Перша світова війна: основні битви 1916р., події 1917 – 1918 рр., наслідки війни

Воєнні дії 1916р. Верденська битва або «верденська м’ясорубка». Тривала вона від 21 лютого по 18 грудня 1916 р. Німецьке командування розрахо­вувало прорвати оборону союзників під Верденом блискавичною атакою і зосередило там величезні сили. Об’єктом наступу став Верденський виступ, що прикривав шлях до Парижа і слугував опорою для Західного фронту. За 70 днів (лютий-квітень) крово­пролитних боїв німці просунулися лише на 6 км. «Верденська м’ясорубка» перемолола майже 120 дивізій, з них 69 французьких і 50 німецьких. Але ні ті, ні ті не домоглися переваги. Французи трималися стійко і, зрештою, до кінця року відвоювали всі те­риторії, захоплені німцями навесні. Втрати з обох боків сягнули 1 млн солдатів та офі­церів.

Брусиловський прорив російської армії. Відповідно до вимог союзників, які прагну­ли ослабити німців під Верденом, війська Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова перейшли в наступ. Прорив австро-німецької оборони здійснювався на фронті завдовжки 480 км у кількох місцях. Було визволено частину Га­личини, Волині з м. Луцьк та Буковину з м. Чернівці. Вся операція три­вала з 4 червня по 13 серпня 1916 р. Становище австро-німецьких військ на Східному фронті одразу ста­ло серйозним. Сюди було перекинуто частину німецьких дивізій із заходу. Після цього гострота боїв під Верденом зменшилася, це дало змогу французьким військам створити необхідні рубежі для контрударів великих масштабів. Про­те розтягнутість комунікацій і брак боєприпасів перешкодили по­дальшому наступові російських військ. Вичерпавши всі резерви, вони перейшли до оборони. Успіхи союзників у битві під Верденом і в Галичині спонукали Руму­нію вступити у війну на боці Антанти. 27 серпня 1916 р. румунський уряд оголосив війну Центральним державам. Одначе невдовзі її армію було розгромлено, а більшу частину території, зі столицею Бухарестом і нафтовими родовищами, окупували австро-німецькі війська.

Контрнаступ військ Антанти на р. Соммі. 1 липня 1916 р. англо- французькі з’єднання під прикриттям авіації та за сильної артилерій­ської підтримки почали наступ на р. Соммі. Ця операція була складовою частиною загального стратегічного плану Антанти на 1916 р. У її проведенні брали участь 45 % загальної кількості англо-французьких сил на Західному фронті. Битва на р. Соммі тривала з 1 липня по 18 листопада 1916 р. і засвідчила перевагу англо-французької техніки, що було ознакою виснаження Німеччини. Стратегічна ініціатива переходила до Антанти.. Цікаво, що у вересні 1916 р. англійці вперше використали танки; це справило величезний ефект - як воєнний, так і психологічний.

Підводна війна. Підводна війна розпочалася ще 1914 р., коли анг­лійці встановили морську блокаду Німеччини. Для здійснення блока­ди вони використали великі крейсерські сили. Тоді Німеччина почала за допомогою підводних човнів топити ворожі кораблі. Вже у вересні- жовтні 1914 р. німецькі підводні човни потопили 5 британських крей­серів, підводний човен, кілька торгових суден і десятки риболовецьких траулерів. Престижу англійського флоту було завдано відчутного удару. У 1915 р. німці розгорнули підводну блокаду Британії. 18 лютого 1915 р. німецьке командування офіційно оголосило, що води, які омивають Англію та Ірландію, вважаються воєнною зоною, тому будь-яке судно, зустрінуте в цих водах, підлягатиме знищенню. Незважаючи на протести США та інших нейтральних країн з приводу грубого порушення прин­ципів нейтрального судноплавства, німецькі човни вже 18 лютого вдалися до активних дій.

Особливе обурення у світі викликав той факт, що 7 травня 1915 р. ні­мецький підводний човен «ТІ-20» потопив англійський трансатлантич­ний лайнер «Лузітанія», що йшов зі США до Англії. На його борту було 1959 пасажирів, серед яких 440 жінок і дітей. Врятувати пощастило лише 761. Після цього уряд США та уряди інших країн почали вимагати від уряду Німеччини не допускати більше подібних випадків.

Отже, в 1915-1916 рр. жодна з воюючих сторін не спромоглася схилити шальки терезів на свій бік, хоча поступово країни Антанти накопичували сили для вирішальних боїв.

Вихід Росії з війни. Перша світова війна стала суворим випробуван­ням для Росії. Значну частину країни було окуповано ворогом, внаслідок чого загальні втрати промислового потенціалу досягли 20 %. У 1917 р. ві­йна коштувала Росії 30 млрд крб., 1/3 цих витрат становили закордонні кредити. Величезні маси населення недоїдали, голодували. Становище трудящих дедалі гіршало, класові суперечності поглиблювались Усе це зумовило піднесення революційної активності трудящих, які в лютому 1917 р. спромоглися скинути царя, ліквідувати самодержавний лад і проголосити парламентську республіку. Владу в країні здійснював Тимчасовий уряд, який продовжував війну, проте більшовицький пере­ворот у жовтні 1917 р. зумовив вихід Росії з війни, оскільки, захопивши владу, більшовики оголосили «мир без анексій і контрибуцій», тобто без територіальних надбань та без грошової компенсації за втрати. 1 грудня 1917 р. між Росією та Центральними державами було під­писано перемир’я і розпочато мирні переговори. Під час переговорів більшовики були змушені визнати незалежність УНР, яка 9 лютого 1918 р. уклала мирну угоду із союзом Центральних держав, пристати на висунуті австро-німецькі вимоги і поступитися величезними терито­ріями (Польща, Прибалтика, Фінляндія, Україна, Дон), віддати німцям Чорноморський флот.

За умовами миру, підписаного у Брест-Литовську 3 березня 1918 р., німці окупували понад 1 млн кв. км території колишньої Російської імперії, на якій проживало 62 млн осіб, видобувалося 3/4 російської залізної руди і вугілля, розміщувалося 1/2 її промислового потенціалу, 1/3 посівних площ. Такою ціною більшовицька Росія вийшла з війни.

Коли на Заході дізналися про підписання сепаратного миру й одно­сторонній вихід Росії з війни, лідери Великої Британії та Франції були в стані, близькому до розпачу. Німецька сторона вважала, що тепер, нарешті, зможе забезпечити собі перемогу в Європі.

Вступ у війну США. 6 квітня 1917 р. Сполучені Штати оголосили війну Німеччині; остання велика держава, що не брала участі у війні, відмовилася від політики нейтралітету. Приводом до цього стала необ­межена підводна війна, яку вела Німеччина проти нейтральних, у тому числі й американських, цивільних суден. А от справжні причини вступу США у війну саме в той час були набагато глибшими.

По-перше, американські правлячі кола надавали велику матеріальну допомогу країнам Антанти, що приносило США величезні прибутки. Поразка Великої Британії та Франції у війні завдала б американським корпораціям величезних збитків.

Другою причиною було те, що в разі поразки Антанти Німеччина пе­ретворювалася на найбільш небезпечного й могутнього конкурента. Крім того, в плани США входило послаблення Японії - суперниці на Далеко­му Сході.

Третя причина вступу Сполучених Штатів у війну саме 1917 р. поля­гала в тому, що громадськість цієї країни була налаштована пацифіст ськи, тобто проти війни. Різку антивоєнну позицію займали профспіл­ки, різні товариства, клуби, асоціації. Президент змушений був дуже обережно вести підготовку до війни, і тільки варварські дії німецького підводного флоту щодо цивільних суден схилили громадськість США до думки про необхідність покарати Німеччину.

Американська армія чисельно була невеликою, але добре озброєною й підготовленою. Військово-морський флот на початку війни налічував 197 кораблів. Американський уряд вирішив надіслати свої війська до Європи лише влітку 1917 р. Проте воювали американці хоробро.

Поразка Німеччини та її союзників На четвертому році війни союзники, нарешті, дійшли згоди і у квітні 1918 р. створили спільне командування. Головнокомандувачем усіх союзних військ на Західному фронті було призначено маршала Фоша. Кровопролитні бої, завдяки перевазі союзників у танках, зрештою, завершилися тим, що німецький фронт не встояв. У вересні війська Антанти перейшли в наступ на всьому фронті. Загальний наступ Антанти остаточно переконав Гінденбурга, що вій­ну програно. 14 серпня він заявив імператорові Вільгельму II про необ­хідність домагатися закінчення війни дипломатичними методами, поки німецькі війська ще знаходяться на території ворога.

Болгарія стала першою країною з Четверного союзу, яка вийшла з вій­ни. Після цього війська Антанти розпочали наступ через Албанію в Чорногорію, через Сербію на Будапешт і через Болгарію на Румунію. Австро-Угорщина 29 жовтня запросила перемир’я, яке було підписане 3 листопада. На Азійському фронті британці просувалися вздовж р. Тигр і вийшли до власне турецьких територій. У вересні розпочався рішучий наступ на Палестинському фронті. Османська імперія фактично розва­лилася. Туреччина була змушена підписати 30 жовтня перемир’я з Антантою на кабальних умовах.

Завершення війни. За таких обставин розпочала мирні переговори й Німеччина. 29 вересня Гінденбург і Людендорф поставили перед кайзе­ром вимогу негайно укласти перемир’я. Німецький уряд очолив принц Макс Баденський, який звернувся до американського президента Вудро Вільсона з пропозицією про перемир’я на основі його «14 пунктів». Згодом до Німеччини приєдналась і Австро-Угорщина. Переговори між сторонами тривали протягом місяця. Після капітуляції всіх союзників становище Німеччини стало безна­дійним. З листопада в країні вибухнула революція. Кайзер зрікся престолу. Вранці 11 листопада 1918 р. німецька делегація підписала акт про перемир’я у штабному вагоні маршала Фоша в Комп’єнському лісі, неподалік станції Ретонд. Комп’єнське перемир’я стало завершальним актом світової війни 1914-1918 рр. Воно передбачало припинення воєнних дій, евакуацію німецької армії протягом 14 днів з окупованих нкож Ельзасу і Лотарингії. Війська Антанти займали лівий берег Рейну (причому забезпечення окупаційної армії цілком покладалося на Німеч­чину), а на правому березі передбачалася демілітаризована зона. Ні­меччина зобов’язувалася негайно повернути всіх військовополонених, а також евакуювати свої війська з територій країн, що входили раніше до складу Австро-Угорщини, з Румунії, Туреччини й Східної Африки.

Німеччина повинна була видати Антанті велику кількість озброєння та військової техніки, в тому числі 2 тис. літаків, 10 тис. вантажних автомобілів, а також значну частину кораблів військово-морського фло­ту. Умови перемир’я були дуже тяжкими, але німецькій делегації довелося їх підписати. Об 11-й годині ранку 11 листопада 1918 р. залуна­ли залпи салюту на честь завершення Першої світової війни

Дата добавления: 2015-05-26