КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Післягарантійний сервіс
Післягарантійний сервіс, як правило, здійснюється на платній основі. Однак, у деяких випадках, відповідно до законодавства України виробник зобов’язаний безкоштовно надати послуги споживачеві у разі виявлення в товарі істотних недоліків, допущених із вини виробника. Обсяг і ціни на післягарантійні платні послуги визначаються умовами договору на певний вид сервісу прейскурантами та іншими документами. Деякі види після продажного сервісу мають назву технічного обслуговування (ТО). До них відносять: – огляди; – профілактичні та капітальні ремонти; – постачання запасними частинами; – консультування; – модернізацію; – додаткове навчання споживача або персоналу покупця; – підтримку виробу в робочому стані та ін. Цей перелік різний для кожного товару і визначається його функціональними характеристиками та умовами придбання. Основа організації системи сервісного супроводу продукції базується на певних принципах, яких необхідно дотримуватись керівникам підприємств, що виробляють техніку як споживчого, так і виробничого призначення: 1. Обов’язковість пропонування. У глобальному масштабі виробники, що пропонують високоякісні товари, але не забезпечують їх належним сервісом, ставлять себе у невигідне становище. Крім того, відсутність сервісу може завадити науково-технічному прогресу, адже складність сучасної техніки вимагає кваліфікованого її обслуговування. У закордонних виробників в сервісних центрах працюють спеціально вивчені та сертифіковані механіки, які постійно проходять перепідготовку, опановуючи нові види фірмової продукції. 2. Необов’язкове використання. Підприємство повинне пропонувати, а не нав’язувати споживачу сервіс.
3. Еластичність сервісу. Пакет сервісних пропозицій повинен бути достатньо широким: від мінімально необхідних до максимально доцільних. Зовсім необов’язково пропонувати всім споживачам повний комплект послуг. 4. Зручність сервісу. Сервіс повинен надаватися в тому місці, у такий час і в такій формі, які влаштовують споживача, зацікавленого не тільки у можливості привести обладнання у належний стан, але і в тому, щоб це було зроблено у зручній для нього формі. 5. Технічна адекватність сервісу. Можлива непристосованість систем, що забезпечують демонстрацію товару, його збут та після продажне обслуговування може звести нанівець більшу частину зусиль з розробки та виробництва. Сучасні підприємства все більше оснащуються новітньою технікою, яка ускладнює технологію виготовлення виробу, і якщо обладнання і технологія сервісу за технічним рівнем не будуть адекватними виробничим, важко розраховувати на необхідну якість обслуговування. Цей принцип вимагає розробки та впровадження особливого типу обладнання для сервісних центрів. Технічна адекватність стосується не тільки обладнання, а й персоналу, тому пропозиції ринку нового товару повинно передувати навчання технічних спеціалістів сервісу. 6. Інформаційна віддача сервісу. Останнім часом сервіс перетворився на важливий інформаційний канал для обох сторін – виробника і споживача. Він є важливим джерелом ідей з удосконалення конструктивних, технічних і якісних показників продукції, яка вже випускається, або тільки планується до випуску. Сервісний персонал завжди добре знає тенденції попиту, знає вимоги і бажання споживачів, слабкі сторони та дефекти фізичного виробу. 7. Зважена цінова політика у сфері сервісу. Сервіс повинен бути не стільки джерелом додаткового прибутку, скільки стимулом для споживачів до придбання товарів підприємства та інструментом збільшення їх довіри.
8. Гарантована відповідність виробництва сервісу. Виробник, що добросовісно ставиться до споживача повинен чітко співставляти свої виробничі потужності з можливостями сервісу і не ставити споживача в умови «обслуговуй себе сам». Питання для самостійного опрацювання: 1. Сервіс і його класифікація. 2. Планування обсягу та якості сервісних послуг, що надаються виробничим підприємством. 3. Основні напрямки вдосконалення сервісу підприємства. 4. Лізинг та оренда майна. Сутність і види лізингових операцій, їх особливості. 5. Організаційно-правові аспекти надання послуг із лізингу та оренди майна.
Дата добавления: 2014-12-16; Просмотров: 527; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |