Концептуальна картина світу

Специфічні риси ментальності народу досліджуються в сучасній когнітивній лінгвістиці, лінгвоконцептології та лінгвокультурології переважно за допомогою аналізу концептів і їх мовних репрезентацій. Концептуальна картина світу як сукупність концептів співвідноситься з мовною картиною світу через мовні одиниці, зокрема лексичного й граматичного рівнів, і представлена «наївною» і науковою парадигмами знань, репрезентація яких має свої особливості в конкретній мовній системі. Встановлюючи зв'язок між концептуальною і мовною картиною світу, лінгвісти виходять із положення про активну роль мови як певного акумулятивного коду для зберігання і передачі генетично важливої інформації у формуванні й становленні ментальності народу.

Осмислюючи явища національної культури в їх відношенні до мови, академік Д. С. Лихачов вводить в науковий обіг поняття «концептосфера» та пояснює його необхідність тим, що «воно допомагає зрозуміти, чому мова є не просто способом спілкування, але якимось концентратом культури – культури нації...» [Лихачов 1993: 9]. У цьому сенсі нам здається коректним провести паралель між поняттями «концептосфера» Д. С. Лихачова та «семіосфера» Ю. М. Лотмана, який визначає останнє як «семіотичний простір культури», основним компонентом якого є мова, як «результат і умова розвитку культури» [Лотман 1996: 165–166]. Саме неоднорідність семіосфери, що припускає випереджувальний розвиток одних елементів у порівнянні з іншими, свідчить про те, що її штучна модель «не дасть в строго синхронному зрізі гомологічної картини» [там само: 167]. Незважаючи на представленість семіосфери в синхронному зрізі, невипадковий образ Ю. М. Лотмана, що порівнює семіосферу з музеєм експонатів [там само: 168]. Це дає підставу говорити про переваги діахронного підходу до вивчення семіосфер і концептосфер.

Ґрунтуючись на роботах дослідників слов'янської культури минулих століть (О. Афанасьєва, О. Богдановича, М. Довнар-Запольського, М. Драгоманова, Д. Зеленіна, Є. Карського, М. Костомарова, М. Максимовича, І. Носовича, О. Потебні, О. Сержпутовського, П. Чубинського, П. Шейна, П. Шпилевського та ін.), вчені реконструюють окремі архаїчні фрагменти української, російської, білоруської дійсності. Однак переважна більшість робіт присвячена концептам сучасних картин світу. Лінгвісти вказують на особливості національної мови, які так чи інакше відображають ментальні характеристики свідомості її носіїв. Ключові концепти російської картини світу (часто як явище міжкультурне) вивчаються Т. Булигіною, О. Рахіліною, В. Теркуловим, О. Урисон, А. Шмельовим, О. Яковлевою та іншими дослідниками. Білоруська культура в її мовному відображенні є об’єктом досліджень В. Аніченка, О. Булики, А. Воінової, А. Журавського, В. Коваля, Р. Козлової, О. Лещинської, О. Руденко, О. Станкевич. В українському мовознавстві вербальна представленість української ментальності досліджується такими науковцями, як В. Жайворонок, В. Кононенко, Н. Слухай та ін.

Особлива роль в реконструкції концептосфер відводиться лексиці мови, оскільки саме лексичний склад найбільш «чутливий» до змін в культурі суспільства й тонко реагує на всі трансформації колективної та індивідуальної свідомості. Однак ця реконструкція переважно здійснюється без урахування її діахронної складності. Діахронний підхід до дослідження концептів та їх вербалізаторов дозволяє простежити динаміку розвитку концептів та інших інформаційних одиниць свідомості – їх історико-культурну еволюцію, яка свідчить про особливості формування ментальності та культури народу.

Діахронний підхід у дослідженні концептів і когнітивних категорій передбачає інтегративний підхід до розуміння структури та змісту концепту, оскільки динаміка концепту зумовлена активними процесами у свідомості та у мові як основному репрезентанту і певною мірою творцю цих процесів. Відповідно до цього підходу, глибинна структура концепту містить інформаційні взаємозалежні блоки, що включають чуттєві (сензитеми), раціональні (менталітеми) і культурні (культуреми) елементи. Таким чином, концепт являє собою єдність певним чином інтегрованих чуттєвих, мисленнєвих і культурних структур, у процесі об'єднання і взаємодії яких утворюється смисловий згусток, що корелює з конкретним предметом або цілою предметною областю. Пізнавальний блок свідомості, за який відповідають мислення, відчуття, сприйняття і пам'ять, формує основу концепту.

Розуміння поняття «концепт» представлено в працях М. Болдирєва, С. Воркачова, В. Дем’янкова, В. Карасика, О. Кубрякової, З. Попової, О. Рахіліної, Г. Слишкіна, Ю. Степанова, Й. Стерніна та ін.

Складність визначення центрального поняття когнітивістики «концепт» зумовлена його ментальною природою. С. Аскольдов у статті «Концепт і слово» (1928 р.) тлумачить це поняття наступним чином: «Концепт є мисленнєве утворення, яке заміщає нам у процесі мислення невизначену множинність предметів одного й того ж роду» [Аскольдов 1997: 267], тобто концепт розуміється як узагальнене уявлення однорідних предметів. Майже столітній пошук наукової думки, яка прагнула уточнити та пояснити це поняття, безсилий у своїх спробах створити єдине визначення терміну «концепт», проте на цей час окреслено основні напрямки в його вивченні: власне лінгвістичне, когнітивне і культурологічне. Одна з проблем концептології – розрізнення концепту і поняття.

Ю. С. Степанов розмежовує терміни «концепт» і «поняття» наступним чином: «<концепт – це> процес, подібний з визначенням поняття в логіці. Але між тим і іншим є дуже важлива відмінність. Визначення концепту... складається з історично різних шарів, різних і за часом утворення, і за походженням, і за семантикою, і тому спосіб їх підсумовування і визначення за самою суттю справи є генетичним; концепт отримує завжди генетичне визначення» [Степанов 1997: 56]. «Емоційність» концепту також відрізняє його від поняття: «На відміну від понять, концепти не тільки мисляться, вони переживаються. Вони – предмет емоцій, симпатій і антипатій, а іноді й зіткнень» [там само: 40] (С. Г. Воркачов вважає, що переживаються не концепти, а ситуації).

Автори «Словника когнітивних термінів» визначають концепт як «термін, що служить поясненню одиниць ментальних і психологічних ресурсів нашої свідомості й тієї інформаційної структури, яка відображає знання і досвід людини; оперативна змістовна одиниця пам'яті, ментального лексикону, концептуальної системи і мови світу (lіngua mentalis), всієї картини світу, відображеної в людській психіці» [Кубрякова 1996: 90]. В енциклопедичному виданні «Російська мова» (за редакцією Ю. Караулова) в основу визначення терміна «концепт» покладено поняття «інформема»: «Інформаційні згущення, за допомогою яких завдяки мові здійснюється мислення і функціонує свідомість, можуть бути названі інформемами, тобто односторонніми одиницями ментально-лінгвального комплексу інформаційних цілістностей» (РЯЭ 1998: 664). Інформема, яка пройшла первинний семіозис, стає двосторонньою одиницею – іменованою інформемою, концептом – і набуває статусу загального надбання. Іменовані та неіменовані інформеми складають знання. Пошук відповідного означающого відбувається завдяки основній властивості інформеми – векторності, що припускає прагнення до самовиявлення, перетворення на знак. Такий пошук супроводжується, з точки зору психолінгвістів, встановленням асоціативного зв'язку за суміжністю [там само].

Визначаючи тип концепту, дослідники виходять з його психічної природи, тому оперують такими термінами, як концепт-уявлення, концепт-схема, концепт-поняття, концепт-інсайт, концепт-фрейм, концепт-сценарій, концепт-гештальт тощо. Зацікавленість викликають описи й методики аналізу концептів-прототипів, концептів-пропозицій (М. Болдирєв), метаконцептів, первинних і вторинних, сформованих і таких, які формуються (Г. Слишкін), параметричних та непараметричних (регулятивних, нерегулятивних), виникаючих і зникаючих (В. Карасик), базових, застиглих, концептів-дескрипторів, концептів-релятивів (М. Вл. Піменова). Однак у рамках ЛК вчені інтерпретують концепти культури (лінгвокультурні, універсальні, національні) (С. Воркачов, З. Попова, Ю. Степанов, Й. Стернін). Завданням ЛК найбільш повно відповідають культурологічні визначення концепту, наприклад, Ю. Степанова, який називає концепт «згустком культури у свідомості людини» й основним компонентом ментальності [Степанов 1997: 40]. У працях В. Колесова концепт розглядається як «ментальний генотип, атом генної пам'яті,... і архетип, і першообраз...» [Колесов 2004: 19].

Представники Волгоградської школи когнітивної лінгвістики В. Карасик і Г. Слишкін описують лінгвокультурний концепт як «умовну ментальну одиницю, спрямовану на комплексне вивчення мови, свідомості та культури» [174, 75–80]. Відмінність такого концепту від інших ментальних одиниць (логоепістем, лінгвокультурем) пов'язане, з точки зору вчених, з акцентуацією в ньому ціннісного елементу [173, с. 3-16; 174, с. 76, 77; 448, с. 6]. Аналіз лінгвокультурних концептів дозволяє проникнути в складну проблему інтерпретації знань з позицій мислення, мови і культури одночасно. На думку Г. Слишкіна, такий концепт покликаний «пов'язати воєдино наукові дослідження в галузі культури, свідомості і мови, так як він належить свідомості, детермінується культурою і опредмечується в мові» [448, с. 9].

Виділення основних компонентів структури концепту в різних авторів свідчить про багатоаспектний підхід до цього питання. Так, трьохкомпонентна структура лінгвокультурного концепту описується як така, що складається з понятійного (фактуального), який відтворюється безпосередньо за допомогою вербальних форм, образного (описового) і домінуючих ціннісного та значимісного компонентів [174, с. 78; 448, с. 11-14]. Понятійна сторона концепту (його обсяг) визначається за допомогою аналізу його мовної репрезентації у формі опису значень словникової дефініції. Образна складова, яка по-особливому розкривається в метафоричних значеннях слова, розуміється як узагальнений слід у пам'яті про конкретний предмет, явище тощо. Домінує в культурному концепті ціннісний компонент, так як він дозволяє виявити національну специфіку кожного конкретного ментального утворення. За словами В. Карасика, «сукупність концептів, що розглядаються в аспекті цінностей, утворює ціннісну картину світу. У цьому складному ментальному утворенні виділяються найбільш істотні для даної культури смисли, ціннісні домінанти, сукупність яких і утворює певний тип культури, що підтримується і зберігається в мові» [172, с. 5]. Зазначимо, що переконання і цінності, а також цілі забезпечують мотивацію семантичного розвитку концепту, його культурну активність і статусність.

У зв'язку з цим виникає питання: які концепти є культурними (лінгвокультурними)? Безсумнівно, що визначення цінності того чи іншого утворення свідомості для конкретної культури залежить від багатьох чинників, які виступають у ролі фільтра культурно значущих смислів. Російські когнітологи вводять для дослідження індивідуальної свідомості поняття «нульовий концепт» (М. Вл. Піменова), яке розуміється як концепт, об'єктивований словом, що «не виражає ніякого смислу для носія мови» [196, с. 106 ] (можливо, більш коректне формулювання: «мінімальний обсяг смислу»). Мабуть, «не- лінгвокультурний» концепт має подібне пояснення, тобто це такий концепт, який об'єктивується в конкретній культурі мінімізованою кількістю семіотичних знаків, достатньою для його загального (понятійного) розуміння. Образні, значеннєві та ціннісні компоненти при цьому практично відсутні. Це можуть бути ерзац-концепти, що дають загальне уявлення про чужі культурні реалії (наприклад, останнім часом з'явився ерзац-концепт СІЄСТА, що проник з іспанської культури). У тій же іспанській культурі лінгвокультурним концептом є концепт БИК (див. дисертацію Н. І. Соловйової «Актуалізація лінгвокультурного концепту «бик» в іспанській мовній картині світу»). Чи можуть слов'яни визначати цей концепт як лінгвокультурний? У даному випадку відповідь криється в реальності образних, ціннісних та значеннєвих складових концепту для носіїв культури певного часового зрізу. Якщо раніше бик відігравав значну роль в господарському житті східних слов'ян і тому мав досить велику кількість означальних (як вербальних, так і невербальних), актуальних у культурній парадигмі, то для нашого сучасника цей концепт втрачає свою лінгвокультурну статусність. Відбувається істотна редукція образних, ціннісних та значеннєвих складових концепту – редукція культурем і сензитем. Концепт БИК існує в сучасній свідомості українця, росіянина та білоруса на рівні концепту-поняття, проте в індивідуальній свідомості може бути представлений варіативною кількістю інших складових, що залежить від віку, місця проживання, роду діяльності, культурної компетентності людини і т ін.

Кожна самоцінна культура продукує ключові лінгвокультурні концепти, що об’єктивуються словом та іншими семіотичними знаками. По суті, подібні ментальні утворення колективної свідомості є концептами-ідеями – діахронно-синхронними лінгвокультурними феноменами (лінгвоконцептами), що виражають центральні ідеї певної культури та містять універсальні базові знання, закладені в колективній свідомості. Характерною ознакою концепту-ідеї є те, що його ціннісна складова переважає фактуальну й образну складові (про поняття «лінгвокультурна ідея» див. роботи С. Г. Воркачова). Концепт-ідея – це концепт сфери світосприйняття, у якому концентрація смислів досягає найвищого ступеня змістовності на аксіологічній шкалі соціуму. Такий концепт проектує свою багатофреймову структуру через розширене ядро та потужне інформаційне поле, у якому концентрується багатовіковий культурний досвід та колективні знання великої групи людей (етносу, народу, нації).

Наше визначення концепту як ментальної одиниці інформаційного коду свідомості ґрунтується на усвідомленні знака як двосторонньої психічної сутності й базується на положеннях трансформаційної граматики: концепт – це психічне ментально-чуттєве утворення свідомості, структура якого включає глибинні та поверхневі (зокрема мовні) компоненти, що підлягають у діахронії семантичним трансформаціям, у результаті яких концепт змінює свою інформаційну якість. За структурою концепт – це гіпертекстове утворення, яке у дослідницьких цілях краще аналізувати пофреймово, моделюючи інформаційне поле як таке, що має своє ядро та певні значеннєві шари.

Дата добавления: 2015-05-08