Основні методи етнографічних досліджень

Теорія про біологічну неповноцінність людських рас

Етногенез та матеріальна культура Японських островів.

Теорія А. Хардлічки про заселення Америки

Матеріальна та духовна культура Північного та Далекого Сходу Росії

Народи Південної Азії: етногенез та етнічна історія

Народи Кавказу та їх кількісна характеристика

Основні методи етнографічних досліджень

Одним з перших методів етнографічних досліджень слід вважати еволюційний метод. Він успішно застосовувався на зоріетнографії англійської етнографічної школою Е. Тайлора, а в першій половині XX ст. - Л. Леві-брюле при аналізі зв'язку культури і особливостей мислення людини. Еволюційний метод нарівні з діалектичним, який розглядає динаміку культури не тільки як послідовний ланцюг безперервних змін, але і враховує стрибкоподібні, різкі зміни, культурні революції (тобто Періоди створення нових типів культур і зміни лідируючої ролі окремих галузей культури), є частиною історичного методу.

Структурно-функціональний метод

Детальне вивчення первісних культур, етносів сприяло збагаченню методологічного арсеналу етнографічних досліджень. Слідом за еволюційним стали використовуватися структурний, функціональний та системний підходи.

Структурний метод орієнтований на дослідження структури культурної системи і взаємозв'язків між елементами системи, скажімо, між наукою і релігією.

Функціональний метод націлений на дослідження функцій даної приналежності етносу. Згідно функціонального підходу, в розумінні Б. Малиновського, кожна культура повинна розглядатися не в співвідношенні з іншими, а як внутрішньо самодостатня і цілісна система, що складається з набору елементів, пов'язаних між собою функціональними відносинами

1 Діффузіонізм

На початку XX ст. на противагу еволюціонізму, замикається рамками дослідження розглядом внутрішніх змін в окремихсуспільствах, ряд етнологів, соціологів і культурознавці розвивають концепцію діффузіонізма, тобто поширення культури з одного центру до іншого. Такий підхід дозволив звернутися до вивчення взаємодії між культурами, розкрити механізм освоєння досягнень інших народів, що дає можливість суспільству не проходити покладені стадії розвитку. Основними засобами розповсюдження чужої культури діффузіонізм визнавав війни і завоювання, колонізацію, торгівлю та міграції, добровільне наслідування, взаємне визнання і т.д.

У руслі діффузіонізма розроблялися концепції культурних ареалів, або ж мереж розповсюдження, або окремих елементів культури (злаків, грошей, писемності, технологій і т.д.).

Символічний інтеракціонізм

Теорія символів розробляється насамперед у різних гуманітарних науках: філології, естетиці, мистецтвознавстві, філософії, соціальної психології (а також як особливий напрям у логіці і математиці). Особливе значення для розуміння ролі символіки в культурі мали роботи німецького філософа Е. Кассірера, психоаналіз З. Фрейда і К. Юнга.

Існує розроблена теорія символічних форм, через які людську свідомість підтримує постійний зв'язок з навколишнім світом. Для культурології ця сфера стала важливим предметом вивчення в силу того, що вона виступає як посередник людської діяльності таспілкування. Для функціоналізму в основному досить пояснювати суб'єктивну сторону виходячи з інтересів учасників дії, спрямованого на досягнення утилітарної мети. Але теорія символічного взаємодії дозволяє розкрити значення широкого кола символів, які стимулюють складне поєднання мотивів, що грають таку велику роль в забезпеченні діяльності та спілкування. Всі форми суспільної діяльності пронизані символікою. Але це відбувається по-різному, так як релігія і політика схильні символізації більшою мірою, ніж економіка. Молитви, хрести та ритуали в одній сфері, прапори, гасла і мітинги в іншій - звичайні приклади прояву символічної взаємодії.

76 Койсанські народи Африки (бушмени, готентоти)

1. Бушмени Африки.

Голандською мовою бушмени - "лісові люди". Сусідні готентоти називали їх саан - дослівно "туземці". Самоназви вони не мали. Загальна кількість бушменів 90 тис. чоловік, з них у Намібії - 44 тис., Ботсвані - 36 тис., Анголі - 9 тис., Зімбабве і Південно-Африканській Республіці - тис. Вони належать до бушменської рідраси великої негроїдної раси, розмовляють діалектами бушменської мови койсансько-мовної сімї, сповідують традиційні релігії. Із них найвідоміщі три групи: кунги, конги(маконги), кхомани(мусани).

Койсанські етноси жили в Танзанії(зараз там живуть хадзапи та сандави) Обидва Тайзанські народи займалися полюванням і збиральництвом, вели рухливе життя. Кочові групи що обєднувалися в сімї. На чолі таких груп були найавторитетніші мисливці.

Бушмени вели полювання за допомогою луката стріл, що мали кремнієві чи костяні наконечники. При полюванні чудово маскувались, стріляли з лука набігу. Для пришвидшення бігу на піску вони винайшли сандалети з колючками на підошві (аналогічне спортивне взуття виготовляється нині в цілому світі). Знаряддя збиральництва- палиця копалка, кошики з лози і коріння, шкіряні мішки. З появою європейців бушмени почали виготовляти наконечники стріл із пляшкового скла,яке оббивали камінням. Залізні наконечники вони одержували в готентотів та сусідніх бантоїдних етносів. Керамі одержували шляхом обміну також.

Для суспільного ладу бушменів характерне збереження родоплемінних відносин. Кожне з племен мало свою назву, діалект, територію, обряди і вірування. Усе життя проходило в кочових мисливських групах. Воно складалося з малих сімей в які обєднувалося 10-15 чол. родичів по чоловічій лінії. Кожна з таких груп користувалася частиною території з обовязковим джерелом води.

Бушмени нагромадили знання про навколишній світ, пристосувалися до життя в пустелі. Вони залишили чимало гравійованих і мальованих фарбами наскельних картин. В сучасних умовах бушмени працюють у містах на підсобних роботах, слугами та пастухами на фермах

. Готентоти (готенготи) Африки.

Готентоти - (самоназва-кой коїн-"люди людей"). Загальна кількість на сьогодні 160 тис. чоловік, із них у Намбії - 127 тис, Ботсвані - 30 тис., Південно-Африканській Республіці- 3 тис., чоловік. Належать вони до бушменської підраси великої негроїдної раси, але від бушменів відрізняються більш високим зростом, видовженими черепами, вираженішим прогнатизмом, масивнішими надбрівними дугами. Розмовляють вони більш ніж 30 діалектами готентотської мови койсанської сімї мов, сповідають протестантизм і традиційні релігії.

Зараз вони проживають в центральних та південних частинах Намібії та Боствані. Спочатку Бантоїдні етноси, а з 17 ст. бури, відтіснили їх з півдня Африки у безводні території. Багато представників загинуло при війні з колонізаторами 17ст. початку 20ст.

Основне заняття- скотарство. За тваринами доглядали тіьки чоловіки, і це вважалося дуже пристижно. Основою харчування були молоко і молочні продукти. Добре вміли обробляти шкуру та вовну. Худобу різали рідко, мясо здобували в полюванні. Основна зброя- списи з залізними наконечниками, лук і стріли, довгі кидальні палиці(кіррі), щити. Залізо вони виплавляли самі. Житла - плетені із лози, круглої форми. У тимчасових поселеннях хатини розміщувались колом. Голандці називали такі поселення краалями. В одному краалі проживало 300-400 чоловік. Коли випасів уже не встачало крааль переносився на нове місце. Поширена полігамія чоловіків.

Вожді керували племенами готентотів. В 17 ст. готентоти вже знали патріархальне рабство. 1904-1907 рр. племінна організація була повністю знищена, під час придушення повстання.

77 Народне красноіме (святкування дня роду)

Дата добавления: 2015-05-08