Народи Сибіру Росії

Весільна обрядовість болгар

Латиші прибалтики

Мова латишів належить до балтійської групи індоєвропейських мов За расовими ознаками в латишів простежуються ознаки біломоро-балтійського і атланто-балтійського антропологічних типів північної підраси великої європеоїдної раси. Більша частина латишів — протестанти, менша —католики. Найдавнішими заняттями етносів Прибалтики є землеробство, скотарство, рибальство, домашні промисли і ремесла. У землеробстві здавна переважала трипільна система з природним і штучним угноєнням ґрунтів. Основні орні знаряддя — це різні види сохи і рала. Головними культурами, що тут вирощувалися здавна, були жито, овес, ячмінь, гречка, горох, льон, коноплі,

городні культури, ягідні. Традиційними поселеннями в етносів Прибалтики є міста і

села. У сільській місцевості зустрічаються села вуличної і купкової забудови та хутори. У латишів вуличні села відомі лише в Латгалії та приморській риболовецькій зоні У народній творчості етносів Прибалтики чимало спільного. Найповніше це проявляється в художньому ткацтві і вишивці, в художній обробці дерева декоративному

розписі меблів, кераміки, начиння, у в’язанні, обробці шкір, ювелірному ремеслі і т.ін. Дуже багатий фольклор.

По традиции брак может быть заключён без согласия родителей: девушке нужно лишь, войдя в дом прикоснуться рукой к очагу - символу семьи. Церковное венчание считалось в пароде делом второстепенным. Свадьбу же играют с исполнением полного ее церемониала, когда соберут для нее средства и приготовят дары, — это может быть через несколько месяцев. Накануне свадьбы молодая женщина ночует в родном доме. Оттуда свадебная процессия направляется к зданию, где регистрируется брак. При этом соблюдаются некоторые традиционные обычаи, среди которых мною веселых. Так, гости крадут во дворе невесты петуха (символ плодородия) и несут его впереди; по дороге угощают всех встречных вином. После регистрации брака направляются к дому женихи; свекровь встречают молодых с хлебом-солью и вином, прикалывает им на грудь зелень (символ здоровья) и вводит невесту в дом по белому полотну (символ чистоты).

Поднесение даров на свадьбе - особый ритуал. О дарах громогласно оповещает, часто в шуточной форме, распорядитель свадьбы, на роль которого выбирают человека с острым языком. Дары кладутся, согласно обычаю» на правое плечо.

КАМЧАТСЬКО-ЧУКОТСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ

Область займає простори Чукотського та Камчатського півостровів.

Тут проживають чукчі, коряки та ітельмени, мови яких належать до чукотсько-камчатської сім’ї, невеликі групи евенів, мова яких належить до тунгусо-маньчжурської групи алтайської сім’ї, та нечисельні групи ескімосів, мова яких належить до ескімосько-

алеутської сім’ї. За антропологічними ознаками більшість аборигенів належить до арктичної підраси великої монголоїдної раси, а на Камчатці і частково на Чукотці трапляються групи населення, які за расовими ознаками належать до перехідних та

змішаних расових типів Сибіру. За господарською діяльністю чукчі і коряки у минулому поділялися на кочовиків-оленярів та осілих мисливців на морського звіра. В окремих груп коряків провідну роль відігравало рибальство, а в ітельменів рибальство було єдиним заняттям.

АМУРО-САХАЛІНСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ

Область займає о. Сахалін, Примор’-я та території, що прилягають

до нижньої течії р. Амур. Тут проживають нанайці, ульчі, орочі, удегейці, ороки, негідальці, які розмовляють мовами тун-гусо-маньчжурської групи алтайської сім’ї. Мова нівхів, які проживають в нижній течії р.'Амуру та на півночі Сахаліну, належить

до ізольованих, але господарством і традиційно-побутовою культурою вони близькі до своїх тунгусо-маньчжурських сусідів. За антропологічними ознаками аборигени належать до змішаних расових типів Сибіру. Здавна тут проживали племена, основним заняттям яких було рибальство. Вони жили осіло в землянках, знали кераміку. Східносибірська область займає величезні простори Сибіру, що лежать між річкою Єнісеєм на заході та узбережжям Охотського моря на сході. Населення області має строкатий етнічний склад. Більш-менш компактним етнічним масивом проживають лише найчисленніші етноси — якути і долгани, мови яких належать до тюркської мовної групи алтайської сім’ї. Всі інші аборигенні етноси проживають невеликими групами та етнічними анклавами. Найбільшими з них є евени та евенки, мови яких належать до тунгусо-маньчжурської групи алтайської сім’ї. Тут проживають також нечисленні групи селькупів, мова яких належить до самодійської групи уральської сім’ї, кети і юкагіри, мови яких

належать до ізольованих, та ін. За антропологічними ознаками аборигени належать до північноазіатського антропологічного типу континентальної підраси

великої монголоїдної раси

АЛТАЄ-САЯНСЬКАІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ

У формуванні етносів Алтайсько-Саянського нагір’я взяли участь тюркські, монгольські, угорські, сомодійські та кетські етнічні елементи. Нині найбільшими з місцевих етносів є тувинці, хакаси, шорці, карагаси. Крім них, тут проживають такі ма- лочисельні алтайські етноси: алтай-кижі, теленгіти, маймалари, тубалари, кумандинці, челканці, телеути та ін. Усі вони розмовляють мовами тюркської групи алтайської сім’ї. Більшість аборигенного

населення характеризується ознаками південносибір- ської (туранської) перехідної раси, а тувинці — ознаками центральноазіатського антропологічного типу континентальної підрасивеликої монголоїдної раси. Основним заняттям південноалтайських етносів, більшості тувинців і хакасів було кочове і напівкочове скотарство. Розводили

коней, ВРХ, овець, кіз.

Дата добавления: 2015-05-08