Прилади для індуктотермії

Як проводиться процедура індуктотермії?

Протипоказання до застосування індуктотермії

Не можна застосовувати метод індуктотермії при наявності злоякісних і гормонально залежних пухлин. Протипоказана вона хворим з ендометріозом, захворюваннями крові, туберкульозом легень, дифузним токсичним зобом.

Не слід використовувати цей вид лікування при токсикозах, підвищенні температури, серцево-легеневої недостатності і частих нападах стенокардії.

Вагітним проводити дану процедуру можна, але тільки необхідно утримуватися впливу в зонах, які близькі до матки: передня черевна стінка і попереково-крижовий область.

Протипоказана процедура людям, що мають дефекти шкіри і носять сухі гіпсові і гігієнічні пов'язки.

Індуктотерміческая процедура триває від 15 до 30 хвилин. Для досягнення найкращого результату лікування, їх потрібно проводити щодня або через день. Зазвичай курс лікування складається з 8 - 15 процедур. Лікування індуктотермією може призначати тільки лікар. Хворий під час процедури відчуває відчуття приємного тепла.

Одяг пацієнта під час проведення індуктотермії не повинна містити металевих елементів. Потрібно знати, що металеві предмети не повинні перебувати в області проекції індуктора або на відстані 8-12 см від нього. Інакше вони призведуть до того, що хворий отримає опік, особливо це стосується кільцеподібних предметів.

Пацієнт під час процедури лежить на дерев'яній канапі або сидить в кріслі. Процедурі не заважає наявність легкого одягу і волосяного покриву в місці дії.

Якщо потрібно провести индуктотермию руки або ноги пацієнта, то на них навевается у вигляді соленоїда кабель-індуктор. При цьому дуже важливо, щоб залишалась відстань не менше 1-1,5 см між шкірної поверхнею і кабелем. Для створення зазору використовують прокладку з рушника або іншої тканини.

Індуктотермія повинна проводитися тільки у фізіотерапевтичних кабінетах поліклінік і стаціонарів і тільки спеціально навченим середнім медперсоналом.

Для проведення лікування застосовуються спеціальні апарати ДКВ-1, ДКВ-2 і ІКВ-4. З цією ж метою можуть використовуватися і апарати для УВЧ-терапії на частоті 27, 12 МГц.

Є і гінекологічний комплект, який включає в себе вагінальний аплікатор, а також аплікатори для впливу на область шиї і поясниці.

Поєднання індуктотермії з іншими методами

Индуктотермию медики успішно поєднують з іншими видами лікування. Так, поєднання індуктотермії і гальванізації називається гальваноіндуктотерміей. Спільне застосування з лікарським електрофорезом носить назву індуктотермоелектрофореза, а з грязелікуванням - грязеіндуктотерміі.

Відразу ж після закінчення процедури індуктотермії можна застосовувати лікарський електрофорез, гальванізацію, вплив імпульсними струмами, середньочастотних магнітотерапію і ультразвукову терапію.

3.2. Біофізичні основи магнітотерапії.

МагнитотерапИя — метод физиотерапии, при котором на организм человека воздействуют постоянным (ПМП) или переменным (ПеМП) низкочастотными магнитными полями.

При лечении магнитным полем (магнитотерапии) на больного воздействуют постоянным, переменным, пульсирующим импульсным, а также бегущим или вращающимся магнитным полем. Перечисленные магнитные поля в отличие от высокочастотных не оказывают на организм больного теплового действия. За редким исключением (например, содержащий окислы железа гемоглобин) молекулы биоткани являются слабыми пара- или диамагнетиками. Они не приобретают в приложенном магнитном поле заметный магнитный момент, поэтому в диапазоне частот от нуля до десятков килогерц магнитное поле проникает в организм человека без искажений. Затухание магнитного поля по мере удаления от его источника в биоткани имеет такой же характер, как и в свободном пространстве, и происходит пропорционально квадрату расстояния от источника.

Основным параметром, характеризующим биотропное и другие действия магнитного поля, является магнитная индукция (в зарубежной литературе эта величина часто называется плотностью магнитного потока, что более адекватно отражает ее физическую сущность). Единицей измерения магнитной индукции является тесла или чаще употребляемая тысячная доля теслы - миллитесла. Иногда в литературе в качестве единиц измерения магнитного поля используют гаусс или эрстед, равные одной десятой доле миллитеслы.

Постоянное магнитное поле Земли составляет около 0,05 мТл, переменные промышленной частоты 50 Гц, в бытовых помещениях обычно в 100 - 1000 раз меньше.

В качестве источников магнитного поля используют постоянные магниты, создающие магнитные поля в десятки миллитесла, катушки с ферромагнитными сердечниками, катушки без сердечников (соленоиды или кольцевые контуры с электрическим током). Ферромагнитные сердечники позволяют получать наиболее сильные постоянные и переменные магнитные поля до сотен миллитесла и больше. Соленоиды (кольцевые контуры) используют обычно такого диаметра, чтобы в них помещались нижняя конечность или даже туловище человека. По техническим ограничениям (требуемая мощность источника питания, условия охлаждения и др.) магнитные поля в соленоидах редко превышают нескольких единиц миллитесла.

В основе лечебного действия магнитных полей лежат известные физические законы.

Когда проводник (например, кровь в кровеносном сосуде) движется в неоднородном постоянном магнитном поле, либо на неподвижную биологическую структуру (мышцы, нервные клетки) действует изменяющееся во времени магнитное поле, в них, по закону электромагнитной индукции Фарадея, наводятся электродвижущие силы и, соответственно, кольцевые токи. Плотность этих токов определяется скоростью изменения магнитного поля (движения проводника в неоднородном постоянном магнитном поле) и электропроводностью биоткани. Указанное явление позволяет, в частности, проводить бесконтактную электростимуляцию мышц, о чем будет подробно рассказано далее. Электропроводность биоткани в зависимости от химического состава изменяется в очень широких пределах и наибольших значений достигает у спинномозговой жидкости и сыворотки крови.

На электрический заряд, движущийся в магнитном поле в направлении перпендикулярном вектору скорости заряда, действуют силы Лоренца, постоянные в постоянном магнитном поле и знакопеременные в переменном магнитном поле. Это явление реализуется на всех уровнях организма (атомарный, молекулярный, субклеточный, клеточный, тканевой).

В механизме лечебного действия магнитных полей, по-видимому, участвует и эффект «омагничивания воды».

3.3. Лікування постійним магнітним полем. Апаратура, покази, протипокази, окремі методики.

Дата добавления: 2015-05-07