Питання для обговорення

1. Що ви розумієте під поняттям “культура мовлення”?

2. Назвіть показники мовленнєвої культури.

3. Яку мову називають літературною?

4. Які критерії правильності мовлення?

5. Які мовні норми ви знаєте?Схарактеризуйте їх.

6. Що таке діалекти й діалектизми? Назвіть приклади діалектизмів.

7. Розкажіть про орфоепічні норми, які стосуються:

а) вимови голосних;

б) вимови приголосних;

г) вимови звукосполучень.

Практичні завдання

1. Знайдіть у реченнях кальки, замініть їх точним українським відповідником (якщо потрібно, використовуйте відповідні словники).

Нашій вчительці подарили самі кращі квіти. В адрес вчительки було сказано багато хорошого. Нашому практикантові без малого 28 років. Заміну уроків провели згідно приказа директора. Рахую, що розклад треба скласти по другому. Учні краще взнали історію краю. Це сама важлива тема. Заставляє вчити напам¢ять.

2. З¢ясуйте, що означають діалектизми у наведених реченнях. Поясніть, яку роль виконують діалектизми у поданому уривку.

- Як я ходив вчора на склад зі старшиною, то все добре окмітував. Ой, скільки там гармат за горою - не годен перерахувати! А хлопці все такі буцматі та, видно, бувалі.

- Файні хлопці! - зауважує один, дивлячись услід офіцерам (О.Гончар).

3. Подані слова змініть так, щоб ненаголошені /е/ та /и/ були наголошеними. Порівняйте вимову цих звуків у різних позиціях.

Береза, живе, шелестіти, земля, летіти, весняний, учениця, високий, смичок, легенький, весело, степовий, зима, веселий.

4. Правильно вимовте слова і сполучення слів, затранскрибуйте їх. Яка особливість їх вимови? Використайте відповідні словники, розкрийте значення терміну “асиміляція”.

Розшити, з жаром. без шва, зчорніти, без числа, принісши, безчестя, з джерела, зчистити, зшити. вирісши, зжувати, вивізши, зжити, розчесати, зцілити.

5. Запишіть наведені сполуки слів, вибравши з дужок потрібні сполучники і прийменники. Якщо можливі варіанти, наведіть їх.

Він (і, й) вона, вийти (з, із, зі, зо) автобуса, бути (у, в) Америці, вогонь (з, із, зі, зо) димом, Іван (і, й) Микола, дивитись (у, в) вічі, козуля (і, й) олень, визирнув (у, в) вікно, ти (з, із, зі, зо) мною, сосна (і, й) ялина, вітати (з, із, зі, зо) святом, разів (з, із, зі, зо) три, спалахує (і, й) горить, пірнути (у, в) озеро, прибрати (у, в) хаті.

6. Перепишіть речення, поставте розділові знаки, поясніть їх уживання. Повторіть тему “Розділові знаки при однорідних членах речення”.

1. Вечір був чарівний зоряний пісенний(О.Гончар). 2. Це не вогні а зірки чисті високі мінливі (П.Воронько).3. Наука й труд знання і школа дбайливо кличуть до мети (П.Усенко).

7. Визначте тип речення і побудуйте його структурну схему. Поясніть розділові знаки.

Сонце ще не зайшло, а вже виплив місяць, якось непомітно виступив з млистого туманного небосхилу, і вже вони, обидва світила освітлюють цей тихий, більше степовий, ніж луговий простір, що з правіку, мабуть, носив назву Чари-Комиші...(О.Гончар).

8. У зв¢язному тексті (5-6 речень) розкрийте значення фразеологізму пекти раків.

9. Уважно прочитайте висловлювання про мову, слово. Поясніть уживання розділових знаків. Прокоментуйте, як (з допомогою яких засобів) у цих висловлюваннях розкривається значення мови в житті суспільства та людини.

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих, рідна мова,

Вишневих ніжність пелюстків,

Сурма походу світанкова.

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа (М. Рильський).

-Мужай, прекрасна наша мово, живи, народу віще слово, цвіти над нами веселково, як мир, як щастя, як любов! (М. Рильський)

- Земле Шевченкова, земле Франкова, ниво, засіяна щастям-добром, вічна твоя соловейкова мова, вічна розмова Дністра із Дніпром! (К.Гордієнко)

10. Напишіть офіційне доручення.

Література

1. Антисуржик // За ред. О.Сербенської.- Львів.,1994.- С. 54.

2. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови.- К., 1994.

ТЕМА 6. ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНІ НОРМИ

1. Значення слова.

2. Багатозначність слів.

3. Пароніми.

4. Омоніми. Синоними. Антоніми.

5. Фразеологічність.

Література

1. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови.-К.,1972.-402 с.

2. Кононенко П.П. Українська мова. Посібник для вступників до вузів.- К., 1990.

3. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Українська мова. Довідник.-К.,1990.

Короткий зміст теми

1. Лексика - це словниковий склад мови і розділ науки про мову, що вивчає словниковий склад. Лексика кожної мови являє собою чітко упорядковану систему слів, а їх групування відображає різні підходи до вивчення словникового складу мови. Найважливішою ознакою слів є їх називна функція. У значенні слова відображаються предмети, явища, ознаки, дії, які існують реально або тільки в уяві людини. Лексичне значення слова - це його інутрішнє значення, зміст, закріплений досвідом народу. У лексичному значенні лова відображається не просто реальний предмет, явище тощо, а сукупність загальних істотних ознак цілого класу предметів і явищ, про який склалося поняття, назване відповідним словом.

Так, наприклад, слово машина у своєму значенні відбиває найістотнішу ознаку всіх предметів, які працюють на основі перетворення одного виду енергії на іншу (автомобіль, літак, молотарка та ін.).

Лексичне значення властиве повнозначним словам - іменникам, прикметникам, числівникам, займенникам, дієсловам, прислівникам. Службові слова своє значення самостійно не виражають, разом із повнозначними словами виконують певну граматичну роль у побудові словосполучень і речень.

2. У конкретному вжитку слово завжди однозначне. Наприклад, у реченні “У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т.Шевченко)” слово “шлях” означає “доля”. В іншому випадку слово шлях означає поняття “смуга землі”, призначена для їзди та ходіння: “Ой, три шляхи широкії докупи зійшлися...”(Нар. тв.). А ще слово “шлях”, називаючи предмет, може виражати напрям руху: Кинутий камінь під діянням ваги відхиляється від прямолінійного шляху і падає на землю, описуючи криву лінію (Із кн.”Цікава фізика”). Отже, слово “шлях” може виражати кілька понять, тобто має кілька значень; воно належить до багатозначних слів. Багатозначним слово стає тоді, коли різні його значення стають відомими всім, або майже всім, хто володіє певною мовою.

Слова можуть мати два, три і більше значень.

Багатозначність у слові розвивається поступово у процесі розвитку мови. У багатозначних словах одне із значень називається прямим. Пряме значення слова є його основним значенням, або первинним. У багатозначному слові основне його значення загальновідоме, воно виявляється і поза контекстом.

Іноді значення проявляються лише в контексті.

Непряме значення слова називається переносним. Переносні значення можуть виникати внаслідок переосмислення прямого значення. Наприклад: Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою (Шевч.).

3. Слова, однакові за звучанням, але зовсім різні за значенням, називаються омонімами. Наприклад: Лава - вид меблів для сидіння; лава - розплавлена маса, що виливається з вулканів; лава - великий вибій у шахті.

Певну складність для правильного сприймання іншомовних текстів становлять так звані міжмовні омоніми - слова, що в різних мовах звучать однаково, або дуже подібно, проте мають неоднакове значення. Порівняйте, наприклад, значення деяких однозначних слів:

У російський мові: В українській мові:

луна - місяць луна -?хо

час? - годинник часи - времена

шар - куля шар - слой

облик - обличчя облік - учет

Синоніми - це слова, які відрізняються одне від одного звуковим складом, але означають назву одного поняття з різними відтінками у його значенні або з різним стилістичним забарвленням.

Такі слова поєднуються в синонімічний ряд. Найуживаніше зі стилістичного боку нейтральне слово синонімічного ряду називається стрижневим словом, або домінантою. Так у синонімічному ряду: обов¢язково, неодмінно, конче, доконче, напевно, безсумнівно - найуживанішим і стилістично нейтральним є слово “обов¢язково”.

Слова з протилежним значенням називаються антонімами: далекий - близький, добре - погано, день - ніч.

4. У лексичному складі української мови є ще й пароніми - слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням, наприклад: адресат - адресант, еміграція - імміграція, афект - ефект, розбещений - розпещений, талан - талант.

Переважно паронімічними відношеннями поєднуються два слова. Виділяються такі групи паронімів:

1) синонімічні (капля - крапля, барабанити - тарабанити);

2) антонімічні (еволюція - революція, прогрес - регрес);

3) за семантичною близькістю (криваво - кровно, проносити - приносити);

4) за однією тематичною групою (кіготь - ніготь, кіш - ківш).

Пароніми, як і омоніми, використовуються в сучасній українській мові для створення словесної гри та каламбурів, а також як засоби забезпечення музичної фрази.

5. Інтерференція - це проникнення фонетичних, граматичних або семантичних елементів однієї мови в іншу, які викликають порушення прийнятої норми. Інтерференція відбувається переважно тоді, коли мови споріднені, культура й досвід, що асаціюється з мовами, подібні. чим більше подібності в значеннях і в процесах утворення, тим більше може виникнути помилок.

У результаті історичної долі на території України роками насаджувалися мови близьких її сусідів - Росії та Польщі. Внаслідок цього на території України вживаються русизми та полонізми, наприклад: стірати замість прати, дєвочкі замість дівчата, п¢ятна замість плями, тера замість тепер, прецінь замість адже чи проте, букарти замість діти та ін.

6. Фразеологією 1) розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми, тобто стійкі сполучення слів, і 2) сукупність усіх фразеолоогізмів у мові.

Стійкі словосполучення лексично неподільні, а тому в ряді випадків близькі за значенням до окремих повнозначних слів. Наприклад, клювати носом (дрімати), дивитись крізь пальці (не помічати). До фразеологізмів також належать народні прислів¢я, приказки, влучні вислови видатних осіб (крилаті слова), усталені звороти типу: мати на увазі, брати участь.

Різними були й залишилися джерела української фразеології:

1) Переважна більшість фразеологізмів походить з народної мови: дати гарбуза, піймати облизня, виносити сміття з хати.

2) Фразеологія збагачується за рахунок влучних висловів видатних осіб: Борітеся - поборете (Шевч.); Бути чи не бути? (Шекспір)

3) До фразеологізмів належать деякі професійно-технічні за походженням вислови: грати першу скрипку (з мовлення артистів), куди голка, туди й нитка (з мовлення кравців), де тонко, там рветься (з мовлення ткачів).

4) Здобуттям фразеології стали вислови античних часів, у тому числі біблійні: крокодилові сльози (фальшиве співчуття), альфа й омега (початок і кінець), берегти як зіницю ока.

5) Фразеологізмами стають переклади іншомовних ідіом (стійких зворотів мови, лексичне значення яких сприймається як неподільне ціле): бути не у своїй тарілці (з фр.), дивитися крізь пальці(з нім.).

Доречно вжиті фразеологічні сполучення слів є важливими засобами мовної образності й виразності, вони впливають на читача або слухача, допомагають виразніше передавати думку, роблять розповідь яскравішою, надають мові емоційного забарвлення.

Дата добавления: 2015-05-26