Глосарій

Орієнтовний перелік тем творчих робіт

1. Педагогічні засади виховання в особистості толерантності (на прикладах вітчизняного та зарубіжного досвіду).

2. Порівняльна ефективність вітчизняної та зарубіжних педагогічних технологій залучення учнівської молоді до загальнолюдських цінностей.

3. Порівняльна ефективність вітчизняної та зарубіжних педагогічних технологій виховання в дусі миру.

4. Порівняльна ефективність вітчизняної та зарубіжних педагогічних технологій громадського виховання учнівської молоді.

5. Порівняльна ефективність вітчизняної та зарубіжних педагогічних технологій екологічного виховання учнівської молоді.

Авторитарний стиль – стиль спілкування педагога з учнями, коли викладач одноосібно вирішує всі питання, що стосуються життєдіяльності як студентського колективу, так і кожного студента. Виходячи із власних установок, він визначає мету взаємодії, суб’єктивно оцінює результати діяльності.

Авторські навчальні програми – навчальні програми, які, з огляду на вимоги державного стандарту, можуть містити іншу логіку побудови навчального предмету, власні точки зору відносно явищ і процесів, що вивчаються, при наявності рецензії вчених у даній предметній галузі, педагогів, психологів, методистів. Вони затверджуються методичною радою.

Академічні свободи – право викладачів вищих навчальних закладів проводити навчальну й наукову роботу, керуючись своєю совістю, без обмежень з боку держави чи церкви, а також право студентів на самоврядування й на організацію занять на власний розсуд. Академічні свободи педагогічних, науково-педагогічних працівників, студентів, курсантів, аспірантів, докторантів визначені Законом України „Про освіту”. Академія – вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності й має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Рівень акредитації – рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

Альтернативні школи – навчальні заклади, метою яких є забезпечення освітніх потреб тієї частини молоді, яка з різних причин (особливості психіки, що знаходяться у межах норми) не може навчатися у школах традиційного типу.

Аналіз – метод наукового дослідження шляхом розкладання предмета на складові частини або уявне розчленовування об’єкта шляхом логічної абстракції.

Антропоцентрична модель виховання – спирається на розуміння сутності людини як відкритої системи, що постійно змінюється й оновлюється одночасно з постійно поновлюваним в процесі його активної діяльності навколишнім світом, а також на положення сутності виховання як створення середовища, максимально сприятливого для саморозвитку індивіда.

Базисний навчальний план загальноосвітньої школи – основний державний нормативний документ, що становить складову частину державного стандарту в цій галузі освіти. Він є основою для розробки типових і робочих навчальних планів та вихідним документом для фінансування школи.

Бесіда – метод активної взаємодії педагога та студента, що застосовується на всіх етапах навчально-виховного процесу: для повідомлення нових знань, для закріплення, повторення, перевірки й оцінки знань.

Біхевіоризм (від англ. behavior – поведінка) – напрям, який визначає визначальним механізмом соціальної поведінки рефлекторну реакцію людського організму (фізичну чи вербальну) на подразники (стимули) навколишнього середовища за принципом „стимул – реакція”.

Вальфдорська педагогіка – одна з технологій особистісно-орієнтованого навчання, головне завдання якої – допомогти дитині в її духовно-душевному самовизначенні, створити максимальні умови для розвитку та закріплення її індивідуальності. Основоположником цього напрямку вважають Р. Штайнера.

Вибіркові навчальні дисципліни –встановлюються вищим навчальним закладом та вводяться для задоволення освітніх і кваліфікаційних потреб особи, ефективного використання можливостей і традицій конкретного навчального закладу, регіональних потреб тощо. Обов’язковими для вивчення є не лише вибіркові навчальні дисципліни, які визначені вищим закладом освіти, а й обрані студентом та включені до його індивідуального навчального плану.

Виховання – спеціально організована діяльність педагогів і вихованців для реалізації цілей освіти в умовах педагогічного процесу.

Виховання в дусі миру – напрям педагогічної теорії і практики, що має за мету соціальну, духовну і моральну підготовку свідомої й активної участі в розв’язанні найважливішої проблеми сучасності – встанов­лення миру, взаєморозуміння і довіри між народами, дотри­мання прав народів та людини. На позначення цього напряму використовують терміни: „педагогіка миру”, „миротворче виховання”, „міжнародне, глобальне виховання”.

Виховна система – умовно об’єднаний комплекс виховних ці­лей, людей, що реалізують їх у процесі цілеспрямованої діяльності, відносин між її учасниками, освоєного середовища й управлінської діяльності із забезпечення життєздатності цієї системи.

Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації. Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання і професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Вільне виховання – варіант демократичного стилю виховання, що направлене на формування інтересів у вихованців і створення умов для вільного вибору способів їхнього задоволення, а також цінностей життя.

Глобалізація освіти – одна з фундаментальних тенденцій розвитку освіти. Відображає формування єдиного соціального, інформаційного й освітнього простору в масштабах усієї планети, зокрема через діяльність засобів масової інформації, канали Інтернет.

Грамотність – здатність розуміти та використовувати різні типи інформації у побутовому, професійному та громадському житті.

Громадянськість – інтегрована ціннісна орієнтація, що визначає ставлення індивіда до малої і великої Батьківщини, до регіону проживання, з яким єднає спільність історичного коріння, до Землі, що є спільною Батьківщиною для всього людства.

Гуманізація педагогічного процесу – концепція, основу якої становить ідея побудови педагогічної системи на принципах гуманізму з метою створення найсприятливіших умов для повноцінного розвитку людини. Передбачає диференціацію та індивідуалізацію навчання й виховання на основі активізації творчого саморозвитку особистості.

Гуманістична освіта – освітні системи і концепції, які базуються на цінностях гуманізації і гуманітаризації освіти.

Гуманістична педагогіка – напрям у сучасній теорії та практиці виховання, що виник наприкінці 50-х – на початку 60-х років XX ст. у США як педагогічне втілення ідей гуманістичної психології. Головною метою виховання в гуманістичній педагогіці є самоактуалізація особистості.

Гуманістичний характер освіти – орієнтація освітньої системи на людину, на її неповторну індивідуальність, на базові потреби, серед яких найважливіше місце займає потреба у неперервному самовдосконаленні й самореалізації.

Дальтон-план – система індивідуалізованого навчання запроваджена в США та Англії як спроба відмовитися від класно-урочної системи навчання. Згідно з нею скасовувалися уроки; навчальні класи ставали предметними „лабораторіями”, кожний учень працював самостійно, виконував тижневі чи місячні завдання відповідно до своїх індивідуальних можливостей, а вчителі були консультантами й контролерами.

Демократизація педагогічного процесу – впровадження в педагогічну систему принципів демократії, надання свободи творчості педагогу і більших можливостей вихованцям.

Демократизм освіти – спадкоємність усіх ступенів освітньої системи, доступність і відкритість будь-якого з них для кожного індивіда незалежно від статі, соціального стану, національності, раси.

Демократичний стиль – стиль спілкування викладача зі студентами, орієнтований на підвищення суб’єктної ролі студента у взаємодії, на залучення кожного до вирішення спільних справ. Для педагогів, що дотримуються цього стилю, характерні активно-позитивні відношення до студентів, адекватна оцінка їх можливостей, успіхів і невдач, їм властиві глибоке розуміння студента, цілей і мотивів його поведінки, уміння прогнозувати розвиток його особистості.

Диверсифікація системи освіти – процес розширення системи освіти за рахунок зростання кількості типів і видів навчальних закладів.

Дидактика – частина педагогіки, що викладає теоретичні основи освіти і навчання.

Диспут – метод формування суджень, оцінок і переконань у процесі пізнавальної і ціннісно-орієнтованої діяльності, не вимагає певних і остаточних рішень.

Дистанційна форма навчання – це форма одержання освітніх послуг на відстані без відвідування освітніх установ за допомогою сучасних інформаційно-освітніх технологій і систем телекомунікації, таких як електронна пошта, телебачення, Інтернет.

Диференціація – (від лат. – відмінність) в освіті є процесом (та результатом) створення відмінностей між частинами освітньої системи чи підсистеми, наприклад, між школами в рамках шкільної системи, класами в рамках школи, групами учнів та окремими учнями в рамках класу з урахуванням одного чи кількох критеріїв, наприклад, мети освіти, методів, змісту освіти тощо.

Додаткові заняття – одна із форм організації навчальної діяльності, що проводиться з окремими студентами або групою з метою заповнення прогалин у знаннях, вироблення вмінь і навичок, задоволення підвищеного інтересу до навчального предмету. На додаткових заняттях викладачі практикують різні види допомоги: роз’яснення окремих питань, повторне пояснення теми тощо.

Дослідницький метод – спосіб організації пошукової, творчої діяльності студентів для вирішення нових для них проблем. Викладач пропонує ту або іншу проблему для самостійного дослідження, знає її результат, хід рішення й ті риси творчої діяльності, що потрібно виявити в процесі роботи.

Дошкільний навчальний заклад – заклад освіти й суспільного виховання дітей віком від 2-7 років, який здійснює завдання щодо задоволення потреб у догляді, оздоровленні, вихованні та навчанні дітей дошкільного віку. До них належать дитячі ясла-садки з короткочасним, денним, цілодобовим і цілорічним перебуванням дітей. Дошкільні навчальні заклади можуть діяти у комплексі з іншими закладами освіти (школа – дитячий садок тощо).

Екзамен – одна з основних форм підсумкового контролю рівня і якості засвоєння студентами теоретичних знань та практичних вмінь і навичок з окремої навчальної дисципліни.

Екзистенціалізм – філософський напрям, який предметом філософії вважає людину, як духовне начало, та її буття. Представники цього напряму вважали, що жодне із загально-людських якостей, жодної „людської природи” не існує, кожний індивід – унікальний, неповторний.

Екологічне виховання – цілеспрямований розвиток у підростаючого покоління високої екологічної культури, що включає в себе знання про природу, гуманне, відповідальне ставлення до неї як до найвищої національної й загальнолюдської цінності та готовність до природоохоронної діяльності.

Експериментальні школи – навчально-виховнi заклади, призначені для перевірки, вироблення або обґрунтування нових для свого часу педагогiчних iдей, а також практичного досвiду вчителiв i педагогiв. Першi такі школи почали виникати у країнах Захiдної Європи ще в ХVII – XVIII ст.

Залік (диференційований залік) – форма підсумкового контролю, що полягає в оцінюванні засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни виключно на підставі результатів виконаних ним індивідуальних завдань (розрахункових, графічних тощо), певних видів робіт на практичних і лабораторних заняттях. Залік не передбачає обов’язкову присутність студента.

Засоби нових інформаційних технологій – програмно-апаратні засоби і пристрої, що функціонують на базі обчислювальної техніки, а також сучасні способи і системи інформаційного обміну, що забезпечують операції збирання, накопичення, збереження, обробки та передачі інформації.

Зміст освіти – сукупність систематизованих знань, умінь і навичок, поглядів і переконань, а також певний рівень розвитку пізнавальних сил і практичної підготовки, досягнутий у результаті навчально-виховної роботи.

Ієна-план – система організації навчально-виховного процесу в школі, запропонована професором Ієнського університету П. Петерсоном у 1918 р. При організації занять учні розділяються на групи різного віку і рівня знань, що створює умови, подібні до життя в родині. Діти в цих групах працюють за індивідуальними планами, самостійно вивчають більшу частину навчального матеріалу.

Індивідуалізація навчання – організація навчального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей студентів, яка дає змогу створити оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей кожного.

Індивідуальний стиль педагогічної діяльності – цілісна система операцій, що забезпечує ефективну взаємодію вихователя з вихованцями і визначається цілями, завданнями професійної діяльності, властивостями різних рівнів індивідуальності педагога (ритмом діяльності, спілкування тощо). Структура індивідуального стилю педагогічної діяльності охоплює мотиваційно-оцінний, змістово-когнітивний, операційно-діяльнісний компоненти.

Інновації (від англ. іnovatіon – введення, новація) – це зміни всередині педагогічної системи, що поліпшують перебіг й результати навчально-виховного процесу.

Інститут – вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у визначеній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, здійснює наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Інтерв’ю – найбільш гнучкий метод збору інформації, що припускає проведення бесіди (за певним планом), заснованої на безпосередньому, особистому контакті.

Коледж – вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Консерваторія (музична академія) – вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва – музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, здійснює наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності й має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Консультації – одна з форм організації навчальної діяльності, що проводиться з окремими студентами чи групою з метою заповнення прогалин у знаннях, вироблення вмінь і навичок, задоволення підвищеного інтересу до навчального предмету. Але на відміну від додаткових занять вони, як правило, епізодичні, оскільки організуються по необхідності. Бувають поточні, тематичні й узагальнюючі (наприклад, при підготовці до іспитів або заліків) консультації.

Кредит – за ЕСТS 1 кредит складає 30 годин. Загальне навантаження студента на один навчальний рік має становити 60 кредитів ЕСТS, на семестр – 30, на триместр – 20 кредитів ЕСТS.

Лабораторне заняття – вид навчального заняття, на якому студенти під керівництвом викладача проводять натурні або імітаційні експерименти чи досліди в спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого для умов навчального процесу.

Лабораторні роботи – самостійна група практичних методів, що сполучають практичні дії з організованими спостереженнями учнів. В умовах школи зазвичай здійснюються фронтальні й індивідуальні лабораторні роботи. Проведення лабораторного дослідження завершується складанням коротких звітів, що містять замальовки, схеми, креслення, таблиці та теоретичні висновки.

Лекція – усний виклад великого за обсягом, складного за логічною побудовою навчального матеріалу.

Ліцей – освітній заклад, який здійснює освітню діяльність на основі загальноосвітніх програм середньої (повної загальної) освіти і дає учням загальну середню освіту з поглибленим вивченням ряду предметів, як правило, природничо-наукового й технічного профілів та допрофесійною підготовкою.

Ліцензування – процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Проводиться державними органами управління освіти або органами місцевого самоврядування з метою реалізації державної політики в галузі освіти, регулювання умов здійснення освітнього процесу, захисту прав громадян на отримання освіти, створення правових гарантій для вільного функціонування і розвитку освітніх закладів різних організаційно-правових форм.

Метод проблемного викладу – метод організації діяльності школярів (студентів), суть якого полягає в тому, що вчитель ставить проблему й сам її вирішує, показуючи тим самим учням шлях вирішення, розкриває хід думки при русі по шляху пізнання. Учні при цьому стежать за логікою викладу, засвоюючи етапи вирішення проблеми.

Meтoд проектів – система навчання, при якій учні набувають знань та вмінь у процесі планування й виконання поступово ускладнених практичних завдань – проектів. Провідними принципами, на яких базується цей метод, є: врахування природних, спонтанних імпульсів дитини та супутнє навчання.

Методи контролю – способи, за допомогою яких визначається результативність навчально-пізнавального та іншого видів діяльності вихованців і педагогічної роботи викладачів.

Методи математичної та статистичної обробки даних – використовуютя у педагогіці для оброблення одержаних методами спостереження і експерименту даних, а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними феноменами. До найвикористовуваніших математичних методів належать: методи реєстрування, ранжування, вимірювання

Методи навчання – способи професійної взаємодії педагога й учнів (студентів) з метою вирішення освітньо-виховних завдань.

Методи педагогічного дослідження – способи вивчення педагогічних явищ, одержання наукової інформації про їх з метою встановлення закономірних зв’язків, відносин і побудови наукових теорій.

Моральне виховання – виховна діяльність школи і сім’ї, метою якої є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.

Навчальна конференція – форма організації педагогічного процесу, що переслідує мету узагальнити матеріал з будь-якого розділу програми, який потребує великої підготовчої роботи (проведення спостережень, узагальнення матеріалів, екскурсій, постановка дослідів, вивчення літературних джерел і т. п.). Конференції можуть проводитись по всіх навчальних предметах і в той же час виходити далеко за рамки навчальних програм.

Навчальна програма – нормативний документ, що розкриває зміст знань, умінь і навичок з навчального предмету, логіку вивчення основних світоглядних ідей із вказівкою послідовності тих питань і загального розрахунку часу на їхнє вивчення.

Навчальний матеріал – система ідеальних моделей, представлених матеріальними або матеріалізованими моделями дидактичного матеріалу й призначених для використання в навчальній діяльності.

Навчальний план загальноосвітньої середньої школи – навчальний план, що складається із дотримання нормативів базисного навчального плану. Існує два види навчальних планів школи: навчальний план школи (розроблений на основі державного базисного навчального плану на тривалий період і відображає особливості конкретної школи) і робочий навчальний план (розроблений з урахуванням поточних умов і затверджений педагогічною радою школи щорічно).

Навчальний предмет – система наукових знань, практичних умінь і навичок, які дозволяють учням засвоїти з певною глибиною і згідно з їхніми віковими пізнавальними можливостями основні вихідні положення науки або сторони культури, праці, виробництва.

Навчальні дискусії – один із словесних методів, обов’язковою умовою якого є наявність щонайменше двох протилежних думок по обговорюваному питанню. Природно, що в навчальній дискусії останнє слово повинно бути за вчителем, хоча це й не означає, що його висновки – істина в останній інстанції.

Навчання – специфічний спосіб освіти, направлений на розвиток особистості за допомогою організації засвоєння учнями наукових знань і способів діяльності.

Неопозитивізм –філософська течія, представники якої, вважають єдиним джерелом знання емпіричні дані, намагаються використовувати при цьому найновіші досягнення природознавства, математичної логіки і претендують на загально методологічну роль у сучасній науці.

Неотомізм –філософське обґрунтування християнського віровчення, релігійне тлумачення сучасних природничих концепцій. Представники педагогіки неотомізму пропагують ідею превалюючої ролі церкви в організації шкільної справи.

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави; процес і результат засвоєння людиною системи знань про світ, суспільство, саму себе, способи мислення і діяльності, формування власної особистості; феномен культури, що забезпечує її трансляцію, відтворюваність і зміну; освітній простір – сукупність навчальних закладів, державної системи управління і суспільних об’єднань, які реалізують освітні програми.

Освіта дорослих (освіта впродовж життя) – цілеспрямований процес розвитку і виховання особистості шляхом реалізації освітніх програм та послуг, здійснення освітньо-інформаційної діяльності в межах та поза межами загальної середньої, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти.

Особистісний підхід у педагогіці – гуманістичний підхід педагога до вихованців, що допомагає кожному з них усвідомити себе як особистість, виявити можливості, які стимулюють самостановлення, самоствердження, самореалізацію.

Педагогіка – наука, що вивчає сутність, закономірності, тенденції й перспективи розвитку педагогічного процесу (освіта) як фактора і засобу розвитку людини протягом усього життя.

Педагогічна взаємодія – навмисний контакт (тривалий або тимчасовий) педагога і вихованців, наслідком якого є взаємні зміни в їхній поведінці, діяльності та відносинах.

Педагогічна діяльність – особливий вид соціальної (професійної) діяльності, спрямований на реалізацію цілей освіти.

Педагогічна система – безліч взаємозалежних структурних компонентів, об’єднаних єдиною освітньою метою розвитку особистості й функціонуючих у цілісному педагогічному процесі.

Педагогічна технологія – послідовна, взаємозумовлена система дій педагога, пов’язана із застосуванням тієї або іншої сукупності методів виховання та навчання, що здійснюються у педагогічному процесі з метою вирішення різних педагогічних завдань: структурування й конкретизації цілей педагогічного процесу; перетворення змісту освіти в навчальний матеріал; аналізу міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків; вибору методів, засобів і організаційних форм педагогічного процесу і т. п.

Педагогічний експеримент – дослідницька діяльність з метою вивчення причинно-наслідкових зв’язків у педагогічних явищах, що припускає моделювання педагогічного явища та умов його перебігу; активний вплив дослідника на педагогічне явище; вимір результатів педагогічного впливу і взаємодії.

Педагогічний процес – виховання, що здійснюється в умовах навчально-виховних закладів спеціально підготовленими фахівцями. Основними складовими педагогічного процесу є: мета, зміст, форми, методи, результати, а компонентами: цільовий, змістовий, операційно-дійовий, контрольно-регулювальний та оціночно-результативний.

Позаурочна діяльність – діяльність, що виступає як педагогічно організований процес, у ході якого істотно змінюється позиція учня, безпосереднє педагогічне керівництво здійснюється опосередкованим впливом на школяра, що сприяє активізації всіх видів його діяльності.

Порівняльна педагогіка – допоміжна дисципліна, яка містить тільки емпіричні дані про зарубіжний досвід, що аналізуються вузькогалузевими фахівцями.

Порівняльний метод – дидактичний прийом і розумова операція, за допомогою яких встановлюють подібність і відмінність між певними предметами та явищами. У навчально-виховному процесі його використовують з метою загального протиставлення фактів і явищ, зіставлення за ознаками, на які вказує вчитель або які визначають самі учні, порівняння явищ в їх розвитку.

Поточний контроль – контроль, який здійснюється в повсякденній роботі з метою перевірки засвоєння попереднього матеріалу та виявлення прогалин у знаннях учнів; проводиться насамперед за допомогою систематичного спостереження вчителів зa роботою класу в цілому і кожного учня окремо на всіх етапах навчання.

Правове виховання – виховна діяльність школи, сім’ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Прагматизм – напрям ідеалістичної філософії, який заперечує необхідні знання об’єктивних законів дійсності і визнає істинним лиш те, що дає практичні корисні результати.

Практичне заняття – вид навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

Програма навчальної дисципліни – це складова стандартів вищої освіти, в якій визначено місце і значення навчальної дисципліни, зміст та обсяг навчальної інформації, рівень сформованості вмінь та знань, перелік рекомендованої навчальної літератури, інших методичних та дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання та засоби діагностики якості останнього. На підставі програми навчальної дисципліни та навчального плану вищим навчальним закладом складається робоча програма навчальної дисципліни, яка включає: анотацію навчальної дисципліни, узгодження змісту навчальної інформації із забезпечуючими та забезпечуваними навчальними дисциплінами, структурно-логічну схему викладення змісту навчальної дисципліни, тематичний план, засоби для проведення поточного і підсумкового контролю, перелік навчально-методичної літератури.

Релевантність освіти – це зв’язок її з життям індивіда, професійною і соціальною діяльністю.

Реформи у галузі освіти – система нововведень, спрямованих на докорінне перетворення й радикальне поліпшення функціонування, розвитку і саморозвитку освітніх закладів та системи їх управління в цілому.

Робота з книгою – один із словесних методів організації навчальної діяльності. Робота з книгою відбувається на всіх етапах навчання і звичайно сполучається з використанням інших методів, насамперед методів усного викладу знань.

Робочий навчальний план – нормативний документ, який складається вищим закладом освіти на поточний навчальний рік і конкретизує форми проведення навчальних занять, їх обсяг, форми і засоби проведення поточного та підсумкового контролю за семестрами. Робочий навчальний план затверджується деканом факультету (завідувачем відділення).

Розповідь – послідовний виклад переважно фактичного матеріалу, здійснюваного в описовій або оповідальній формі. Він широко застосовується у викладанні гуманітарних предметів, а також при викладі бібліографічного матеріалу, характеристиці образів, описі предметів, природних явищ, подій громадського життя.

Самовиховання – систематична й свідома діяльність людини, спрямована на саморозвиток і формування базової культури особистості. Самовиховання покликане зміцнювати й розвивати здатність до добровільного виконання обов’язків як особистих, так і заснованих на вимогах колективу, формувати моральні й вольові якості, необхідні звички поводження.

Самостійна робота – основний засіб засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять.

Семінарське заняття – навчальне заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань з попередньо визначених тем робочою навчальною програмою. Семінарські заняття проводяться у формі бесіди, рецензування та обговорення рефератів і доповідей, дискусій.

Система освіти – сукупність навчально-виховних закладів незалежно від їх організаційно-правових форм, типів і видів, які реалізують послідовні освітні програми та державні освітні стандарти різного рівня й спрямованості, а також система органів управління освітою.

Система освіти дорослих – це сукупність закладів і установ формальної (загальноосвітні та професійні навчальні заклади) та неформальної (учнівство на робочому місці, різноманітні курси для здобуття нової спеціальності та задоволення пізнавальних, соціальних потреб) освіти дорослих, наукових, науково-методичних, методичних установ, науково-виробничих підприємств, інформаційних служб, інших юридичних та фізичних осіб, які мають право на надання освітніх послуг, а також державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування.

Соціалізація – процес засвоєння індивідом протягом його життя соціальних норм і культурних цінностей того суспільства, до якого він належить. Це процес навчання, що триває все життя.

Соціальне виховання – цілеспрямовано керований процес соціального розвитку, соціального формування особистості: допомога людині в засвоєнні та прийнятті нею моральних норм, що склалися в сім’ї та суспільстві, прийнятті правових, економічних, громадянських і побутових відносин; цілеспрямоване виховання людини з урахуванням її особистісно-соціальних проблем і відповідно до соціальних потреб середовища, що її оточує в процесі життєдіяльності.

Соціально-психологічний клімат у колективі – система емоційно-психологічних станів колективу, що відбивають характер взаємин між його членами в процесі спільної діяльності та спілкування.

Соціетарна модель виховання – базується на певній системі цінностей, що притаманна даній соціальній групі чи суспільству. Всі інші цінності визнаються помилковими. Наприклад, релігійна, комуністична, націоналістична модель.

Спостереження – цілеспрямоване сприйняття будь-якого або педагогічного явища, у процесі якого дослідник одержує конкретний фактичний матеріал.

Стандарт вищої освіти – сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання.

Стандартизація освіти – тенденція розвитку освітніх процесів і систем, яка реалізується через формування певних універсальних вимог до змісту і результатів освіти (державні освітні стандарти).

Тести – система формалізованих завдань, призначених для встановлення відповідності освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня особи вимогам державного стандарту освіти (освітніх, освітньо-кваліфікаційних характеристик). Тести розробляються Міністерством освіти України окремо для кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня і напряму підготовки (спеціальності). Вони мають бути доступними для кожного вищого закладу освіти як засіб контролю якості підготовки фахівців.

Технікум (училище) – вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Технократична модель виховання – заснована на твердому управлінні й контролі вихованця, технологічній організації виховного процесу, його відтворюваності й одержанні бажаного результату насамперед у поводженні в різних соціальних ситуаціях. Виховання розуміється як формування типу поводження вихованця за допомогою розробленої системи підкріплень (Скіннер В. та ін.).

Типовий навчальний план – це навчальний план, що розробляється на основі державного базисного навчального плану й затверджується Міністерством освіти та науки і носить рекомендаційний характер.

Типові навчальні програми – навчальні програми, що розробляються на основі вимог державного освітнього стандарту щодо тієї чи іншої освітньої галузі, затверджуються Міністерством освіти та науки і мають рекомендаційний характер.

Університет – багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність. Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні).

Усне опитування – метод контролю, що здійснюється в індивідуальній формі з метою виявлення вчителем знань, умінь і навичок окремих учнів (студентів). Учневі пропонується відповістити на загальне запитання, що в подальшому розбивається на ряд більш конкретних, уточнюючих.

Усне фронтальне опитування – метод контролю рівня знань, умінь і навичок учнів, що вимагає серії логічно пов’язаних між собою питань по невеликому обсягу матеріалу. При фронтальному опитуванні кількох учнів учитель чекає від них коротких, лаконічних відповідей з місця.

Факультатив – одна з форм диференційованого навчання і виховання, основне завдання якої полягає у поглибленні й розширенні знань, розвитку здібностей та інтересів учнів. Факультатив працює поза визначеною програмою, що не дублює навчальну.

Цілісність педагогічного процесу – синтетична якість педагогічного процесу, що характеризує найвищий рівень його розвитку, результат стимулюючих свідомих дій і діяльності суб’єктів, що функціонують у ньому.

Ціль сучасної освіти – розвиток тих якостей особистості, які потрібні їй і суспільству для включення в соціальну діяльність.

Шкільне самоврядування –уособлення демократичної атмосфери у школі, форма самодіяльної організації дитячого життя у ній, важливий чинник самовиховання особистості. Реалізується через органи учнівського самоврядування, котрі складаються з виборних або уповноважених осіб, яким колектив доручає спільно планувати справи.

Дата добавления: 2015-05-23