Типологія сучасного тероризму

Фінансові аспекти сучасного тероризму

Тероризм як суспільне явище неможливий без фанатизму, але він ґрунтується ще і на “госпрозрахунку”. Для організації дій бойовиків і на їх “розкручування” у ЗМІ потрібні великі фінансові витрати. Здавалося б, звідки вони можуть взятися у відомих аутсайдерів? Насправді ж у сучасного тероризму є багато джерел фінансування. Традиційне джерело допомоги для терористів – це допомога яких-небудь країн, що використовують терористів як інструмент для досягнення своїх цілей, що самим терористам можуть бути і зовсім далекими. Як зазначали у 2000 р. автори “Доповіді Ради національної безпеки США”, частина терористичних організацій одержують допомогу від таких держав як Іран, Ірак, Сирія, Лівія, Судан, Північна Корея і Куба. Що ж стосується Північної Кореї і Куби, то їхні спонсорські можливості стосовно “лівого” тероризму досить малі й аж ніяк не безперечні.

Більш важливе джерело фінансування терористів – це спонсорство приватних осіб за посередництвом різного роду земляцтв, суспільств гуманітарної допомоги, релігійних організацій і т.д. У зв’язку з цим багато терористичних організацій і груп мають у своєму розпорядженні значні фінансові можливості. Наприклад, доходи секти “Аум Сенрикьо” на момент здійснення хімічної атаки в токійському метро в 1995 р. становили близько 100 млрд. єн, що дорівнює приблизно 9 млн. доларів США. Річний бюджет “Хамас” (ісламський рух опору, Палестина) оцінюється у 30 млн. доларів США, а щорічні надходження з Ірану на фінансування діяльності організації ісламських фундаменталістів шиїтської гілки “Хезболла” (Ліван) – у 100 млн. доларів США. Лише особистий статок організатора і спонсора міжнародного тероризму Усами бен Ладена обчислюється 300 млн доларів США. Ірландські терористи з “ІРА” витрачають на свої потреби в середньому 12 млн. доларів США на рік. Основну частку фінансів організації баскських сепаратистів – “ЕТА” (“Країна Басків і волі”, Іспанія) становить “революційний податок”, що складає у середньому 1,5 млрд. песет.

На підставі того, що без фінансової підтримки ефективна діяльність терористів неможлива, саме виявлення та блокування фінансових джерел є одним із шляхів боротьби з цією дуже небезпечною хворобою нашого часу.

У літературі існують різні точки зору на класифікацію тероризму.

1. Із погляду соціально-політичної спрямованості.

“Ліві” прагнуть докорінно перетворити існуючий соціальний лад, аж до знищення існуючого суспільства, використовуючи для цього революційну ідею. Найбільш характерними представниками лівацького напряму є “Червоні бригади” (Італія), РАФ (ФРН) та інші подібні їм угруповання, що є у багатьох регіонах світу.

До “правих” належать різні організації й угруповання фашистської спрямо­ваності, насамперед у Європі. Це “Чорна визвольна армія”, “Чорні пантери” у США, які боролися за громадські права чорношкірих громадян Америки, “Визвольний фронт нового світу”, “Родина червоних партизанів”, що виступали проти війни у В’єтнамі з використанням терористичного акту як засобу боротьби, а також “Сірі вовки” (Туреччина), “Воєнно-спортивна група Гофмана” (ФРН), “Расистсько-національний фронт” (Велика Британія), “Ку-клукс-клан”, “Арійські нації” (США).

Багато американських експертів виділяють і третю групу терористичних організацій, пов’язаних з виробництвом, доставкою у США і реалізацією на внутрішньому ринку наркотиків, що надходять в основному з країн Латинської Америки, а також Ближнього і Середнього Сходу, Південно-Східної Азії. Це так званий наркотероризм, що поступово перетворився у серйозну проблему для усього людства, насамперед для індустріально розвинутих країн з високим рівнем доходу на душу населення.

2. За сферою діїтероризм може бутивнутрішньодержавним і транснаціо­нальним (міжнародним).

Внутрішньодержавний тероризм пов’язаний як з діяльністю державних структур з придушення інакомислення за допомогою превентивного насильства і насадження страху в суспільстві (можна називати його державним терором), так і з боротьбою опозиційних сил проти існуючого режиму, що переслідують ціль корінної чи часткової зміни економічного чи політичного ладу власної країни. Внутрішньодержавний тероризм характерний тільки для якоїсь окремо узятої країни і не виходить за межі її території.

Міжнародний тероризм визначається державним департаментом США як тероризм, що торкається громадян і території більш ніж однієї країни. Тероризм стає міжнародним, коли: 1) як терорист, так і жертви тероризму є громадянами тієї самої держави чи різних держав, але злочин зроблений за межами цих держав; 2) терористичний акт спрямований проти осіб, що користуються міжнародним захистом; 3) підготовка до терористичного акту ведеться в одній державі, а здійснюється в іншій; 4) зробивши терористичний акт в одній державі, терорист ховається в іншій, після чого виникає питання про його видачу. Саме міжнародний тероризм набуває сьогодні жахливого характеру. Сучасна глобалізація характерна не тільки для економіки, але й для терористичної діяльності: терористи готуються до ведення терористичних акцій в одній країні, роблять їх в іншій, а ховаються у третій. Такі терористичні організації, як “Аль-Кайда”, “Аль-Джихад”, “Хамас” та інші, охопили мережею своїх терористичних осередків увесь світ.

3. Залежно від ставлення суб’єктів терористичної діяльності до державної влади тероризм підрозділяється на державний терор і недержавний. Різниця між першим і другим полягає у тому, що державним терором є відкрите насильство з боку пануючої еліти, яка спирається на міць державних інститутів, він має санкціонований характер, монополію на легітимність. Недержавний тероризм – насильство і залякування, використовуване угрупованнями, які або не беруть особистої участі в діяльності державних органів, або протиставляють себе суб’єктам державної влади. Основною зброєю державного тероризму є репресії, а тероризму недержавного – терористичні акти.

4. З погляду ідентичності суб’єктів терористичної діяльності тероризм може бутиетнічний і релігійний.

Суб’єкти етнічного тероризму являють собою групи, чий статус визначається етнічною належністю. Цей різновид тероризму є прагненням до зміни форми державного устрою, досягнення певних змін у положенні відповідних етнічних утворень аж до започаткування ними власного державотворення. Залежно від політичної ситуації, традицій і соціальної структури вони орієнтуються на ліву (баскська “ЕТА”) чи праву (корсиканські терористи) ідеологію.

Релігійний тероризм складають терористичні організації, об’єднані належністю до однієї конфесії. На початку XXI ст. на Землі християни становлять 33 % (біля двох мільярдів людей), вони представляють більшість населення у двох третинах країн світу на всіх континентах – у Європі, Америці, Австралії, Азії й Африці. Мусульмани становлять 18,9 % населення планети, живуть в основному в країнах Близького і Середнього Сходу, Північній Африці і Південно-Східній Азії. Індуїсти становлять 13,3 %, конфуціанці – 6,6 %, буддисти – 6 % населення планети. Іудаїзм сповідують 0,2 % населення планети, а приблизно 15 % є атеїстами.

Однією з підстав для виникнення тероризму на релігійній основі є фундаменталізм, що характерний більшою чи меншою мірою усім світовим релігіям. Як результат виникають такі терористичні організації, як “Всесвітній ісламський фронт боротьби проти іудеїв і хрестоносців” Усами бен Ладена, який підтримали “Ісламська група” у Єгипті, “Збройна ісламська група” в Алжирі, “Харкатуль Муджахеддін” у Пакистані, Ісламський рух Узбекистану і ряд інших терористичних організацій.

Фундаменталістський тероризм існує у різних проявах. Для терористів “Аравійської нації” протестантизм слугує світоглядною позицією, що дозволяє формулювати концепцію антиурядової і антиліберальної боротьби. Іудейський фундаменталізм (“Ках”), являючись мобілізуючою ідеєю радикалів, спрямований на забезпечення безпеки євреїв й Ізраїлю. Найпоширеніший і різноманітний у сучасному світі тероризм ісламських фундаменталістів, здійснюваний радикальними ісламістами для затвердження ісламського порядку в населених мусульманами країнах. Об’єктами замахів ісламістів є релігійні меншини в ісламських країнах, громадяни держав, що співробітничають із неісламістськими режимами. Об’єднує фундаменталістів прагнення перебудувати дійсність відповідно до норм релігійного життя.

5. За засобами, які використовують у процесі терористичних актів, можна виділити тероризм із застосуванням звичайних засобів ураження [холодна і вогнепальна зброя, різні вибухові пристрої, складні системи зброї (літаки, танки, зенітні ракетні установки тощо)], тероризм із застосуванням зброї масового ураження (біологічний, хімічний, ядерний тощо). Саме біологічний, хімічний, ядерний тероризм може у майбутньому стати серйозною загрозою.

Біологічний тероризм являє собою використання біологічних засобів ведення війни (бактерії, віруси, рикетсії тощо) проти населення, і його метою є знищення максимальної кількості людей.

Хімічний тероризм припускає використання хімічної зброї як засобу здійснення терористичних актів, яка є найбільш простою і доступною для ведення терористичних операцій порівняно з іншими видами зброї масового ураження.

Ядерний тероризм припускає використання радіоактивних матеріалів як зброї. Це можуть бути: ядерний вибуховий пристрій; зараження місцевості радіоактивними речовинами без проведення ядерного вибуху; напад терористів на ядерний реактор з наміром його зруйнувати і здійснити радіоактивне зараження місцевості.

6. Залежно від середовища здійснення терористичних актів можна виділити наземний, морський, повітряний, космічний тероризм.

Наземний тероризм. Перші терористичні акти пов’язані із землею – місцем існування людини. Основними об’єктами терористичної діяльності у такому випадку є урядові будинки, аеропорти, залізничні вокзали, школи, лікарні, залізничні потяги, автомобілі, трубопроводи, торгові центри.

Морський тероризм має ряд особливостей порівняно з наземним. Однією з них є сам суб’єкт терористичної діяльності. Екіпірування та озброєння морських терористів значно складніше і дорожче, ніж у осіб, що здійснюють терористичні акти на суші.

Повітряний тероризм. Основною метою повітряного тероризму було захоплення повітряного судна, пасажирів та висування політичних і фінансових вимог. Терористи 1960-х рр. не мали навичок керування авіалайнерами. Події 11 вересня 2001 р. стали свідченням кардинальних змін у тактиці повітряного тероризму. Метою терористів було захоплення повітряного судна і перетворення його в смертоносну зброю для тисяч людей на землі, а це вимагало відповідної льотної підготовки терористів.

У майбутньому може з’явитися новий вид тероризму – космічний. Застосування космічного тероризму має на увазі, по-перше, знищення супутників та інших космічних апаратів чи створення перешкод їх нормальній роботі, по-друге, – захоплення і використання космічних апаратів для забезпечення терористів зв’язком чи для використання у бойових терористичних операціях.

Дата добавления: 2015-05-24