Контрольні групі до роботи з підлеглими через 8 місяців їх служби на посаді

Результати оцінки готовності молодших командирів експериментальні групі і

Групи	Оцінки	"Відмінно"	"Добре"	"Задовільно"	"Незадовільно"
Експериментальна	Кількість молодших командирів
%	11,9%	62,7%	22,0%	3,4%
Контрольна	Кількість молодших командирів
%		36,7%	46,9%	16,4%

Порівняння отриманих даних показує, що рівень компетентності, виявлений молодшими командирами служби за контрактом експериментальної групи, значно вищий, ніж у молодших командирів контрольних підрозділів ("відмінних оцінок" –7 і 0, "хороших" – 37 і 18, "задовільних" – 13 і 23, "незадовільних" – 2 і 8). Це привело до певних позитивних змін у рівні демонстрованих ними практичних умінь у сфері повсякденного керівництва, навчання і виховання підлеглих. Так, до 12 місяця перебування на посаді середні значення оцінних балів таких умінь у молодших командирів експериментальні групі і контрольні групі відповідно становили: умінь командира – 3,85 і 3,5; умінь повчального – 3,63 і 3,47; умінь вихователя – 3,76 і 3,44. Разом з тим слід визнати, що підвищення якості необхідних для роботи з підлеглими знань не відразу вплинуло на ефективність службової діяльності і відповідні характеристики процесу становлення молодших командирів. Адже аналіз загальних результатів експерименту через шість місяців роботи значних відмінностей ще не виявив. У подальші шість місяців становище дещо змінилося, експериментальна робота почала давати відчутніші результати. Зросла службова і суспільна активність молодших командирів, згуртованіше стали їх первинні колективи, помітно посилився вплив цієї категорії командирів у сфері службових і міжособових відносин військовослужбовців.

Швидше почали формуватися командирські якості і уміння молодших командирів, прискорився процес їх становлення. Проте слід пояснити причини недостатніх попередніх успіхів. Встановлено, що вони пояснюються: по-перше, певною невпевненістю офіцерського складу в успіху експериментальної роботи і недостатніми зусиллями, що додаються в реалізації її завдань; по-друге, наявністю в експериментальних підрозділах значної різниці в статусі між військовослужбовцями різного строку служби, що істотно уcкладнило затвердження молодших командирів у колективі як командирів; по-третє, повільною перебудовою роботи офіцерів з молодшими командирами служби за контрактом, живучістю й інерцією старих підходів до неї, особливо в управлінні їх становленням; по-четверте, недосконалістю рекомендацій, що спочатку апробовуються, оскільки унаслідок обмеженості часу, формуючий експеримент був початий ще до завершення констатуючого експерименту, відсутності достатньо повних і обґрунтованих даних про хід становлення молодших командирів; по-п'яте, збільшеною вимогливістю офіцерів-експертів в оцінках відповідності реальних успіхів молодших командирів – критеріям методики.

В цілому можна зробити висновок про те, що підвищення психолого-педагогічної компетентності командирів позитивно позначилося на якості їх навчально-виховної роботи з молодшими командирами служби за контрактом, дозволило поліпшити керівництво молодшими командирами.

Дата добавления: 2014-10-17