Розділ 14. Тіньові сади

Під час створення проекту ландшафтного озеленення на тій чи іншій території мимоволі виникають ділянки, де сонце не потрапляє зовсім або тільки на обмежений час. Такі ділянки утворюються за великою забудовою (будинок, огорожа, господарча забудова), під високими деревами, в глибоких западинах зі стрімкими схилами, штучних розщелинах, а також в середньому ярусі насаджень (масивів, щільних та масивних груп). В великій мірі це пов’язано зі значним віком окремих насаджень, в яких світло потрапляє з певним обмеженням. Відповідно до цих умов підбирається і асортимент рослин здатних витримувати значне притінення (тіневитривалих – сциогеліофітів), або тих, які добре зростають тільки в тіні (тінелюбів – сциофітів). Ці рослини, незважаючи на неособливо яскраве квітування, характеризуються все ж досить привабливими рисами в будові листя та інших вегетативних органів, значною зеленою масою, щоб компенсувати нестачу світла для фотосинтезу. Тому в останній час тіньові сади створюються умисно, як один із найпопулярніших елементів озеленення. Квіти у цих рослин звично білі або інших світлих блідих відтінків (крім бальзамінів, дицентри, видів аконіту, герані, півонії, лілійнику). Але існує велике різноманіття в забарвленні листя. Ці рослини також є достатньо вологолюбними (переважна кількість лісові мезофіти, гігромезофіти, гігрофіти), досить часто страждають від запалу листя, внаслідок дії суховію, сонячних термічних опіків. Тому в умовах степової зони України необхідною умовою є наявність системи зрошування, туманоутворю­ючого пристрою, налаштованого на вранішні або вечірні години. Сприяють кращому зростанню цих рослин також наявність різних водойм, особливо водоспадів, каскадів, струмків, що сприяють підвищенню вологи повітря. Проте більшість з них не витримують застою води, внаслідок чого постійно вимокають. Тому ділянки повинні мати добру дренованість. Що стосується інших необхідних умов для їх зростанн, то слід зупинитись на мульчуванні ґрунту торфом (краще нейтральним), тирсою або опалою ллиствою (бажано не горіхів та кленів). Це дає кілька переваг, серед яких найважливішою є збереження вологи. Також це дозволяє запобігти зайвої обробки ґрунту від бур’янів та надає рослинам додаткове живленняю. Вибір тінелюбних рослин в наш час досить значний і це створює досить широкий простір для фантазії дизайнера.

Усі рослини тіньових садів можна розділити на наступні основні групи:

1) тіневитривалі листопадні чагарники – гортензія волотиста(Hydrangea paniculata Siebold), гортензія пильчаста (H. serrata (Thunb.) Ser. = H. macrophylla (Thunb.) Ser. var. serrata), гортензія дуболиста (Hydrangea quercifolia Bartram), г. деревовидна (H. arborescens L.), г. великолиста (H. macrophylla (Thunb.) Ser.), г. сіра (Hydrangeacinerea Small) вейгела Міддендорфа (Weigela middendorffiana (Carriere) K. Koch), дієрвілла річкова (Diervilla rivularis Gatt.), д. жимолостева (D. lonicera Mill.), барбарис Тунбергів (Berberis thunbergii DC.), сніжноягідник білий (Symphoricarpos albus (L.) S. F. Blake), с. Хенаулті (S. × chenaultii hort.), с. Дуренбоза (S. × doorenbosii hort.), бірючина звичайна (Ligustrum vulgare L.), б. овальнолиста (L. оvalifolia Hassk.), бруслина європейська (Euonimus europaeus L.), дерен білий (Cornus alba L.), д. кривавочервоний (C. sanguinea L.), кизильник Даммера (Cotoneaster dammeri C. K. Schneid.), к. лежачий (C. microphyllus G. Klotz), к. вкорінливий (C. radicans G. Klotz), к. шведський (C. × suecicus G. Klotz), жимолость татарська (Lonicera tatarica L.), магнолія Зібольда (Magnolia sieboldii K. Koch), розовик керієвидний (Rhodotipus scandens Sieb. et Zucc.), бузина чорна (Sambucus nigra L.), смородина альпійська (Ribes alpinum L.), смородина кривавочервона (Ribes sanguinea Pursh.), калина складчаста (Viburnum plicata Thunb.), клокичка периста (Staphylea pinnata L.), арахна колхідська (Leptopus colchicus (Fisch. et C. A. Mey) Pojark), секуринега напівчагарникова (Securinega suffruticosa (Pall.) Rehd.);

2) тіневитривалі вічнозелені чагарники – магонія падуболиста (Mahonia aquifolia (Pursh.) Nutt. = Berberis aquifolium Pursh), м. повзуча (Mahonia repens (Lindl.) G. Don. = Berberis aquifolium Pursh var. repens (Lindl.) Scoggan), пахісандра кінцева (Pachysandra terminalis Siebold & Zucc.), бруслина форчуна (Euonymus fortunei (Turcz.) Hand.-Maz.), калина зморщенолиста (Viburnum rhytidophyllum Hemsl.), самшит вічнозелений (Buxus sempervirens L.);

3) тіневитривалі та тінелюбні ліани – хвилівник великолистий (Aristolochia macrophylla Lam.), х. маньжурський (A. manshuriensis Kom.), плющ звичайний (Hedera helix L.), гортензія черешкова (Hydrangea petiolaris Sieb & Zucc. = H. anomala D. Don. ssp. petiolaris), жимолость японська (Lonicera japonica Thunb.), ж. Жіральда (L. giraldii Rehder), ж. Тельмана (L. × tellmanniana Mgyar), лимонник китайський (Schisandra chinensis (Turcz.) Baill.), шизофрагма гортензієва (Schizophragma hydrangeoides Sieb. & Zucc.), клематис великопелюстковий (Clematis macropetala Ledeb.), к. альпійський (C. alpina (L.) Mill.);

4) тіневитривалі хвойні рослини – тис ягідний (Taxus baccata L.), т. середній (T. × media hort.), тсуга канадська (Tsuga canadensis (L.) Carriere), туйовик складчастий (Thujopsis dolabrata (Thunb. ex L. f) Sieb.& Zucc.), ялівець звичайний (Juniperus communis L.);

5) тіневитривалі хвощі та папороті – хвощ зимуючий (Equisetum hyemale L.), хвощ лісовий (E. sylvaticum L.), хвощ гігантський (E. telmateia Ehrh.), щитівник чоловічий (Dryopteris filis-mas (L.) Schott), страусове перо звичайне (Matteuccia struthiopteris (L.) Tod.), орлівник звичайний (Pteridium aquilinum (L.) Kuhn), безщитник жіночий (Athyrium filix-femina (L.) Roth), багаторядник шипуватий (Polystichum aculeatum (L.) Roth), пухирник крихкий (Cystopteris fragilis (L.) Bernh.), голокучник дубовий (Gymnocarpium dryopteris (L.) Newman), щитник шартрський (Dryopterix carthusiana (Vill.) H.P. Fuchs), щитник гребенястий (Dryopterix cristata (L.) A. Gray.) тощо;

6) весняні ефемероїди – печіночниця благородна (Hepatica nobilis Mill.), ряст порожнистий (Corydalis cava (L.) Schweigg. Et Korte), р. щільний (C. solida (L.) Clairv.), р. Маршаллів (C. marschalliana (Pall. ex Willd.) Pers.), проліска сибірська (Scilla siberica Haw.), п. дволиста (S. bifolia L.), рястка Буше (Ornithogalum boucheanum (Kunth) Aschers.), р. торочкувата (O. fimbriatum Willd.), медунка темна (Pulmonaria obscura Dumort.), м. цукриста (P. saccharata Mill.), М. лікарська (P. officinalis L.), первоцвіт гібридний (Primula x pruhoniciana hort.), п. весняний (Primula veris L.), п. рожевий (P. rosea Royle), морозник східний (Helleborus orientalis Lam.) та його гібриди, м. чорний (H. niger L.), купена пахуча (Polygonatum odoratum (Mill.) Druce), к. широколиста (P. hirtum (Bocs ex Poir.) Pyrsh), бадан серцелистий (Bergenia crassifolia (L.) Fritsch.), конвалія травнева (Convallaria majalis L.), чемериця чорна (Veratrum nigrum L.), ч. Лобеля (V. lobelii Bernh.), чемериця біла (V. album L.), гусяча цибулька жовта (Gagea lutea (L.) Ker Gawl.), білоцвітник весняний (Leycoium vernum L.), підсніжник сніжний (Galanthus nivalis L.), анемона жовтецева (Anemone ranunculoides L.), тюльпан дібровний (Tulipa quercetorum Klokov et Zoz), рябчик шаховий (Fritillaria meleagris L.), весняник зимовий (Eranthis hyemalis Salisb.), цикламен косський (Cyclamen coum Mill.), офмалодес весняний (Omphalodes verna Moench.), піздньоцвіт осінній (Colchicum autumnale L.), анемона ніжна (Anemone blanda L.), анемона дібровна (A. nemorosa L.);

7) низькі та ґрунтопокривні рослини – живучка повзуча (Ajuga reptans L.), копитняк європейський (Asarum europaeum L.), xаустонія сіра (Houstonia caerulea L.), цимбалярія пристінна (Cymballaria muralis (G.Gaerth) B. Vey & Scherb.), будра плющовидна (Glechoma hederacea L.), дюшенея індійська (Potentilla indica (Andrews) Th. Wolf), вербозілля монетолисте (Lysimachia nummularia L.), ломикамінь Арендса (Saxifraga × arendsii hort.), тіарка серцелиста (Tiarella cardifolia L.), додекатеон звичайний (Dodecatheon meadia L.), приворотень м’який (Alchemilla mollis (Buser) Kothm.), гейхера кривавочервона (Heuchera sanguinea Engelm.), г. американська (H. americana L.), г. гібридна (H. × hybrida hort.), яснотка жовта (Lamiastrum galeobdolon (L.) Ehrend. & Polatshek), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.), фіалка духмяна (Viola odorata L.), ф. мелеликова (V. sororia Willd.), ф. шорстка (V. hirta L.), барвінок малий (Vinca minor L.);

8) квіткові і декоративнолистяні багаторічники та однорічники – орлики віяловидні (Aquilegia flabellata Sieb. & Zucc.), о. гібридні (A. × hybrida hort.), таволжник дводомний (Aruncus dioicus (Walter) Fernaed.), астильба Арендса (Astilba × arendsii Arends.), роджерсія гіркокаштанолиста (Rodgersia aesculifolia Batal.), роджерсія ніжкова (R. podophylla A. Gray.), півонія молочноквіткова (Paeonia lactiflora Pall.), бальзамін залозистий (Impatiens glandulifera Royle), бальзамін гібридний (Impatiens balsamina L.), бальзамін Валлера (Impatiens walleriana Hook. f.), нічна красуня звичайна (Hesperis matronalis L.), воронець волотистий (Actaea pachipoda Elliot.), дудник звичайний (Angelica archangelica L.), астранція велика (Astrantia major L.), астільбоїдес пластинчатий (Astilboides tabularis (Hemsl.) Engl. = Rodgersia tabularis (Hemsl.) Engl.), дармера щитовидна (Darmera peltata (Torr. ex Benth.) Voss.), горянка великоквіткова (Epimedium grandiflorum C. Morren), горянка колхідська (E. pinnatum Fisch. ex DC.), підмаренник духм’яний (Galium odoratum (L.) Scop.), кніфофія гібридна (Kniphofia x hybrida Otto mann ex Gunibleton), глуха крапива плямиста (Lamium maculatum L.), мірис духм’яний (Myrris odorata (L.) Scop.), вальдштейнія трійчаста (Waldsteinia ternata (Steph.) Fritsch), меконопсис Шелдона (Meconopsis x sheldonii G. Taylor.), герань Роберта (Geranium robertianum L.), г. великокорневищна (G. macrorrhizum L.), г. Кантабрійська (G. × cantabrigiense hort.), брунера темна (Brunnera macrophylla (Adam.) Johnst), б. сибірська (B. sibirica Stev.), дицентра виключна (Dicentra × eximia (Ker Gawl) Torr.), д. вишукана (D. spectabilis (L.) Lem.), госта Форчуна (Hosta fortunei (Baker) Bailey), г. ланцетолиста (H. venrticosa Stearn.), г. Зібольда (H. sieboldii (Paxton) J. W. Ingram), г. подорожникова (H. plantaginea (Lam.) Asch.), хуттуінія серцеподібна (Houttuynia cordata Thunb.), язичник Пржевальського (Ligularia przewalskii (Maxim.) Diels.), язичник зубчастий (L. dentata (A. Gray) H. Hara), флокс розчепірений (Phlox divaricata Sims.), омфалодес весняний (Ophmalodes verna Moench.), вербозілля звичайне (Lysimachia vulgaris L.), оман високий (Inula helenium L.), кремена гібридна (Petasites × hybridum (L.) G. Gaerthn., B. Mey & Scherb.), к. духм’яна (P. fragrans (Vill.) C. Presl.), чина весняна (Lathyrus vernus (L.) Bernh.), живокіст лікарський (Symphytum officinale L.), огірочник лікарський (Borago officinalis L.), аконіт північний (Aconitum septentrionale Koelle), а. буковинський (A. callibotryon Reichenb.), а. клубочковий (A. napellus L.), а. протиотрутний (A. anthora L.), а. байкальський (A. baicalense Turcz. ex Rapaics.), а. Карміхеля (A. carmichaelii Debeaux), а. лютий (A. ferox Wall. ex Ser), а. Фішера (A. fischeri Rchb.), а. строкатий (A. variegatum L.), а. кругло­листий (A. rotundifolius Kar. & Kir), а. білоустий (A. leucostomum Vorosch.).

9) тіневитривалі злаки та осоки – тонконіг дібровний (Poa nemoralis L.), осока висока (Carex elata All.), осока лапчаста (Carex ornithopoda Willd.).

Поблизу тіньового саду формують обзоровий майданчик, якщо сад невеликий. Якщо він займає досить велику територію, то через нього прокладають звивисту доріжку (краще гравійну, або викладену плитами, так як доріжка з дерева нестійка до впливу вологи). Доріжку можна прокласти вздовж узлісся. Ділянку формують таким чином, щоб експозиція рослин чітко проглядалась, не створюючи безперервної стіни рослин, котрі в цій ситуації будуть заважати одна одній. Вузька смуга тіньового саду може бути сформована тільки на обмеженому просторі. Відповідно ближче до точки обзору висаджують низькі квіткові рослини та ґрунтопокривні, потім – папороті, хвощі та більш високі квіткові рослини, далі – найвищі квіткові трав’янисті рослини та чагарники. Територію мід будинком та тіньовим садом можна зайняти тіневитривалими виткими рослинами. Якщо територія під кронами дерев достатня за площею, то рослини висаджують куртинами, в центрі яких розміщені кущі або найвищі трав’янисті рослини, навколо – менш високі трав’янисті рослини та папороті, потім – найменші високі трав’янисті рослини та ґрунтопокривні. Стежка оточується з боків ґрунтопокривними та низькими трав’янистими рослинами. Можна також імітувати розміщення рослин в природних угрупованнях, що здатно також створювати надзвичайно привабливий ефект.

Як тіньові сади в наших умовах створюються ділянки під вересові рослини. Проте їх краще створювати в тіні та напівтіні хвойних інтродуцентів, які також сприяють підкисленню середовища ґрунту. Найбільш стійкими в наших умовах видами вересових є рододендрон японський (Rhododendron japonicum (A. Gray.) Suring.), р. Ледебура (Rh. ledebourii Pojark.), р. Катевбинський (Rh. catawbiense Michx.), р. × гібридний (Rh. × hybrida hort.), р. жорстковолосистий (Rh. hirsutum L.), р. ситхінський (Rh. sichotense Pojark.). Серед вересів найкраще себе почувають власне еріки – е. м’ясочервона (Erica carnea L.). Відносно витривалим є пієрис японський (Pieris japonica (Thunb.) D. Don ex G. Don.).

Проте вирощування вказаних видів рослин вимагає значних вкладень у зв’язку з алкафобією та кальцифобією представників указаної групи, адже саме в степовій зоні домінують багаті на карбонати та гідрокарбонати кальцію ґрунти. Тому необхідно створити цілу систему ізоляції рослин від можливості контактк коріння даних рослин з цими сполуками. Звично шар коріння у них розміщується в верхньому 30 – 40 см шарі ґрунту, тому яма під посадку цих видів рослин повинна бути не дуже глибокою. Вони потребують пухких, вологих, водо- та повітрянопрониклих, багатих гумусом, кислих (рН = 3,5–5,5) ґрунтів, що здатні забезпечувати добру аерацію для кореневих систем. Найкращими для них за літературними даними є торфяно-піщані або достатньо глибокі супіщані ґрунти, краще з домішками глиці та кори хвойних рослин. До застійної вологи ці рослини також не пристосовані, як і до надмірної сухості. Внаслідок висихання кореневих систем під час вегетації вони гинуть. Під шаром торфяно-піщаного ґрунту передбачають прошарок піску (до 20 см), ще нижче – спочатку шар дрібного, потім крупного керамзиту (карбонатні матеріали не пригодні, краще нейтральні) товщиною до 20 см. Шари можуть бути розділені геосинтетичними розділюючими полотнами. Поверхня ґрунту повинна бути замульчована торфом або меленою сосновою корою. Можливе також відокремлення від оточуючого ґрунту за допомогою дренадних канав. В ґрунт додають для підкислення слабкі розчини сірчаної (приблизно 1 мл концентрованої кислоти на 10 л води), ортофосфорної та щавелевої кислот (звично 1–2 рази на місяць), запобігаючи потрапляння агресивних речовин на коріння, стовбурці та листя (його проливають в оточуючий кореневу грудку ґрунт). Іноді в ґрунтову суміш вносять колоїдну сірку, що поступово окислюючись, підкислює ґрунт.

Пересаджувати вересові сприятливіщне напровесні. Їм необхідний захист від сильних висушливих вітрів та протягів, особливо взимку. Підживлення проводиться переважно рідкими, фізіологічно кислими мінеральними добривами, краще на початку росту пагонів. Можливим є використання некореневого підживлення, по листовій поверхні. Види вересових культивують в степовій зоні у напівзатінку, під кронами великих дерев, де створюється особливий мікроклімат з підвищеною вологістю повітря. Можливим є використання туманоутворюючих приладів. Бажане використання крапельного зрошення, що значно полегшує догляд за ними.

Дата добавления: 2015-05-26