Лекція 7: Загальна характеристика об’єкта злочину

(2 год.)

Мета лекції:

- освітня: розглянути поняття об’єкта злочину, суспільних відносин, елементів суспільних відносин; визначити види об’єктів злочину й дати їх стислу характеристику; засвоїти поняття предмета злочину та встановити його співвідношення з об’єктом злочину.

- розвиваюча: закріпити й навчитися розмежовувати поняття „об’єкт складу злочину” і „предмет складу злочину”;

- виховна: забезпечити всебічний розвиток у курсантів наукових переконань щодо значення об’єкту злочину для правозастосовної діяльності.

Міжпредметні зв’язки: теорія держави та права, адміністративне право, цивільне право, кримінологія, філософія.

Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація.

План:

1. Поняття та значення об’єкта злочину.

2. Класифікація об’єктів злочину.

3. Предмет злочину.

Опорні поняття: об’єкт злочину; суспільні відносини; за­гальний об’єкт злочину; родовий об’єкт злочину; видовий об’єкт злочину; безпосередній об’єкт злочину; основний безпосередній об’єкт злочину; додатковий безпосередній об’єкт злочину; додатковий обов’язковий об’єкт злочину; додатковий факультативний об’єкт злочину; предмет злочину; предмет злочинного впливу.

1. Засвоєння цієї теми треба починати із засвоєння ст. 1 КК України, у якій наводиться перелік основних об’єктів, що охороняються кримінальним правом.

За традиційним підходом об’єктом злочину є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу завдання такої шкоди.

Суспільні відносини – це відносини між людьми, які існують у суспільстві та реґулюються соціальними нормами. Суспільні відносини існують об’єктивно й незалежно від людської свідомості.

Структура суспільних відносин:

а) суб’єкти (носії, учасники) суспільних відносин – держава, об’єднання громадян, фізичні та юридичні особи;

б) предмет суспільних відносин – це те, з приводу чого або у зв’язку із чим існують суспільні відносини (матері­альні чи нематеріальні блага);

в) соціальний зв’язок (зміст суспільних відносин) – взає­модія суб’єктів відносин з приводу предмета відносин.

Зазначеної теорії "об’єкт злочину – суспільні відносини" дотримуються такі вчені, як В.І. Борисов, Я.М. Брайнін, Л.Д. Гаухман, В.К. Глістін, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, Б.С. Нікіфоров, А.А. Піонтковський, В.В. Сташис, В.Я. Таций.

Поряд із теорією "об’єкт злочину – суспільні відносини" існують інші теорії визначення об’єкта злочину, серед яких:

а) теорія цінностей як об’єкта злочину (П.С. Матишевський, Є.В. Фесенко, С.С. Яценко): об’єкт злочину – цінності, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямований злочин і яким воно може заподіяти або заподіює шкоду. Цінності – це різноманітні об’єкти матеріального світу, у тому числі й людина, які мають істотне позитивне значення для окремих осіб і суспіль­ства в цілому. До структури цінностей входять потерпілі, їх права та інтереси, соціальні зв’язки та блага, що належать потерпілим;

б) теорія суб’єктивного права як об’єкта злочину (А. Фей­єрбах, В.Д. Спасович): "злочином є діяння, яке стоїть під загрозою кримінального закону і яке суперечить праву іншого" (А. Фейєрбах);

в) теорія правоохоронюваного інтересу як об’єкта злочину (Ф. Ліст, А.В. Наумов, М.С. Таганцев): життя людей створює певні інтереси, які право ставить під свою охорону та підносить їх до ступеня правових благ. Таке правове благо – об’єкт злочину;

г) теорія правовідносин як об’єкта злочину (С.Я. Лихова): уреґульовані правом суспільні відносини, які поставлені під охорону кримінальним законом;

ґ) антропологічна теорія об’єкта злочину (Г.П. Новосьолов): об’єктом злочину як порушення того чи іншого певного права та певного обов’язку може бути тільки людина.

На особливу увагу заслуговує інтегрований підхід М.В. Мазура, який вважає об’єктом злочину те, стосовно до чого здійснюється злочинна поведінка, вчинюється діяння (дія або бездіяльність). Об’єкт злочину – це об’єкт злочинного посягання. Оскільки злочинна діяльність є за визначенням негативною, об’єкт злочину – це те, чому злочин заподіює суттєву шкоду. Вона може бути об’єктивно реальною, якщо її можна констатувати в якості значних негативних змін, які так чи інакше впливають на перебіг суспільних відносин, завдаючи шкоду конкретним суспільним цінностям, благам, інтересам, або потенційно реальною у випадку створення реальної загрози завдання такої шкоди та настання значних негативних змін в оточуючий дійсності.

Ці ознаки в сукупності дають змогу сформулювати загальне визначення поняття «об’єкт злочину» як те (суспільні відносини, цінності, блага, інтереси, права і свободи людини та ін.), що з огляду на свою найвищу соціальну значущість знаходиться під охороною кримінального закону, по відношенню до чого здійснюється злочинна поведінка та чому завдається або може бути завдана суттєва шкода.

2. У науці кримінального права виділяють класифікацію об’єктів злочину «за вертикаллю» та «за горизонталлю».

«За вертикаллю» об’єкти злочину поділяються на загальний, родовий, видовий і безпосередній об’єкти (так звана чотириступенева класифікація), але законодавець у побудові Особливої частини КК України використав триступеневу класифікацію:

а) загальний об’єкт – уся сукупність суспільних відносин, що перебуває під охороною кримінального закону;

б) родовий об’єкт – частина загального об’єкта, яка являє собою окрему групу однорідних або тотожних суспільних відносин, що утворюють певну сферу суспільного існування;

в) безпосередній об’єкт – суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин і яким він завдає шкоди.

«За горизонталлю» об’єкти злочину поділяються на основний безпосередній і додатковий безпосередній об’єкти злочину:

а) основний безпосередній об’єкт – суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин і яким він завдає шкоди;

б) додатковий безпосередній об’єкт – суспільні відносини, яким, поряд зосновним об’єктом, завдається шкода або виникає загроза її завдання:

- додатковий обов’язковий об’єкт – об’єкт, який у конкретному складі злочину страждає завжди, у будь-якому випадку вчинення певного злочину;

- додатковий факультативний об’єкт – об’єкт, який при скоєнні певного злочину може існувати поряд з основним, а може й бути відсутнім.

3. Предмет злочину – це речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв’язку з якими вчиняється злочин (майно при крадіжці – ч. 1 ст. 185 КК України). Це самостійна факультативна ознака складу злочину, яка присутня не в усіх випадках (умисне вбивство – ч. 1 ст. 115 КК України). Предмет злочину треба відрізняти від знаряддя злочину чи засобів його вчинення.

Предмет злочинного впливу – елемент суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом, який піддається безпосередньому злочинному впливу і якому завдається шкода в першу чергу.

Дата добавления: 2015-05-10