До питання визнання кредитного договору недійсним укладеного одним із подружжя

Позичальники-громадяни не завжди усвідомлюють зміст відносин учасниками яких вони виступають, а банки майже ніколи і не намагаються пояснити цим позичальникам можливі наслідки таких правовідносин.

У відповідності до даних Національного банку України, лише за останній місяць українці купили в кредит товарів майже на 134 мільярди гривень. Але більшість людей не замислюються над тим, що життя в борг затягує. І вибратися з нього інколи навіть неможливо.

Коливання кон'юнктури ринку впливають на здатність учасників обороту продовжувати договірні відносини в умовах, відмінних від тих, при яких вони формувалися. Будь-які коливання або зміни умов, за яких відбувається виконання зобов'язань, що виникли в рамках другого виду договорів, негайно відбиваються на своєчасності та повноті виконання зобов'язань, що виникли на основі кредитного договору. Інакше кажучи, підприємці прагнуть розірвати договори, подальше виконання, яких стає для них збитковим. Подібний збіг обставин особливо характерний для тих випадків, коли серйозні зміни відбуваються в економічній ситуації всієї країни, і тим більше якщо мова йде про зміни, що торкнулися світової економіки. Дана ситуація повторювалася неодноразово і сьогодні, на жаль, стає в деякому роді типовою. Як правило, виникнення розглянутих вище обставин, як показує аналіз судової практики відповідних періодів, породжує необхідність використання цивільно-правових конструкцій, що дозволяють змінити або припинити зобов'язання, умови яких були узгоджені при економічних обставинах, істотно відмінних від поточних, або уникнути відповідальності за їх невиконання. [1,С.37]

До таких випадків можна також віднести підставу визнання кредитного договору недійсним як укладення такого договору особою без письмової згоди другого з подружжя. [2,С.68-70] Згода іншого з подружжя на укладення кредитного договору має бути отримана у формі, у якій укладений кредитний договір, тобто, у письмовій формі. Якщо договір виходить за межі дрібного побутового та не було надано згоди іншого з подружжя на його укладення, другий з подружжя має право в судовому порядку оскаржити дійсність цього договору як укладеного без його (її) згоди. [3]

Прикладом є рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2009 р у справі № 2-1059/2009. Відповідно до цього рішення було визнано недійсним кредитний договір, укладений без письмової згоди іншого з подружжя, що порушує норми чинного законодавства.

Зовсім по іншому аналізувала це питання І.В.Жилінкова,на її думку для укладення кредитного договору отримання згоди дружини не потрібно. Такий правочин не належить до договорів, які передбачені в ст. 65 Сімейного кодексу України (далі – СК), і які потребують згоди другого з подружжя. В ст. 65 СК йдеться лише про правочини, об’єктом яких є спільне майно подружжя. Коли чоловік укладає кредитний договір, то це не стосується спільного майна подружжя. До того, як банк надасть кошти клієнтові, у останнього ще немає права власності на це майно, воно виникає лише після одержання грошей.

Виникає питання щодо правового режиму грошових коштів, отриманих чоловіком. В сімейному праві вже багато років існує правило, що правовий режим майна, отриманого одним з подружжя за зобов’язаннями, залежить від тієї мети, з якою діяла ця особа. Якщо той з подружжя, який отримав майно за договором, діяв в спільних інтересах подружжя (інтересах сім’ї), то вважається, що отримане майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Таке правило закріплено в ч. 3 ст. 61 СК: якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. За такими зобов’язаннями боржниками стають як чоловік, так і жінка. Це підтверджується ч. 2 ст. 73 СК: стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї.

Якщо ж чоловік/жінка діяв лише у власних інтересах, то він і стає одноособовим власником майна. Наприклад, чоловік укладає договір займу або банківського кредиту у власних інтересах. Майно, яке він отримає, вважатиметься об’єктом права приватної власності цього чоловіка і він стає одноособовим боржником за зобов’язанням, яке виникає з цього договору. [4]

Отже, неоднозначність точок зору як теоретиків так і практиків стосовно даного питання потребує подальших наукових розробок.

Література:

1. Парсамян Т.Х. Кредит и кризис (гражданско-правовой аспект формирования безопасности бизнеса в условиях кризиса). // Административное и муниципальное право, 2010, № 4.-С.37

2. Лепех С.М.Укладення кредитного договору одним із подружжя//Цивілістичні читання присвячені памяті І.В.Шерешевського: «Основи цивільного законодавства СРСР 1961 року» та їх вплив на формування сучасного цивільного законодавства України(до 50-річчя прийняття «основ цивільного законодавства СРСР 1961 року»):матер.наук. Інтернет-конф.,м.Одеса //Відповідальний редактор д-р юрид.наук Є.О.Харитонов//Національний ун-т «Одеська юридична академія».-Одеса:Фенікс,2012.-С.68-70

3. Сімейний кодекс України: Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135

4. Сімейне право України. Підручник.За загальною редакцією В. І. Борисової, І. В. Жилінкової. Київ.- Юрінком Інтер.-2006.

Завальнюк Сергій Володимирович,

аспірант кафедри цивільного права

Національного університету «Одеська юридична академія»

Науковий керівник – д.ю.н., професор Харитонов Є.О.

Дата добавления: 2015-05-23