Розкрийте особливості Срібного століття в російській поезії. Обґрунтуйте теоретичні засади російського символізму. Визначте риси художнього світу О. Блока

Естетичні погляди А. Рембо

1. Поет стверджував волю духу людини, проголошував необхідність творити у "вільному злеті слів і асоціацій".

2. Роль поета на землі - бути пророком, ясновидцем. Поет мав пізнати велику таємницю Всесвіту і оповісти про неї людям.

3. Поет не мав права бути буденним, йому визначено побачити "вічне життя, тому його душа мала триматися якнайдалі від загалу".

4. Поезія - магічна сила, інтуїція, багата фантасмагорія.

5. "Поезія завжди мала йти вперед до незвіданих висот і невідкритих глибин..."

5. Настрій захопленості волею, сп'янілої насолоди життям, анархічного бунту проти дійсності - емоційне підґрунтя поезії Рембо ("П'яний корабель", "Голосівки", "Моя циганерія").

А.Рембо сповідував у поезії ті самі принципи, що й П.Верлен. його віршам був характерний інтерес до деталей, які ніби переростали одна в одну, "розірваний стиль", що зумовив свободу асоціацій.

Яскравим зразком символістської лірики став знаменитий сонет "Голосівки". Успадкувавши бодлерівську ідею про загальні "відповідності" у природному храмі, Рембо використав її у своїй концепції "ясновидіння". Поет розглядав природу і світобудову, ігноруючи причинно-наслідкові зв'язки та об'єктивні закономірності.

А чорне, біле Е, червоне І, зелене У,

синє О, - про вас я нині б розповів:

А - чорний мух корсет, довкола смітників

Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;

Е - шатра в білій млі, списи льодовиків,

Ранкових випарів тремтіння незбагненне;

І - пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,

Сп 'яніле каяття або нестримний гнів;

У - жмури на морях божественно-глибокі,

І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій -

Печать присвячених алхімії ночей;

О - неземна

Сурма, де скрито скрегіт гострий,

Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,

Омега, блиск його фіалкових Очей. (Переклад Г. Кочура)

Модерністський період розвитку російської поезії кінця XIX — початку XX ст. називають «срібною добою», російським поетичним ренесансом.

Основними ознаками цієї доби є:

посилена увага до особистості, індивідуалістичної і «абсолютно вільної»;

спроби сформулювати новий ідеал життя і новий ідеал світосприйняття;

увага до філософії, що пояснює таємниці буття (О. Блаватська); — підвищений містицизм мислення, відчутгів;

елегантний еротизм поезії;

зневага до благополуччя і комфортності особистого життя;

абсолютна свобода форми.

Звертаючись до національного фольклору й міфології, письменники утверджували ідею особливої ролі Росії у світі, розкривали проблеми національної свідомості. Однак національне органічно поєднувалось зі світовими здобутками. Своєю творчістю поети довели, що культурний підйом, духовне відродження можливе лише на основі взаємозбагачення різних традицій.

Традиції „срібного століття”, попри утиски з боку тоталітарного режиму, збереглися й повернулися до сотень тисяч людей, насильно відірваних від духовних набутків, якими творча інтелігенція на початку ХХ століття збагатила скарбницю батьківщини. Саме ці набутки, а не численні відзначені державними преміями „досягнення” офіційних радянських майстрів пера вистояли у плині часу: із покоління в покоління вони передавалися як справжні, непроминущі цінності російської культури.

В історії розвитку російської поезії «срібної доби» найбільш яскраво виявили себе три напрямки:

символізм,

акмеїзм,

футуризм.

Символізм - Покликання поезії – засобами краси передати читачеві точно зміряну дозу потрібних романтично-містичних почувань, пробудити в ньому позасвідоме, скерувати в країну романтичних мрій і видінь.

Блок «Незнайома»

Написана у період критичної переоцінки поетом уявлень, сформованих під впливом філософії В. Соловйова, «Незнайома» була просякнута романтичною іронією. Крізь призму романтичної іронії зображався у творі насамперед конфлікт ідеалу та дійсності, що становив основу сюжету. Дійсність у «Незнайомій» - це світ обивателів, «ситих» і ницих споживачів життя, що гайнують свої дні у трясовині затишку. Ця дійсність представлена у вірші у двох замальовках. У першій зображується дачне передмістя, в якому щовечора з убогою одноманітністю розважаються «на всякий дотеп мастаки». Тут усе заяложене, усе дисонансне - і п'яні вигуки, і жіночий виск, і дитячий плач. Навіть природа пройнята настроями розпаду й фальші. Весна, що зазвичай асоціюється з цнотливою юністю світу, з хвилею свіжих сил зростання та розквіту, випромінює у блоковському вірші «хмільний і тлінний дух». Друга замальовка переносить читача у задушливе приміщення ресторану, заповнене тими ж самими обивателями, гротескно зображеними в узагальненому образі «пияків з очима кроликів». Саме тут і з'являється Незнайома - загадкова красуня, що заволоділа серцем ліричного героя. її образ оповитий чарівним серпанком; риси обличчя та обрис фігури невизначені, туманні, розмиті. Від деталей портрета Незнайомої тягнуться промені до «нетутешнього» світу: її шовки віють «давніми й оздобними І повір'ями»; в її обличчі, схованому під вуаллю, ліричний герой бачить «берег зачарований / і чарами пойняту даль». Відтак Незнайома переростає межі образу земної жінки. Вона символізує і містичний ідеал жіночої краси, gов'язаний з ідеєю Вічної Жіночності, і царину духу, і світло Гармонії (не випадково у присвяченій їй частині фігурує образ Сонця), і ключ до святих таємниць буття, і заповітну мрію Ліричного героя. Виникаючи на межі реальності та марення, образ Незнайомої у завершальній частині вірша остаточно розпадається на окремі фрагменти, що маяковими вогниками спалахують у захмелілій свідомості ліричного героя:

Олександр Олександрович Блок (1880 – 1921). Лірична творчість письменника увиразнила духовні шукання інтелігенції початку ХХ століття й нале

На сторінках книг Блока постає образ батьківщини, скрізь поетичні символи й метафори проступає реальне російське життя.

„Вірші про Прекрасну Даму” (1904) – перша книга поета, присвячена Любові Дмитрівні Менделєєвій, донці відомого хіміка, яка стала дружиною поета. У циклі знайшли втілення ідеї В.Соловйова про Світову Душу, Вічну Жіночість. О.Блок в особистій любові бачить любов світову, а любов до всесвіту усвідомлює через кохання до жінки. Поет схиляється перед Прекрасною Дамою – уособленням вічної краси й гармонії:

Ты горишь над высокой горою,

Недоступна в своём терему,

Я примчуся вечерней порою,

В упоенье мечту обниму.

Мотиви раннього етапу – слухати „музику” світу, відчувати гостроту, гармонію і хаос життя. Образ Прекрасної Дами – це символ „любові, що рухає сонце і світила”.

Вірші наступного етапу творчого шляху О.Блока фіксують шлях прощання з ідеалом Прекрасної Дами:

Ты в поля отошла без возврата.

Основні мотиви періоду революцій, війни, страждань – це хаос, демонське марево, пристрасть (цикли „Бульбашки землі”, „Сніжна маска”, „Фаїна”, „Страшний світ”), розчарування в колишніх надіях і втрата колишніх цінностей (цикл „Покара”), здобуття нового сенсу:

Всё сущее – увековечить,

Безличное – вочеловечить,

Несбывшееся – воплотить.

Починаючи з другої половини 1900-х років творчість О.Блока розвивається за трьома основними тематичними напрямами. Перший з них формувався на основі теми „ страшного світу ” (однойменний цикл писався між 1909 і 1916 роками, а передувала йому співзвучна за тематикою збірка „Засніжена земля”, 1908). У річищі цієї теми народжувалися картини зловісного маскараду людських гріхів, вад бездушної цивілізації, обивательської самовдоволеності, животіння людей, що опинилися на соціальному дні, безглуздого коло обігу буття, у якому обертається сучасна поетові людина. Поезії переповнюють гротескні образи „одряхлілого суспільства”, де мертвий хапається за живого, апокаліптичні та євангельські мотиви (вершник-сурмач, Богоматір, змій). Пафос пророкування близької катастрофи надає творам космічного розмаху.

Поряд з цією тематикою, у поезії Блока вже з кінця 1900-х років дедалі гучніше лунають настрої пристрасної закоханості в життєву стихію – бурхливу, розмаїту, безмежну, прекрасну й одночасно трагічну. Ці настрої створили світоглядне підґрунтя другої тематичної групи поезії О.Блока (цикл „Ямби”, 1907 - 1914). Нова позиція ліричного героя у ставленні до життя найточніше передається поняттям „любов-ворожнеча”: відчуваючи надзвичайну жагу до життя, він водночас чинить опір руйнівним силам життєвої стихії. Колишній лицар Прекрасної Дами з мечем і щитом виходить на романтичний „двобій” із життям.

Тема історичних потрясінь є основною у двох широковідомих творах О.Блока, що написані в останній період його творчості. Це поезія „Скіфи” й поема „Дванадцять”. У спорідненій зі „Скіфами” поемі „Дванадцять” О.Блок у модерністичному ключі змальовує стихію російської революції 1917 року. Твір вважається найвизначнішим досягненням російської лірики перших пореволюційних років. У поемі знайшло своє відображення блоківське розуміння революції як вибуху стихії хаосу, необхідного для очищення й оновлення світу. У творі на новому концептуальному та естетичному рівні синтезувалися набутки попередніх етапів творчості митця. Тема революції переплітається у творі зі стрижневою в блоківській ліриці темою шляху: просування вулицями засніженого міста патрульного загону, що складається з дванадцяти більшовиків, покладений в основу сюжету. У поемі відчуваємо мотиви осмислення революції, прозріння майбутнього. Крім образів революціонерів вражає образ „шолудивого пса” – символ жорстокого, безжального суспільства, і багатогранний образ Христа, що символізує початок нового часу, надію на очищення червоногвардійців.

39. Розкрийте естетичні ідеали акмеїзму. Визначте риси художнього світу і поетики А. Ахматової («Довкола жовтий вечір ліг»; «Дав мені юнь ти сутужную»; «Я прийшла до поета в гості»; «Літній сад»).

Дата добавления: 2015-05-26