Основні компоненти навчального процесу

У підручниках і посібниках з педагогіки наведено визначення поняття компонентів навчального процесу. Навчальний процес як організаційна форма існування суспільних явищ має власну структуру і складається з певних елементів.

Система навчального процесу створює сучасну структуру (модель) навчання, яка визначаєтьсяцілісною множиною сукупності її основних складових.

Структура навчального процесу – це еталонне уявлення про навчання учнів (студентів), його конструювання в умовах конкретних освітньо-виховних закладів. Вона визначає цілі, основи організації та проведення навчального процесу.

Знання і осмислення основних компонентів навчального процесу дають змогу педагогові передбачити конкретний варіант дидак-тичної системи, глибше зрозуміти суттєву характеристику навчання як педагогічного явища, науково обґрунтувати підходи до його практичного здійснення, спрогнозувати результати реалізації.

Структура навчального процесу:

а) вказує на те, що навчання має двосторонній характер і обумовлює необхідність безпосередньої взаємодії суб’єкта викладання і суб’єкта учіння на всіх етапах навчальної роботи, починаючи з постановки її мети та завдань і завершуючи перевіркою та оцінкою її результатів;

б) дає педагогам знання про його основні ланки: визначати цілі та задачі навчальної діяльності учнів; формувати змістовні, емоційно забарвлені мотиви і мотивації навчально-пізнавальної діяльності; визначати зміст навчального матеріалу, що підлягає опрацюванню і засвоєнню учнями; планувати й організовувати навчально-пізнавальну діяльність учнів; вибирати методи, форми і засоби проведення занять, визначати та опрацьовувати методику кожного навчального заходу; допомагати учням регулювати їхню навчально-пізнавальну діяльність; контролювати навчально-пізнавальну діяльність учнів та оцінювати її результати;

в) чітке уявлення про динамізм і перманентність навчального процесу.

У педагогічній літературі основними компонентами навчального процесу визначають:

· цільовий компонент, якийзабезпечує усвідомлення педагогами мети навчання, а також формує позитивне ставлення учнів до
навчально-пізнавальної, професійної діяльності в цілому та конкретного фаху зокрема.

Цілі навчання визначаються державним стандартом України, низкою урядових документів, а за окремими спеціальностями – освітньо-кваліфікаційною характеристикою. Потім вони конкретизуються в освітньо-професійних і програмах з окремих навчальних дисциплін, підручниках, навчальних посібниках для вчителів, дидактичних матеріалах для учнів;

· стимулювально-мотиваційний формує мотивації навчальних дій педагога – різні етапи викладацької діяльності. Він має істотне значення для навчального процесу.

Мотиваціянавчально-пізнавальної діяльності складається з сукупності певних мотивів. Мотив навчально-пізнавальної діяльності являє собою намагання учня досягти певного рівня розвитку в учінні та професійній діяльності, в основі якої лежать глибокі, міцні й різноманітні загальнонаукові та професійні знання, навички й уміння. У свою чергу, ця потреба викликає певне переживання, інтерес, спонукання.

Пізнавальна мотивація підвищує активність учнів, сприяє перебудові психічних процесів і, відповідно, має вплив на їх розвиток, тобто основна проблема для учня в дидактичному процесі не отримання високих оцінок (мотивація досягнення), а система глибоких, міцних загальнонаукових і професійних знань, навичок і вмінь, все-бічний і гармонійний розвиток особистості;

· змістовий компонент розкриває поняття «зміст освіти» через систему наукових знань, навичок і вмінь, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток здібностей учнів, формування їх світогляду, набуття соціального досвіду, підготовку до суспільного життя і до професійної діяльності.

Удосконалення змісту освіти є пріоритетною державною справою, що передбачає: інтеграцію різнорідних знань про людину, її
мислення, про природу і суспільство, засвоєних при вивченні різних навчальних предметів, в єдину наукову картину світу; створення відповідних навчальних програм і навчальних планів; забезпечення сучасними методичними розробками та посібниками; обґрунтування
сучасних критеріїв оцінки ефективності навчального процесу;

· операційно-діяльнісний організовує навчально-пізнавальну
діяльність учнів з опанування змісту освіти.

Цей компонент є одним із головних складових дидактичного процесу і його можна визначити як процесуально-методичний.

Основні його складові – принципи, методи, форми та засоби навчання. Ефективність цього компоненту залежить від активної взаємодії учителів й учнів, встановлення між ними суб’єкт-суб’єктних взаємин. Застосування сучасних діалогічних методів, прийомів, форм педагогічної взаємодії сприяє формуванню таких відносин;

· контрольно-регулювальний компонент спрямований на з’ясу-вання ефективності функціонування всієї моделі навчального про-цесу, вивчення результативності дії кожної складової, своєчасне внесення оптимальних корективів.

Контроль здійснюється за допомогою усних, письмових, лабораторних та інших практичних робіт, шляхом проведення іспитів, заліків і опитувань. Істотну роль має відігравати самоконтроль учнів у формі самоперевірки глибини засвоєння навчального матеріалу, правильності та швидкості виконання вправ, оцінювання отриманих відповідей у задачах. Контроль і самоконтроль забезпечують зворотний зв’язок у навчальному процесі – одержання педагогом і учнем інформації про ступінь труднощів, типові недоліки, які зумовлюють необхідність внесення в цей процес відповідних змін і постійного його вдосконалення;

· оцінювально-результативний передбачає оцінювання рівня засвоєння учнями навчальної програми, певної сукупності знань,
формування практичних навичок і вмінь, визначення рівня їх особистісного та професійного розвитку, дієвості як всього дидактичного процесу, так і окремих його компонентів, сформованості мотивації навчально-пізнавальної і професійної діяльності.

Результатом засвоєння є знання, способи діяльності, творчі вміння, навички та уміння. Оцінювання педагогами результатів
навчальної діяльності учнів має бути об’єктивним, систематичним і послідовним.

Опанування учнями освітньо-професійних програм, навчальних планів, навчальних програм, тематичних планів у навчальному процесі виконують функції (призначення):

· освітню. Є базовою і полягає у засвоєнні учнями певної системи знань, набутті навичок і вмінь.

Освітня функція навчання має забезпечити: повноту знань, яка визначається засвоєнням передбачених навчальною програмою відомостей з кожної навчальної дисципліни, необхідних для розуміння основних ідей, істотних причинно-наслідкових зв’язків; системність знань, їх упорядкованість, щоб будь-яке знання випливало з попе-реднього і прокладало шлях для наступного; усвідомленість знань, що полягає в розумінні зв’язків між ними, прагненні самостійно
постійно поповнювати їх; дієвість знань, що передбачає вміння оперувати ними, швидко знаходити варіативні способи застосування їх зі зміною ситуації.

Освітня функція, враховуючи процеси гуманізації та демократизації освіти, має забезпечувати передумови для навчального процесу протягом усього життя людини за типом «входження-виходження» в навчання, учіння;

· виховну. Передбачає виховання людини у процесі навчання, спрямована на забезпечення єдності навчально-виховного процесу в різних освітньо-виховних системах, на його гуманізацію.

Виховна функція сприяє формуванню основних рис громадянина Української держави, дає змогу гуманізувати процес навчання, наповнити знання, навички, уміння творчою спрямованістю особистості, забезпечує особисте самовдосконалення;

· розвиваючу. Полягає у розвитку учнів у процесі навчання, активізує мислення, сприяє формуванню волі, емоційно-почуттєвої сфери; навчальних інтересів, мотивів і здібностей.

Мета розвиваючої функції – забезпечення постійного розвитку учня, його духовне становлення, гармонізація відносин із собою та іншими, соціальним оточенням. У такий спосіб освіта на державному рівні створює умови для розвитку і саморозвитку, виховання і самовиховання, учіння й самоосвіти всіх і кожного. У процесі вивчення різноманітних навчальних предметів відбувається цілеспрямований розвиток духовних і психічних здібностей учнів, а практичні заняття, крім того, забезпечують розвиток фізичних сил;

· самовдосконалення. Передбачає постійну самоосвіту учнів, самовиховання, систематичне набуття навичок і вмінь учіння, а також мотивацію навчально-пізнавальної діяльності.

Функція самовдосконалення орієнтує особистість на самовизначення, самореалізацію особистості, досягнення нею життєвого успіху, самостійну творчу діяльність.

Реалізація компонентів, функцій навчального процесу є підтвердженням однієї з основних його закономірностей – єдності навчання, виховання, розвитку й самовдосконалення.

Таким чином, сучасна дидактика, спираючись на історію розвитку, сучасні проблеми та тенденції утворює струнку систему, цілісну єдність, що виявляється в їх безпосередньому взаємозв’язку та залежності.

Дата добавления: 2015-05-24