Право та закон

Право - це закон, але не кожний закон це право. Право та закон не завжди співпадають. Закон може повністю, частково, або зовсім не виражати суті права, як об’єктивного виміру людської свободи.

Зміст різниці права та закону обумовлений двома взаємообумовленими факторами:

1) необхідністю розмежовування і протиставлення права та свавілля;

2) необхідністю встановлення відповідності закону об’єктивним вимогам права.

Представники традиційного праворозуміння ототожнюють право та закон, вважаючи, що право є продукт власно-примусової нормотворчості.

І тому в сучасній літературі вироблене поняття правового закану

1. Він є вираженням і закріпленням об’єктивної в праві міри свободи людей;

2. Він втілює в собі принцип формальної правової рівності, що має всезагальний характер справедливості. Правова рівність одного означає формальну незалежність і свободу людей в їх правовідносинах;

3. Правовий закон враховує та охороняє інтереси тих, хто знаходиться за межами правової рівності (хворих, пристарілих, безробітних...);

4. Правовий закон - антипод свовілля;

5. Реальне життя закону можливе в умовах правової держави.

82 Класифікація норм права.

Норма права - встановлене та санкціоноване державою загально-обов’язкове правило поведінки, що забезпечується силою державного примусу.

Класифікація:

1. За галузями права:

Þ кримінальне;

Þ цивільне;

Þ Конситуційне...

2. За функціями:

Þ регулятивні;

Þ охоронювальні.

3. За характером вміщених правил поведінки:

Þ зобов’язуючі;

Þ забороняючі;

Þ вправомочуючі.

4. По ступіню визначеності:

Þ абсолютно-визначені;

Þ відносно-визначені;

Þ альтернативні.

5. По колу осіб:

Þ загальні;

Þ спеціальні (закріплюючі; дефінітивні; норми-принципи).

6. По часу дії:

Þ тимчасові;

Þ постійні.

7. По юридичній силі:

Þ Конституція;

Þ конституційні закони;

Þ закони;

Þ підзаконні акти.

83 Співвідношення держави та права.

Держава - організація політичної влади в суспільстві, яка виражає інтереси і волю пануючої в ньому частини населення, здійснює управління суспільними процесами за допомогою системи загальнообов’язкових норм поведінки і механізму їх впровадження у життя.

Право - система встановлених чи санкціонованих державою загально-обов’язкових правил поведінки, які виражають волю домінуючої в суспільстві частини населення, спрямованих на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і дотримання яких забезпечується цілеспрямована діяльність держави.

Держава та право - пов’язані між собою, оскільки є частинами надбудови суспільства і тому існувати ізольовано не можуть. Держава інспірає та охороняє норми права, так як без її правотворчої та владної діяльності вони не можуть набути характеру загальнообов’язковості регулятора суспільних правовідносин. З іншого боку: в нормах права держава отримує своє юридичне оформлення. Діяльність держави здійснюється на основі норм права. Основи держави в Конституційних нормах.

Тип держави та система права взаємозалежні та взаємовизначальні.

84 Вищі виконавчі органи державно влади.

До вищих органів виконавчої влади відносяться глава уряду, уряд та маністерства, відомства та інші центральні заклади.

В конституційних монархіях головою держави формально рахується монарх. Він має право: розпуску нижньої палати парламента; скликання сесій; призначення членів верхньої палати; затвердження та опублікування законів; право “вето”. Зазвичай монарх - верховний головокомандуючий, презентує країну в міжнародних правовідносинах. В країнах з республіканським правлінням головою держави, як правило, є президент. В цілому повноваження президента зводяться до: приймає іноземних дипломатичних представників; призначає послів; ратифікує міжнародні договори і угоди; є головнокомандуючим збройними силами держави. В парламентських республіках він, хоч і виступає главою держави, але вищу виконавчу владу здійснює глава уряду. Тут розпуск парламенту хоч і оформляється указом президента, але здійснюється за рішенням уряду, акти президента, без підпису уряду, не маютьс юридичної сили.

Уряд - вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади, який безпосередньо здійснює управління країною. Уряд очолює голова уряду (прем’єр-міністр, голова ради, канцлер...). До уряду входять члени міністерств, департаментів, а також заступники голови уряду. Уряд приймає рішення та видає правові акти. В унітарних державах один уряд, в федеративних - федерадьний та уряди членів федерації. Уряди є кооліаційні (з двох чи > партій, як правило в парламентських державах) та однопартійні.

Міністерства, відомства та центральні державні заклади. Не зважаючи на їх різноманітність вони мають однакові функції по забезпеченню безпеки країни, підтримувати громадський

85 Застосування права по аналогії.

Аналогія права та аналогія закону є одним із шляхів усунення прогалин в праві.

Аналогія закону - це вирішення юридичної справи при наявності прогалини на підставі юр. норми, яка регламентує тотожні суспільні відносини.

Аналогія права - це вирішення юр. справи на підставі принципу даної галузі права, при відсутності аналогічної норми (це близько до судового преценденту, але не прецедент).

Субсидіарна аналогія - коли не має в одній галузі норми права, то береться норма з іншої галузі (це вид аналогії закону).

Аналогія заборонена в кримінальному та адміністративному праві, прямо дозволена в цивільному.

Процес вибору нормативного припису, який повинен бути застосованим до конкретного випадку, іноді виявляє відсутність такого припису, тобто прогалину в законодавстві.

Прогалина в праві — це відсутність або неповнота правових норм, необхідних для ефективного регулювання суспільних відносин. Засобами подолання прогалин є аналогія закону та аналогія права.

Аналогія закону означає вирішення справи на підставі закону, який регулює суспільні відносини, схожі на не врегульовані правом. Аналогія права означає вирішення справи на підставі принципів інституту права, галузі або загальних принципів права. Необхідність у застосуванні права за аналогією виникає тоді, коли не була знайдена аналогічна норма, тобто коли не можливо вирішити питання за аналогією закону. Навіть при застосуванні аналогії права має діяти режим законності. Орган, який застосовує аналогію права, повинен обґрунтовувати своє рішення на загальних положеннях нормативних актів, що визначають цілі і призначення всього комплексу норм на принципах правового регулювання, закріплених у законодавстві.

86 Поняття та основні функції держави.

Функції держави - це основні напрями діяльності держави в яких знаходять свій вираз її сутність, завдання і цілі.

При здійсненні функції держави застосовується один з трьох методів: переконання, заохочення чи примусу.

Види функцій держави:

1. За соціальним значенням (основні і додаткові);

2. За дією в часі (постійні та тимчасові);

3. За сферою діяльності (внутрішні та зовнішні).

Основні (оборони, захист правопорядку, законності, охорони прав та свобод громадян тощо).

Додаткові (розвиток НТП для забезпечення оборони, укріплення збройних сил та інші, що не розкривають сутність держави).

Постійні (охорона країни, правопорядку).

Тимчасові (була функція придушення Радянською державою опору пануючих класів, які внаслідок революції були усунуті від влади)

Внутрішні функції (економічна (вплив на екон. життя суспільства, господарське регулювання держ. економіки), соціальна (забезпечувати соціальну захищеність особи, нормальні умови життя тощо.), фінансового контролю (бюджет, фінансова політика, митні органи), охорони правопорядку, екологічна, тощо)

Зовнішні функції (взаємовигідне співробітництво з іншими країнами, в усіх галузях (політика, економіка, культура, науково-технічна, екологія), оборона країна (укріплення обороноздатності країни, вдосконалення збройних сил, їх боєздатності та боєготовності, охорона державних кордонів, організація цивільної оборони, військова виучка запасу).

Дата добавления: 2015-05-31