Позаурочна діяльність та самоврядування школярів

До видів позаурочної діяльності, що сприяє соціалізації школярів, відносять шкільні газети, радіостанції, оркестри, ансамблі, хори, театральні студії, різноманітні клуби (спортивні, політичні, національні, комп’ютерні, туристичні і т. п.). Дітей також заохочують до волонтерської діяльності: праця у лі­карнях, піклування про старих людей та ін.

Часто школярі самі заробляють гроші для організації позаурочної діяльності, що їх цікавить. Допомогу у фінансовому та організаційному аспектах справи вони отримують від батьків, місцевої громадськості, бі­знесових структур.

Як метод набуття досвіду комунікації поширеними в шкільній практиці є класні збори. Їх мета – досягнення організацій­ної єдності класу, розвиток почуття належності до певної школи, допомога у розв’язанні проблем, пов’язаних як із навчанням, так і з дисципліною учнів; ефектив­ність у відчутті кожною дитиною значимості для інших. Діти отримують задоволення від того, що самостійно думають і слухають інших, що не бояться вислов­лювати свої думки вголос і вирішувати як власні, так і спільні проблеми.

Для успішного проведення зборів важливо враховувати такі моменти:

- можливість обговорення всіх проблем без винятку як колективних, так і одного школяра;

- будь-який учень може розповісти як про свою проблему, так і проблему іншого;

- проблему може сформулювати вчитель;

- на обго­ворення можуть бути винесені і домашні негаразди за бажанням дитини або її батьків;

- при обговоренні торкаються аспектів пошуку і покарання винних;

- під час обговорення питань учитель не повинен нав’язувати учням своєї думки, а лише проаналізувати позицію класу;

- будь-яке засідання має закінчуватися ви­рішення проблеми;

- під час проведення зборів діти повинні сидіти тіс­ним колом;

- класні збори повинні бути ко­роткими: від 10 до 30 хв у молодших класах і від 30 до 45 хв у середніх і старших;

- регулярність проведення і актуальність та важливість проблем, що розглядаються.

Важливе зна­чення для соціалізації особистості має шкільне самоврядування. У США воно виникло ще на початку 80-х років і охоплювало близько третини старшокласників; у Західній Європі повсюдного поширення набуло у 60-х роки; у Японії – у 80-х роки; у Росії та Україні на початку 90-х років учнівські комітети були в кожній школі.

До найпоширеніших форм організації шкільного самоврядування, особ­ливо у англомовних країнах, відносять систему префектів та рад учнів. Префекти виступають помічниками вчителя у питаннях підтримки дисципліни. Вони можуть бути наділені правами накладати на своїх товаришів стягнення. Крім класних, діють загальношкільні префекти (старшокласники 16-17 років), яких обирають шляхом таємного загальношкільного голосування. У деяких випадках шкільних префектів призначає шкільна адміністрація. Рада префектів працює під керівництвом шкільного префекта, якому також підпорядковуються капітани шкільних спортивних команд та різноманітних клубів. Разом із директо­ром, шкільний префект бере участь у загальному керівництві навча­льним закладом.

У 70-90-і роки ХХ ст. починають створюватись шкільні ради, до яких входять учні, викладачі, адміністрація навчального закладу, батьки, представники громадськості. Основними напрямами їхньої діяльності є: залучення учнів до поточного життя школи; забезпечення можливості висловлювати власні погляди і вимоги; виховання культури спілкування.

У Великобританії основні питання навчання і виховання шкільні ради вирішують на засіданнях, що проводяться що­місяця або щотижня. Рішення, прийняті на засіданні, є обов’язковими для всіх членів учнівсько­го колективу.

У Німеччині шкільні ради, що називаються конференціями (були створені у 1973 р.), мають право висловлюватися щодо планування навчальних занять, змісту та організації позакласної виховної роботи (ве­чори відпочинку, екскурсії, видання газети, гуртки і клуби, доброчинність, дискусії). На конференцію делегують своїх представників класні учнівські ради.

У Франції шкільні ради формуються за моделлю команди, до яких вхо­дять як учні, так і вчителі. Команда працює за власним планом позанавчальних занять. Її представ­ники регулярно зустрічаються з дирекцією для обгово­рення важливих справ, проводять загальношкільні асамблеї, на яких обирається рада школи. До ради входять учні, викладачі, представники адміністрації, батьки. Рада виносить рекомендації щодо організації повсякденного життя навчального закладу.

У США у шко­лах обирають президента, віце-президента, голів різноманітних комітетів, що й переймаються проблемами учнівської молоді.

Шкільні ради, звичайно, поліпшили педагогічний клімат, проте багато проблем виховання залишається не вирішени­ми, наприклад, педагогічний авторитаризм. На думку більшості науковців, одним з головних питань, на якому має зосередити свою увагу самоврядування сьогодні, залишається формування навичок співробітництва, соціальна адаптація учнів.

Література

1. Алферов Ю.С. Совет Европы и образование / Ю.С. Алферов // Педагогика. – 1998. – №7. – С. 101-111.

2. Бордовская Н.В. Педагогика: учебное пособие / Н.В. Бордовская, А.А. Реан. – СПб.: Питер, 2007. – 304 с.

3. Веселова В.В. Традиционные и новые ценности в системе образования США / В.В. Веселова // Педагогика. – 1996. – №2. – С. 102-108.

4. Вульфсон Б.Л. Мировое образовательное пространство на рубеже векав: учебное пособие / Б.Л. Вульфсон. – М.: Из-во Московського психолого-социального ин-та, 2006. – 235 с.

5. Галус О.М. Порівняльна педагогіка: навчальний посібник / О.М. Галус, Л.М. Шапошнікова – К.: Вища шк., 2006. – 215 с.

6. Глассер У. Школы без неудачников / У. Глассер; [пер. с англ.; общ. ред. и предисл. В.Я. Пилиповского]. – М.: Прогресс, 1991. – 176 с.

7. Джуринский А.Н. Зарубежная школа: история и современность: учебное пособие / А.Н. Джуринский. – М.: Изд-во Российского открытого ун-та, 1992. – 177 с.

8. Дорнер М. Экологическое воспитание в Германии / М. Дорнер // Педагогика. – 1997. – №5. – С. 103-107.

9. История социальной педагогики: учебник / [под ред. В.И. Беляева]. – М.: Гардарики, 2003. – 255 с.

10. Камінський Р. Релігійний компонент у концепціях морального виховання зару­біжної педагогіки / Р. Камінський // Світло. – 1996. – №2. – С. 57-69.

11. Капранова В.А. Сравнительная педагогика. Школа и образование за рубежом: учебное пособие / В.А. Капранова. – Минск: Новое знание, 2004. – 222 с.

12. Кічук Н.В. Освіта у сучасному світі: навчальний посібник / Н.В. Кічук. – Ізмаїл: [б. в.], 2001. – 88 с.

13. Костицька І. Екологічна освіта в розвинутих країнах світу / І. Костицька // Рідна шк. – 1996. – №2. – С. 69-70.

14. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: навчальний посібник / В.С. Лутай. – К.: Центр „Ма­гістр-8” Творчої спілки вчителів України, 1996. – 256 с.

15. Педагогика: учебник / Л.И. Крившенко и др.; [под. ред. Л.П. Крившенко]. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 432 с.

16. Пометун О. Шлях до взаєморозуміння і довіри / О. Пометун // Шлях освіти. – 1998. – №4. – С. 12-16.

17. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: навчальний посібник / А.А. Сбруєва. – Суми: Ред.-вид. відділ СДПУ, 1999. – 300 с.

18. Сбруєва А.А. Порівняльна педагогіка: навчальний посібник / А.А. Сбруєва. – 2-ге вид., стер. – Суми: Університетська книга, 2005. – 320 с.

19. Сопівник І.В. Виховання громадянина в аграрному вищому навчальному закладі / І.В. Сопівник, В.П. Лисенко, Р.В. Сопівник. – К.: ВЦ НАУ, 2007. – 217 с.

20. Социальная педагогика / [под ред. В.А. Микитина]. – М.: [б. и.], 2000. – С. 30.

21. Сухомлинська О.В. Проблеми теорії виховання дітей і молоді в Україні / О.В. Сухомлинська // Педагогіка і психологія. – №4. – 1997. – С.109-125.

22. Тадгян С.А. Культура и педагогика мира / С.А. Тадгян // Педагогика. – 1997. – №6. – С. 3-14.

23. Тараненко І. Нові орієнтації в соціально-політичній освіті європейських країн / І. Тараненко // Шлях освіти. – 1999. – №3. – С.29-31.

24. Християнська етика: методичний посібник / [За ред. А. Калашник, О. Захарків]. – Львів: [б. в.], 1997. – 160 с.

25. Цінності освіти і виховання: наук.-метод. зб. / [за заг. ред. О.В. Сухомлинської]. – К.: [б. в.], 1997. – 224 с.

26. Шнекендорф З.К. Воспитание учащихся в духе культури мира, взаимопонимания, прав человека / З.К. Шнекендорф // Педагогика. – 1997. – №2. – С. 43-50.

27. Шпак О. Економічна освіта у школах США / О. Шпак // Шлях освіти. – 1998. – №4. – С.23-28.

28. Шрейдер Ю.А. Цели и ценность образования / Ю.А. Шрейдер // Философия образования: сб. науч. статей. – М.: Новое тысячелетие, 1996. – С. 135-148.

Дата добавления: 2015-05-23