Особливості професії юриста, її моральне значення

Об'єктивною основою специфіки моралі й етики юриста є особливості його професійної діяльності. Юристи належать до представників влади, посадових осіб, які здійснюють відповідні повноваження. Вони мають особливі повноваження щодо захисту інтересів держави, суспільства і громадян від різних зазіхань. Усе це покладає на них велику відповідальність.

Будь-які дії юриста мають відповідати закону, його суті, а тому - й моральним цінностям, на яких базується закон. Пере­кручення закону, відхід від нього, неадекватне його тлумачен­ня й застосування аморальні за своєю суттю. Аморальним є не лише порушення закону, а й неправильні, протизаконні дії та рішення, зумовлені поверховими знаннями, некомпетентністю, неорганізованістю, відсутністю поваги до права, внутрішньою недисциплінованістю.

Діяльність судді, прокурора, слідчого стосується безпосередніх прав громадян і часто визначає долю людини, її життя, здоров'я, благополуччя. Саме тому вона повинна строго відповідати законам держави і високим моральним нормам. Про­те норми моралі юриста не повинні суперечити принципам і нор­мам вселюдської моралі.

Юрист особисто відповідальний за законність чи незаконність своїх дій і рішень як перед державою, суспільством, людьми, так і перед своєю моральною свідомістю, совістю.

У доборі співробітників до судової та правоохоронної си­стем повинні превалювати моральні критерії. Основні юридичні професії завжди включають наявність влади над іншими людьми і вирішення їхніх доль.

Використовувати судову владу потрібно так, щоб кожному віддати належне, а отже, чинити справедливо, тобто за законом. Відповідно до конституційного принципу поділу державної вла­ди, в Україні існує три її галузі: законодавча, виконавча і судова. Функціонування третьої галузі державної влади - судової- забез­печують юристи. Добро і справедливість є етичними категоріями. Ставлення саме до них визначає сутність майбутнього юриста.

Основними носіями владних функцій судової системи і суміжних служб є суддя, прокурор, слідчий. Це державні службовці, які мають особливий статус: їхнє призначення і звільнення регулюється безпосередньо Конституцією України (суддя) і конституційними законами (суддя, прокурор).

Положення про незалежність суддів має і глибокий мораль­ний зміст. Закон позбавляє суддю права на винесення неправосуд-

ного рішення під впливом будь-яких сторонніх сил - це правовий бік принципу незалежності. Суддя при винесенні рішення по­збавлений права поступитися совістю, посилаючись на стороннє втручання, - це моральний критерій того самого принципу.

Конституційний порядок призначення і звільнення суддів і прокурорів від займаної посади, а також заборона тиску на них надійно захищають від стороннього втручання в їхню ро­боту. Зростають і вимоги дотримання етичних принципів, при­таманних даній професії, - це непідкупність, неупередженість і справедливість за умови дотримання закону.

Варто зауважити, що і самі закони, які регулюють поведінку судді, слідчого, прокурора, містять моральні вимоги до посадо­вих осіб.

Зазначимо, що рішення, винесені зазначеними посадовими особами (вирок, рішення суду, постанова прокурора, слідчого), виносяться ім'ям і від імені держави і є обов'язковими для вико­нання на всій території України.

Робота судді, слідчого, прокурора, допоміжних служб — це постійний розгляд міжособистісних конфліктних ситуацій, де стикаються діаметрально протилежні інтереси, а їхні рішення ма­ють бути справедливими. Незаконне, несправедливе розв'язання конфлікту - це завжди привід для нового. Елемент справедливості досягається гармонією права і моральності. Моральне кредо посадової особи, яка розглядає конкретний конфлікт від імені держави, має ґрунтуватися на чільних конституційних принципах правової держави, законності та рівності всіх перед законом.

Така вимога визначається конституційними положеннями щодо побудови правової держави.

Серед необхідних юристу моральних якостей виокремлюють;

- досконале знання чинного законодавства;

- уміння правильно застосовувати знання законів, зважаючи на їх дух;

- наявність добрих намірів, глибоких переконань у необхідності жити і діяти згідно з чинним законодавством і моральними принципами.

Реалізуючи правову й моральну вимогу справедливості, юрист опирається на закон. Підкреслюючи нерозривну єдність справедливості й законності, М.С. Строгович писав, що будь-яке рішення, прийняте органами держави, „повинне бути законним і справедливим; більше того, законним може бути тільки справед­ливе рішення, несправедливість не може бути законною" [100].

Усяке рішення, всяка дія слідчого, прокурора, судді, якщо вони відповідають закону, його сутності, що розуміється правиль­но, буде відповідати моральним нормам, на яких грунтується за­кон. Відступ від закону, обхід його, перекручене, інше тлумачення й застосування по суті своїй аморальні. Вони суперечать не тільки правовим нормам, але й нормам моралі, професійної етики юри­ста. При цьому аморальні не тільки свідомі порушення закону, але й неправильні, протизаконні дії й рішення, зумовлені небажанням глибоко оволодіти необхідними знаннями, постійно їх удоскона­лювати, неохайністю, неорганізованістю, відсутністю внутрішньої дисципліни й належної поваги до права, його приписів.

Незалежність і підпорядкування тільки закону припускає найсуворіше його дотримання суддями, прокурорами, слідчими. Тут до юристів завжди ставляться підвищені вимоги. Висту­паючи в очах суспільства в ролі охоронців законності, вони повинні бути взірцем неухильного її дотримання. Порушення закону його захисниками підриває віру в його непорушність й авторитет.

З принципу незалежності й підпорядкування тільки закону випливають важливі вимоги морального характеру. Суддя, про­курор, слідчий не мають права поступатися місцевим впливам, керуватися не вимогами закону, а вказівками, порадами, прохан­нями окремих осіб або установ, якими б високими правами ті не володіли. Здійснюючи свої функції в інтересах усього народу в ім'я виконання його волі, вираженої в законі, суддя, прокурор, слідчий керуються законом, своїми моральними принципами, своєю совістю.

Суддя, прокурор, слідчий несуть особисту відповідальність за законність або незаконність своїх дій і рішень, їхню справедливість

або несправедливість, користь або шкоду, заподіювану ними, без права послатися на наказ або вказівку, розпорядження або пораду Вони морально відповідальні як перед державою, суспільством, пішими людьми, так і перед своєю совістю.

Особливістю професійної діяльності юриста є гласність її ■здійснення або результатів, контроль громадськості, суспільної думки, оцінка ними справедливості, моральності чи аморальності діяльності професійних учасників судочинства. Конституція встановлює, що розгляд справ у всіх судах відкритий. Слухання справи на закритому засіданні допускається лише у випадках, передбачених законом.

Відкритий розгляд кримінальних справ у всіх судах - пра­вило, а закрите - рідкісний виняток. Вироки ж у всіх випадках проголошуються привселюдно. Судді виконують свої обов'язки по здійсненню правосуддя на відкритих судових засіданнях у присутності громадян. Дотримання ними моральних норм або ж відступ від них, справедливість або несправедливість прийнятих рішень контролюються громадською думкою.

У привселюдному, відкритому судовому процесі з ■ кримінальної справи прокурор підтримує державне обвинувачен­ня перед судом. Він діє в цих випадках у присутності публіки, яка дає моральні оцінки його позиції й поведінці. Слідчий веде розслідування в умовах нерозголошення даних слідства. Але все, що зібрано ним по кримінальній справі, стає потім надбан­ням привселюдного суду. Підсудний, його захисник, потерпілий, свідки, інші особи, викликані в суд, нерідко повідомляють про те, як проводилося попереднє слідство, про те, наскільки строго до­тримувався слідчий правових і моральних норм.

Прикладом неухильної реалізації принципів законності та рівності перед законом можна вважати США. Саме ця країна най­ближче підійшла до ідеалу правової держави. Однак і ця держа­ва, що претендує на еталон у справі дотримання прав громадян, після подій 11 вересня 2001 р. стала перед вибором засобів, які істотно зменшують захищеність окремих прав і свобод особи. Великобританія, що знаходиться у фарватері США, пішла ще

далі, відмовившись від принципу презумпції невинуватості в інтересах більш успішної боротьби з тероризмом.

Чільною конституційною ідеєю правової системи США, що пронизує все законодавство, є верховенство закону, рівність перед ним усіх без винятку. Ця універсальна ідея, будучи ознакою щи­рого демократизму, однозначно затребувана народом Америки.

Представники правосуддя в США знають, що вони служать не особистості, не окремій партії, а лише закону, і тому сумлінно і безстрашно виконують свої обов'язки. Громадянин сліпо ко­риться закону, усвідомлюючи, що так поводяться усі без винятку громадяни держави - від рядової людини до президента. Отже, державна правова ідеологія сприяє формуванню як у слуг закону, так і в рядових громадян настанов законослухняності та поваги до принципів, що панують у суспільстві.

Увесь світ облетіла звістка про затримку двох дочок Прези­дента США Дж. Буша щодо вживання ними алкогольного пива на дискотеці. Президент США не став тиснути на поліцію, оскільки безневинний дзвінок глави держави був би негайно витлумачений газетами як тиск на неї. До справи підключилася б американська преса, і хто знає, чим це могло скінчитися для президента. Пре-цеденг з екс-президентом США Б. Клінтоном тому приклад.

Ми можемо уявити розвиток подій в Україні у разі затриман­ня „чада" навіть районного чиновника. Прекрасно збережене з ра­дянських часів „телефонне право" стійко визначає „вибірковість" працівників українських правоохоронних і судових органів у боротьбі зі злочинністю.

Рівність перед законом — це найбільш прийнятна конституційна база формування морально-етичних принципів поведінки працівників правоохоронної сфери. Саме ця ідея закла­дена у всіх міжнародних актах, що формулюють деонтологічні принципи роботи юристів.

Юридична етика покликана виховувати у державних юристів відданість конституційним ідеалам, чесність і непідкупність, по­чуття обов'язку і справедливості, забезпечуючи в такий спосіб практичну реалізацію в Україні принципу правової держави.

Втілення в життя ідей і принципів правової держави можливе лише при постійному дотриманні морально-етичних вимог кож­ною посадовою особою правової сфери.

Розслідування карного злочину, розгляд справи в суді перед­бачають постійне спілкування з багатьма співпричетними і вкрай зацікавленими в результатах справи людьми. Це спілкування найчастіше відбувається в режимі підвищеної психологічної на­пруги і постійно випробовує професійні та моральні настанови суддів і працівників правоохоронних органів, що таїть у собі можливість нервового зриву, може призвести до слідчої чи судової помилки. Лише тверді внутрішні моральні настанови, тренована воля і глибоке усвідомлення своєї професійної місії допомагає юристу уникнути названих вище небажаних наслідків.

Отже, вимоги моралі мають особливий сенс для професії юри­ста, оскільки справжні законність і правопорядок у суспільстві встановлюються там, де правоохоронці спираються на принципи гуманізму, справедливості, чесності.

Грамотність і широкий світогляд майбутнього правознав­ця забезпечуються шляхом старанного вивчення ним десятків профілюючих і допоміжних навчальних дисциплін. Вихован­ня відданості обраній професії і необхідних для бездоганно­го служіння їй загостреного почуття справедливості та високої моральності є важкий і неоціненним завданням єдиної навчальної дисципліни - юридичної етики.

Дата добавления: 2015-05-26