Основні правила фонетичної транскрипції

Питання для вивчення

1. Основні орфоепічні норми сучасної української літературної мови стосовно вимови голосних, приголосних, груп приголосних, слів іншомовного походження.

2. Сучасна українська графіка, її походження. Український алфавіт та інші графічні засоби письма.

3. Співвідношення між буквами українського алфавіту та звуками.

4. Принципи українського правопису.

5. Фонетична та фонематична транскрипції, їх призначення.

Фонетична транскрипція служить для відтворення на письмі всіх звуків, що реально вимовляються в потоці мовлення. Система літер і додаткових позначок, які використовуються для передачі звукового мовлення, називається фонетичним алфавітом.

Для фонетичного запису в українському мовознавстві використовуються букви українського алфавіту, додатково деякі букви латинського алфавіту та спеціальні діакритичні знаки.

У фонетичній транскрипції кожен звук позначається окремою літерою, а кожна літера вживається для позначення лише одного звука, тому деякі букви алфавіту рідної мови у фонетичному письмі не використовуються: я, ю, є, ї, щ, ь.

У фонетичній транскрипції ніколи не вживаються великі літери, апостроф та розділові знаки.

Повнозначне слово з прилеглим до нього службовим словом об’єднуються одним словесним наголосом і утворюють одне фонетичне слово. У фонетичній транскрипції такі слова пишуться разом або з’єднуються внизу дужкою. У кожному фонетичному слові транскрипції обов’язково позначається наголос.

[ ] – кожний окремо транскрибований звук, слово, речення, текст беруться у квадратні дужки;

[ / ], [ | ] – скісна або вертикальна риска передає звичайну паузу, а тривалу – дві такі риски;

[И^е], [Е^и] – позначення вимови голосних звуків [И], [Е] в усіх ненаголошених позиціях;

[О^у] - позначення вимови голосного звука [О] у корені слова перед складом із наголошеними [У] та [І];

[j] – вживається на позначення середньоязикового щілинного сонорного приголосного [Й];

Ú Ú

[У], [І] – позначається нескладотворчий характер голосних [У], [І] у таких позиціях: в середині слова після голосного перед приголосним, на початку слова – перед приголосним, у кінці слова – після голосного;

[Л] - знак ставиться вгорі з правого боку букви для позначення м’яких та пом’якшених приголосних;

[Л’] – знак ставиться вгорі з правого боку букви для позначення напівпом’якшеного приголосного;

[ДЖ], [ДЗ] – африкати позначаються двома літерами, з’єднаними зверху дужкою;

[Л:] – двокрапка передає довготу приголосного звука.

Дата добавления: 2015-05-31