Екологічна культура

Екологічна культура фахівця ДСНС є невід’ємною складовою його професіоналізму. Вона є одним з показників рівня його фахової підготовки.

Екологічна культура – це відповідальне ставлення до довкілля, насичення екологічним змістом усіх видів людської діяльності, формування таких відносин між людьми та їх взаємозв’язку з природою, коли остання розвивається за своїми внутрішніми законами, а діяльність людини спирається на знання і врахування цих законів.

Екологічна культура є частиною цілісної характеристики особистості, яка передбачає ціннісно-мотиваційне ставлення до довкілля, високий рівень екологічних знань, знань нормативних документів, оволодіння способами творчої екологічної діяльності, що дозволяє особистості найбільш повно реалізувати себе в професійній діяльності. Перш ніж розвиватися професійно, майбутнім фахівцям потрібно “екологізувати” свою свідомість та мислення. Екологічно мисляча людина повинна демонструвати вміння не лише усвідомлювати взаємозв’язок окремих явищ природи та наслідків людської природоперетворюючої діяльності, а й прослідковувати, в якому взаємозв’язку вони знаходяться з іншими явищами. Вона повинна передбачати не тільки найближчі наслідки змін, що здійснюються в природі, але й наслідки більш віддаленого порядку, бачити не тільки прямі, а й зворотні зв’язки змін, що відбуваються в природі та суспільстві.

Основою та умовою формування екологічної свідомості та культури загалом є екологічна освіта та виховання. З метою формування екологічної культури у майбутніх офіцерів та працівників ДСНС потрібно чітко усвідомити, які цінності та мотиви, знання, способи діяльності потрібно засвоїти в процесі навчання. Ціннісні орієнтації обумовлюють значення і сенс екологічних знань, умінь і навичок у навчальній і професійній діяльності, усвідомлення екології як однієї з основ розвитку суспільства й особистості, співвідношення життєвих спрямувань особистості із загальнолюдськими цінностями. У процесі формування ставлення до навколишнього середовища як до цінності, відбувається й розвиток інтелектуальних почуттів, тобто емоційного ставлення до процесу пізнання, естетичних почуттів, які посилюють інтелектуальні. Естетичні почуття виявляються в найрізноманітніших переживаннях радості під час сприйняття прекрасного в природі. Здійснюється й оволодіння моральними цінностями, які пропонує екологічна етика, що має вияв у культурі екологічно правильної поведінки.

Під впливом цінностей та ідеалів особи формується її мотивація. Під впливом мотивів формуються творчо-пошукові та дієво-вольові прояви особистості, поведінкова форма ставлення до природи як до цінності.

Екологічне знання сприяє розумінню важливості вирішення проблем і завдань екології, прагненню до одержання нових екологічних знань, формуванню прогностичного аспекту свідомості, що є надзвичайно важливим у роботі фахівців ДСНС.

Крім знань в галузі екологічної етики працівник ДСНС повинен мати екологічні переконання та екологічну свідомість. Вкрай важливо сформувати екологічні переконання. Слід пам’ятати, що неможливо формувати відповідні переконання лише на інтелектуальному рівні. Необхідно враховувати, що їх структура є поєднанням раціонального мислення, емоційної та вольової сфер. Тож, можна сказати, що переконання народжуються лише тоді, коли знання пройдуть через світ почуттів, отримають там особистісну оцінку й стануть вольовим актом.

Екологічна свідомість є фундаментальною духовною основою екологічної культури. Завдяки екологічній свідомості культура наповнюється новим конструктивним змістом, новими формами і методами вирішення суперечностей між суспільством і природним середовищем.

Віссю екологічної свідомості, на думку науковців, має стати внутрішня установка: ”Я частина природи, я її оберігаю не тому, що вона мені буде потрібна в майбутньому, не тому, що можу її ”доїти”, насолоджуватись нею; я знаходжусь у ній не для того, щоб користуватися нею, володіти нею, господарювати в ній, а для того, щоб злитися з нею й у своєму власному житті, й у житті своїх дітей і нащадків”.

На жаль, екологічна свідомість багатьох людей (в тому числі працівників ДСНС) перебуває в полоні застарілих уявлень про спроможність природи ”переробити” продукт людської діяльності, переносити будь-які дії людини, котра переслідує свої егоїстичні цілі. Навіть коли ми бачимо і знаємо про забруднення навколишнього середовища, усвідомлюємо наслідки цього забруднення, все одно процес отруєння природного середовища, а отже, й людей продовжується.

Сформувати екологічні переконання і свідомість можна лише шляхом екологічного виховання. Екологічне виховання – система цілеспрямованого постійного впливу на свідомість і поведінку людини з метою формування у неї відповідних норм стійкого ставлення до природи. Метою екологічного виховання є формування таких духовних потреб:

– розгляд природи як неперехідної цінності людського існування;

– спілкування з природою, милування її красою;

– пізнання природи;

– порівняння свого існування з повнотою життя природи.

В процесі екологічного виховання рятувальник повинен формувати переконання, що все в людському житті – від економіки до суспільної свідомості і культури – так чи інакше пов’язане з екологією, з умінням берегти навколишнє середовище.

Сучасна екологічна підготовка фахівця служби цивільного захисту не вичерпується тільки знаннями про природу, її закони, техніку, але й передбачає опанування способами природоохоронної діяльності діяльності, уміннями їх здійснювати. Цьому сприяє діяльнісно-професійний компонент екологічної культури, який відповідаєза вибір та реалізацію певної лінії поведінки на основі сформованого світогляду та розвиненої самосвідомості. Екологічні вміння та навички формуються в процесі виконання лабораторно-практичних робіт, семінарських занять, проведення різноманітних дослідів, а також у написанні рефератів, курсових і дипломних робіт, проходженні стажування, практики під час навчання у вищих навчальних закладах.

Екологічна діяльність працівників служби цивільного захисту обумовлена їх посадовими обов’язками. Працівники ДСНС не теоретики, а діяльні службовці, практики. В процесі виконання службових завдань вони прямо чи опосередковано займаються екологічною діяльністю. Тобто екологічна діяльність входить у сферу їх посадових обов’язків. Звичайно, що в службовій діяльності працівник не може виключним пріоритетом робити інтереси довкілля на шкоду інтересам людини (економічним, соціальним, політичним та ін.). Натомість, він може відшуковувати розумний компроміс, який би враховував інтереси людини й інтереси екосистеми.

Майбутні працівники ДСНС мають постійно прагнути до підвищення своєї кваліфікації, оволодіння все новими екологічними та іншими необхідними знаннями та вміло їх реалізувати в практичній діяльності.

Лише фахівці з високою екологічною культурою зможуть формувати певні “правильні” стереотипи поведінки щодо природи як окремих людей, організацій, так і суспільства в цілому; передбачати наслідки господарської діяльності та результати перетворення природи; знаходити засоби мінімізації негативних впливів або й цілковитого їх уникнення; регулювати відносини між господарськими об’єктами та довкіллям; управляти ставленням суспільства до природи в процесі господарської діяльності.

Саме від рівня екологічної етики та екологічної культури суспільства, зокрема працівників ДСНС, залежить вирішення проблеми глобальної екологічної кризи, збереження умов для природного існування людства, а також набуття навичок, які необхідні особистості для життя в сучасному суспільстві.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Розкрийте моральні причини екологічної кризи сучасності.

2. Що таке ”екологічна етика”?

3. Які функції виконує екологічна етика?

4. На яких засадах має будуватись екологіна етика рятувальника?

5. Назвіть п’ять правил справедливого вирішення конфліктних ситуацій між людиною і природою.

6. Що таке “екологічна культура”?

7. Розкрийте значення екологічної освіти та виховання у формуванні екологічної культури.

8. Поясніть зміст екологічної діяльності працівника ДСНС.

9. Яким чином засвоєння екологічної культури впливає на професіоналізм працівника ДСНС?

Дата добавления: 2015-05-26