Суть, умови виникнення та функції ринку

ПЛАН

ІНФРАСТРУКТУРА

ТЕМА 4. РИНКОВА СИСТЕМА: СУТЬ,СТРУКТУРА ТА

§1. Суть, умови виникнення та функції ринку.

§2. Основні суб’єкти ринкової економіки. Схема кругообігу ресурсів, товарів і доходів.

§3. Структура сучасного ринку.

§4. Конкуренція та її роль у ринковій економіці.

§5. Поняття ринкової інфраструктури та її основні елементи.

Світовий досвід показує, що найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка. Вона формувалась на протязі декількох тисяч років в результаті поступового розкладання натурального господарства. В основі цього процесу лежав розвиток суспільного поділу праці і економічна відокремленість товаровиробників в рамках приватної власності на засоби виробництва. Цей процес зробив необхідною і єдино можливою формою зв’язків між економічними суб’єктами обмін результатами господарської діяльності. Якраз такий безперервний процес обміну на основі певних законів продуктами праці і є ринок у його найпростішому розумінні. Дійсно, ринок характеризується передусім тим, що продукт в його умовах створюється не для власного споживання, а для споживання іншими через обмін. Однак, зводити ринок лише до обміну чи торгівлі недоцільно. Це означало б, що для переходу від командно-адміністративної системи управління до ринкової економіки достатньо перебудувати лише сферу обміну. Насправді ж цей процес значно складніший і для його здійснення необхідна корінна перебудова всіх сфер господарської діяльності – виробництва, розподілу, обміну, споживання.

В економічній літературі немає єдиного визначення суті ринку. У побуті під ринком розуміють передусім простір (місце, територію, зону), по якому здійснюється купівля-продаж товарів. Багатьма економістами, як ми вже відзначали, ринок розглядається як фаза обміну процесу відтворення. Окремі автори акцентують увагу на системі відносин між людьми. Серед цих визначень найпоширенішими є такі:

- ринок – це інститут, або механізм, який зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг;

- ринок означає групу людей, що вступають у тісні ділові відносини та укладають важливі угоди щодо купівлі-продажу певних товарів;

- ринок – це відносини між людьми, які проявляються через обмін, який функціонує на основі законів товарного виробництва і обміну;

- ринок – система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Кожне з вказаних визначень відображає певні сторони ринкових відносин. Щоб спробувати відобразити всю їх повноту, дамо наступне визначення. Ринок – це механізм взаємодії економічних суб’єктів, який визначає ціни та кількість необхідних товарів і послуг в результаті взаємодії попиту, пропозиції та конкуренції. Таким чином у цьому визначенні ми виділяємо чотири основні елементи, які утворюють ринок: попит, пропозицію, ринкову ціну і конкуренцію. По суті, спосіб ціноутворення є найбільш яскравим зовнішнім критерієм, який дозволяє відносити ту чи іншу економічну систему до ринкової. Ціни – це орієнтири, керуючись якими власники ресурсів, підприємці та споживачі роблять свій вибір, щоб реалізувати власний інтерес. Система цін і ринків є основною організуючою системою ринкової економіки, а конкуренція – механізмом контролю.

Сучасний цивілізований ринок представляє собою надзвичайно складне, полісистемне утворення, що має надзвичайно багату структуру. Характер ринку у сучасних розвинених країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю та самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, свободою економічної діяльності.

Основними соціально-економічними умовами виникнення і функціонування ринку є суспільний поділ праці, завдяки якому відбувається спеціалізація виробників на виготовленні тих чи інших конкретних продуктів і економічна відособленість окремих виробників як власників. Іншими словами йдеться про різноманітність форм власності, серед яких чільне місце посідає приватна власність.

Сутність ринку знаходить свій вираз в його головних економічних функціях. До найважливіших функцій ринку відносять такі:

- інформаційна полягає в тому, що через постійні зміни цін, процентних ставок та інших параметрів ринок дає виробникам об’єктивну інформацію, що вигідно виробляти, а споживачам, що купувати, скільки, якого асортименту і якості товарів та послуг потребує в даний момент ринок;

- посередницька полягає в тому, що економічно відособлені виробники в умовах глибокого суспільного поділу праці повинні знайти один одного і обмінятись результатами своєї господарської діяльності. Без ринку практично неможливо визначити наскільки взаємовигідною є той чи інший технологічний і економічний зв’язок між конкретними учасниками суспільного виробництва;

- ціноутворююча полягає в тому, що товари і послуги одного призначення, які поступають на ринок, містять неоднакову кількість матеріальних і трудових затрат. Але ринок визнає лише суспільно необхідні затрати, тільки їх згоден оплатити покупець. На ньому визначається суспільна вартість, розрахувати яку не може жодна обчислювальна техніка. Завдяки цьому встановлюється динамічний зв’язок між вартістю і ціною, який чутливо реагує на зміни у виробництві, потребах, кон’юктурі;

- регулююча функція – одна з найважливіших. Ринок регулює всі економічні процеси – виробництво, обмін, розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту та пропозиції. В сучасних умовах економіка регулюється не тільки ринком, але й державними важелями, однак регулююча роль ринку зберігається, визначаючи багато в чому збалансованість національної економіки;

- стимулююча полягає у тому, що ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП;

- санаційна полягає у тому, що ринок при допомозі конкуренції очищає суспільне виробництво від економічно нестійких, неконкурентоспроможних господарських одиниць і, навпаки, підтримує найефективніші. В результаті цього постійно підвищується середній рівень стійкості всієї економіки в цілому.

У світі немає якоїсь одної моделі ринкової економіки. У кожній країні ринок має свої особливості. Водночас існують загальні принципи та умови функціонування і розвитку ринку, які притаманні всім країнам. Найважливіші принципи функціонування ринкової економіки: приватна власність, економічна свобода, особиста зацікавленість, конкуренція.

Вищеназвані принципи та позитивні функції ринку роблять його достатньо ефективною системою. Однак це не означає, що ринкові відносини є абсолютно досконалими і у всьому забезпечують прогресивний розвиток суспільства. Відособлення економічних агентів, неповне співпадіння їх інтересів, а часто і їх антагонізм ведуть до виникнення і загострення багатьох протиріч, які зачіпають всі найважливіші ланки суспільства. В ринковій економіці є цілий ряд своїх вроджених недоліків.

По-перше, функціонування ринкових відносин основано на стихійній дії економічних регуляторів. Це породжує нестійкість економіки, диспропорції, які важко ліквідувати зразу. Тому відновлення рівноваги здійснюється часом через кризи та інші глибокі потрясіння.

По-друге, при безконтрольності ринкового середовища неминуче виникають монополістичні структури, які обмежують свободу конкуренції, створюють невиправдані привілеї для обмеженого кола суб’єктів ринку.

По-третє, стихійно діючий механізм ринку не налаштовує економіку на задоволення багатьох суспільних потреб, не сприяє формуванню фондів, які йдуть на задоволення потреб суспільства і не зв’язаних безпосередньо з бізнесом. Насамперед, це формування соціальних трансферів (пенсії, стипендії, субсидії), підтримка охорони здоров’я, освіти, науки, мистецтва, культури, спорту та інших соціально орієнтованих сфер.

По-четверте, ринок не забезпечує стабільну зайнятість населення і гарантований трудовий дохід. Кожен мусить самостійно знаходити своє місце у суспільстві, а це веде до соціального розшарування і посилює соціальну напругу. Ринкові відносини створюють сприятливі умови для прояву корисних інтересів, корупції, тіньової економіки та інших антисуспільних явищ.

Всі ці негативні риси ринку проявляються і у перехідній економіці, що підтверджує досвід України.

Разом з тим, ці риси ринкової недосконалості можуть бути пом’якшені розумною економічною політикою держави, у першу чергу, перерозподілом ресурсів на користь тих сфер суспільного життя, які не можуть себе забезпечити чисто ринковими джерелами, а також заходами соціальної політики.

§ 2. ОСНОВНІ СУБ’ЄКТИ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ. СХЕМА КРУГООБІГУ РЕСУРСІВ, ТОВАРІВ І ДОХОДІВ

Для глибокого розуміння ринкової економіки проаналізуємо схему кругообігу. Функціонування ринкової економіки ґрунтується на взаємопов’язаному неперервному русі ресурсів, виготовлених продуктів і доходів. Головними учасниками цього кругообігу є економічні суб’єкти. До них належать домогосподарства, фірми (підприємства) і держава.

Домогосподарства – це особи або сім’ї, які є власниками всіх ресурсів, мають спільні доходи і спільно їх використовують. Домогосподарства, як власники економічних ресурсів, пропонують на ринку ресурсів фактори виробництва, отримують доходи від проданих ресурсів, використовують доходи на придбання споживчих товарів і послуг для задоволення особистих потреб.

Фірми (підприємства) – це основні виробничі одиниці, які використовують ресурси для виробництва товарів та послуг, щоб отримати прибуток. Фірми (підприємства) як господарські суб’єкти пред’являють попит на ресурси, пропонують товари і послуги для підприємницького та державного секторів і для домогосподарств, інвестують отримані доходи.

Про роль держави у господарському житті мова буде йти в одній з наступних глав.

У кожній економічній системі ресурси і продукти перебувають у безперервному русі, що показано на рис.4.1., де зображено домогосподарства і фірми, які приймають рішення у ринковій економіці.

Ринок ресурсів

Витрати Грошовий дохід (з/п, рента, %, Р)

Ресурси Земля праця, капітал

Підприємницький

хист

		Домогосподар- ства
	Фірми (підприємства)

Ринок продуктів

Товари і Товари і

послуги послуги

Виторг від продажу Споживчі видатки

(дохід)

Рис.4.1. Кругопотік ресурсів, продуктів і доходів у ринковій економіці

У верхній частині схеми маємо ринок ресурсів. Домогосподарства безпосередньо або опосередковано (через власність на ділові підприємства) володіють усіма ресурсами – працею, землею, капіталом і підприємницьким хистом, знаннями й інформацією – і постачають їх через ринок ресурсів підприємствам. Підприємства потребують ресурсів, бо саме за їхньою допомогою вони виробляють товари й послуги. Під впливом взаємодії попиту й пропозиції на величезну кількість трудових, матеріальних та інформаційних факторів виробництва на ринку ресурсів установлюється ціна на кожен з них. Платежі фірм домогосподарствам за ресурси називають доходами. Ці доходи домогосподарства привласнюють у вигляді заробітної платні (оплата праці), ренти (плата за землю), процента (плата за капітал) та прибутку (плата за підприємницький хист). Водночас платежі фірм за придбані ресурси є їхніми витратами.

У нижній частині схеми маємо ринок продуктів. Грошовий дохід, який домогосподарства отримують від продажу ресурсів, вони використовують для купівлі товарів і послуг на ринку продукції. Через видатки свого грошового доходу домогосподарства виражають попит на товари і послуги. Водночас підприємства використовують придбані на ринку ресурсів фактори виробництва для виробництва товарів і послуг, які постачають на ринки продуктів. Під впливом взаємодії попиту й пропозиції формуються ціни на продукти. З погляду підприємств, грошові видатки домогосподарств на товари й послуги є виторгом, надходженнями від продажу товарів і послуг.

Важливе місце у здійсненні цих угод посідає проблема рідкісності. Оскільки домогосподарства володіють лише обмеженими ресурсами для постачання підприємств, грошові доходи споживачів також обмежені. Обмежена кількість гривень, певна річ, не дозволяє придбати всі товари і послуги, які споживач хоче купити, так само і рідкісність ресурсів обмежує виробництво готових товарів і послуг, Отже, проблема рідкісності ресурсів і прийняття правильного рішення є визначальною в аналізі схеми.

Таким чином, в умовах ринкової економіки домогосподарства як власники ресурсів продають їх підприємствам, а як споживачі витрачають свій грошовий дохід, отриманий від продажу ресурсів, на купівлю товарів і послуг. Щоб виготовляти товари і послуги підприємства мусять купувати ресурси; їхня продукція потім продається домогосподарствам в обмін на споживчі видатки останніх, а з точки зору підприємства в обмін на отриману ним виручку. Кінцевим результатом цього процесу є реальний потік економічних ресурсів (на схемі він рухається проти годинникової стрілки, а грошовий потік доходів і споживчих видатків – за годинниковою стрілкою). Усі ці потоки рухаються одночасно і безперервно.

Варто відзначити, що схема кругообороту ресурсів, продуктів і доходів на відображає всього розмаїття взаємозв’язків і взаємозалежностей між окремими домогосподарствами, окремими підприємствами, окремими ресурсними і продуктовими ринками у реальному житті.

Ця схема розкриває лише фундаментальні принципи функціонування вільного ринку. Водночас у ній не враховано низки обставин, а саме – економічна роль держави, роль міжнародного ринку, не розкрито реального процесу формування цін на економічні ресурси, товари і послуги, а також все розмаїття взаємозв’язків і взаємозалежностей в економіці.

В сьогоднішній економіці сам ринковий механізм через ряд причин, головні з яких – це монополія і зовнішні впливи, не може самостійно регулювати господарське життя в національній економіці. Неминучим є державне втручання в економічне життя, про що йтиме мова в темі “Держава та її економічні функції”.

Дата добавления: 2014-11-09