Уголовно-исполнительные правоотношения. 6 страница

покарань.

Стаття 24. Відвідування установ виконання покарань

1. Без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час

безперешкодно відвідувати установи виконання покарань для

здійснення контролю та проведення перевірок (за бажанням - у

супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду

засуджених та до двох представників засобів масової інформації)

мають право:

Президент України або спеціально уповноважені ним

представники (не більше п’яти осіб у кожній області, Автономній

Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);

Прем’єр-міністр України або спеціально уповноважені ним

представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній

Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або

спеціально уповноважені ним представники;

голова, заступники голови та члени Комісії при Президентові

України у питаннях помилування;

Міністр юстиції України або спеціально уповноважені ним

представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній

Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);

Міністр внутрішніх справ України або спеціально уповноважені

ним представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній

Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);

члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням

чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи

покаранню;

Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови

місцевих державних адміністрацій, на території яких вони

розташовані, або спеціально уповноважені ними представники (не

більше п’яти осіб на відповідну територію);

народні депутати України, їх помічники-консультанти, депутати

Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих

рад;

Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним

прокурори і прокурори, які здійснюють на відповідній території

нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у

кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів

примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи

громадян;

голова, заступник голови та члени спостережної комісії, які

здійснюють організацію громадського контролю за дотриманням прав і

законних інтересів засуджених під час виконання кримінальних

покарань;

сільський, селищний, міський голова або спеціально

уповноважені ними представники (не більше п’яти осіб) - на

території відповідної місцевої ради;

члени громадських рад при центральному органі виконавчої

влади, що реалізує державну політику у сфері виконання

кримінальних покарань, та його територіальних підрозділах - на

відповідній території.

2. Інші особи, а також близькі родичі засуджених можуть

відвідувати установи виконання покарань за спеціальним дозволом

адміністрації цих установ або органів управління зазначеними

установами.

3. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, у тому

числі представники засобів масової інформації, під час

відвідування установ виконання покарань вправі безперешкодно, без

обмеження в часі, із забезпеченням максимального сприяння

працівниками та адміністраціями установ виконання покарань

пересуватися територією установ виконання покарань, здійснювати

аудіо- та відеозапис та поширювати отриману інформацію,

ознайомлюватися із звітністю, у тому числі й статистичною,

проводити ревізії, здійснювати інспектування, подавати усні або

письмові запити, перевіряти додержання законодавства, оскаржувати

протиправні дії (бездіяльність) посадових та службових осіб

установ виконання покарань, вимагати негайного припинення таких

дій (бездіяльності) та притягнення до відповідальності винних осіб

(з наступним вичерпним письмовим повідомленням відповідної особи

про вжиті (не вжиті) заходи відповідальності протягом 10 днів з

дня отримання відповідної вимоги), ознайомлюватися з особовими

справами засуджених, іншими документами тощо, спілкуватися з

будь-якими працівниками установ виконання покарань та засудженими

(у тому числі на умовах анонімності).

4. Спеціально уповноважені представники набувають своїх

повноважень після подання до суб’єкта призначення, зазначеного у

частині першій цієї статті, письмової заяви, видання щодо них

відповідних розпорядчих актів особами, яких вони представляють, та

отримання відповідного посвідчення.

Спеціально уповноважені представники (крім представників

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) здійснюють

свої повноваження на громадських засадах.

При призначенні особами, зазначеними у частині першій цієї

статті, крім Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,

своїх представників перевага надається кандидатам - членам

громадських правозахисних організацій.

5. Режим в установах виконання покарань не повинен

перешкоджати або використовуватися як перешкода реалізації

суб’єктами контролю своїх повноважень, встановлених частиною

третьою цієї статті.

6. В одній установі виконання покарань не може одночасно

перебувати більше 10 осіб, зазначених у частині першій цієї

статті, включаючи медичних працівників (які здійснюють супровід)

та представників засобів масової інформації. У разі перевищення

зазначеної кількості перевага на подальше перебування в установі

виконання покарань надається особам, які першими потрапили на

територію установи виконання покарань.

7. Представники громадських організацій, експерти, учені та

фахівці, залучені Уповноваженим Верховної Ради України з прав

людини на договірних засадах до виконання функцій національного

превентивного механізму, відвідують установи виконання покарань на

підставі окремого письмового доручення Уповноваженого.

Стаття 25. Участь громадськості у виправленні

і ресоціалізації засуджених. Громадський контроль

за дотриманням прав засуджених під час виконання

кримінальних покарань

1. Об’єднання громадян та засоби масової інформації,

релігійні та благодійні організації, окремі особи в порядку,

встановленому цим Кодексом і законами України, можуть надавати

допомогу органам та установам виконання покарань у виправленні

засуджених і проведенні соціально-виховної роботи.

2. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під

час виконання кримінальних покарань здійснюють спостережні

комісії, які діють на підставі цього Кодексу та Положення про

спостережні комісії (429-2004-п), що затверджується Кабінетом

Міністрів України. У випадках, встановлених цим Кодексом та

законами України, громадський контроль за дотриманням прав

засуджених під час виконання кримінальних покарань можуть

здійснювати об'єднання громадян.

18. Функції кримінально-виконавчої інспекції.

Стаття 13. Кримінально-виконавча інспекція

1. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у виді

позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною

діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та повідомляє суд,

який ухвалив вирок, про прийняття вироку до виконання та про

закінчення виконання таких покарань у триденний термін.

2. Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль за

поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з

випробуванням, а також звільнених від відбування покарання

вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

3. Кримінально-виконавча інспекція встановлює періодичність

та дні проведення реєстрації засуджених до покарань у виді

громадських і виправних робіт, а також осіб, звільнених від

відбування покарання з випробуванням.

19. Характеристика виховних колоній як установ виконання покарань.

Стаття 19. Виховні колонії

Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі

на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх.

Стаття 143. Особливості відбування покарання у виховних

колоніях

1. У виховних колоніях засуджені мають право:

витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і

предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до ста

відсотків мінімального розміру заробітної плати;

одержувати короткострокові побачення без обмежень і щомісяця

одне тривале побачення.

безкоштовно одержувати середню освіту.

2. При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання

після відбуття не менше однієї четвертої частини строку покарання

засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути

дозволено:

додатково витрачати на місяць гроші в сумі шістдесяти

відсотків мінімального розміру заробітної плати;

за постановою начальника колонії одержувати один раз на три

місяці короткострокове побачення за межами виховної колонії.

Стаття 144. Заходи заохочення, що застосовуються

до засуджених неповнолітніх

1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці та навчання,

активну участь у роботі самодіяльних організацій і виховних

заходах до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися, крім

передбачених статтею 130 цього Кодексу, такі заходи заохочення:

надання права відвідування культурно-видовищних і спортивних

заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників

колонії;

надання права виходу за межі виховної колонії в супроводі

батьків чи інших близьких родичів.

2. Тривалість виходу за межі колонії встановлюється

начальником колонії, але не може перевищувати восьми годин.

Забороняється відвідування культурно-видовищних і спортивних

заходів за межами колонії, які проводяться після двадцятої години.

Стаття 145. Заходи стягнення, що застосовуються до засуджених

неповнолітніх

За порушення встановленого порядку і умов відбування

покарання до засуджених неповнолітніх можуть застосовуватися такі

заходи стягнення:

попередження;

догана;

сувора догана;

скасування поліпшених умов тримання, передбачених статтею 143

цього Кодексу;

поміщення в дисциплінарний ізолятор на строк до п’яти діб з

виведенням чи без виведення на навчання або роботу.

Педагогічна рада є постійно діючим колегіальним органом виховної колонії, головним завданням якого є розгляд питань та надання пропозицій адміністрації виховної колонії щодо організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, удосконалення навчально-виховного процесу.

Педагогічна рада розглядає матеріали, необхідні для виконання завдань, та вносить пропозиції начальнику виховної колонії з питань:

організації навчально-виховного процесу у виховній колонії;

узагальнення досвіду організації соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, підготовки відповідних рекомендацій;

підготовки та проведення культурно-масових заходів серед засуджених;

надання методичної та практичної допомоги старшим вихователям, вихователям та іншим працівникам соціально-психологічної служби;

організації підвищення психолого-педагогічної майстерності персоналу виховної колонії;

взаємодії з громадськими організаціями та державними установами у питаннях ресоціалізації засуджених;

застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким;

узяття на профілактичний облік злісних порушників установленого порядку відбування покарання та організації індивідуально-профілактичної роботи з ними;

зняття з профілактичного обліку засуджених, які були взяті на облік як злісні порушники встановленого порядку відбування покарання;

переведення засуджених до дільниці соціальної адаптації в порядку, установленому статтею 94 Кримінально-виконавчого кодексу України;

переведення до дільниці ресоціалізації осіб, які після переведення до дільниці соціальної адаптації припустилися порушення встановленого режиму тримання;

застосування до засуджених заходів заохочення або стягнення;

надання засудженим права на відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі працівників колонії в порядку, установленому статтею 144 Кримінально-виконавчого кодексу України;

заохочення представників підприємств, установ і організацій усіх форм власності, навчальних закладів, об'єднань громадян та окремих громадян, осіб з числа персоналу виховної колонії за активну участь у забезпеченні навчально-виховного процесу.

5. Педагогічна рада розглядає матеріали та приймає рішення про переведення засуджених, які досягли вісімнадцятирічного віку, з виховної колонії до виправної колонії та залишення таких засуджених для подальшого відбування покарання у виховній колонії у порядку, установленому статтями 147, 148 Кримінально-виконавчого кодексу України.

6. Педагогічну раду очолює її голова - заступник начальника виховної колонії із соціально-виховної та психологічної роботи. З числа членів педагогічної ради шляхом голосування на її засіданні обирається заступник голови. Секретарем педагогічної ради призначається старший інспектор відділу соціально-виховної та психологічної роботи.

7. У засіданнях педагогічної ради виховної колонії бере участь голова батьківського комітету

9. До складу педагогічної ради входять заступники начальника виховної колонії, начальники відділів, частин та служб, директор загальноосвітньої школи, директор професійно-технічного училища, старший інспектор відділу соціально-виховної та психологічної роботи, старші вихователі, методист виховної колонії, психолог, завідувач клубу.

12. Робота педагогічної ради планується поквартально.

13. Основною формою роботи педагогічної ради є засідання.

14. Засідання педагогічної ради проводяться у разі необхідності, але не рідше двох разів на місяць.

20. Функції Державної пенітенціарної служби України.

4. ДПтС відповідно до покладених на неї завдань:

1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові юстиції;

2) подає Міністрові юстиції пропозиції щодо визначення основних напрямів діяльності територіальних органів управління ДПтС, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, утворених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби (далі - органи і установи);

3) аналізує результати діяльності органів і установ, готує на їх основі та подає Міністрові юстиції пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування органів і установ;

4) забезпечує виконання державних цільових програм розвитку органів і установ;

5) бере участь у розробленні та виконанні державних комплексних програм протидії злочинності;

6) організовує та контролює виконання вироків суду та інших судових рішень і застосування передбачених законом засобів виправлення засуджених;

7) забезпечує дотримання вимог законодавства в органах і установах;

8) забезпечує здійснення заходів стосовно запобігання вчиненню кримінальних правопорушень і дисциплінарних проступків засудженими та особами, узятими під варту, а також заходів щодо них для припинення кримінальних правопорушень і дисциплінарних проступків;

9) забезпечує виявлення кримінальних правопорушень, учинених в органах і установах;

10) організовує здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;

11) забезпечує контроль за організацією охорони установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, дотриманням правопорядку та забезпеченням безпеки в них;

12) організовує забезпечення безпеки осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, підрозділами таких установ та слідчих ізоляторів;

13) організовує і контролює оперативно-розшукову діяльність органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, налагоджує взаємодію з органами, до складу яких входять підрозділи, що провадять таку діяльність;

14) здійснює довідково-інформаційне та методичне забезпечення органів і установ;

15) забезпечує функціонування власної системи внутрішньої безпеки;

16) здійснює управління об’єктами державної власності;

17) організовує облік та реєстрацію засуджених та осіб, узятих під варту;

18) визначає вид установи виконання покарань, у якій відбуватимуть покарання засуджені до позбавлення волі;

19) здійснює розподіл засуджених, переводить їх та осіб, узятих під варту, з однієї установи до іншої;

20) здійснює видачу осіб (екстрадицію), а також прийом громадян України, засуджених за кордоном, для відбування покарання на території України та передачу іноземців, засуджених судами України, для відбування покарання за кордоном, забезпечує транзитне перевезення через територію України осіб, узятих під варту, або засуджених згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

21) забезпечує виконання актів амністії та помилування, проводить перевірки дотримання органами і установами вимог нормативно-правових актів, які регламентують порядок оформлення матеріалів до клопотання про помилування;

22) організовує проведення соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, залучає до її проведення представників релігійних і благодійних організацій, громадських об’єднань, творчих спілок, фізичних осіб;

23) сприяє спостережним комісіям та громадським об’єднанням у здійсненні громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених під час виконання кримінальних покарань;

24) організовує у взаємодії з МОН професійно-технічне і загальноосвітнє навчання засуджених та надання освітніх послуг особам, узятим під варту;

25) організовує проведення медичної практики, здійснення санітарно-епідеміологічного нагляду, медичного контролю за станом здоров’я засуджених та осіб, узятих під варту, надання їм медичної допомоги, забезпечує належний санітарно-епідемічний стан в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах і на їх території;

26) взаємодіє з державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськими об’єднаннями щодо підготовки засуджених до звільнення з установ виконання покарань;

27) організовує залучення засуджених до суспільно корисної оплачуваної праці;

28) здійснює державний нагляд за безпечним веденням робіт персоналом органів і установ, засудженими та особами, узятими під варту;

29) установлює і підтримує зв’язки з міжнародними організаціями, за погодженням з Міністром юстиції укладає угоди з відповідними органами іноземних держав про співробітництво у сфері виконання кримінальних покарань, протидії злочинності та з інших питань, що належать до компетенції ДПтС;

30) здійснює розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов’язаних із діяльністю ДПтС, органів і установ;

31) здійснює інші повноваження, визначені законом.

21. Загальна характеристика Державної кримінально-виконавчої служби

Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

…

22. Правовий статус персоналу органів та установ виконання покарань. Міжнародні рекомендації щодо персоналу кримінально-виконавчих установ.

Статус персоналу УВП регулюється: ЗУ «Про ДКВС» та Інструкцією про співробітників ДПС

Розділ III

ПЕРСОНАЛ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

УКРАЇНИ

Стаття 14. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби

України

1. До персоналу Державної кримінально-виконавчої служби

України належать особи рядового і начальницького складу (далі -

особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої

служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші

працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній

кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники

кримінально-виконавчої служби).

2. Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є

державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній

діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян

України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій

службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за

спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до

закону.

Стосовно осіб, які претендують на службу в Державній

кримінально-виконавчій службі України, за їх письмовою згодою

проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом

України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17).

Особи, які претендують на службу в Державній

кримінально-виконавчій службі України, до призначення на

відповідну посаду подають за місцем майбутньої служби декларацію

про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за

формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади

запобігання і протидії корупції", та зобов’язані повідомити

керівництву органу чи підрозділу, на посаду в якому вони

претендують, про працюючих у цьому органі чи підрозділі близьких

їм осіб.

3. На службу до Державної кримінально-виконавчої служби

України приймаються на конкурсній, добровільній, контрактній

основі громадяни України, які спроможні за своїми особистими,

діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним

рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові

обов'язки. Кваліфікаційні вимоги до професійної придатності

визначаються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції

України. При прийнятті на службу може бути встановлений строк

випробування до шести місяців. Не може бути прийнята на службу

особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення

злочину, крім реабілітованої, або на яку протягом останнього року

накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного

правопорушення.

4. Громадяни України, які вперше зараховуються на посади

рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та

у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування,

складають присягу такого змісту: …

5. Особа рядового чи начальницького складу

кримінально-виконавчої служби підписує текст присяги, який

зберігається в її особовій справі. Порядок складення присяги

визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує

державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

6. Особам рядового і начальницького складу

кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні

звання: …

7. Присвоєння і позбавлення спеціальних звань, а також

пониження і поновлення у спеціальному званні здійснюються в

установленому порядку.

8. Трудові відносини працівників кримінально-виконавчої

служби регулюються законодавством про працю, державну службу та

укладеними трудовими договорами (контрактами).

На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби

України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону

України "Про державну службу" (3723-12). Віднесення посад цих

спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців

проводиться Кабінетом Міністрів України.

На осіб рядового і начальницького складу Державної

кримінально-виконавчої служби України поширюються вимоги та

обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання і

протидії корупції" (3206-17).

Особи рядового і начальницького складу Державної

кримінально-виконавчої служби України зобов’язані подавати щороку

до 1 квітня за місцем служби декларацію про майно, доходи, витрати

і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в

порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і

протидії корупції".

Особи рядового і начальницького складу Державної

кримінально-виконавчої служби України, яких притягнуто до

відповідальності за корупційні правопорушення, пов’язані з

порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади

запобігання і протидії корупції" (3206-17), підлягають

звільненню із служби у триденний строк з дня отримання відповідним

органом або установою виконання покарань копії відповідного

судового рішення, яке набрало законної сили.

Особи рядового і начальницького складу Державної

кримінально-виконавчої служби України, яким повідомлено про

підозру у вчиненні ними злочину у сфері службової діяльності та

професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг,

та/або пов’язаного із зловживанням своїм службовим становищем,

підлягають відстороненню від виконання повноважень на посаді в

порядку, визначеному законом.

Особи рядового і начальницького складу Державної

кримінально-виконавчої служби України, стосовно яких складено

протокол про адміністративне корупційне правопорушення, можуть

бути відсторонені керівником відповідного органу або установи

виконання покарань від виконання службових повноважень до

закінчення розгляду справи судом

Особи рядового і начальницького складу Державної

кримінально-виконавчої служби України, які повідомили про

порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії

корупції" іншими особами рядового чи начальницького складу, не

можуть бути звільнені із служби чи змушені до звільнення або

притягнуті до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з таким

повідомленням.

Рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної

відповідальності таких осіб оскаржується в установленому законом

порядку.

Стаття 14-1. Врегулювання конфлікту інтересів

У разі виникнення конфлікту інтересів під час виконання

службових повноважень особа рядового чи начальницького складу

Державної кримінально-виконавчої служби України зобов’язана

негайно доповісти про це своєму безпосередньому керівникові.

Безпосередній керівник зобов’язаний вжити всіх необхідних заходів,

спрямованих на запобігання конфлікту інтересів, шляхом доручення

виконання відповідного службового завдання іншій посадовій особі,

особистого виконання службового завдання чи в інший спосіб,

передбачений законодавством.

Примітка. Термін "конфлікт інтересів" вживається у значенні,

наведеному в Законі України "Про засади запобігання і протидії

корупції" (3206-17).

Стаття 15. Обмеження політичної діяльності в Державній

кримінально-виконавчій службі України

1. Особи рядового і начальницького складу та працівники

кримінально-виконавчої служби не можуть бути членами політичних

партій.

2. Особи рядового і начальницького складу та працівники

Дата добавления: 2015-05-08