Еколого-біологічна характеристика основних дерноутворюючих трав в умовах степової зони України 2 страница

В умовах зони підзолистих ґрунтів, доки сніг не ліг повністю, в ґрунт вносять вапно або доломітове борошно (10–15 кг/100 м² один раз на 2 роки). Необхідна також профілактична обробка фунгіцидами проти снігової плісняви (наприклад, 0,3 % розчином фундазолу).

Дуже важливим є вкінці осені (листопад) прийняття заходів проти мишей та землериїв. Газон, вкритий сніговим покривалом, догляду не вимагає. Небезпечно натоптувати на снігу стежечки та створювати великі кучугури щільного снігу, що утворюються після розчищення доріжок. Негативно впливає на газон лід, якщо глибокі відлиги постійно межують з холодами. Лід необхідно роздроблювати. Іноді по поверхні льоду розкидають невелику кількімть добрив (краще карбаміду) – ґранули «пропалюють» льод наскрізь.

Занедбаний газон. Ознаками занедбаності газону є:

– нерівномірність забарвлення (пожовтіння окремих ділянок);

– заселення бур’янами, поява мохів;

– поява горбів та механічних пошкоджень (сліди колес, зони витоптування).

У боротьбі з залисинами нйкращий захід – заміна дереновини, що загинула на нову. Вирізаєтьсягострою лопатою пляма не по контуру, а більших розмірів, квадратної форми, разом з прилеглими до плями ділянками здорового газону. Рихлиться ґрунт, звільнений від дереновини, потім накладається латка відповідного розміру та форми із живого дерну, а потім поливається. В щілини між краями засипають землю та ущільнюють. Можливим є підсів травосуміші на аналогічно подготовлену ділянку. Підсевати бажано те ж насіння, що було використане при влаштуванні газону. Якщо це зробити неможливо, підбирають травосуміш аналогичну за складом існуючому газону. Правила догляду за таким газоном такіж як за звичним. Закінчують ремонт в конці травня – на початку червня. Якщо затягують з ремонтом газону, то провокують заселення його бур’янами. Особливої уваги вимагають молоді газони, що легко заселяються рудеральними видами, так що прополка газону на початку літа є одним з першочергових завдань. Бур’яни прибирають використовуючи для цьогогазонний ніж або кореневидалювач, тому що ці інструменти не травмують задернення і, в той же час, допомагає видалити навіть найбільш потужні кореневища. При забур’яненості понад 30 % краще боротися з рудерантами хімічним методом – використовувати гербіциди вибіркової дії. Хімикат знищує дводольні рослини, не діючи на газонні трави. В випадку з розростанням моху на газоні необхідно обприскати газон 5 % розчином залізного купоросу або використати так званий газонний пісок – 4–5 частин піску, 1 частина залізного купоросу. Можливе до цих компонентів також добавка сірнокислого амонію або фосфорного амонію у співвідношенні – 3:7:10. Норма внесення останньої суміші – 100–140 г/м². Газонним піском замульчувати пошкоджені ділянки, проте дозування не повинні перевищувати 25 г/м². Для боротьби з мохом використовують також аерацію газону шляхом диркування або наколювання.

Для боротьби з бур’янами потрібна своєчасна стрижка, так як багато рудеральних рослин не витримують низького зкошування. Газон, в залежності віт типу та стану, стрижуть на висоту 3–7 см, причому влітку частота зкошування можуть досягати 2–3 рази в неділю. При регулярному зкошуванні газону, разом з травою ми виносимо з ґрунту поживні речовини. З одного квадратного метру газону щомісячно виноситься натрію – 2–3 г, фосфору – 4–5 г, калію – 1–3 г. Для відновлення родючого ґрунту необхідно вносити органічні та мінеральні добрива: компост або перепрілий гній-сипець, суперфосфат, фосфоритну муку, мочовину, амонійну селітру, калійну сіль з розрахунку відновлення втрат фосфору, натрию та калію на 1 м². Не слід зловживати азотними добривами. Бурний ріст зеленої маси стримує стрижку, а для утворення густого травостану великої кількості гозону не потрібно. Окрім того, внесення великої кількості азоту напровесні згубне для білої конюшини. Добрі результати дає подживлення комплексними добривами (підживлюють один раз в дві неділі, або після кожного другого покосу. Якщо, не дивлячи на всі зусилля, газон залишається пригніченим, то використовують стимулятори росту коріння, які сприяють швидкому зростанню кореневої маси і як слід покращують якість зеленого листя, а також антистресовіе речовини. Для нормального розвитку рослин газон необхідно поливати, особливо в літню посуху. Проте в денні години полив не проводиться, так як це сприяє опікам листової поверхні під впливом крапель води на поверхні (ефект лінзи).

Влаштування експрес-газонів (рулонні газони). Рулонний газон – це спосіб влаштування трав’яного покриву в саду з трав, вирощених на спеціальних полях та зрізаних в вигляді полотнищ. Післе вкладання рулонний газон утворює рівне та густе трав’яне покриття яскавого, насиченого кольору. Трава швидко приживаеться та не містить бур’янів. Залежно від призначення вибирається і відповідний тип рулонного газону – партерний, садово-парковий або спортивний. Для вкладання рулонного газону ґрунт готують так же ретельно, як і для висіву газонних трав. Крім того, необхідно обов’язково дотримуватись необхідних правил вкладання рулонів. Рулонний газон звично вкладають декілька чоловік, адже самі рулони дуже важкі – залежно від вологості 1 м² може важити від 8 до 15 кг. Значно скорочується кількість поливів, практично 2 роки на ньому не з’являються бур’яни, а при регулярному зкошування вони просто не виживають. Рулонний газон просто незамінний при озелененні відкосів та затемнених місць, так як добитися рівномірних східов трави на таких ділянках дуже важко.

Підготовка ділянки:

– прибирання з ділянки, запланованої під газон, кирпичів, будівельного сміття. Видалення багаторічних бур’янів, обробка ґрунту гербіцидами;

– планування ділянки. Мета цього етапу – змінити рель’єф ділянки під газон газон, щоб отриматиь рівну поверхню, без кучугур та ям. Ділянка не обов’язково повинна бути строго горизонтальною (невеликий нахил закріплює дренаж);

– ущільнення ділянки. Цей етап полягає в ущільненні ґрунту та рихленні верхнього (2,5–5 см) шару. Це робиться в день, коли ґрунт достатотньо сухий.

– якщо ділянка не підживлювалася, приблизно за неделі до вкладання газону необхідно внести комплексне добриво з розрахунку 60 г на 1м².

Необхідна кількість газону вираховується з розрахунку, що площа газонів в рулонах повинна бути приблизно на 5 % більше, ніж площа ділянки, запланованої під газон, так як післе вкладання дереновина просяде.

Вкладання газону:

– оптимально вкладати газон потрібно в ясну погоду, коли ґрунт буде достатньо сухий;

– перед вкладанням пластин, прибирають бур’яни, що утворюють розетки;

– вкладають перший ряд пластин, утрамбовуючи його за допомогою товстих дощок на рукоятці. На пластини потрібно тиснути обережно, не прибивати їх;

– вкладати пластини по прямій, не намагаючись їх зігнути, щоб отримати зігнутий край. Край робиться пряммм, а потім обрізаєтьтся зайве.

– післе ущільнення провіряють рівень газону за допомогою дошки та спиртового рівня. При наявності нерівностей дошку потрібно припідняти та додати чи прибратизайвий ґрунт.

– вкладають другий ряд, при цьому намагаючись більш щільніше прижимати його до першого. Краї пластин в сосідніх рядах повинні зміщуватись відносно один одного, як цеглини в кладці;

– завершуют вкладання всієї ділянки;

– готують наступну наступну суміш із торфа, суглинку та піску (для глинистих ґрунтів – 1 частина торфу, 2 частини суглинку, 4 частини піску;
для суглинистих ґрунтів – 1 частин торфу, 4 частини суглинку, 2 частини піску; для піщаних ґрунтів – 2 частини торфу, 4 частини суглинку, 1 частина піску);

– ретельно закривають сумішем щілини між пластинами. При цьому потрібно стояти лише на дошкам, не на газоні.

Догляд за рулонним газоном включає в себе:

– стрижку. Коли трава піде в рост, необхідно підстригти газон, зрізаючи тільки кінчики трави. Надалі ножі можна поступово знижувати до досягнення бажаної висоти трави;

– полив. Новий газон витримує засуху гірше вкоріненого тому при тривалій відсутності дощів необхідне сильне зрошення. В середньому в суху погоду поливати потрібно раз в неділю, в жару та на піщаних ґрунтах – 2 рази в неділю, в прохолодну погоду – раз в 10 днів. Обприскувати газон кожний день або через день шкідливо – це сприяє розповсюдженню моху. Поливати краще вечором або вранці в прохолодну погоду;

– підживлення. Проводити підкормку краще перед дощем. Трава повинна бути сухою, а ґрунт – вологим. Не підживлюється дощ під дощем. Якщо післе підживлення дощу немає два дні, то газон ретельно поливають.

Ще одним шляхом створення газону є задернювання. Воно використовується при закріпленні відкосів або бровок газону впродовж доріжок, особливо на зворотах, та бровок квітників.Спочатку створюється основа, після чого насипають рослинну землю. Заготівлю дерну проводять на луках. Ширина дерновини повинна бути 25–30 см, довжина – 50–60 см, товщина – 6–8 см. Зберігають її штабелями (вкладають шматки травою до трави) не більш двох діб. Використовують задернування сплошне (на крутих схилах) та в клітину (на пологих). При сплошному типі дерновину вкладають як цеглини, при задернюванні в клітину під кутом 45º до основи. Дереновину закріплюють або на геосинтетичній решітці, або за допомогою кілочків. Проміжки між дерниною та вільними клітинами застипають землею.

На основі літературних джерел та результатів власних досліджень нами проведений порівняльний аналіз еколого-біологічних особливостей основних газоноутворюючих трав в умовах степової зони України на тлі промислового забруднення середовища.

Тонконiг лучний – Poa pratensis L. Довгокореневищний злак, що утворює густi, вирівняні вiдносно поверхнi ґрунту травостої. Вперше описаний як вид в 1753 р. Одна рослина має декiлька повзучих пiдземних кореневищ – вiд коротких дугоподiбних, таких, що не мають горизонтальної частини, до досить довгих. При виходi на поверхню ґрунту вони формують пухкий кущик, котрий має переважно 4–6 пагонiв. Частина з них дає початок новим таким самим кореневищам i, отже, кущикам. Врештi, одна рослина з часом перетворюється в куртину. Останнi в суцiльному посiвi вростають одна в одну, утворюючи в сукупностi густу та мiцну на розрив дернину. Такi особливостi дозволяють цьому тонконогу формувати першокласнi газони, що здатнi самостiйно заповнювати випадковi прогалини в травостої.

Генеративні пагони цієї рослини досягають 100 см. Листовi пластинки – лiнiйнi, забарвлення – вiд темно- до свiтло-зеленого. Частiше пишуть, що максимальна їх ширина – 4 мм, хоч є й iншi дані: 2–5 мм та 2–6 мм. В умовах степової України ширина листової пластинки у тонконогу лучного становить 1,5–3 мм. Зустрічаємо свідчення про те, що тонконiг лучний має ширину листової пластинки понад 5 мм, а тонконiг вузьколистий – вiд 1 до 5 мм. Знайдено рослини тонконога лучного з величиною цього показника 6 мм та навiть 6,2 мм. Волоть пірамідальна, довжиною до 20 см. Це вранішній злак: квітує з 4–5 годин ранку у травні–липні.

Тонконiг лучний пристосовується до рiзних ґрунтiв. У лiтературi немає вiдомостей про те, що вiн закрiплює пiски. Проте ми виявили його саме в цiй ролi на вологих мiсцезростаннях. Усе ж найкращого розвитку вiн досягає на добре аерованних багатих ґрунтах. Це типовий мезофiт, а отже, дуже вологолюбний. Легко витримує суворi зими. Стiйкий до витоптування. Росте повiльно, низькорослий, тому косити його можна рiдше, нiж, наприклад, пажитницю багаторiчну. При висiвi в оптимальні осінні строки дає сходи на 9–11-й день. Повнiстю газон формується лише наступного року, проте вiдзначається виключно високим довголiттям. При правильному доглядi зберігає функцiональну здатнiсть до газоноутворення впродовж 20–30 рокiв i бiльше. В степовій зоні відростає з другої (1982 р.) або з третьої (як завжди) декади березня. Наприкінці березня – на початку квітня газон з тонконогу лучного стає повністю зеленим. Сильна промислова загазованiсть може зменшити цей термiн та знизити декоративнiсть: листова пластинка зменшується в розмірах, забарвлення листка бліде. Полiпшити ситуацiю може комплекс вiдповiдних технологiчних заходiв: регулярний полив, підживлення мінеральними добривами.

Стійким до забур’янення є його сорт ′Меріон′.

Тонконiг вузьколистий – Poa angustifolia L. Найбільш поширений в умовах звичайного степу аборигенний вид. Поширений по всій території України: в лісах, степах, на кам’янистих відслоненнях. Входить до складу більшості степових фітоценозів, де нерідко домінує. На цілинках може утворювати формацію Poa angustifolia L. На відміну від Poa pratensis росте на більш сухих місцях, що дозволило деяким авторам вважати його підвидом.

В умовах степу утворює невеликі міцні дернинки, має повзучі кореневища. Висота рослини до 80 см. Листки щетиновидні, уздовж складені: стеблові шириною 0,5–2 мм, верхній – 0,5–7 см довжиною. За нашими спостереженнями цей злак відростає в 2–3-й декаді березня і через 1–3 тижні газон стає геть зеленим. Волоть довжиною до 12 см, стиснута. В умовах степової зони України цвіте в травні, рідше на початку червня (1996 р.) Вважається нічним злаком. Цвітіння відбувається пізно ввечері (21–22 години з максимумом опівночі. Тривалість цього процесу 4–6 годин. Насіння формує в червні.

Газон, створений із Poa angustifolia, не потребує частої стрижки. Характерна висока посухостiйкiсть. Та якщо газон не поливати, декоративнiсть погiршується, а згодом виникає враження i про цiлковиту загибель травостою. Однак навiть за найсильнiшої спеки (характерної для степової України) i найдовшого посушливого перiоду (до двох мiсяцiв без дощiв) рослини не гинуть. Пiсля зволоження газон швидко вiдновлює свою нормальну життєздатність i високу декоративнiсть. При недостатній кількості вологи в ґрунті знижує до мінімуму листкову поверхню (скручує листки, але не припиняє вегетацію), завдяки цьому його можна вважати ксермезофітом. Цiй рослинi не страшнi найсуворiшi зими (з низькою температурою, безснiжжям, частими вiтрами, зледенiнням i т. iн.).

Тонконiг вузьколистий утворює мiцну та еластичну дернину. Росте повiльно. При виконанні регіональних агротехнічних правил (перш за все оптимальне косіння, полив, удобрення) утворює густий травостій, складений з вузьких (1,5–2,5 мм) листків. Чутливий до поливання та пiдживлення. За iнтенсивнiстю формування газону та довголiттям подiбний до тонконогу лучного.

На жаль, широке використання цієї рослини в озелененні територій стримується відсутністю відпрацьованих агротехнічних прийомів насінництва. Особливістю тонконогу вузьколистого є низький темп зростання і розвитку на ранніх етапах життя, що створює труднощі при отриманні сходів на загазованих територіях.

Тонконіг стиснутий – Poa compressa L. Рослина утворює довгі кореневища і невеликі пухкі дернинки. Стебло висотою до 70 см, стиснуте. Ширина листової пластинки 1–5 мм. В умовах степової України вже наприкінці березня – початку квітня формує зелений травостій. Волоть довжиною до 12 см. Цвіте в червні – на початку липня.

Поширений серед розрідженої рослинності техногенних територій і там, де вона зовсім відсутня. В цих місцях створює одновидові зарості. В умовах степової України морозостійкий і відносно посухостійкий. У промислово забрудненому середовищі поряд з тонконогом вузьколистим може формувати стійкі газони. Непогано росте на територіях із невисоким рівнем промислового забруднення. Широке поширення тонконогу стиснутого стримується недосконалістю агротехніки насінництва.

Костриця червона – Festuca rubra L. У природних умовах поширена переважно на рівнинних луках і лісах північної гумідної лісної та лісостепової зон. В степу зустрічається тільки як заносна рослина. В озелененні добре відома як високоякісна газонна трава.

Має пiдземну частину таку ж, як i у тонконога лучного. Проте iснують форми, позбавленi пiдземних повзучих кореневищ. У надземнiй частинi утворює травостій, що за однакових умов дещо густiший, нiж у тонконога. Вiдомо чимало його рас, що вiдрiзняються забарвленням листя – вiд сизувато-зеленого до темно-зеленого. Стебла голі, гладенькі або під волоттю шорсткі, біля основи вкриті червонобурими піхвами. Листова пластинка часто жолобкувата, шириною 1,0–2,0 мм, рiдко – до 2,5 мм. Волоть довжиною до 10 см, негуста, під час цвітіння розлога, до і після цвітіння – стиснута. Відноситься до вранішніх злаків: цвіте в Харківській області з 2 год 30 хв – 3 год 30 хв до 7 год за температури 11–18 °С і відносної вологості 60–98 %. Насіння формує у червні.

Цей злак можна вважати факультативним ксеромезофітом. Краще росте на ґрунтах з нейтральною реакцією, але можливе зростання на слабокислому та слаболужному середовищі. Костриця червона в природних умовах росте не тiльки на суглинках, але й на супiсках. Найкращого розвитку досягає все ж на легких рiзновидах ґрунту. Витримує періодичне затоплення. Вологолюбна, проте посуху переносить задовiльно, поступаючись у цьому сенсi лише тонконогові вузьколистому. Пiсля тривалої посухи вiдростає, але набуває слабо вираженої купинястостi. Поступово, за умов належного догляду (регулярне поливання, пiдживлення, скошування), цей недолiк усувається. Швидкiсть росту середня. В разі посiву в оптимальнi осiннi строки сходи з’являються на 7–8-у добу. При належному доглядi тривалiсть життя на газонах понад 20 рокiв. Цей показник зменшується на дiлянках, локалiзованих на територiях пiдприємств, перш за все чорної металургiї та хiмiчної промисловостi. Без реконструкції, але за наявності поливу, газон, створений нами із цього виду, безпосередньо на промисловому майданчику в радіусі 200 м від коксової батареї, знаходився в задовільному стані 4 роки. Функцiональну здатнiсть газону підвищує певна система агротехнiчних заходiв та дбайливе ставлення до нього. Існують повiдомлення про те, що тривалiсть життя клонiв костриці червоної може сягати 400 рокiв. Цей вид вирізняється високою здатністю до пагоноутворення. Міцну дернину на партерних газонах формує уже в перший рік життя (146 пагонів/дм²). Навіть на затінених паркових газонах, з розрідженим травостаном, в перший рік життя формує 76 пагонів/дм².

Дуже декоративним є її сорт ′Агата′.

Костриця схiдна – Festuca orientalis (Hack.) V. Krecz. et Bobr.Має короткi повзучi кореневища, тому прогалини та огрiхи на газонi заповнює, але повiльно. Листя темно-зелене. Свiтлiшим стає лише при значнiй нестачi поживних речовин, або при збiговi кiлькох негативних впливiв: наявностi посухи, дiї високої концентрації промислової загазованостi тощо. Зелений, а частiше темно-зелений колiр газону зберiгається аж до початку зими. У кущiв, що ростуть окремо, ширина листових пластинок вiд 8 до 12 мм. Однак у густому посiвi (типовому для газонiв) при регулярному косiннi цi пластинки стають вужчими (4–6 мм), що значно полiпшує декоративнi властивостi газону.

Згаданий злак росте не тiльки на нейтральних, але й на слабко засолених ґрунтах, однаково стiйкий на суглинках i на супiсках, з бiльшостi газонних злакiв найдальше заходить у тiнь. Проте найкращi покриви формує на багатих ґрунтах. Вологолюбна рослина, до того ж здатна після тривалої посухи вiдновлювати декоративнiсть газону в повному обсязi. Зимостiйкiсть висока.

Швидкiсть росту при появi сходiв середня, у дорослих особин висока. Ця властивiсть корисна в разі раптової сильної дії газових викидiв промислового походження: пiсля скошування пошкоджених високо розташованих листкiв газон досить швидко вiдновлюється, зберiгаючи високу декоративнiсть i здатність до загального стабiлiзуючого впливу на довкiлля. Костриця схiдна – найконкурентноздатнiша серед iнших газонних злакiв. Тому дерновий покрив, утворений цiєю рослиною, найстiйкiший до проникнення небажаних видiв (бур’янiв).

При посiвi в оптимальнi строки сходи з’являються на 7–8-й день. Тривалiсть функцiональної здатностi газону – понад 25 рокiв. У нього великі перспективи щодо створення дернового покриву декоративного та iншого призначення в зонi впливу металургiйних, хiмiчних пiдприємств i т. п.

Костриця лучна – Festuca pratensis Huds.Це багаторiчний злак, що не має повзучих кореневищ. Кущi розростаються (як i у пажитницi) за рахунок плагiотропної частини пагонiв, тому прогалини на газонi хоч i заповнює, але надто повiльно. Листова пластинка зелена або свiтло-зелена, дещо грубiша в порiвняннi, наприклад, з тонконогом лучним. Довжина листків до 20 см, а ширина – до 5,0 мм. Висота рослини до 90 см. Дерен утворює не настiльки густий і міцний на розрив, як у названих вище злакiв. Волоть довжиною до 18 см, як і після цвітіння стиснута. Відноситься до ранішніх злаків: цвіте в умовах Харківської області з 4 год – 5 год 30 хв до 9 год – 9 год 30 хв за температури 10–26 °С і відносної вологості повітря 56–98 %.

Типовий луковий злак. Мезофіт. Поширений по всій території України на луках, лісах, узліссях. Найкраще розвивається на багатих суглинкових ґрунтах. Посухостiйкiсть невисока, але стан газону полiпшує навiть незначне поливання. Має глибоко проникаючу кореневу систему, завдяки чому частково компенсується нестача вологи в засушливі періоди. Через довготривалу посуху та вiдсутність в цей час поливу травостій частково вiдмирає, потiм, за умови нормального зволоження, досить швидко вiдростає, але мiсце вiдмерлих особин заповнює повiльно. Цей злак має дуже високу зимостiйкiсть. Кращий строк висіву насіння – літній по заздалегідь підготовленому парові. Швидкiсть росту середня. Сходи з’являються на 7–9-й день (якщо посiяти в оптимальнi строки). У зиму рослина входить з хороше сформованим кущем.

Тривалiсть функцiональної здатностi на газонi – 7–10 рокiв. В умовах промислової загазованостi цей вид може бути використаний для звичайних декоративних газонiв, а також для протиерозiйного покриття на мiсцях з близькими ґрунтовими водами та на схилах пiвнiчної експозицiї.

Костриця овеча – Festuca ovina L. Посухо-, морозостійкий і стійкий до весняних приморозків багаторічний щільнодерновинний злак. Стебла гладенькі, до 60 см заввишки. Листки багаточисельні, в основному, прикореневі. В умовах Київської області формує густий травостій (до 200 пагонів/дм²), який добре відроста після скошування. Швидкість росту середня. Сходи з’являються на 10–12 день. За умов посіву в оптимальні строки в зиму входить з добре сформованим кущем. Мезофіт. Невибаглива до ґрунту рослина, але погано росте на сирих та кислих почвах. Festuca ovina зовнi нагадує кострицю борознисту, але менш сухостiйка. У межах цього виду є, проте, посуховитривалi форми з сизувато- або голубувато-зеленим забарвленням листя.

Використовується для створення газонів як в лісостеповій, так і в степовій зонах. На техногенних територіях в умовах Дніпропетровської області проявляє середню газо-, димо- та пилостійкість. Функціональна здатність газону – до 4 років. Довговічність популяції – до 15 років. За промислового забруднення може бути використаний для створення звичайних декоративних газонів. Хороше переносить витоптування та низьке скошування.

Цікавим для озеленення є її вітчизняний сорт ′Забава′.

Пажитниця багаторiчна, райграс – Lolium perenne L. Пухкокущовий злак, що має дуже короткi, плагiотропнi кореневища. Тому прогалини та огрiхи на газонi заповнює самостiйно, але тiльки найменшi з них i дуже повiльно. Відноситься до низових злаків. Висота генеративних пагонів досягає 58–62 см, а вегетативних – 29,2–33 см. Листова пластинка нiжна, темно- або яскраво-зелена, з нижнього боку блискуча. Листки плоскі, вузьколінійні, 1–4 мм завширшки, 8–17 см завдовжки. Суцвіття – складений колос до 20 см завдовжки. Утрішній злак: цвіте з 9 год 30 хв – 10 год до 11 год 30 хв – 12 год за температури 22–35 ºС і відносної вологості повітря 40–55 %.

Пажитниця – типовий мезофiт. Вiддає перевагу багатим суглинковим ґрунтам. У степовiй зонi України зиму переносить добре. Хороше переносить витоптування і часте скошування. Ця рослина – одна з таких, які найшвидше ростуть серед газонних злакiв. При посiвi в оптимальнi строки та при наявностi вологи сходи з’являються на 5–6-й день, і дуже скоро газон стає суспiль зелений. Переважно завдяки цьому пажитниця й цiнується в озелененнi. Але найвищої декоративності газони мають лиш упродовж перших 2–4 років. Далі травостій зрiджується i на 5–6-му році вiдмирає. Трапляються iнодi популяцiї, що тримаються на газонi довше. Є свiдчення про нормальне функцiонування газону протягом 8 років, засiяного насiнням цього виду. Проте й тi сорти та форми цiєї пажитницi, що є в Українi, цiлком бажанi як компонент травосумiшей, здатних до швидкого набуття газоном декоративного ефекту, а також коли заздалегiдь вiдомо, що довготривалість газону не обов’язкова. Треба, однак, мати на увазі, що функцiональність цього злаку на газонах техногенних територiй значно підвищує ретельний догляд (перш за все поливання, пiдживлення), особливий режим косiння. Висота зрiзаних рослин має становити 6 см, а не 4 см, як рекомендовано для бiльшостi видiв. За специфічних умов степової зони цей злак бажано використовувати в травосуміші.

Існують її сорти вітчизняної селекції:′Лета′, ′Київський–101′, ′Вінницький′.

Келерія гребінчаста – Koeleria macrantha (Ledeb.) Schult. Утворює щільні дернини. Стебла тонкі, голі або опушені лише під суцвіттями, висотою до 40 см. Широко поширений в степу вид, який росте по схилах, галявинах, узліссях, сухих луках. На техногенних територіях середньостійка рослина. Функціональна здатність газону – до 6 років. При відсутності промислового забруднення тривалість життя значно більша – понад 15 років.

Типець, костриця валіська – Festuca valesiaca Gaud.Типовий для степу аборигенний вид. У природних умовах цей злак зустрічається як у напівпустелі і сухому степу, так і у сухих луках та лукових степах. Утворює міцну дернину. Стебла тонкі, до 50 см висотою. Листки шорсткі, 0,3-0,6 мм в діаметрі. Волоть довжиною до 8 см.

Післяобідній злак: в умовах Харківської області цвіте з 16 до 18 год – 18 год 30 хв за температури 18–30 ºС і відносної вологості повітря 32–72 %. Переносить перепади зволоження. Високу посухостійкість поєднує з її достатньою жаростійкістю. Морозостійка і зимостійка рослина. Віддає перевагу багатим ґрунтам з рН 6,0–7,5. Завдяки високій витривалості в екстремальних умовах степової зони цей злак використовують для створення довголітніх дернових покриттів. В зоні промислового забруднення може бути доволі перспективним для газонів різного призначення.

Мiтлиця повзуча – Agrostis stolonifera L., Agrostis alba L. var. stolonifera. Ця рослина має короткi кореневища, але вiд зазначених вище рослин вiдрiзняється наявнiстю пагонiв, що стеляться по поверхнi ґрунту та укорiняються у вузлах. Розповзаючись у рiзнi боки, вони швидко заповнюють увесь простiр дiлянки, що задернюється. Листовi пластинки короткi, завширшки 1,5–3,0 мм, переважно свiтло-зеленi. Густооблистнені стебла і безплідні пагони на значному протязі лежачі, вище – підведені.

Утрішній злак: цвіте з 4 год – 4 год 30 хв до 6–7 год за температури 11–17 ºС і відносної вологості повітря 60–95 %. Ця мiтлиця дуже вологолюбна, але тривалу посуху витримує. В посуху вона регулює водообмін за рахунок скорочення листової поверхні. Пiсля перiоду регулярних рясних поливів травостій поступово вiдновлюється. Морозiв не боїться, лише в зимовi мiсяцi трав'яний покрив стає буро-, або сiро-зеленим. Розмножувати можна насiнням, але газон швидше створити вегетативним способом, розсаджуючи дернини при достатньому поливаннi теплої пори року, але не пiзнiше вересня. Можна висаджувати i вiдтинками пагонiв, що стеляться (у кожному з них повинно бути не менше трьох вузлiв). Окремi особини утворюють густi куртини, котрi, вростаючи одна в одну, дають низькорослий, м'який травостій. На такому «килимi» особливо приємно сидiти, по ньому добре ходити, тому цей вид, якому властиві декоративні якості, рекомендують ще для створення дитячих майданчикiв. Матерiали, котрi ми маємо, дозволяють стверджувати, що цей вид можна впроваджувати на промислово загазованій територiї, але тiльки на мiсцезростаннях з високою вологiстю ґрунту.

Цікавим для культивування є її сорт ′Клонова′.

Мiтлиця тонка – Agrostis tenuis Sibth. Найближча серед згадуваних тут видiв до попередньої мiтлицi. Вiдрiзняється тим, що має короткi, тонкi повзучi кореневища, тому прогалини на газонi заповнює самостiйно, але повiльно. Утворює вузькi (1,0–1,5 мм) та короткi листовi пластинки з рiзними вiдтiнками кольору в межах зеленої частини свiтлового спектра. При функцiонуваннi газону в екологiчно сприятливих умовах формує еластичну, доволi міцну на розрив дернину з найнiжнiшим, витонченим i густим травостоєм, вирiвняним вiдносно поверхнi ґрунту. Вiддає перевагу багатим ґрунтам, хоч i заходить на їх кислi рiзновиди далi від iнших згаданих тут видiв. Серед останнiх найбiльш вологолюбна. Зими переносить успiшно. Швидкiсть росту низька. Посiяна в кiнцi серпня, сходи дає на 10–12-й день. У районах надмірного зволоження зберiгається на газонах декiлька десятилiть. У степовiй зонi в цьому аспекті ще не дослiджена. У промислово загазованiй зоні може бути доволi перспективною щодо створення газонiв найвищої якостi, тобто у найвiдповiдальнiших мiсцях, але за наявностi постiйного зволоження.

Цікавим для озеленення є її сорт ′Като′.

Свинорій пальчастий – Cynodon dactylon (L.) Pers. Багаторiчний злак, поєднує в собi структуру пiдземно- та надземноповзучої рослини. Листя свiтло-зелене шириною 3-6 мм, при регулярному викошуваннi стають тоншими. Серед згаданих тут видiв найстiйкіша щодо витоптування.

Дата добавления: 2015-05-26