Методологія обчислювання параметрів сітьового графіку, та його оптимізація

Основним документом при реалізації проекту – є генеральний календарний план, який розробляється у вигляді укрупненого сіткового графіку та який є керівним документом для розробки інших сіткових графіків, в тому числі календарних, функціональних, об’єктних, вузлових та інших.

Сам розрахунок сіткових графіків, як указувалося вище, може виконуватися різними методами з визначенням розрахункових параметрів і критичного шляху.

Вихідними даними для розрахунку параметрів сіті є перелік видів робіт, їх об’єми, трудомісткість, нормативи та інше, а також строки реалізації проекту, визначені контрактом.

Розрахунок параметрів може виконуватися по роботам і подіям з визначенням ранніх строків закінчення і початку робіт з порівнянням ранніх і пізніх строків робіт і подій, а також з визначенням загального (повного) і часткового (вільного) резерву часу роботи.

Розраховуючи параметри сіткового графіку, виходять з того, що кожна робота забезпечена всіма необхідними ресурсами. Але в дійсності ресурси завжди обмежені, а їх відсутність приводить до зміни, до зриву виконання робіт. Тому вся робота менеджера і фахівців зводиться до постійного аналізу використання і перерозподілу ресурсів із внесенням їхніх корективів для виконання планових завдань.

Коректування інакше називають оптимізацією. Зрештою оптимізація сітьових графіків полягає в поліпшенні процесів управління проектом з метою скорочення витрат всіх ресурсів і підвищення фінансових показників. Критерієм оптимальності сітьових систем проекту в ринкових умовах є такі показники як мінімальна витрата ресурсів, максимальна продуктивність праці виконавців, мінімальні витрати робочого часу та інше, а в остаточному підсумку максимальний прибуток.

Необхідність оптимальності сіті виникає тоді, коли в процесі аналізу виявляється, що тривалість робіт із графіка для виконання виробничого процесу у встановлений термін не відповідає завданню унаслідок відсутності необхідної кількості робітників, матеріалів і інших ресурсів, або того або іншого разом узятого.

При реалізації проекту найчастіше графіки коректують двома методами:

¾ коректування сіткових графіків за часом;

¾ коректування сіткових графіків по ресурсам.

Загальний термін здійснення всіх робіт на сітковому графіку варто скорочувати за рахунок зменшення тривалості критичного шляху і вирівнюванням найбільш напружених шляхів.

В загальному вигляді коефіцієнт напруженості будь-якого повного шляху визначається відношенням його тривалості (L) до критичного (Lкр):

Кн. = , (5.11)

Визначаючи коефіцієнт напруженості кожного шляху можна розподілити роботи з трьох напрямків, що лежать на критичному шляху, підкритичні і не на критичному шляху. Аналізуючи коефіцієнти напруженості всіх шляхів, ухвалюють рішення про додатковий напрямок ресурсів на роботи лежачі на критичному і підкритичному шляхах.

При реалізації проекту на стадії будівництво коректування сіткових графіків за часом здійснюється чотирма способами:

1. Перерозподіл трудових ресурсів шляхом переводу робітників з робіт які мають резерви часу на роботи, які не мають таких резервів, тобто на підкритичні і критичні ділянки сіті.

2. Поєднання технологічних процесів за часом.

3. Залучення додаткових ресурсів для виконання робіт рівнобіжним методом.

4. Зміна проектних рішень.

Коректування сітьових графіків по матеріальних ресурсах зводиться до визначення оптимальних норм витрати матеріалів на одиницю виконаної роботи, розподілу наявних ресурсів на весь проект. Скорочення критичного шляху досягається шляхом перерозподілу різних ресурсів з ненапружених шляхів на виконання критичних робіт.

Дата добавления: 2015-04-29