Теорії походження держави. Теологічна теорія.( ФомаАквінський )

Теологічна теорія.( ФомаАквінський). Його вчення побудовано на ієрархії форм - від Бога — чистого розуму — до духовного і матеріального світу. Проголошення походження держави від Бога обґрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує найбільш реакційні держави.

Патріархальна теорія. Сутність її полягає у твердженні, що держава походить від сім'ї і є результатом історичного розвитку і розростання сім'ї, а отже абсолютна влада монарха — це продовження батьківської влади. (Арістотель, Р.Фільмер).

Договірна теорія Вона пояснює виникнення держави внаслідокоб'єднання людей на основі добровільної згоди (договору) ( Б. Спіноза, Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо)

Психологічна теорія. За цією теорією держава виникла завдяки особливим властивостям психіки людей. Начебто людській психіці притаманна потреба покори, наслідування, усвідомлення залежності від видатної особистості. (Л. Петражицький).

Теорія насильства. За цією теорією держава виникла як результат завоювання одних племен іншими, поневолення одного народу іншим.

11 Групи інтересів

Група інтересів — це свідоме об'єднання людей на ґрунті спільності потреб та інтересів, що прагне впливати на владу задля відображення своїх інтересів у курсах державної політики. Групи інтересів — це переважно добровільні організації різного спрямування (професійні, молодіжні, феміністські, релігійні,, які мають значну автономію.

Одну з перших класифікацій груп інтересів запропонував Г. Алмонд, який поділяв їх на:— дезорієнтовані групи, які не мають жодних інституційних основ та об'єднують людей, що протестують проти конкретної політики;— групи, які не мають характеру асоціацій, тобто ті, які ґрунтуються на класовій, культурній або етнічній ідентичності, висловлюють свої інтереси безпосередньо через індивідів, сім'ю та релігійні інституції;— інституційні групи інтересу — групи, які фактично наявні у більших організаціях, зокрема, політичних партіях і законодавчих органах влади;— асоціації — специфічні групи інтересу висловлення інтересів (профспілки, організований бізнес). Політологи також виокремлюють спонтанні, організовані та інституційні групи інтересів.

За ступенем гласності в їх функціонуванні групи поділяють на відкриті (явні) та приховані (латентні); за тривалістю існування — на стійкі та тимчасові. Групи тиску — це об'єднання громадян, які безпосередньо не борються за владу, але наполягають на врахуванні своїх інтересів при здійсненні політики (профспілки, підприємницькі об'єднання). З- поміж організованих груп інтересів і груп тиску виокремлюють:— захисні групи, що створюються задля захисту власних матеріальних та професійних інтересів або інтересів ширшої соціальної групи, яку вони репрезентують (профспілки, об'єднання підприємців, творчі спілки, організації ветеранів тощо);— функціональні (проблемні) групи, що створюються задля просування певних програм на політичну арену, привернення до них уваги громадськості та урядів. Серед організованих (захисних і проблемних) груп інтересів є як стійкі, так і тимчасові утворення. Останні виникають переважно тоді, коли людей об'єднує якась одна особливість їх суспільного становища. Проміжне становище між спонтанними та організованими групами інтересів посідають так звані інституційні групи інтересів (військові, бюрократія, церква). Поряд із ними в будь-якому суспільстві наявні приховані (латентні) групи інтересів (клани, кліки, мафії, родинно-земляцькі об'єднання). Клан — це мала група у рамках великої, виникає стихійно, і тому належить до системи неформальних зв'язків. Мета клану — повне панування над структурою без її зміни. Приховуючи методи своєї діяльності. Мафія — це група осіб, які намагаються досягти корисливих і владолюбних цілей не лише в рамках певної організації, а й суспільства загалом. Мафія прагне впливати чи навіть формувати внутрішню та зовнішню політику держави задля задоволення своїх інтересів.

Способи взаємодії організованих групових інтересів між собою та з владними структурами визначаються багатьма чинниками, зокрема й характером самих інтересів. З огляду їх сумісності, наявні три типи інтересів:— спільні, або такі, що об'єднують різні групи;— взаємозаперечуючі, або такі, що протиставляють групи одна одній;— паралельні, або такі, що не впливають на взаємовідносини між групами. Політологи виділяють такі основні чинники, що визначають впливовість зацікавлених груп:— тип політичного режиму;— рівень легітимності групи, що заявляє про свої вимоги;— здатність групи застосувати певні санкції; — ресурси, які має група (фінансове становище, рівень організованості, кількість членів).

Дата добавления: 2015-05-26