Політичні ідеології

Ідеологія — система поглядів, ідей, переконань, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, в яких оцінюються соціальні проблеми і конфлікти, а також містяться цілі (програми) соціальної діяльності.

Політичними ідеологіями називають ― політичніконцепції, що стали ідеологіями, тобто відіграютьінтегрувальну роль стосовно політичних рухів і зміщуютьнаголоси від концептів до цінностей. Кожна з п. і. має одну (іноді кілька) центральну цінність - Бога,людину, націю, клас, людство, порядок, свободу.Найвпливовішими П.І. є лібералізм, консерватизм, соціал-демократія (соціалізм),комунізм, націоналізм, фашизм.

Комунізм. Корені цієї п.і. ще з комуналістських утопій Томаса Мора і Томмазо Кампанелли, Утворенням чіткої політико-ідеологічної концепції комунізм завдячує К.Марксу та Ф.Енгельсу, а пізніше насліднику його ідей- В.І. Леніну. В основу системи цінностей комунізму покладено пролетаріат - найбідніший клас найманих робітників.

Характерними ознаками цієї політико-ідеологічної системи є:

-виключне панування суспільної (державної) власності на засоби виробництва;

-планування економіки, спрямоване на максимізацію виробництва та кількісні показники при соціалізмі з метою створення бази матеріального достатку для запровадження комунізму;

- розподіл продуктів і послуг у суспільстві, відповідно до потреб його членів;

-декларована рівність умов, забезпечення громадян матеріальними і культурнии благами;

-прагнення нівелювати будь-які відмінності між соціальними класами,.

Соціал-демократія, або демократичний соціалізм.

Уперше термін застосував відомий англ.. письм. і драматург Бернард Шоу. Сама політико-ідеологічна концепція виділилася у робітничому русі як його реформістська течія до кінця Другого Інтернаціоналу (1889-1914 рр.), і вже у 20-х роках соціал-демократія оформилася в самостійний політичний напрямок. Власне, для дем. соц.. завжди було актуальним пит.: як поєднати соціальну справедливість зі свободою ліберальних демократій, оскільки значна бюрократизація економіки, як відомо, веде до збільшення соціального контролю та зменшення свободи у суспільстві.Тому соціал-демократи намагаються знайти рівновагу між вільним ринком та спробами його регулювання, між ефективним виробництвом та справедливим розподілом.

Соціал-демократія ґрунтується на трьох основних принципах:свободі, соціальній справедливості та солідарності.

Лібералізм. Ідея свободи індивіда, що є наріжним каменем системи цінностей лібералізму. Основоположниками вважаються Б.Констан і А.де Токвіль. Лібералізм ознаменував утвердження прав і свобод людини, незалежно від її походження, відкидаючи станові привілеї.

Характерними рисами лібералізму є індивідуалізм, гуманізм, толерантність і демократизм. Ця п.і. наголошує на нерозривності свободи індивіда та його соціальної відповідальності перед суспільством. У першій пол..ХХ ст. сформувався новий тип - неолібералізм. Він характеризується зростаючою роллю держави у сфері регулювання економіки та здійснення соціально-економічних програм. На основі цього синтезу ліберальних і консервативних ідей виникло поняття ―держави загального добробуту‖, де поєднуються індивідуальна ініціатива її громадян з державним втручанням у соціальне й економічне життя.

Консерватизм. Його виникнення як п.ідеології пов'язане з крахом системи феодалізму. Вперше термін ‖було вжито франц.письм. Франсуа-Рене де Шатобріаном,фундатором політико-ідеологічної теорії був політик Едмунд Берк, книга якого ―Роздуми про Французьку революцію/ довго залишалася для його численних послідовників ―Біблією консерватизму‖.

Центральне місце в системі цінностей консерватизму належить державі та її інтеграційній ролі для суспільства. Ознаки: мораль та ієрархічність, чітка стратифікація суспільства. Крім того, поняттями, котрі наповнюють сенс консерватизму завжди були порядок, авторитет, відповідальність, стабільність,релігійність, патріотизм, праця, сім'я,право та дисципліна. В економіці - недоторканість приватної власності, розглядаючи її як передумову досягнення особистої свободи і збереження соціального порядку.

У процесі запозичення ліберальних ідей і цінностей з консерватизму класичного витворився неоконсерватизм. У політичній системі суспільства він прагне створити гнучкіші

й ефективніші структури влади. В економічних відносинах -орієнтується на всебічне стимулювання приватного підприємництва, зменшення державного втручання. У соціальній сфері спостерігається жорстка державна економія,скорочення соціальних програм.

Націоналізм. Ідеологія,яка тісно пов'язана з будівництвом держав-націй і виникнення індустріального суспільства. Націоналізм виникає з усвідомленням соціальною спільнотою своїх спільних національних ознак на підставі етнічної, культурної,релігійної приналежності, а також уявлень про спільні походження, територію мешкання, мову. Проте, пізніше націоналізм часто використовувався як важливий компонент агресивної екпансіоністської політики держав-націй, що намагалися переглянути існуючий геополітичний порядок і зайняти панівне становище у світі (Нім., Італія часів Муссоліні та мілітаристська Японія під час 2 св в.).

Цінністю націоналізму є нація, похідною від якої є національна держава. Нація розглядається як ―вітчизна ідеологічна‖ (Ст.Оссовський), приналежність до якої визначається через участь окремої особи в її громадсько-політичному житті. Державність нації є необхідною умовою її існування, тому кожний послідовник націоналізму, тобто―національно свідомий патріот‖, зобов'язаний боротися за її здобуття. На українському ґрунті націоналізм сформувався у вигляді двох основних типів: демократичного та інтегрального.

Фашизм. Ознаки: тотальний контроль з боку партійної фашистської еліти над суспільним і особистим життям громадян; знищення демократичних прав і свобод; залежність індивіда від інтересів і потреб нації, соціальних мас, визначених фашистським керівництвом; ієрархічність соціальної структури суспільства; перенесення внутрішньополітичних проблем у площину геополітики та формування ―образу ворога. Фашизм сповідує політику так званого ―соціального дарвінізму‖, за яким ―сильнішим‖ народам чи расам не тільки визначено панувати над ―слабшими‖, але також їхнім правом і обов'язком є встановити це панування. Фашизм як ідеологія виник після Першої світової війни в Італії, і вже 1922 року фашисти прийшли до влади у цій країні. Гітлерівський націонал-соціалізм (нацизм) поряд із цими ―досягненнями‖ фашизму наголошував на виключній ролі арійської раси серед інших

народів світу та необмеженій диктатурі однієї особи -- вождя, який уособлює націю і стоїть на вершині владної піраміди. Хоча фашизм був заборонений організації, що сповідують неофашистську ідеологію, існують сьогодні у багатьох країнах світу.

Неофашизм має дві форми прояву: 1) нелегального традиційного фашистського руху, пристосованого до сучасних умов; та 2) легальної і напівлегальної організації діяльності із дотриманням зовнішньої лояльності до законності, демократичних політичних інститутів, а також участь у парламентських виборах.

Ознаками на яких ґрунтується дана політико-ідеологічна типологія, виступають: 1) пріорітет суспільних інтересів і колективної власності з одного боку та держава або нація, а також приватна власность з іншого;

2) диктаторсько-централістський полюс моністичного світогляду на одній стороні та демократично-федералістський полюс плюралістичного світогляду на іншій.

Дата добавления: 2015-05-26