Економічне зростання і його чинники. 1.Динаміка відтворення завжди має певний вектор

1. Динаміка відтворення завжди має певний вектор. Це дає змогу застосувати до національної економіки такі параметри, як її минуле, сучасне і майбутнє, тобто уявити її еволюцію як послідовну і закономірну зміну стану економіки. Якщо у процесі відтворення відбувається зростання обсягу національного продукту то має місце економічне зростання.

Економічне зростання – це поступове зростання економіки в довгостроковому періоді. Рівень реального ВВП служить критерієм економічного добробуту суспільства, а зміна ВВП – показником економічного зростання. Одна з головних цілей макроекономіки – досягти економічного зростання. Основним у теорії економічного зростання є питання, яким чином можна збільшити обсяг ВВП в довгостроковому періоді, тобто в умовах повної зайнятості.

Економічне зростання вимірюється двома взаємопов’язаними способами:

1). Зростанням реального ВВП за певний період часу;

2). Зростанням обсягу ВВП на душу населення за певний період часу. Як правило за рік.

Використання того чи іншого означення залежить від проблем, які розглядаються. Наприклад, якщо розглядаються проблеми бюджету країни, то доцільно використовувати перше означення. Якщо вирішуються проблеми добробуту, то перевага віддається другому означенню.

Економічне зростання вимірюється такими показниками: коефіцієнт зростання ВВП, темп зростання ВВП та темп приросту ВВП.

Існують два типи економічного зростання:

1) екстенсивний, коли збільшується кількість залучених у процес виробництва ресурсів.

2) інтенсивний, коли зростає ефективність використання ресурсів шляхом вдосконалення техніки та технологій. До цього типу економічного зростання відносять: технологічний прогрес, рівень освіти та професійної перепідготовки кадрів, економія за рахунок зростання масштабу виробництва, поліпшення розподілу ресурсів, законодавчі, інституційні та інші чинники.

2. У макроекономіці розрізняють три групи чинників економічного зростання:

1) чинники пропозиції – природні ресурси, людський капітал, праця, основний капітал, рівень технологій.

2) чинники попиту – споживчі, інвестиційні та державні витрати, чистий обсяг експорту, рівень цін.

3) чинники розподілу – чинники які забезпечують ефективне використання ресурсів.

Найбільше впливають на економічне зростання чинники пропозиції. Крім того, чинники економічного зростання поділяють на прямі та непрямі.

До прямих чинників економічного зростання відносяться: збільшення чисельності робочої сили, нагромадження фізичного капіталу, технологічний прогрес.

До непрямих чинників економічного зростання належать: податкова, цінова, зовнішньо-економічна політика держави.

Одним із найпростіших пояснень різниць рівнів життя у бідних та багатих країнах є різниця в продуктивності праці. Рівень продуктивності праці визначається такими чинникам: 1) фізичний капітал; 2) людський капітал; 3) праця; 4) технологічні знання; 5) природні ресурси.

Зараз в розвинутих країнах провідну роль у поясненні економічного зростання відіграють інтенсивні чинники – технічний прогрес, організація та управління виробництвом, загальна і професійна освіта.

До чинників які негативно впливають на економічне зростання і, відповідно, стримують його, належать: 1) злочини в господарській діяльності; 2) недобросовісне ставлення до праці; 3) страйки; 4) великі капіталовкладення в охорону навколишнього середовища.

До прискорюючих чинників економічного зростання належать: 1) сприятливі запаси природних ресурсів; 2) сприятливі кліматичні умови; 3) сприятлива соціальна, культурна ситуація в суспільстві; 4) стабільність політичної системи.

За світовим досвідом державне регулювання економічного зростання здійснюється відповідно до кейнсіанських та неокласичних ідей.

1) політика вимушеного державного регулювання.

2) Політика короткострокової стабілізації.

3) Політика структурного балансування.

4) Політика прискореної амортизації.

5) Політика «економіки пропозиції».

Дата добавления: 2015-05-26