Народи Східної Азії

У країнах Східної Азії матеріали по етніеской статистикою є по Китаю і МНР. У переписах населення Японії містяться лише дані про підданство. ²³ За Кореї-яка етнічна статистика відсутня і чисельність народів визначена наближено, за оцінними даними різних дослідників.

Китайська Народна Республіка - багатонаціональна держава. Крім китайців, на її території проживає ще понад 50 національностей, і, хоча їх чисельність становить лише 6%) всього населення, вони населяють майже три п'ятих всієї території країни.

До революції в Китаї панувала система національного гноблення, яка не могла не вплинути на ступінь вивченості народів Китаю. До останнього часу не було ясності з багатьох питань, пов'язаних з етнічним складом країни. Про те, наскільки недостовірні були відомості про національні меншини, можна судити з того, що чисельність хуей за різними джерелами коливалася від 1 до 10 млн чол. (За переписом населення 1953 р., 3.5 млн чол.), Чисельність маньчжурів вказувалася в 70-150 тис. чол. (Замість 2.5 млн), а найбільш велика після китайців народність чжуан взагалі не згадувалася в переліку народів.

Народи Китаю розселені в такий спосіб. Китайці проживають у всіх провінціях країни, але в основному в східній половині Китаю. За чисельністю китайці становлять 22% всього населення земної кулі

і 40% населення Азії. У всіх провінціях Китаю (за винятком Тибету і Сіньцзяну, де китайців кілька менш 10%) вони складають абсолютну більшість населення. Навіть такі провінції, як Юньнань і Гуйчжоу, є історичними центрами формування різних народів, в результаті багатовікових міграційних процесів виявилися більш ніж на дві третини заселеними китайцями. Території Внутрішньої Монголії і Манчжурії, які є батьківщиною монгольських і тунгусо-маньчжурських народів, на 90% заселені китайцями, хоча колонізація китайцями цих районів придбала великий розмах лише з першої чверті XX в.

Національні меншини населяють всю західну половину країни, а також ряд районів на півдні і півночі Китаю. На півдні і південному заході, в провінціях Юньнань, Гуйчжоу, Сичуань, в Гуансі-Чжуанському автономному районі і Тибеті, живуть народи, що відносяться до китайсько-тибетської сім'ї та складові близько 70% загальної чисельності національних меншин. За своїм походженням, мовою і господарсько-культурним особливостям вони тісно пов'язані з народами Південно-Східної Азії. Понад 20% загальної чисельності національних меншин складають народи алтайської сім'ї, розселені на півночі і північному заході Китаю, в автономних районах Сіньцзян, Внутрішня Монголія, а також в Маньчжурії. Народи цих двох мовних сімей стикаються лише в північній частині провінції Цинхай, де в одному невеликому районі зосереджено до десятка народів. У всіх інших місцях між цими двома групами народів розташовані райони, заселені китайцями, або ж гірські пустелі, де населення взагалі відсутня.

Найбільш складним в етнічному відношенні районом є Південно-Західний Китай. Тут, на'сравнітельно невеликій території, що займає частини чотирьох провінцій (Юньнань, Гуйчжоу, Сичуань і Гуансі), живе близько 30 народностей: чжуан, тибетці, іцзу, мяо, бай, тай, буї, насі, кава та ін (в тому числі тільки в одній провінції Юньнань 25 народностей).

Компактні групи національних меншин є в Тибеті і напівпустельних районах Внутрішньої Монголії. Вони збереглися також у віддалених оазисах Сіньцзяну. У всіх інших районах народи сильно змішані. У ряді випадків долини річок, території вздовж доріг зайняті китайцями, межиріччя і гірські райони - національними меншинами.

Своєрідним етнічним складом відрізняються міста Китаю. Як і в багатьох інших країнах, серед міських жителів переважають представники народів, що знаходилися на більш високому щаблі соціально-економічного розвитку. Переважну частину населення міст Китаю (за винятком Тибету і південній частині Сіньцзяну) складають китайці, разом з ними живуть в невеликому числі хуей, а в Маньчжурії і маньчжури. Відсоток хуей різко зростає в містах провінцій Ганьсу, Цинхай і Синьцзян. У містах південної частини Сіньцзяну (Кашгарії) живуть майже одні уйгури, а в містах Тибету - тибетці. В останні роки, у зв'язку з індустріалізацією національних окраїн, спостерігається тенденція до збільшення частки представників національних меншин серед міських жителів, особливо в центрах розселення національних меншин.

Чисельність народів Китаю та їх класифікація за лінгвістичним сім'ям і групам даються нижче. ²⁴

тис. чол.		тис. чол.
Китайсько-тибетська сім'я.		Мон-кхмерская сім'я..	.. 324
Китайська група..........		Кава (ва)................
Китайці (хань).......		Бенлун..................
Хуей.........................		Булан.....................	.. 35
Чжуан-дуиская група...		малайсько-полінезійської
Ч жу ан............................		сім'я....................	.. 200
Буї.................................		гаошань.................
Тай...................................		Індоєвропейська сім'я.	.. 14
дуючи..................................		Іранська група....
Шуи.................................		Таджики.................	.. 14
мула.............................		Алтайська сім'я....
Маонань..........................		тюркської групи....
Лі....................................		Уйгури..................
Група мяо-яо................		Казахи...................
Мяо..................................		Киргизи................	.. 71
Я про...................................		Узбеки...................
Ше...................................		Татари....................	,, 7
Гела..............................		Салар...................
тибето-бірманської групи.		Юйгу (сари-уйгури)..	.. 4
Тибетці (включаючи сіфань,		Монгольська група..	.. 1721
цзяжун).....................		Монголи...............
Цян.................................		Дунсян...................
Ну....................................		Баоань...................
дулун.............................		Ту (монгори).........
Мцзу................................		Дахури..................	.. 44
Хані................................		Тунгусо-маньчжурська группа2446
Лисицю.................................		Маньчжури...........	.. 2419
Л ах у...............................		Сібо.......................
Ачан................................		Хечже.....................
Насі................................		Евенки..................	.. 5
Бай...................................		Орочони...............
туцзя..............................		Корейці....................
Цзінпо...........................		Інші.......................	., 571
В'єтнамська група....
В'єтнамці (цзин).....		Всього..................	'590195

Як вже було сказано вище, чисельність населення Китаю з 1953 по 1961 р. збільшилася приблизно на 20%. Будь-які відомості про зміну чисельності окремих народів відсутні. Якщо умовно прийняти коефіцієнт приросту рівним для всіх народів, чисельність найбільш великих з них (для 1961 р.) приблизно дорівнює:

Мяо....

Китайці.	. 665.0 млн чол.	Тибетці..	. 3.3	тис.	чол.
Чжуан..	. 8.5	»»	. 3.0		»
Уйгури.	. 4.4	»»	Маньчжури	. 2.9
Хуей...	. 4.3	»»	Буї....			»
іцзу..	. 4.0	»»	Корейці..	. 1.3		»

У тих місцях, де національні меншини живуть компактно, здійснюється територіальна автономія, створюються автономні райони, округи і повіти. В національні автономні райони включається та частка території з китайським населенням. У місцях компактного проживання національних меншин (за даними на кінець 1962 р.) створено 4 автономних району, 29 автономних округів і 54 автономних повіту.

Крім того, утворений Підготовчий комітет зі створення автономного району Тибету, * включає власне Тибет і округ Чамдо, який входив до складу ліквідованої провінції Сикан. 30 найбільш крупних національних меншин мають свої автономії. У зв'язку з дуже складним характером розселення різних народів і їх розміщення по території створюються змішані автономні райони двох і більше національностей, а також кілька автономних районів для одного народу. Основні показники по автономним районам і провінціям наводяться в табл. З. ²⁶

	Таблиця
Автономні райони і провінції	Число національних автономій	Загальна площа усіх національних автономій, в тис. км ^2	Чисельність населення автономій в тис. чол.	Площа автономій у% до загальної площі району або провінції	Чисельність населення автономій, у% до загального населенню району або провінції
окру гов	уез дів
Автономні райони
Внутрішня Монголія......	_
«Синьцзян-Уйгурський......					! 1 ПО	\ ПП
Гуансі-Чжуанський............	-
Нінся-Хуейський................	-	-			I
Провінції
Цзілінь..............................
Хейлунцзян.......................	-
Ляонін................................	-
Ганьсу.................................
Цинхай...............................
Хебей...................................	-					_
Хунань................................
Сичуань..............................
Гуйчжоу..............................
Юньнань............................
Гуандун..............................
Разом..........................

Таким чином, близько половини (а включаючи Тибетський район, 65%) всієї території Китайської Народної Республіки складають автономні райони, де живе більше 9% всього населення країни.

Великі автономні райони утворені в прикордонних районах Китаю, в місцях історичного розселення тибетців, уйгурів, монголів, чжуан і хуей. Тільки у важкодоступному Тибеті тибетці становлять 74%; крім того, тут налічується ще 12 національностей, майже всі вони мають свої національні автономії. У Внутрішній Монголії, куди з останньої чверті XIX в. переселилася велика кількість китайців, відсоток монголів не перевищує 12; до цього району приєднані і деякі чисто китайські райони. У Гуансі-Чжуанському автономному районі чжуан становлять 37% усього населення, а в Нінся-Хуейському автономному районі хуей - близько однієї третини.

Крім автономних районів, в Китаї є наступні великі за чисельністю населення автономні округи: Цяньнаньскій округ народностей буї та мяо - 1860 тис. чол. і Цяньдуннаньскій округ народностей мяо та дун в Гуйчжоу - 1800 тис. чол., Цзянсійскій округ народності мяо та туцзя в Хунані - 1750 тис. чол., Дехунскій округ народностей тай і цзінпо - 1625 тис. чол., Чусунскій округ народності іцзу-1600 тис. чол., Хунхескій округ народності хани -1480 тис. чол., Даліскій округ народності бай - 1470 тис. чол., Вейшаньскій округ народностей чжуан і мяо в Юньнані - 1400 тис. чол., Ляншань-ський округ народності іцзу в Сичуані - 1120 тис. чол., Сішуанбаньна-ський округ народності тай в Юньнані, Ілійський округ казахів в Сіньцзяні, Ліньсяскій округ хуей в Ганьсу, Яньбяньскій округ корейців в Північно-Східному Китаї, хайнаньських округ народності чи й мяо в Гуандуні і Ганьцзискій округ тибетців в Сичуані - більше 500 тис. чоловік кожен.

Чисельність народів Монгольської Народної Республрші і їх класифікація за лінгвістичною ознакою (дані перепису 1956 р.) даються нижче: ²⁷

тис. чол.		тис. чол.
Алтайська сім'я...	796.0	тюркської групи	.. 53.0
Монгольська група	743.0	Казахи....	37.0
Монголи-халха.	639.1	Тувинці...	16.0
Даріганга...	16.9	Китайці............	16.0
Дербети....	25.7	Російські..............	13.0
Байти.............	15.9	Інші ^28............	20.5
Цзахачіни...	10.8
олети...........	4.9	Всього....	.. 845.5
Торгути....	4.7
Буряти..........	25.0

За попередніми даними перепису населення 1963 чисельність монголів-халха збільшилася до 800 тис. чол., казахів - до 43 тис., дербетов - до 30 тис., бурятів - до 29 тис., даріганга - до 23 тис., байтів-до 19 тис. Збільшилася в порівнянні з 1956 р. приблизно на 20% і чисельність інших народів МНР.

Таким чином, основну частину населення МНР (майже дев'ять десятих) складають народи монгольської групи. Монголи-халха, або хал-хасци, разом з близькими до них дарігангамі і мінгатамі є найбільш великою групою серед всіх монгольських народів. Вони утворюють основне ядро ​​монгольського населення, консолідуються в даний час в єдину соціалістичну націю. Монголи-халха населяють всю східну і центральну частину країни. До їх складу увійшли невеликі етнографічні групи - хотогойти, сартули і халха-ельджіген, що живуть на схід від оз. Хірхіс-Нур, Чахар, харчін?? і ЗУН-узум-чини, що кочують на південному сході МНР.

Буряти є вихідцями з прикордонних районів Росії. Вони розселені в північній частині МНР, в долинах pp. Селенгі, Онона, Іро, а також по східному березі оз. Хубсугул.

Західну частину МНР, на захід від озер Убсу-Нур і Хара-Нур, населяють ойрати, до складу яких входять дербети, байти, цзахачіни, тор-гути і олети. Дархати являють собою омонголівшіеся групи тувинців.

До тюркським народам відносяться казахи, тувинці, Хотон, урянхайци-Мончак, або кокчулутани. Казахи розселені в басейні верхньої течії р.. Кобдо, де утворений казахський національний Баян-Улегейскій аймак. До них близькі Хотон, що кочують по західному березі оз. Убсу-Нур; значна частина їх останнім часом сприйняла монгольську мову. Тувинці і споріднені їм урянхайци-Мончак розселені невеликими групами в різних районах на заході МНР.

У північній частині МНР, у верхів'ях р.. Іро, кочує невелика група хамніган, що відносяться до евенків.

Китайці живуть головним чином у містах, а також в деяких населених пунктах в Селенгінського, Центральному та Булганском аймака.

Корея є однонаціональної країною. Більше 99% її населення складають корейці. Крім них, у невеликому числі тут живуть китайці. У роки японської окупації значна частина корейців емігрувала в прикордонні райони Маньчжурії, а також в Японію. В даний час налічується 1300 тис. корейців в Китаї (в прикордонних з Кореєю районах) і 615 тис. в Японії (головним чином в районах Осака, Токіо, Кіото, Ямагуті). 314 тис. корейців живе в різних районах СРСР.

Японія також є однонаціональної країною. Крім 20 тис. айнів на о. Хоккайдо, в містах живуть корейці і близько 45 тис. китайців.

Дата добавления: 2015-05-08