Городельська унія та її значення

Зміцнення Литви закріпила Городельська унія 1413 р., яка проголошувала збереження великокнязівського столу в Литві. Городельська унія закріплювала за покатоличеною литовською знаттю панівне становище, які отримували не тільки вотчинні, але і пожалувані землі. Це зрівнювало литовське боярство з польськими магнатами та шляхтою. Закріпита цей стан мала коронація Вітовта, яка планувалася на вересень 1430 р. Але Вітовт невдовзі раптово помер (жовтень 1430 р.).

Його наступником був Свидригайло (1430-1432), діяльність якого була направлена на здобуття незалежності Литви. З цією метою проводилися воєнні дії з Польщею. Боротьба закінчилася підписанням дворічного перемир'я у серпні 1431 р., за яким Західне Поділля залишалося за Польщею, а Волинь – за Литвою. У своїй боротьбі Свидригайло спирався на українських та білоруських православних князів і бояр, що викликало невдоволення литовських феодалів. У 1432 р. вони проголосили великим князем Сигізмунда (1432-1440). Політична ситуація в державі привела до розколу її на дві: литовське князівство з частиною білоруських земель під владою Сигізмунда, якого підтримувала Польща, і Велике князівство Руське (Волинь, Брацлавщина, Київщина, Новгород-Сіверщина), де визнавалася влада Свидригайла. Для пославлення позицій Свидригайла, Ягайло і Сигізмунд зрівняли православних князів та бояр у майнових та особистих правах із литовськими феодалами-католиками. Позиції Свидригайла послабилися і йому вдалося утримати за собою Київщину і Новгород-Сіверщину. Свидригайло продовжував боротьбу з Литвою і здійснив декілька воєнних акцій, спрямованих проти Сигізмунда. До 1438 р. він підтримував стосунки з луцькими князями, поки вони не покорилися Сигізмунду. Так закінчилися «Свидригайлові війни», які мали характер боротьби за відновлення державності українсько-руських земель.

Надалі і Сигізмунд намагався позбутися залежності від Польщі, апле це йому не вдалося здійснити із-за смерті 20 березня 1440 р. Литовський престол перейшов до 13-річного Казимира Ягайловича (1440-1492), який з 1447 р. одночасно став і польським королем. Політика Казимира характеризувалася послідовність і направлена на централізацію управ-ління литовськими і польськими землями. На ккраїнських землях частково було відновле-но удільні князівства – Київське і Волинське, яке було перетворене на воєводство (1452).

Київське удільне князівство у 1440 р. відновлене під владою Олелька Володимировича – онука Ольгерда. Затим успадкував його син – Семен. Після смерті Семена в 1471 р. було створено воєводство. Створення воєводств на всій території привело до повної ліквідації удільних князівств. Воєводства поділялися на повіти, очолені старостами. У 1492 р. збільшилися привілеї українських та білоруських феодалів, що ще більше наблизило їх до становища литовської еліти і тим самим прискорило державну інтеграцію (об'єднання) Великого Королівства Литовського та Польщі Саме це і відбулося підписанням Люблінської унії в 1569 р. Саме ця дата вважається створенням Речі Посполитої як федеративного державного устрою.

Дата добавления: 2015-05-22