КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Розрахункові зобов'язання 2 страница
Згідно з Правилами банки не несуть жодної відповідальності: 1) за форму, повноту, точність, справжність, підробку або юридичне значення будь-яких документів, так само як за загальні та (або) часткові умови, наявні в документах або додатково включені до них. Вони також не несуть жодної відповідальності за опис, кіль- Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО... кість, вагу, якість, кондиційність, упаковку, доставку, цілісність або за фактичну наявність зазначених у документах товарів, а так само за добросовісність, дії та (або) бездіяльність, платоспроможність, виконання зобов'язань, комерційну репутацію вантажовідправника, перевізників або страхувачів товару чи будь-якої іншої особи; 2) за наслідки затримки та (або) втрати у дорозі будь-яких повідомлень, листів або документів, ні за затримку, а також викривлення або інші помилки, що виникають при передачі телекомунікаційних повідомлень, ні за помилки в перекладі або тлумаченні технічних термінів банки відповідальності не несуть і залишають за собою право передавати терміни акредитива без їх перекладу; 3) за наслідки, викликані припиненням їхньої діяльності внаслідок обставин форс-мажору (стихійних лих, бунтів, суспільних заворушень, повстань, війн або яких-небудь інших незалежних від них обставин чи внаслідок яких-небудь страйків або локаутів). Акредитив закривається у разі: 1) спливу строку дії акредитива; 2) відмови одержувача грошових коштів від його використання до спливу строку дії, якщо це передбачено умовами акредитива; 3) повного або часткового відкликання акредитива, якщо це Внаслідок закриття акредитива виконуючий банк зобов'язаний повідомити про це банк-емітент та негайно повернути останньому невикористану суму покритого акредитива, якщо вона розміщалася у виконуючому банку, а банк-емітент зобов'язаний зарахувати повернені суми на рахунок платника (ст. 1098 ЦК України).
Для зручності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Украї-; ни Кабінетом Міністрів України та Національним банком України > розроблені типові платіжні умови з використанням документарних акредитивів, що мають рекомендаційний характер (постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних до- і говорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній ва- і люті» від 21 червня 1995 р. № 444)1. Розрахунки за інкасовими дорученнями. На відміну від акредитива, цей вид розрахунків використовується, як правило, у! тих випадках, коли постачальник та покупець довіряють один од- | ному та відсутні сумніви в добросовісності та платоспроможності і покупця товару. Останнє викликане тим, що при розрахунках з; 1 Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — № 9. — Ст. 243. 1 262 І Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг інкасовими дорученнями продавець постачає товар покупцю без наявності гарантій щодо фактичної оплати товару покупцем, зокрема у разі втрати покупцем платоспроможності на момент отримання документів його банком. Серед переваг вказаного виду розрахунків слід зазначити: простоту, невеликі витрати на послуги банків, можливість передання документів і права власності на товар покупцю проти уплати покупцем суми, що підлягає сплаті, або проти акцепту векселя. Суттю розрахунків з інкасовими дорученнями є здійснення банком (банком-емітентом) дій щодо одержання за дорученням клієнта та за його рахунок від платника платежу та (або) акцепту платежу, в процесі чого банк-емітент має право залучати до виконання інкасового доручення інший (виконуючий) банк (ст. 1099 ЦК України). Випадки застосування та порядок здійснення розрахунків за інкасовими дорученнями в Україні встановлюються законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.
Розповсюдження вказаної форми розрахунків у міжнародній торгівлі призвело до врегулювання стандартів та звичаїв таких розрахунків шляхом розробки і прийняття Міжнародною торговельною палатою «Уніфікованих правил з інкасо (публікація Міжнародної торговельної палати № 322 від 1 січня 1979 р.)1, надалі — Правила). Останні, згідно зі ст. 2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та Указом Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України» від 4 жовтня 1994 р. № 566/94, регулюють відносини у сфері використання розрахунків і використовуються в міжнародних розрахунках, а також у внутрішніх розрахунках за умови, що інкасове доручення містить посилання на те, що воно регулюється Правилами. Зазначені Правила застосовуються в Україні в частині, що не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до зазначеного розрахунки з інкасовими дорученнями характеризуються таким: 1) інкасове доручення є дорученням клієнта банку-емітента отримати платіж від платника або отримати від нього згоду (акцепт) на його здійснення (наприклад на векселі); 2) зазначене доручення виконується за рахунок клієнта; 3) доручення клієнта виконується банком самостійно або за допомогою виконуючого банку. Сторонами у розрахунках із застосуванням інкасових доручень є чотири особи: клієнт (за Правилами — довіритель) — продавець Гарантии и аккредитивм в современной банковской практике. — М., 1994. Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО... товару (робіт, послуг), який доручає операцію щодо інкасування своєму банку; банк-емітент (за Правилами — банк-ремітент) — банк, якому клієнт доручає операцію щодо інкасування; виконуючий банк (за Правилами — інкасуючий банк) — будь-який банк, що не є бан-ком-емітентом, який бере участь в операції з виконання інкасового доручення; платник (за Правилами — трасат) — особа, якій виконуючий банк пред'являє інкасові документи для їх оплати.
Інкасо буває чистим (простим) та документарним. Чисте інкасо — це інкасо фінансових документів (векселів, чеків тощо), які не супроводжуються комерційними документами (наприклад товарно-розпорядчими або іншими документами, що не є фінансовими). На відміну від нього, документарне — це інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами, або комерційних документів, що не супроводжуються фінансовими документами. Загальні положення порядку виконання інкасового доручення визначаються ст. 1100 ЦК України. Відповідно них банк-емітент, отримавши інкасове доручення та документи від клієнта, починає інкасову операцію сам або передає їх для виконання у виконуючий банк. У разі відсутності будь-якого документа або невідповідності документів за зовнішніми ознаками інкасовому дорученню виконуючий банк повинен негайно повідомити про це клієнта. Останній може надати додаткові документи. Однак у разі неусунення зазначених недоліків банк повертає клієнту документи без виконання. Виконуючий банк має право видати документи платнику лише проти одержання платежу та (або) акцепту платежу. Документи подаються банком платникові у тій формі, в якій вони одержані, за винятком банківських відміток і написів, необхідних для оформлення інкасової операції. Отримавши інкасове доручення, що підлягає сплаті за пред'явленням, виконуючий банк зобов'язаний негайно подати документи платнику до платежу. Якщо документи підлягають оплаті в інший строк, виконуючий банк повинен для одержання акцепту подати документи для акцепту негайно з отриманням інкасового доручення, а вимогу платежу має здійснити не пізніше ніж у день настання строку платежу, визначеного у документі. Приймаючи кошти від платника, виконуючий банк може приймати частковий платіж лише у разі, якщо це встановлено банківськими правилами або за наявності в інкасовому доручені спеціального дозволу на це. Частковий платіж також може бути прийнятий банком, якщо це передбачено договором, або допуска-
Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг ється актами цивільного законодавства, або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 529 ЦК України). Однак, незважаючи на можливість часткового платежу, документи можуть бути видані виконуючим банком платнику лише після одержання за ними повного платежу. Отримавши від платника інкасовані кошти, виконуючий банк зобов'язаний негайно передати їх у розпорядження банку-емітента, який, у свою чергу, має зарахувати ці суми на рахунок клієнта. Виконуючи розрахунки, виконуючий банк має право відрахувати з інкасованих сум належну йому плату та відшкодувати витрати та (або) видатки. У разі, коли платіж та (або) акцепт не були отримані, виконуючий банк зобов'язаний негайно повідомити банк-емітент про причини неплатежу або відмови від акцепту. У свою чергу, банк-емітент повинен негайно повідомити про це клієнта, запитавши у нього вказівки щодо подальших дій. У разі неотримання вказівок щодо подальших дій у строк, встановлений банківськими правилами, а якщо він не встановлений, — у розумний строк виконуючий банк має право повернути документи банку-емітентові (ст. 1101 ЦК України), який, у свою чергу, в подальшому повертає їх клієнтові. Інкасо векселів здійснюються в Україні в порядку, визначеному Положенням про порядок здійснення банками операції з векселями в національній валюті на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 р. № 508і. Його суть полягає у здійсненні банком за дорученням век-селедержателя операцій з векселями і супровідними документами на підставі одержаних від векселедержателя інструкцій з метою одержання платежу та (або) акцепту за векселями, передавання векселів і супровідних документів проти платежу та (або) акцепту, передавання векселів і супровідних документів на інших умовах. Зазначені операції здійснюються за умови укладення між виконуючим (інкасуючим) банком та векселедержателем договору на інкасування векселів. Інкасо векселів, як і інкасо взагалі, може бути документарним та чистим (простим). Що ж до інкасо чеків, то його особливості розлянуті нижче. Для зручності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України Кабінетом Міністрів України та Національним банком України розроблені типові платіжні умови з використанням документарного інкасо, що мають рекомендаційний характер (постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові Офіційний вісник України. — 2003. — № 10. — Ст. 444. Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО... форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21 червня 1995 р. № 444)1. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків. Окремим видом безготівкових розрахунків є розрахунки із застосуванням розрахункових чеків (надалі — чеків), що використовуються з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги). Закон визначає чек як документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві (чекодержа-телю) (ст. 1102 ЦК України). Відповідно до цього учасниками розрахунків із застосуванням чеків є три особи: 1) чекодавець (боржник за грошовим зобов'язанням); 2) платник (банк, що обслуговує чекодавця); 3) чекодержа-тель (кредитор за грошовим зобов'язанням, а за чеками, що видає фізична та інша особа, на ім'я якої за бажанням кредитора виданий чек, — ця фізична і інша особа, на ім'я якої за бажанням кредитора виданий чек). У разі інкасування чеків учасником відносин за чеком стає інкасуючий банк. Чекодавцями та чекодержателями можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти України. Платником за чеком може бути лише банк, у якому чекодавець має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися (ч. 2 ст. 1102 ЦК України). Інкасуючим банком може бути будь-який банк, що має банківську ліцензію, а у разі оплати чеку в іноземній валюті — і відповідний письмовий дозвіл Національного банку України. Треба мати на увазі, що сама по собі видача чекодавцем чеку не погашає грошового зобов'язання, на виконання якого він був виданий, оскільки останнє є виконаним лише при отриманні чекодержателем грошей. Відповідно до цього зобов'язання за чеком є абстрактним, тобто відірваним від основного грошового зобов'язання, за яким він виданий. Хоч Україна і не є учасником Женевської чекової Конвенції 1931 р., додатком до якої є «Уніфікований чековий закон»2, її законодавство з цього приводу значною мірою близьке до законодавства європейських країн (системи романо-германського права), які приєдналися до вказаної Конвенції. 1 Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — № 9. — С. 243. 2 Справочник предпринимателя. Серия 1. Внешнезкономическая деятельность. Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг Крім закону, розрахунки із застосуванням чеків у гривнях регулюються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. № 135, а розрахунки із застосуванням чеків в іноземній валюті — Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 р. № 520і. Відповідно до вказаних банківських правил на території України розрахунки між резидентами за допомогою чеків в іноземній валюті забороняються. Використання чеків в іноземній валюті при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України дозволяється у разі, якщо: 1) у зовнішньоекономічному договорі зазначено, що чек виписується нерезидентом на резидента, які є сторонами договору; 2) чек виписаний нерезидентом для сплати за товар або для використання його як застави згідно з чинним законодавством України або гарантії забезпечення виконання зобов'язань перед резидентом. У чеку або супровідному додатку до нього має зазначатися призначення платежу; 3) нерезидентом-чекодавцем є банк, держава (в особі уповноваженого державного органу), міжнародна організація, корпорація, страхова компанія. Чекодавці мають міжнародний довгостроковий кредитний рейтинг, підтверджений у бюлетені провідних рейтинго-вих агенцій світу (Ріісп, 81;апйага & Роог'з, МоосІу'з, ТЬотзоп Вапк \7Уаі;сп), який на дату складання чека належить до групи «інвестиційний клас» (іпуезітепі; §гас!е). Зазначені правила не розповсюджуються на чеки, виписані нерезидентом на резидента, який є представником у справах інтелектуальної власності (патентним повіреним). Діючи в Україні, банківські правила, на відміну від країн, що уніфікували своє чекове законодавство на підставі Женевської чекової Конвенції 1931 р., передбачають використання в Україні лише іменних чеків. Відповідно до цього використання платниками в Україні чеків на пред'явника та ордерних чеків заборонено. Банківські правила України також не передбачають участі у чекових правовідносинах індосантів та авалістів. Разом з тим, як і норми вказаної Конвенції, банківські правила України передбачають, що чек не може бути акцептований, тобто напис на чеку про акцепт вважається недійсним, а будь-яке зазначення про відсотки, що міститься на 1 Офіційний вісник України. — 2001. — № 8. — Ст. 329. Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО... чеку, вважається недійсним і не приймається банком (установою) до виконання. Форма чеків та порядок їх заповнення встановлюються законом та банківськими правилами, відповідно до яких чеки в Україні виготовляються на замовлення банку Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням усіх обов'язкових вимог, передбачених банківськими правилами за зразком, затвердженим Національним банком України. Чеки брошуруються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів та є бланками суворого обліку. Строк дії чекової книжки в Україні становить один рік, а строк розрахункового чека, що видається фізичній особі для одноразового розрахунку, — три місяці (без урахування дня їх оформлення). Чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються. Чек має містити всі реквізити, передбачені банківськими правилами. У разі, коли у чеку відсутній будь-який з його реквізитів або до якого внесені виправлення, такі чеки є недійсними і банками не виконуються. Чек підписується чекодавцем. На відміну від платіжних доручень, чек юридичних осіб підписується однією посадовою особою, яка має право від імені юридичної особи підписувати розрахункові документи, та скріплюється печаткою. Чеки юридичних та фізичних осіб можуть бути підписані за довіреністю представником чекодавця. Відповідно до вимог банківських правил чекодержатель, приймаючи чек до оплати за товари (виконані роботи, надані послуги), зобов'язаний перевірити: відповідність його встановленому зразку; правильність заповнення; відсутність виправлень; відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому чеку; строк дії; достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати чека; наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку та даних чекодавця (прізвища, ім'я, по батькові фізичної особи, даних документа, що засвідчує цю особу). При прийнятті чека від представника чекодавця він подається че-кодержателю разом з довіреністю представника. Після цієї перевірки, встановивши особу пред'явника чека, чекодержатель відриває (відрізає) розрахунковий чек від корінця, ставить на звороті чека та корінці календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки. Оскільки чеки використовуються з метою скорочення розрахунків готівкою, банківські правила України забороняють чекодержа-телям — юридичним особам здійснювати обмін чеків на готівку та отримувати здачу із суми чека готівкою. На відміну від цього, чеко- Глава 21. Зобов'язання щодо здійснення фінансових послуг держателі — фізичні особи мають право обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із сумою чеку готівкою (але не більше ніж 20 відсотків від суми чека). Чеки в іноземній валюті, видані нерезидентами, видаються останніми відповідно до законодавства країни чекодавця, але для використання на території України мають також відповідати вимогам банківських правил України. Зобов'язання за чеком є безвідзивним, оскільки чек не може бути відкликаний до закінчення строку для його пред'явлення (ст. 1102 ЦК України). Оплата чека платником здійснюється за умови подання його до оплати у строк, встановлений банківськими правилами (ст. 1103 ЦК України). Відповідно до банківських правил України чеки у гривні мають бути пред'явлені в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека при цьому не враховується), для чеків, виданих нерезидентами, — їх термін дії зазначається у чеку, а якщо він відсутній — становить шість місяців з дня його видачі. Оплата чека здійснюється за рахунок грошових коштів чекодавця, що бронюються на його рахунку для розрахунків із застосуванням чеків. Порядок та умови такого бронювання в Україні визначаються Інструкцією Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», відповідно до якої для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» банку, що обслуговує чекодавця, для чого він разом із заявою на видачу чекової книжки подає до обслуговуючого банку платіжне доручення на перерахування коштів на вказаний аналітичний рахунок банку. Для оплати чека чекодержатель або уповноважена ним довіреністю особа подає чек для оплати платнику (банку чекодавця) разом з примірниками реєстрів чеків, кількість та вимоги до яких визначені банківськими правилами. При пред'явленні чека до платежу платник за чеком повинен пересвідчитися всіма можливими способами у справжності чека, а також у тому, що пред'явник чека є уповноваженою особою. У разі оплати платником підробленого або втраченого чека завдані збитки покладаються на платника за чеком або чекодавця — залежно від того, з чиєї вини вони заподіяні (ст. 1103 ЦК України). Подання чека до оплати можливе не лише його пред'явленням до сплати безпосередньо платнику, а й поданням чека на інкасо. Як виняток, чеки, емітовані нерезидентами, приймаються банками України лише на інкасо. Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО... Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то чекодавець подає чек з реєстрами до нього до свого банку, який після перевірки правильності заповнення реквізитів і реєстрів чеків зараховує кошти з відповідного рахунка чекодавця на рахунок чекодержателя. Однак, якщо розрахунки із застосуванням чеків здійснюються клієнтами різних банків, банк чекодержателя приймає від останнього чек з реєстром чеків та інкасує його до платника (банку чекодавця). У разі інкасування чека до іноземного банку чек подається чеко-держателем до обслуговуючого банку з документами, передбаченими банківськими правилами. Згідно з останніми умови інкасування чеків мають бути зазначені у договорі банківського рахунка. Подання чека до банку чекодержателя на інкасо для одержання платежу вважається поданням чека до платежу (ст. 1104 ЦК України). Оплата чека провадиться у порядку, встановленому ст. 1100 ЦК України для виконання інкасового доручення. За загальним правилом при здійсненні інкасової операції банк здійснює зарахування коштів на рахунок чекодержателя лише після отримання платежу від платника, однак договором банківського рахунка між чекодержателем та банком може бути передбачено й інше, наприклад, зарахування банком коштів на рахунок чекодержателя до моменту їх фактичного отримання від платника, що є своєрідною формою кредитування чекодержателя. Платник в Україні може відмовити в оплаті чека у таких випадках: 1) чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог банківських правил, замість підпису на чеку стоїть факсиміле; 2) чек виписаний чекодавцем на суму більшу, ніж заброньована на аналітичному рахунку платника «Розрахунки чеками». У разі неплатежу за чеком чекодержатель має право повідомити чекодавця про цей факт протягом двох робочих днів, наступних за днем вчинення протесту або рівнозначного акта, визначеного законом. Особа, яка не надіслала такого повідомлення у зазначений строк, не втрачає своїх прав. Однак закон покладає на неї обов'язок відшкодувати збитки, що можуть статися внаслідок неповідомлення про несплату чека. Розмір збитків, що підлягають у таких випадках відшкодуванню, не може перевищувати суми чека (ст. 1105 ЦК України). Відповідно до ст. 93 Закону України «Про нотаріат»1 у разі несплати чека нотаріус посвідчує неоплату написом на ньому за встановленою формою і робить про це відмітку в реєстрі. Крім протесту, про несплату чека може також свідчити і повідомлення інкасуючого 1 ВВР. — 1993. — № 39. — Ст. 383. Глава 22. Види договорів щодо розпорядження майновими правами... банку, який надає його чекодержателю при поверненні чека, у разі його несплати платником. Наслідком несплати чека платником є виникнення права у чеко-держателя на пред'явлення позову до суду (ст. 1106 ЦК України), за яким чекодержатель має право вимагати від чекодавця, крім оплати суми чека, відшкодування своїх витрат на одержання оплати (зокрема сплачених винагород за послуги банків, витрат на послуги нотаріусів), а також сплати відсотків (ст. 625 ЦК України). До позовних вимог про оплату чека законом встановлена спеціальна позовна давність в один рік. Рекомендована література: Ефимова Л. Г. Банковские сделки: Комментарий законодательства и арби-тражной практики. — М.: Юр. фирма «Контракт»; «Инфра». — М., 2000! Иоффе О. С. Обязательственное право. — М.: Юрид. лит-ра, 1975. Компанеец Е. С, Полонений 9. Г. Применение законодательства о кредитований и раечетах. — М., 1967. Новоселова Л. А. Гражданско-правовое регулирование банковской деятельности. — М.: Юринформ, 1994. Правовое регулирование банковской деятельности / Под ред. Е. А. Су-ханова. — М.: Юринформ, 1997. Флейшиц Е. А. Расчетньїе и кредитньїе правоотношения. — М., 1956. Глава 22 Види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності Договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності — це особлива категорія договорів, пов'язаних з використанням та захистом прав інтелектуальної власності, угодами двох або більше осіб, спрямованими на виникнення, зміну чи припинення правовідносин між ними. Загальні вимоги до них ті самі, що ставляться й до інших договорів. Водночас цим договорам притаманні певні специфічні риси, пов'язані з предметом договірних відносин у сфері інтелектуальної діяльності, яким є виключні майнові права інтелектуальної власності. Суб'єктами, тобто сторонами цього договору, можуть бути фізичні (незалежно від громадянства) та юридичні особи (незалежно від форм власності і місцезнаходження). Згідно зі ст. 32 ЦК України фізична особа у віці від 14 до 18 років має право самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Мотивовано це Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО... тим, що авторами об'єктів інтелектуальної власності — творів науки, літератури і мистецтва, винаходів та інших об'єктів патентного права можуть бути неповнолітні особи віком від 14 до 18 років. Такі особи можуть самостійно реалізувати весь комплекс авторських або патентних прав, починаючи від оформлення прав на відповідні об'єкти, укладення авторських договорів та договорів на створення й використання об'єктів промислової власності. Неповнолітні особи мають право на авторську винагороду, а також винагороду за використання об'єктів патентного права і право розпоряджатися ними. Договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності мають укладатися у письмовій формі. Законом не передбачене їх обов'язкове нотаріальне посвідчення, хоча це може бути здійснено за домовленістю сторін. ЦК України у ст. 1114 визначив, що ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності, договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності та договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не підлягають обов'язковій державній реєстрації, їх державна реєстрація є добровільною і здійснюється на вимогу сторін договору в порядку, встановленому законом. Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права. Водночас за цим Кодеком підлягає державній реєстрації факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які є чинними після їх державної реєстрації. Наприклад, у ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» зазначено, що передача права власності на винахід (корисну модель) та надання ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) вважаються дійсними для будь-якої іншої особи з дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені та внесення їх до Реєстру. ЦК України (ст. 1107) визначає невичерпний перелік видів договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; Глава 22. Види договорів щодо розпорядження майновими правами... 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Законодавець визначив ліцензію та ліцензійний договір як окремі види договорів, однак власне за ними стоять одні й ті самі відносини надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензія може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Водночас ліцензія є неодмінною складовою ліцензійного договору. Отже, у цьому питанні вбачається деяка недоопрацьованість ЦК України, адже доцільніше було б регулювати ліцензію і ліцензійний договір однією спільною нормою. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності Відповідно до ст. 1108 ЦК України особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері. Це і є ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 405; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |