Тема. Реалізація і застосування права

1. Реалізація загальних правових норм, якими користують­ся суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам від­повідають обов'язки всіх інших суб'єктів не чинити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню — це:

А) реалізація загальних правових норм поза правовідносинами;

Б) активна форма реалізації загальних правових норм поза пра­вовідносинами;

В) пасивна форма реалізації загальних правових норм поза пра­вовідносинами.

2. Реалізація норм, що містять заборони, через утримання суб'єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідаль­ність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушені забо­ронних норм, узгодженні своєї поведінки з нормами права, що встановлюють юридичну відповідальність — це:

А) реалізація загальних правових норм поза правовідносинами;

Б) активна форма реалізації загальних правових норм поза пра­вовідносинами;

В) пасивна форма реалізації загальних правових норм поза пра­вовідносинами.

3. Ознаки застосування права:

А) має владний характер, оскільки це діяльність компетентного органу або посадової особи, проте владно-організуюча діяльність здійснюється лише в межах наданих повноважень;

Б) має індивідуалізований, персоніфікований характер; має про­цедурно-процесуальний характер;

В) має творчий, інтелектуальний характер; здійснюється на ос­нові норм права; має юридично оформлений характер;

Г) передбачає пасивну поведінку суб'єкта.

4. За рівнем (глибиною) реалізації приписів, що містяться в
нормативних актах, можлива:

А) реалізація загальних вказівок;

Б) реалізація правових норм у конкретних правовідносинах;

В) реалізація загальних правових норм поза правовідносинами;

Г) реалізація основних вказівок.

5. Втілення в життя тих установлень, які містяться в пре­амбулах законів; у статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права й правової діяльності («верховенство права»), — це:

А) реалізація загальних вказівок;

Б) реалізація правових норм у конкретних правовідносинах;

В) реалізація загальних правових норм поза правовідносинами;

Г) застосування норм права.

6. Втілення в реальні відносини конкретних норм права, яке відбувається через два види зв'язку між суб'єктами: 1) авто­номний зв'язок (юридичнарівність сторін — сфера приватно­го права); 2) владний, авторитарний зв'язок (відносини влади іпідпорядкування — сфера публічного права) — це:

А) реалізація загальних вказівок;

Б) реалізація правових норм у конкретних правовідносинах;

В) реалізація загальних правових норм поза правовідносинами;

Г) застосування норм права.

7. Втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права, тобто безпе­решкодне використання суб'єктивних прав і свідоме виконання юридичних обов'язків без конкретних зв'язків або відносин між суб'єктами права, це:

А) реалізація загальних вказівок;

Б) реалізація правових норм у конкретних правовідносинах;

В) реалізація загальних правових норм поза правовідносинами;

Г) застосування норм права.

8. Реалізація загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відпові­дають обов'язки всіх інших суб'єктів не чинити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню (участь у мітингах і демонстраціях та інші конституційні права) — це:

А) активна форма реалізації правових норм поза правовідносинами;

Б) пасивна форма;

А) реалізація загальних вказівок;

Б) реалізація правових норм у конкретних правовідносинах.

9. Форми реалізація права за кількістю суб'єктів:

А) індивідуальна, групова, колективна, суспільна;

Б) індивідуальна, групова, колективна, суспільна;

В) особиста, групова, колективна, суспільна;

Г) індивідуальна, колективна.

10. Форми реалізації права за складністю і характером дій суб'єкта:

А) проста, безпосередня (без участі держави);

Б) складна, опосередкована (за участю держави);

В) змішана.

//. Проста, безпосередня (без участі держави) форма реа­лізації передбачає:

А) додержання, виконання, використання, застосування;

Б) застосування, виконання, використання;

В) додержання, виконання, використання;

Г) застосування.

12. Формами безпосередньої реалізації права є:

А) утримування від дій, заборонених юридичними нормами, суворе додержання встановлених заборон (наприклад, дотримання швидкості руху автомобіля в місті — 60 км на годину). Передбачає пасивну пове­дінку суб'єкта — незалежно від його власного бажання;

Б) вчинення активних дій, що передбачаються нормами права, в інтересах правомочної сторони, виконання обов'язків (наприклад, своєчасне заповнення і подання в податкову адміністрацію декла­рації про доходи);

В) використання можливостей, наданих правовими нормами, здійснення суб'єктивних прав для задоволення власного інтересу (наприклад, використання права на вищу освіту).

13. Утримування від дій, заборонених юридичними нормами, суворе додержання встановлених заборон — це:

А) дотримання;

Б) додержання;
в) виконання;

Г) використання.

14. Вчинення активних дій, що передбачаються нормами права, в інтересах правомочної сторони, виконання обов 'язків (наприклад, своєчасне заповнення і подання в податкову адмі­ністрацію декларації про доходи),це:

А) дотримання;

Б) додержання;

В) виконання;

Г) використання..

15. Використання можливостей, наданих правовими норма­ ми, здійснення суб'єктивних прав для задоволення власного ін­тересу (наприклад, використання права на вищу освіту) — це:

А) дотримання;

Б) додержання;

В) виконання;

Г) використання.

16. Здійснювана у процедурно-процесуальному порядку влад­но-організуюча діяльність уповноважених державних органів, організацій і посадових осіб, яка полягає в реалізації ними пра­вових норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних жит­тєвих випадків через винесення індивідуально-правових рішень. З погляду формальної логіки — це підведення конкретного жит­тєвого випадку під загальну правову норму і винесення на цій підставі акта застосування норм права — це:

А) застосування права (правозастосовна діяльність);

Б) реалізація загальних вказівок;

В) реалізація правових норм у конкретних правовідносинах;

Г) реалізація загальних правових норм поза правовідносинами: ак­тивна пасивна.

17. Додержання, виконання і використання права, пов'язані з діями:

А) громадян;

Б) громадських організацій;

В) комерційних об'єднань (корпорацій); г) державних органів і посадових осіб.

18. Право компетентного органу вирішити справу та обоє 'язок зацікавлених осіб виконати прийняте рішення — це:

А) фактичний зміст правозастосовної діяльності;

Б) юридичний зміст правозастосовної діяльності;

В) зміст правозастосовної діяльності.

19. Діяльність уповноважених органів і посадових осіб із ви­вчення обставин справи, її юридичної кваліфікації та винесен­ня акта застосування права, а також дії зацікавлених осіб у зв'язку з його розглядом і схваленням рішення — це:

А) фактичний зміст правозастосовної діяльності;

Б) юридичний зміст правозастосовної діяльності;

В) зміст правозастосовної діяльності.

20. Зазначте випадки, що вимагають правозастосування:

А) коли лише після винесення владного рішення державного ор­гану можлива реалізація закріплених у нормативних актах прав і обов'язків учасників правовідносин — наділення одних суб'єктив­ними правами і покладання на інших юридичних обов'язків (наказ про зарахування абітурієнта до вищого навчального закладу; реєстра­ція шлюбу; нарахування і виплата пенсії);

Б) коли є суперечка про право (у майнових відносинах, при оподаткуванні) і сторони самі не можуть виробити узгоджене рішення про наявність або міру суб'єктивних прав і юридичних обов'язків (розпо­діл майна між подружжям, вирішення спорів між учасниками цивіль­ного договору);

В) у разі правопорушень, тобто коли не виконуються обов'язки, існують перешкоди для здійснення права і необхідно вдатися до при­мусових заходів, визначити міру юридичної відповідальності (напри­клад, стягнення штрафу, конфіскація майна).

Г) у разі необхідності офіційного встановлення наявності чи відсу­тності юридичних фактів або конкретних документів (установлення факту батьківства,! Смерті, розірвання шлюбу);

Д) у всіх вище зазначених випадках.

21. Зазначте випадки, що не вимагають правозастосування:

А) у разі здійснення виконавсько-розпорядчої діяльності органів держави і органів місцевого самоврядування — вирішення кадрових питань (зарахування до штату, підвищення на посаді), організація або ліквідація структурних ланок органу держави, виділення фінансів, приміщень тощо;

Б) при визначенні прав і обов'язків подружжя у шлюбному конт­ракті;

В) при здійсненні державним органом, організацією, установою будь-яких дій на користь конкретного громадянина або іншої особи (нагородження, присвоєння звань, почесних посад, виплата пенсії, здавання в найм житлового приміщення);

Г) при вирішенні питань про статуси об'єднань (реєстрація уповно­важеним органом громадських, державних і комерційних об'єднань);

Д) при вирішенні організаційних питань (наприклад, постанова
парламенту про порядок висвітлення роботи сесії та ін.).

22. Правозастосування полягає:

А) у наділенні одних учасників правовідносин суб'єктивними пра­вами і покладання на інших юридичних обов'язків; у визначенні міри юридичної відповідальності правопорушника;

Б) у вирішенні суперечки про право — про наявність або мір у суб'єктивних прав і юридичних обов'язків; у визначенні міри юри­дичної відповідальності правопорушника; у наділенні одних учасни­ків правовідносин суб'єктивними правами і покладання на інших юридичних обов'язків; у визначенні міри юридичної відповідальнос­ті правопорушника;

Г) у визначенні міри юридичної відповідальності правопорушника.

23. У залежності від суб'єктів і процедури правозастосуван­ня розрізняють такі форми застосування права

А) судову, управлінську, адміністративну;

Б) законодавчу, виконавчу, судову;

В) управлінську, адміністративну.

24. Функції застосування права можна розділити в такий спосіб:

А) економічні, політичні, соціально-культурні та ін;

Б) регулятивні — закріплення існуючих суспільних відносин, їх урегульованість; стимулювання розвитку нових відносин; охоронні — охорона суспільних відносин, правопорядку;

В) загальносоціальні та юридичні.

25. Функція, яка забезпечує додержання, виконання і викори­стання норм права, служить способом організації фактичної поведінки з реалізації права (винесення вироку у кримінальній справі є виконанням норми кримінального права) — це:

А) правозабезпечувальна функція;

Б) правозастосовна;

В) індивідуального (казуального) правового регулювання;

Г) регулятивна.

26. Функція, яка полягає в забезпеченні уточнення правових норм з врахуванням певних обставин, конкретизує суб'єктивні права і юридичні обов'язки учасників правовідносин (у вироку суду на основі норми права правопорушнику встановлюється конкретна міра покарання). У кожному випадку застосовуєть­ся норма права в цілому, а не окремі її структурні елементи — це:

А) правозабезпечувальна функція;

Б) правозастосовна;

В) індивідуального (казуального) правового регулювання;

Г) регулятивна.

27. Система ціннісних нормативів (принципів і норм), що під­лягають реалізації в ході правозастосовної діяльності, це:

А) юридична деонтологія;

Б) теорія правозастосування;

В) ідеологія застосування права.

28. Основними ціннісними нормативами, від яких залежить ефективність застосування права є:

А) оперативність, справедливість, законність;

Б) обґрунтованість, доцільність, професіоналізм;

В) демократизм, оперативність, справедливість, законність;

Б) обґрунтованість, доцільність, професіоналізм, оперативність, справедливість, законність.

29. Вкажіть основні стадії застосування права:

А) формуванні юридичного мотиву;

Б) встановлення фактичних обставин справи;

В) встановлення юридичної основи справи — вибір й аналіз юри­дичних норм (або: юридична кваліфікація фактичних обставин);

Г) аналіз норми з погляду її дії в часі, у просторі і за колом осіб;

Д) з'ясування змісту норми права, її тлумачення;

Є) вирішення справи і документальне оформлення прийнятого рі­шення;

Є) офіційне оприлюднення результатів.

30. Стадія вирішення справи і документальне оформлення
прийнятого рішення передбачає:

А) аналіз норми з погляду її дії в часі, у просторі і за колом осіб;

Б) ухвалення правозастосовним суб'єктом індивідуального державно-владного рішення;

В) оформлення ухваленого рішення в акті-документі, який назива­ється правозастосовним актом;

Є) офіційне оприлюднення результатів.

31. Індивідуальний правовий акт-волевиявлення (рішення)уповноваженого компетентного державного органу або посадової особи, який на основі юридичних норм встановлює (змінює, припиняє) права й обов'язки учасників конкретних правовідно­син або міру відповідальності конкретних осіб за вчинене ними правопорушення. У встановлених законом випадках він оформ­ляється у вигляді письмового документа (акта-документа) — це:

А) акт застосування права (правозастосовний акт);

Б) нормативно-правовий акт;

В) конклюдентний акт;

Г) індивідуальний акт.

32. Ознаками акта застосування права є:

А) приймається на основі нормативно-правового акта і спираєть­ся на певну норму права, тобто є законним і обґрунтованим;

Б) походить від компетентних органів держави в особі їх посадо­вих осіб і являє собою категоричне, офіційно-владне, обов'язкову для виконання вимогу, яка охороняється примусовою силою держави;

В) адресується чітко визначеним суб'єктам, тобто є персоніфікова­ним, індивідуальним;

Г) поширює норму права на конкретну юридичну ситуацію (виключається поширення на подібні випадки), вичерпує себе одноразо­вим застосуванням, тобто розрахований на один раз;

Д) служить одночасно і джерелом і формою права;

Є) має певну, встановлену законом, форму документа (наказ, рі­шення, вирок, ухвала, розпорядження), якщо це письмовий акт (а їх більшість); містить чітко зазначені реквізити: назву, підпис, дату; має сувору структуру: вступну, констатуючу (описову), мотивувальну і ре­зультативну частини;

Є) може бути оскаржений чи опротестований будь-якою зацікавле­ною особою.

33. Конклюдентний акт — це:

А) акт-слово;

Б) акт-символ;

В) акт-дія;

Г) письмовий акт.

34. Знаковий акт — це:

А) акт-слово;

Б) акт-символ;

В) акт-дія;

Г) письмовий акт.

35. Види актів за юридичними наслідками:

А) правовстановлюючі; правоконстатуючі; правозмінюючі; правоприпиняючі; правоскасовуючі;

Б) основні, допоміжні;

В) дозвільні, зобов'язуючі, заборонні.

36. Повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у чинних законодавчих актах — це:

А) прогалина у праві;

Б) прогалина в (законі;

В) колізія в законі.

37. Пропуск у правовому регулюванні конкретного виду суспільних відносин - це:

а) прогалина у праві;

Б) прогалина в законі;

В) колізія в законі;

Г) помилка в законі.

38. Причинами прогалин у праві є:

А) невміння законодавця відобразити в нормативних актах усе різноманіття сучасних життєвих ситуацій, що вимагають правового регулювання (первісна прогалинність);

Б) кваліфікована мовчанка законодавця, коли він навмисно за­лишає питання відкритим, утримується від прийняття норми, відно­сить вирішення справи за межі законодавства;

В) свідоме віднесення питань на розсуд правозастосувача, коли законодавець розраховує на конкретизацію його законодавчої волі правозастосовними та іншими правовими актами;

Г) невміння законодавця передбачити появу нових життєвих ситу­ацій у результаті постійного розвитку суспільних відносин, здійснити щодо них певні законодавчі дії (наступна прогалинність);

Д) технічні прорахунки законодавця, допущені при розробці законів і у використанні прийомів юридичної техніки.

39. Переклад абстрактного змісту правової норми на кон­кретний рівень за допомогою обмежувального тлумачення по­нять (звуження їх обсягу за рахунок розширення змісту) — це:

А) аналогія права;

Б) аналогія закону;

В) конкретизація.

40. Вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на подібні випадки, ви­ключається, якщо вона прямо заборонена законом або закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкрет­них норм — це:

А) аналогія права;

Б) аналогія закону;

В) конкретизація.

41. Вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і змісту законодав­ства, -«духу» права — це:

А) аналогія права;

Б) аналогія закону;

В) конкретизація.

42. Додаткове застосування норм права одного інституту або галузі права до відносин, що регулюються іншим спорідне­ними інститутом або галуззю права — це:

А) аналогія права;

Б) аналогія закону;

В) субсидіарне застосування норм права;

Г) конкретизація.

43. Субсидіарне застосування норми цивільного права мож­ливе до:

А) відносин, що регулюються трудовим правом, якщо ті чи інші питання не врегульовані трудовим законодавством;

Б) відносин, що регулюються нормами кримінального права;

В) регулювання відносин, що виникають у зв'язку з охороною до­ вкілля, якщо вони не врегульовані екологічним законодавством;

Г) відносин, що регулюються сімейним законодавством, якщо ті чи інші питання ним не врегульовані.

44. Термін «глобалізація»- означає:

А) тенденцію до міжнародно-правового співробітництва;

Б) міжнародну інтеграцію;

В) гармонізацію національних правових систем і уніфікацію
права;

Г) підтримку міжнародного правопорядку, загальнолюдські пра­вові цінності та ін;

Д) міжнародні угоди і міжнародні зобов'язання;
є) все вищезазначене.

45. У межах глобального міжнародного співробітництва можна виділити такі форми:

А) глобальне регулювання;

Б) глобальний і підглобальний (регіональний) перерозподіл;

В) глобальне, підглобальне, посуб'єктне забезпечення дії встанов­леного регулювання;

Г) глобальні правові інституції.

46. Форма, яка передбачає наявність або створення механіз­мів та інститутів, які сприяють реалізації прийнятих держав­них рішень нарівні більш вищому, ніж національна владай управ­ління, наприклад, на міждержавному регіональному рівні — це:

А) глобальне регулювання;

Б) глобальний і підглобальний (регіональний) перерозподіл;

В) глобальне, підглобальне, посуб'єктне забезпечення дії встановле­ного регулювання.

47. Форма, яка втілює на універсальному міждержавному рівні рішення, що забезпечують інтереси світового співтова­риства в цілому, при обов'язковому дотриманні внутрішньо­ державних, національних інтересів і врахуванні міжнародних наслідків прийнятих рішень (поєднання зовнішньополітичних і внутрішньодержавних інтересів) — це:

А) глобальне регулювання;

Б) глобальний і підглобальний (регіональний) перерозподіл;

В) глобальне, підглобальне, посуб'єктне забезпечення дії встанов­леного регулювання.

48. Форма, яка виражається в об'єднанні ресурсів держав для спільної розробки соціальних програм і акцій, що мають на меті підтримку світового соціального порядку, а перерозподіл ще не набув досить стабільної світової форми і виражається в разовій гуманітарній допомозі найбіднішим державам або регі­онам, що постраждали від стихії — це:

А) глобальне регулювання;

Б) глобальний і підглобальний (регіональний) перерозподіл;

В) глобальне, підглобальне, посуб'єктне забезпечення дії встанов­леного регулювання.

49. Вплив глобалізаційних процесів на внутрішньодержавну правозастосовну практику відбувається такими шляхами:

А) приведенням у відповідність з міжнародними стандартами пра­вових норм, що регламентують правозастосовну діяльність і, насам­перед, охоронне правозастосування;

Б) безпосереднім застосуванням норм, принципів і прецедентів міжнародного права у правозастосовній діяльності;

В) використанням судових прецедентів у національному праві;

Г) використанням міжнародно-правових норм, принципів і прецедентів як інструментів при виробленні судових рішень.

Заповніть таблицю.

Дата добавления: 2015-05-10