Фольклорні види усної реклами Середньовіччя

Рекламна діяльність герольдів.

Не менш популярними, ніж ярмарки, у 11-12 століттях стають лицарські турніри. У ході формування лицарського стану елементи демонстративності відігравали значну роль. Функції міських глашатаїв для лицарів-феодалів виконували гер о льди. Це була дуже почесна посада. Герольди забезпечували ритуально розроблений порядок лицарського єдиноборства і були відповідальні за дотримання складної внутрішньостанової ієрархії під час комплектування груп супротивників. Звідси випливала необхідність досконально розбиратися у все більш зашифрованій символіці лицарських гербів, що, у свою чергу, стало підставою для створення особливої ​​галузі знання – геральдики.

За кілька днів до початку турніру щити лицарів, які претендували на участь у ньому, виставлялися для загального огляду та обговорення. Герольди були відповідальні за правильність інтерпретації символіки емблем і точну ідентифікацію родової належності лицарів, ступеня їх знатності тощо.

Ще однією важливою справою герольдів була діяльність у сфері масового інформування, зокрема, рекламування. Саме з їх допомогою сусідні феодали дізнавалися про майбутньому турнірі, зокрема про ймовірних учасників, а також і про ступені благородства, давнину родів, майнову спроможність бійців. Ця процедура називалася блазонуванням (від нім. blasen – сурмити в ріг) і мала характерний звуковий супровід. Герольди також оповіщали про перемогу того чи іншого учасника, підводили переможців для отримання нагород до верховного правителя або прекрасної дами.

Самі лицарі мали не тільки образотворчі, але і звукові розпізнавальні знаки. Таку функцію виконували специфічні позивні мелодії їх горнів.

Глашатаї і герольди – інституалізовані види масового інформування. Це історично сформовані в процесі поділу праці професійні відгалуження рекламної діяльності. І ті й інші мали об’єднання і зазвичай прагнули передавати свою посаду в спадок.

Паралельно з утвердженням професійних варіантів усної реклами в розвиненому Середньовіччі потужно заявляють про себе її фольклорні різновиди. Такі тексти створюються за трьома головними напрямами.

1) "Крики вулиць" середньовічних міст, тобто оперативні поточні повідомлення про товари, послуги бродячих торговців, ремісників, фокусників і акробатів. Ці – "крики" час від часу присікалися владою того чи іншого великого міста. Проте викоренити це явище не вдалося – свідчення тому збірники усних рекламних текстів, наявні в європейських країнах, зокрема: "Крики Парижа", "Крики Лондона", "Крики Рима".

2) Другий напрямок усної середньовічної рекламотворчості – тексти стаціонарних зазивал крамничок, таверн, винних льохів тощо.

3) Третій напрямок усної реклами – ярмарковий фольклор. У ньому перетинаються, взаємодіють, стикаються 2 вищевказаних різновиди усної реклами та формуються нові відгалуження, як правило особливо витончені, вправні, яскраві.

7. Рекламні особливості "криків вулиць".

Словесний і музичний компоненти образа (початкового "іміджу") товару або послуги доповнювалися зовнішнім декором продавців: характерним одягом і предметами, які зазвичай перебували в руках, кошиках або на лотках, повішених через плече. У книзі "Крики Рима" дано зображення двохсот варіантів подібних обліков.

Найбільш виразними й ефективними були "крики" труп бродячих артистів, що приходили в місто. Вони – з дозволу міської влади – влаштовували гучні, барвисті ходи центральними вулицями, доповнюючи свої закличні вигуки звуками ріжків і барабанів, співом, декламацією. Отже, "крики вулиць", здавалося б, глибока архаїка – між тим, цей фольклорний варіант реклами ще незадовго до Першої світової війни процвітав на вулицях європейських міст.

Мабуть, тільки останнім часом усна жива реклама почала трохи – але далеко не повністю – здавати свої позиції.

Дата добавления: 2014-01-11