Рекламна творчість В. Маяковського й О. Родченка

Всю рекламну творчість поета В. Маяковського об’єднують риси напористого слогана, часто далекого від правди і від поглядів самого автора. Відомо, що автор хрестоматійних рядків про достоїнства виробів радянської промисловості, носив німецькі костюми, американські галстуки, користувався французькою парфумерією, обожнював американські автомобілі.

Нові торгові організації знайшли в особі Володимира Маяковського вельми вмілого пропагандиста. Ось зразки: «Всё, что требует желудок, тело или ум, – всё человеку предоставляет ГУМ», «Тому не страшен мороз зловещий кто в ГУМе купит тёплые вещи», ««Остановись, уличное течение! Помните: в Моссельпроме лучшее печенье!», «Забудьте моду! К чёрту вздорную! Одежду в Москвошвее требуй. Простую, лёгкую, просторную....Одежду не найдёте проще – Прекрасная и для занятий И для гулянья с милым в роще».

Маяковський пробував осмислити роль реклами в суспільному житті, написавши в 1923 р. статтю «Агітація і реклама». Він переконував: «Ні одна, навіть вірна справа не рухається без реклами. Зазвичай думають, що треба рекламувати тільки гидоту – хороша річ і так піде. Це найбільш хибна думка. Реклама – це ім’я речі. Реклама повинна нагадувати нескінченно про кожну, навіть чудову річ... Думайте про рекламу... Тут ми ще цуценята. Треба повчитися... Треба кликати, треба рекламувати, щоб каліки негайно зцілялися і бігли купувати, торгувати, дивитися!».

Маяковський, по суті, представляв собою рекламне агентство повного циклу. Він сам знаходив клієнтів, сам складав тексти, призначав ціну, «пробивав» виконання замовлень на плакати, навіть робив щось на зразок самостійних маркетингових досліджень. Рекламні плакати і тексти в його виконанні йшли як з конвеєра. Реклама макаронів, цигарок, пива, галош, сосисок, книг – здається, що йому було все одно що рекламувати. Гіперболізм, директивність, епатажність притаманні всім його рекламним творам. Один з його віршів так і називається: «Римовані гасла». Правду факту він вважав кращою за правду слова. Цей рекламний потік почав вичерпуватися разом з ринковими елементами в господарському житті СРСР.

О. Родченко був серед родоначальників конструктивізму. Майстер портрета, репортажної зйомки, жанрових знімків, художник вирізнявся новаторським використанням контрастної світлотіні, а композиційна побудова кадрів викликала появу термінів «перспектива Родченка» і «помилковості перспективи Родченка». Захоплення А. Родченка творчим фотомонтажем, документальної и постановочної фотозйомки дозволили майстру виступити першовідкривачем Нової плакатної форми. У рекламі хронікальної фільму Дзігі Вертова «Кінооко» він продемонстрував можливість застосування монтажу фотографій. Так досягнув сильного емоційного впливу плаката на глядача (1924). Вершиною лаконічного втілення рекламної ідеї стали «Ленгіз» О. Родченка з фотопортретом Л. Брик (1925). До незаперечно шедеврів використання фотомонтажу належати рекламні кіноплакати його сучасників О. Лавинського до фільму С. Ейзенштейна «Броненосець"Потьомкін"» (1926), братів Стенбергів до документальної стрічки Д. Вертова «Одинадцятий» (1928) i З. Семенова-Менеса до фільму В. Туріна «Турксіб» (1929).

3. Оголошення у радянських газетах та перші рекламні організації («Рекламтранс», «Промреклама», «Мосторгреклама» та ін.)

Після Громадянської війни російська реклама поступово виходила з кризи. У 1920-х рр. почали з’являтися великі рекламні агентства, переважно державні, такі як: «Мосторгреклама», «Зв’язок», «Рекламтранс» і «Промреклама». У період непу (середина 20-х – початок 30-х рр.) Реклама стала знову бурхливо розвиватися. Радянська реклама цього періоду зуміла об’єднати досягнення художників-конструктивістів та традиційні прийоми старої російської реклами. Вона змінила образ вулиць міст й оздоби вітрин магазинів на новий образ героїв Нової країни. Реклама почала з’являтися в громадських місцях: в готелях, театрах, на трамваях.

Активний розвиток отримала не тільки реклама комерційна, а й соціальна, що пропагує світле майбутнє. Реклама стала знаряддям боротьби держав з приватним сектором економіки, але реально реклама не виконувала свого головного завдання – бути посередником між споживачем та виробником. Держава прагнула в такий спосіб перевиховати громадян «нової країни» після Жовтневої революції. Серед населення йшла пропаганда радянського образу життя на формування питань нових моральних орієнтирів. Після Громадянської війни в країні панувало безладдя, розгул людських вад та шкідливих звичок, які у повсякденні заважали будувати соціалізм. Таких було оголошено «ворогами культурної революції». За допомогою плаката держава вирішила боротися з людськими пороками: пияцтвом, лінню, безкультур’ям, статевою розпущеністю та безграмотністю. До роботи над плакатами було залучено кращих художників, дизайнерів й письменників, які були на той час: Дені, Рогів, Черемних, Кукринікси, Янг, Маяковський, Бідний.

В 1929 – 1930 рр. у Радянському Союзі йшла антиалкогольна компанія. Вже було випущено багато соціальних плакатів. Особливо потрібно відзначити фотомонтажний плакат Буланова «Папа, не пий» (1929), роботу художників ІЗОРАМа «Пам’ятай, коли ти п’єш – твоя сім’я голодна» (1930). Трагізм ситуації окрім зображення підкреслюють вражаючі образи и ємні слогани.

Говорячи про антиалкогольні плакати, потрібно виділити особливо серію «пияцтво на роботі». Сюди треба зарахувати плакати Янга и Черномордик «З робочої гущі виженемо питущіх» (1929), «Геть п’яниць! Заявімо голосно...» (1929). На плакатах п’яниці зображені страшними покручами, від яких у виробництві трапляються поломки. У слоганах розкривається вся антиалкогольна кампанія минула років: «У маленькому склянці… може потонути величезний завод», «Геть п’яниць! Заявімо голосно. Від п’яниць лише хуліганство й поломки!». Алкоголь постає як ворог народу, Радянського Союзу, культурної революції.

Поруч з антиалкогольною кампанією та пропагандою проти статевої розбещеності йшла антинікотинова кампанія проти куріння. У плакатах пояснювалося, що «Тютюн – отрута», «Нікотин з 5 цигарок, вбиває кролика, зі ста цигарок – коня». У цій категорії представлені два вида тематичних плакатів: куріння - шкода здоров’ю та куріння – шкода роботі.

Радянський політичний плакат. Це плакати на агітаційну, військову и виборчу тематику, виконані тільки у рамках державного замовлення.

У витоків радянського політичного плаката лежить російський агітаційній, військовий, благодійний и виборчий плакат 1914 – 1917 рр. Стильове формування плаката відбулось в період, коли традиції модерну в графіці сягали ще минулого, а конструктивізм лише формувався. Плакат Громадянської війни створювався з метою пролетарської агітації. Підтвердження цьому плакат «Ти записався добровольцем?» Д. Мора і «Клином червоним бий білих» Л. Лисицького. В 1920-ті рр. агітаційній плакат збагатився новою пролетарською тематикою и персонажами – робочий, працівниця, піонер, світовий пролетаріат, світова буржуазія... Плакат розповідав про значення радянських свят: 1 Травня, 8 Березня, річниць Жовтня (наприклад, «Хай живе 1 Травня» П. Соколова-Скаля, 1928).

В політичному плакаті працювали чудові майстри-художники, котрі були першовідкривачами у сфері застосування фотомонтажу, діагональних й великопланових композицій, великоформатного плаката: Р. Клуцис, У. Йолкін, У. Корецький.

Комерційна реклама у СРСР 1920-х гг. Найбільший замовник цього періоду – «Моссільпром». До нього увійшли націоналізовані пивоварні й спирто-водочні заклади, кондитерські и тютюнові фабрики. Слоган «Ніде як в Моссільпромі»,супроводжував компанію багато років.

З другої половини 20-х рр. рекламу для «Моссільпрому» створювалі Буланов, Тархов, Такке, Зеленський. На зміну конструктивістським плакатам Родченка прийшли барвисті портретні й сюжетні композиції, наповнені динамікою, гумором, мальовничістю. У цих плакатах вже використовувався не фотомонтаж, а малюнок. Гасло дизайнерів цього періоду – «Товар – обличчям!». Як приклад можна навести плакат М. Буланова «Ніде як в Моссільпроіе. Продукти державних фабрик» (1926). У 30-х рр. «Моссільпром» віробляв товари для експорта у зарубіжні країни, які й супроводжували відповідними плакатами, Наприклад, плакат А. Зеленського «Ірис-Прима. Моссільпром. Москва. СРСР» (1930). Тут намальовані ляльки в національних російських костюмах, а сам рекламний текст написано на англійській мові. Здебільшого А. Зеленський працював над рекламою «Ленінградського табакотресту» (цигарки «Дюшес», «Пушкін» тощо). Товар з його рекламних плакатів постачали в новому образі. У його доробку відсутня якась розповідь, що властива мальованій рекламі початку XX ст., графічний малюнок та шрифт вигідно доповнюють однин одного, що робить листи цікавими й незвичайними.

Ще одна частка комерційної реклами – кіноплакат. Радянський кіноплакат 20-х рр. виконував одразу два завдання: ознайомлював із сюжетом фільму й теж показував, де добро, а де зло. Добрі персонажі у 20-ті роки не так зображувалися, скільки вгадувалися – «нашими» були ті, хто сміявся над старим світом и зневажав його. Тільки в сталінські тридцяті на плакатах з’явилися «нові радянські люди»: пишать здоров'ям, фізкультурниці, селянки и робітниці, ідеологічно підкуті герої Громадянської війни, билинні російські богатирі.

Графічний плакат не отримав довге життя. Кіностудії друкували його на самому дешевому папері, до справи йшов і зворотній бік аркуша. У жанрі плаката з’явилися визнані класики: брати Володимир і Георгій Стенберги, У. Болотов та знаменитий конструктивіст А. Родченко, інші.

Плакат 20-х рр. мав привчати людей до нового життя, нової країни, нових порядків. Тому митці й дизайнери прагнули у кожному плакаті відобразити нововведення часу. Плакат уникав колишньої ілюстративності й переходив до локальних плям, від зображальності та плавності до геометричних, конструктивних форм та його спрощення; зменшеності відтінків, збільшення контрастності, від плавних, рукописних шрифтів до рубаних, стаючи окремою формою. Якщо в російських рекламних плакатах кінця XIX – початку XX ст. більше мальовничості, декоративності й переважають статичні композиції, то в конструктивістських плакатах переважає динаміка, яка досягається застосуванням діагоналей. Художники шукали універсальні елементи художньої форми, протестували проти традиційного реалістичного зображення об’єктів дійсності. Кожному предмету дійсності протиставляли якусь конструкцію. Саме Прагнення зробити «конструктивну структуру» основою формоутворення об’єднало художників колись різних напрямів. Їх основним завданням стало художнє оздоблення нових форм громадської активності мас: політичних маніфестацій и вуличних свят. Стали з’являтися агітаційні трибуни, встановлювались кіоски оригінальної конфігурації. Конструктивізм мав для агітації мінімум слів і зображення – більше скрадливості.

Дата добавления: 2014-11-06