Розкрийте тему кохання в романі «Пан» К Гамсуна. Визначте неоромантичні та імпресіоністичні тенденції у творі

Схарактеризуйте наскрізні мотиви творчості Ф. Кафи, які простежуються в новелі «Перевтілення». Визначте риси стилю письменника. Порівняйте Замзи («Перевтілення») Ф. Кафки і Мерсо («Сторонній») А. Камю.

Стиль письменника: Особлива реальність Ф. Кафки. Він творить свій міф. Реальність і фантастика поєднуються, щоб створити образну картину сучасного авторові світу, безжалісного і абсурдного, де нічого не піддається логічному тлумаченню, де людина приречена на самотність і почувається лише комахою. У "Перевтіленні" Франц Кафка майстерно розкриває проблему знецінення людини у важких життєвих ситуаціях, абсурдність буття. Людина в його творах живе у вічному страху перед цією абсурдністю та незбагненною волею різних форм влади — від батьків до високопосадовців. І це не випадково, оскільки сам письменник не раз писав про своє відчуття незахищеності перед життєвими проблемами, несподіваними ударами долі.

Мотиви: нездоланної відчуженості особистості, абсурдного покарання людини за невідому їй провину, трагічного знецінення людського життя.

Сюжет і композиція новели. Вихідний пункт сюжету - перетворення пересічного клерка Грегора Замзи на величезну потворну комаху. Причини перетворення героєві невідомі. Втім, він і не замислюється над цим питанням, сприймаючи фантастичну подію як звичайну річ. Однак метаморфоза різко змінює його життя. Через неї герой втрачає навіть жалюгідну можливість «маленької людини» посісти місце на найнижчому щаблі соціальної драбини, а відтак - випадає за межі людського світу. У цьому розумінні метаморфоза відбувається не лише а Грегором, а й з членами його родини, котрі дедалі відвертіше демонструють корисливість, егоїзм, огиду до нещасного. Грегор Замза був хорошим сином і братом. Усе своє життя він присвячував батьківській сім'ї. Він мав заробляти, аби утримувати батька, матір і сестру, а тому обрав нелегку роботу комівояжера. Зовні сутичка Грегора з матір'ю та сестрою була спричинена їхнім наміром звільнити кімнату від нібито зайвих для комахи меблів. Метушня Замзи, який, прокинувшись від тваринного існування, вирішив захистити найдорожчі речі - письмовий стіл і портрет невідомої дами, - на символічно-автобіографічному рівні відтворює вагання самого Кафки між ідеєю кохання та ідеєю літературної творчості. В оповіданні спонтанна перевага була надана жіночому портретові - символу жіночого начала, кохання, подружнього життя. Символічний підтекст сцени батьківського покарання містить деякі біблійні мотиви. Яблука - це плоди Дерева Пізнання, з яких у біблійній історії розпочалося «гріхопадіння» Адама та Єви; батько, що у гніві виганяє сина із «сімейного раю», виступає у ролі біблійного Бога; рана, котра утворилася внаслідок того, що одне з яблук застрягло у спині комахи, є іронічною паралеллю до старозавітного покарання перших людей стражданням і смертю. Смерть підводить Ф. Кафки підсумок під трагічними спробами героя подолати свою відчуженість і зберегти свою людську цінність.

«Сторонній»

В повісті зустрічаємо пана Мерсо – француза, жителя Алжиру (колонії Франції на той час), працівника невеличкої контори, людину непримітну, мовчазну, замкнуту. З притулку, де вже кілька років жила його матір, приходить звістка про смерть близької людини. Ніхто не знав, що згодом у суді йому крім вбивства поставлять на карб відсутність жалю і скорботи на похоронах. У одному жарті стверджується, що істинне лице людини можна побачити, коли вона сидить, пардон, на унітазі. І банальна фраза «в кожному жарті частина правди» якнайкраще пасує до даної ситуації. У пана Мерсо маски немає, він не вміє брехати, йому чужі лицемірство, підлабузництво та ошуканство. Своїми діями він ніби задає питання, яке можна знайти у одній із праць Річарда Рорті: чи може суспільство звинувачувати у аморальності людину, яка не приймає норми цього суспільства і вибирає позицію маргінала? Мерсо не абстрагується від соціуму, не стає аскетом і не перебирається жити у печеру. Будучи членом суспільства, він не приймає їх правил гри і за це платить сповна. Інколи ця неповна ізольованість викликає у нього когнітивний дисонанс: він визнає свою провину під тиском суспільної думки, а наступної миті не розуміє, який з його вчинків дає підставу вважати себе нелюдом. З позиції екзистенціалізму, моральність людини не є вродженою якістю, а набувається у процесі життя у суспільстві, як набір норм, ідеалів та переконань, що визнаються правильними абсолютною більшістю суспільства. Ось ця більшість і визнала Мерсо винним. На жаль, вищої інстанції, яка б підтвердила вину не існує.

Тема кохання: Головна тема роману - кохання. Твір пронизаний високою поезією, бо Гамсун підходить до людини, як до неподільної частини природи. Герой роману лейтенант Глан живе у лісі зі своїм мисливським собакою Езопом, якого він принесе у жертву своєму коханню до Едварди. Глан відчуває щиру волю, повноту щастя лише в повній самотності, наодинці з негаснучим днем північного літа, вслухаючись у дихання природи, яка тче вічну нитку буття. Глан згадує: "Безкраїй день північного літа... І я сиджу отут і думаю про його й про хатину, де я жив, і про той ліс за хатиною". У цивілізованому світі він почуває себе незатишно. Його натура є втіленням мужності й лицарства. Усім серцем відчуває Глан своє побратимство з природою, яка йому близька і зрозуміла. Думка про дисгармонію світу є для роману головною і надає йому своєрідної меланхолійності, яку не може побороти життєлюбство письменника.

У романі показана любов Глана до Єви і до Едварди. Це дуже різні жінки, і їхня любов до Глана різна. Єву любов перетворює з покірної жінки в особистість, яка стала самостійною. Едварда має зовсім інший характер. Це сильна натура, вона не може розчинитись у коханні, як Єва. Едварда чекає від кохання дива.

Роман, який почався як ідилія, як гімн красі світу, закінчився драматично, сумно; він не вирішив конфліктів, які побачив письменник.

Із новели "Смерть Глана", яка є майже епілогом роману, дізнаємося, що Глан поїхав на полювання у Індію, отримав там від Едварди, яка вийшла заміж за барона, запрошення повернутися на батьківщину. Та Глан не може знову зустрітися з жінкою, яку і зараз кохає, але і без неї не може жити. І він покидає це життя - він робить все, щоб викликати у свого супутника-мисливця ревнощі і гнів; той не стримується і вбиває Глана.

Фігурка Пана, зображена на порохівниці, натякає на те, що мисливець Глан - теж під його покровительством. Автор показує схожість Пана з Гланом утому, що він, Глан, володіє тою ж безмежною владою над жінками. І вся ця схожість не підкреслила жодної важливої особливості його натури. Глан - сучасна нервова людина, яка більш за все цінує мрію і надію. Бездумне ставлення до цивілізації примушує його шукати порятунку в лісі, де він один і може поринути у своє "я". Герой знаходить там почуття волі, пориває з суспільством.

У назві роману є символічний зміст. Людина, як вважає Гамсун, - частина природи, що діє в романі в образі могутнього Пана, який живе у кожному з героїв і розпоряджається його долею. Цей твір вчить нас, що не можна бути впертим егоїстом, бо залишишся самотнім, без друзів, і тобі ніхто не зможе допомогти, якщо ти потрапиш у скруту. Адже в романі показано, як гордість Едварди вбила Глана. Але він теж був впертий. Якби хоч хтось із них переступив через свою впертість, усе закінчилося б щасливо.

Імпресіоністичні тенденції: Імпресіонізм – це напрям у літературі і мистецтві, який відзначається витонченим відтворенням особистісних вражень і спостережень, мінливих миттєвих відчуттів. Гамсун – відомий норвезький письменник, який у своїх творах показував людей, котрі страждають від самотності; складність і глибину почуттів; всепоглинаючу силу любовної пристрасті. Прозі Гамсуна властиві психологізм, глибокий ліризм, який, ніби акомпанемент, супроводжує основну тему оповіді, що виходить за межі зображення почуттів окремої особистості. Гамсун досить осяйно і зримо відтворював життя звичайних норвезьких селян, поміщиків, торговців, лісорубів, інтелігенції. У його творах постає картина життя всіх верств населення, але автора захоплює не вона, а зображення психологічних ситуацій, у які потрапили його герої, що боролися з суспільством і власними почуттями.

ü Імпресіоністичний психологізм

ü Гра фарб

ü Уособлення

ü Персоніфікація

ü Внутрішні монологи

ü Міфологізм

ü Міфотворчість

ü Контрастність

ü Олюднення природи

Дата добавления: 2015-05-26