Символи та стереотипи

Білет 5.

Зупинимося на використанні поняття «стереотип», яке розробляється в працях психологів, лінгвістів, соціологів, що виділяють з позиції своєї науки стереотипи ментальні, етнокультурні, соціальні тощо (У. Ліппман, Є. Бартмінський, Ю. Д. Апресян, І. С. Кон, В. В. Красних, Ю. О. Сорокін та ін.) Початкове соціологічне розуміння стереотипів як схематичних картинок світу, що детермінують культуру і економлять ментальні зусилля людини при сприйнятті складних об'єктів дійсності, а також захищають «ціннісні позиції і права» людини (У. Ліппман) [цит. за: Прохоров 2006: 68] пояснювалося і уточнювалося дослідниками мови і психології людини. Є. Бартмінський розуміє стереотип як «суб'єктивно детерміноване уявлення предмета, в якому співіснують описові та оцінні ознаки і яке є результатом тлумачення дійсності в рамках соціально відпрацьованих пізнавальних моделей» [Бартминский Е. Этноцентризм стереотипов // Реч и мент. стереотипы в синхронии и диахронии. – М., 1995. – С. 5].

В. В. Красних розглядає стереотип як фрагмент концептуальної картини світу, образ-уявлення і визначає відмінності між поняттями «концепт» і «стереотип»: «Стереотип є певна структура ментально-лінгвального комплексу, що формована інваріантною сукупністю валентних зв'язків, які приписуються даній одиниці і репрезентують концепт феномена, що стоїть за даною одиницею» [Красных 2002: 178]. В. В. Красних розрізняє стереотип поведінки і стереотип-уявлення [там само: 179]. Стереотипи поведінки закріплені у свідомості у вигляді штампів, які рекомендують певну комунікативну поведінку, тобто виконують прескриптивну функцію. Стереотипи-уявлення зберігаються у вигляді кліше і функціонують як еталони. Вони «передбачають не стільки саму поведінку, скільки набір асоціацій і зумовлюють мовну форму, що їх виражає виконуючи предикативну функцію» [там само: 180].

Ю. О. Сорокін пише про стереотип як процес і результат комунікації, а також конструюванні «поведінки згідно певним семіотичним моделям, список яких є закритим». У когнітивній лінгвістиці стереотип розглядається «як стандартне думка про соціальні групи чи про окремих осіб як представників цих груп», за допомогою стереотипу дається установка певній групі осіб [Демьянков, Кубрякова 1996: 177]. Стереотип виконує наступні функції: когнітивну (генералізація інформації при засвоєнні чужої культури); афективну (певна міра етноцентризму в міжетнічному спілкуванні, що виявлена як постійне виділення «свого» на противагу «чужому»); соціальну (розмежування «внутрішньогрупового» і «позагрупового»: призводить до соціальної категоризації, до утворення соціальних структур, на які активно орієнтуються в повсякденному житті) [там само].

Наше розуміння стереотипу з урахуванням вищевикладених точок зору на це явище полягає в наступному: стереотип є однією з форм репрезентації концепту. Його вербальне вираження досягається засобами національної мови, яка диктує людині стереотипи сприйняття дійсності. Думку В. І. Постовалової про роль мови у формуванні картини світу, яка задає стереотипи, можна пов'язати з нашою позицією на формування стереотипів в національній мові: «Мова, пронизуючи всі акти людської життєдіяльності, найглибшим чином пов'язана з її базисним релятивом – картиною світу, яка, будучи антропоцентричною за своєю суттю, відбиває не тільки образ світу сам по собі, але і фіксує правила орієнтації людини в цьому світі, задає людині стереотипи його сприйняття» [Постовалова, 67]. Кінцевим етапом формування стереотипу є національний період розвитку мов, коли розвинута самосвідомість нації проводить «демаркаційну лінію» між своєю культурою та чужою. Тому термін «стереотип» ми використовуємо для констатації однією з форм репрезентації синхронного концепту, що несе в значній мірі відбиток національного компонента свідомості у вигляді культурно-національної конотації, яка утворена за допомогою асоціативних механізмів мислення.

Переваги ціннісних орієнтацій певного етносу можна дослідити за допомогою вивчення етнокультурних стереотипів, які поділяються на автостереотипи та гетеростереотипи: «Перші узагальнюють стандартні уявлення про представників власної етнічної групи та їхню оцінку, другі є оцінкою представників інших етносів» [Селіванова 2011: 283]. Стандартна думка про певну націю чи окремих її представників формує установку щодо соціальної поведінки людини.

Визначення гетеростереотипів має важливе геополітичне значення. Відповіді пересічних громадян різних країн на питання «Що таке Україна?» в пролозі документального фільму Андрія Кончаловського «Битва за Україну. Роздуми» з циклу «Тягар влади», ґрунтуються на орієнтаційних та онтологічних когніціях, покладених в основу стереотипів, що оцінюють світовий статус України і українців: Україна – це суверенна республіка; це десь в Росії; це «у края» Росії, росіяни походять звідти, з Київської Русі; видатна країна з нашими сестрами та братами; країна, в якій гарні дівчата, їх можна замовити поштою; там футбольні команди є; у них танці та їжа така незвична; це єдина країна; у нас корені спільні, це дві різні країни … Суб'єктивність етнічних гетеростереотипів проявляється в асоціативному ряду «Україна – пампушки, борщ, сало, Крим, Кличко». Необізнаність виражається входженням в цей ряд номену Лукашенко (білоруський президент). Акцент у фільмі на українські культурні константи (рушник, вишиванка, хата, паркан (огорожа), дорога) демонструє їх взаємопов’язаність із етностереотипами.

Фіксація авто- та гетеростереотипів може здійснюватися шляхом асоціативного експерименту. Так, в ході опитування представників (голів) національних товариств міста Миколаєва (25 чоловік), зокрема членів молодіжної організації німецької общини (14 чоловік), були встановлені семантичні складники інтерпретаційного поля етностереотипів у полікультурній ситуації міста. Результати представлені у вигляді таблиць:

Узагальнюючи результати, можна зробити наступні висновки. Вербалізація власної національної специфіки позитивно конотована та містить у собі ключові номінації культурних концептів, частина з яких пов’язана з історичним минулим. Релігійний компонент виокремлено лише представниками єврейської культури. В асоціації «чужого» народу (тут українського) входять прецедентні культурні феномени; більшість асоціацій пов’язана з побутовою групою ознак та національними рисами характеру, крім цього, представлені такі групи ознак, як «історія», «державна символіка», «творчість», «географічні поняття», «морально-етичні категорії», тобто основні сфери життєдіяльності, матеріальна й духовна культура, соціально-політичний та географічний простір, етнографія, психічні складові людини, народна мораль. Спостерігається тенденція до використання в стереотипізації «чужого» народу своїх культурних констант (того, що важливо та має велике історичне чи культурне значення). Домінувальними стереотипи українського національного характеру є історичне минуле, державна символіка, етнографічні реалії та риси характеру. Негативно конотованими гетеростереотипами українців є такі риси характеру, як жадібність, неорганізованість, неакуратність. Їм протиставлені – привітність, хазяйновитість, скромність, терпіння.

Дата добавления: 2015-05-08