Професійна етика та її види

Етика як вид людських знань виникла ще в античній Греції. Засновник вчення Аристотель вперше вжив термін „ethika" (ети­ка), включивши його до розряду людських чеснот. Римлянин Ци­церон переклав слово ethika з грецької на латинь як moralis. Так виникли поняття, які на тисячоліття вперед визначили розвиток вчення про мораль і моральність, іменованого нині етикою. Отже, предметом вивчення етики є мораль, моральність.

Різниця між поняттями „мораль" і „моральність" полягає у тому, що перше має особистісний характер, а друге характеризує мораль певного соціуму. Мораль розглядають і як особливу фор­му суспільної свідомості, і як вид суспільних відносин, і як діючі в суспільстві норми поведінки, що регулюють діяльність людей, визнаючи в такий спосіб спорідненість цих двох понять.

Мораль певним чином співвідноситься з правом, але вона завжди передує йому у вигляді звичних правил поведінки і звичаїв, що відтворюють рівень свідомості даного суспільства, його погляди і цінності.

Моральне правило, норма - це один зі способів регулюван­ня поведінки особи. Моральним прийнято вважати те, що певне суспільство в конкретних історичних умовах сприймає як бла­го. Відповідно, аморальним визнається усе, що відкидається чи засуджується суспільством в цілому. Отже, мораль, моральність -поняття відносні. Те, що в одній соціальній спільноті вітається і заохочується, в іншій - визнається небажаним і піддається осуду.

Мораль, моральність - це реалії повсякденного життя, вони первинні стосовно етики, котра пояснює і досліджує ці

соціально-філософські явища, що розвивають й удосконалю­ють її.

Професійна мораль конкретизує загальні моральні норми й оцінки, які визначають ставлення людини до своїх професійних обов'язків, а опосередковано - до людей, з якими вона взаємодіє відповідно до свого фаху і до суспільства в цілому.

Є види людської діяльності, де висуваються надзвичайно високі моральні вимоги до людей, які професійно цією діяльністю займаються. Це види діяльності, які можуть часто породжувати моральні проблеми і конфлікти (де вирішуються важливі для жит­тя людини питання). Головна ознака цих професій - можливість „вторгнення" у духовний світ людини, її долю. Тут моральне „об­личчя" відіграє важливу роль у вирішенні професійних завдань.

Професійна діяльність - це складна система моральних взаємостосунків, що містить ставлення людини до праці, ко­лег, суспільства. Через професіоналізацію праці, що постійно ускладнюється, перед спеціалістами виникають моральні пробле­ми і конфлікти, розв'язати які, спираючись лише на професійні навички, неможливо. Тому необхідною стає професійна ети­ка. Професійна етика на основі моралі регулює стосунки у сфері певної професійної діяльності людей. І кожна професія претендує на формування власного професійного етичного ко­дексу. Найбільш відомими є педагогічна, медична та юридична етика. Зараз існують ще й інші види професійної етики, наприк­лад депутатська та журналістська.

Професійна етика - це сукупність правил поведінки певної соціальної групи, що забезпечує моральний характер взаємин, зу­мовлених або пов'язаних із професійною діяльністю, а також галузь науки, що вивчає специфіку проявів моралі в різних видах діяльності. Професійна етика поширюється на ті соціальні групи, до яких зазви­чай висуваються найбільш високі моральні вимоги.

Професійна етика - це прикладна соціально-філософська дисципліна, яка вивчає походження, сутність, специфіку, суспільні функції морально-професійних норм і стосунків, закономірності їх розвитку на різних історичних етапах. Термін „професійна

етика" звичайно вживається для позначення не стільки галузі етичної теорії, скільки своєрідного морального кодексу людей певної професії.

Об'єктом дослідження професійної етики є морально-професійні норми та норми суспільної моралі, що проявляються в професійній діяльності і регулюють поведінку професіоналів при виконанні ними професійних обов'язків.

Морально-професійні кодекси виконують такі функції:

- пізнавальну - відображають конкретно-історичні умови та об'єктивний процес поділу праці;

- регулятивну - забезпечують взаємозв'язок спеціалістів із суспільством і передачу професійного досвіду;

- ціннісно-орієнтаційну - дають уявлення про професійний ідеал, професійні обов'язки, честь, совість, справедливість.

Завдання професійної етики:

- вивчити складний процес відображення професійних стосунків у моральній свідомості, морально-професійних нормах;

- провести межу між морально-професійними явищами та професійною майстерністю;

- вивчити суспільні завдання, цілі професії, її значущість у соціальному прогресі, сприяючи їх виконанню.

Професійна етика - вчення про професійну мораль. Правила професійної поведінки людей мають досить давню історію, що бере витоки в цивілізації античної Греції. Цікаво, що перші па­ростки медичної деонтології з'явилися ще в клятві Гіппократа.

Роблячи спроби пов'язати правову діяльність з такими етич­ними категоріями, як добро і справедливість, іншими поняттями до зародження юридичної професійної етики, варто звернутися до римських юристів Цельса й Ульпіана. „Право одержало свою на­зву від правосуддя, - писав видатний римський юрист Ульпіан, -тому що завдяки чудовому визначенню Цельса право є наукою про добре і справедливе" (III ст.).

Професійна етика є збірним поняттям, що охоплює весь спектр професійних галузей етики: медичної, юридичної, педагогічної тощо. Професійна етика - це специфічний моральний кодекс лю­дей певної професії, розділ етичної науки.

Професійна етика, досліджуючи специфіку конкретної професії крізь призму моральних принципів суспільства, прак­тику відхилення від норм моралі у певних сферах суспільних відносин, закономірності і наслідки, що виникають при цьому, дозволяє виробити деонтологічні правила поведінки членів того чи іншого професійного співтовариства, що відповідають етич­ним вимогам суспільства і держави.

Існує безліч професій, де такі поняття, як обов'язок, совість, справедливість, не є головними в професійній діяльності люди­ни. Можна бути блискучим музикантом чи фізиком, неабияким інженером чи висококласним токарем і, незважаючи на нестерп­ний і корисливий характер, користуватися репутацією відмінного фахівця. Приходячи в ці професії, люди не складають жодних присяг, не створюють кодексів честі тощо. Тут головна роль нале­жить таланту, вмінню, майстерності, працьовитості. Тут завжди на першому місці - професіоналізм.

Однак є сфери громадського життя, де однієї майстерності та навіть таланту недостатньо. Більше того, для професіоналів, що обрали діяльність, основною ознакою якої є постійне спілкування з людьми й особиста участь у їхніх долях, головним критерієм професіоналізму є ступінь внутрішнього сприйняття і розуміння ними таких етичних категорій, як совість, почуття обов'язку, справедливість, чесність та інші.

Переважно це професії, де об'єктом діяльності виступа­ють права і законні інтереси людини. Поєднання можливості й обов'язку впливу на чужі долі накладає на представника такої професії підвищену відповідальність за свої дії та вчинки. Тут усе має певний сенс і значення: від манери вдягатися до прояву властивостей високого професіоналізму.

Юриспруденція - це сфера, що торкається найболючіших сторін людських відносин, тому що вона буває затребувана в тих

випадках, коли справа стосується життя, здоров'я, свободи, прав і законних інтересів людини.

Всі вимоги моралі, властиві певному суспільству, повністю, без яких-небудь винятків поширюються на представників юридичної професії. Ці вимоги визначають всю поведінку юри­ста як у сфері службової діяльності, так і в повсякденному поза­службовому житті. Суддя, прокурор, слідчий і поза виконанням посадових функцій залишаються суддею, прокурором, слідчим.

Отже, професійна етика юриста повинна включати й специфічні моральні норми, що визначають поведінку людей цієї професії у властивих тільки для неї ситуаціях. Специфічні моральні правила, адресовані працівникам юридичної професії, не можуть суперечити спільним для всіх принципам і нормам моралі. Вони лише доповнюють і конкретизують їх стосовно умов юридичної діяльності.

До працівників юридичної професії ставляться підвищені моральні вимоги, що зумовлюється особливою довірою до них з боку суспільства й відповідальним характером виконуваних ними функцій. Люди, які вирішують долі інших, що вимагають від них дотримання закону й моралі, повинні мати на це не тільки формальне, службове, але й моральне право.

Таким чином, юридична етика — це вид професійної ети­ки, яка є сукупністю правил поведінки працівників юридичної професії, що забезпечують моральний характер їхньої трудової діяльності й позаслужбового поводження, а також наукова дисципліна, що вивчає специфіку реалізації вимог моралі в цій галузі.

Юридична етика - це різновид теорії професійної моралі, галузь вчення про етику, що досліджує роль і значення мораль­них принципів у сфері здійснення правосуддя і правоохоронної діяльності.

Юридична етика - це складова етики та вид професійної етики. Це прикладна соціально-філософська наука, що вивчає походження, сутність, соціальні функції, специфіку морально-професійних вимог до діяльності юриста, моральний зміст

принципів і норм матеріального і процесуального права і проце­суальних дій. В юридичній етиці загальні принципи і категорії загальної та професійної етики застосовуються для аналізу моралі, що діє чи повинна діяти в юридичній сфері.

Юридична етика переносить досліджувані етикою абстрактні моральні категорії на практичний ґрунт, пропонує шляхи втілення їх у реальне життя, сприяє моралізації професійної діяльності, додає їй морального змісту.

Якщо етику називають практичною філософією, то юридич­ну етику небезпідставно варто визнати прикладною етикою, ду­ховним інструментом юриста, що забезпечує чесне і бездоганне виконання ним повсякденних обов'язків, розв'язання складних правових проблем максимально прийнятним шляхом.

Юридична етика досліджує важливі соціальні процеси в галузі судочинства, що робить її невід'ємною навчальною дисципліною в циклі юридичної освіти.

У центрі інтересів юридичної етики знаходиться питання про роль, характер та ступінь впливу морально-етичних категорій—до­бра і зла, обов'язку і совісті, справедливості та відповідальності, гідності та честі (або відсутність такого впливу на професійну діяльність юристів усіх професій).

Постійне спілкування з людьми, необхідність прямого втру­чання й участі в їхніх долях зобов'язує представників певних професій дотримуватися моральних норм завжди і скрізь. Це спеціалісти, непродумані слова чи вчинки яких можуть мати незворотні наслідки.

Юридична етика як соціальне явище - це моральна оболон­ка міжособистісних відносин, покликана олюднювати суворий зміст поведінки, що карається законом, та полегшувати шлях до взаєморозуміння.

Правомірним видається твердження: „...у центрі будь-яких подій знаходиться людина, а в центрі будь-яких юридичних (правових) дій - особистість юриста" [33, с 100]. Це цілком слушно для юридичної етики, предметом якої є юрист у процесі службової діяльності.

Падіння духовності та моралі в правовій сфері - перше свідчення потреби в юридичній етиці як одному з обов'язкових чинників оздоровлення сформованої обстановки, вихован­ня професіоналів нового покоління з урахуванням моралі суспільства.

На сьогодні майже всі підрозділи юридичних професій в Україні розробили і затвердили корпоративні правила поведінки, кодекси честі тощо.

Специфіка юридичної професії визначає місце і характер професійної етики в роботі юриста. Суддя, прокурор, слідчий є державними посадовцями, представниками влади і діють від її імені. Повноваження цих посадових осіб дуже широкі та пород­жують серйозні матеріальні й правові наслідки. Тут неприпустима поспішність і легковажність у прийнятті рішень, непродуманість можливих наслідків.

Особливості професійної діяльності судді, прокурора, слідчого настільки своєрідні й настільки істотно торкаються прав та інтересів людей, що вимагають окремої характеристики з по­гляду їхнього впливу на моральний зміст цієї діяльності.

Діяльність судді, слідчого, прокурора має державний харак­тер, тому що вони є посадовими особами, представниками вла­ди, здійснюють владні повноваження. Вони наділяються цими повноваженнями для захисту інтересів суспільства, держави і її громадян від різних зазіхань й у своєму службовому спілкуванні з іншими людьми репрезентують державну владу. Закон у ряді випадків прямо визначає державний характер прийнятих ними рішень. Так, вироки по кримінальних справах і рішення по цивільних справах виносяться ім'ям держави. Прокурор здійснює нагляд за виконанням законів і підтримує державне обвинувачен­ня. Всі постанови слідчого, винесені відповідно до закону по кар­них справах, що перебувають у його виробництві, обов'язкові для виконання всіма, кого вони стосуються.

Дії та рішення суду, прокурора, слідчого зачіпають корінні права й інтереси громадян. Тому вони повинні відповідати прин­ципам і нормам моралі, сприяти охороні авторитету державної

влади та її представників. Виконання державних обов'язків вима­гає від представників влади підвищеного почуття обов'язку. Люди, що вирішують долі інших, повинні мати розвинене почуття відповідальності за свої рішення, дії та вчинки.

Докладне й послідовне регулювання законом всієї службової діяльності судді, слідчого й прокурора є особливістю цієї професії, що накладає глибокий відбиток на її моральний зміст. Немає, ма­буть, іншої такої галузі професійної діяльності, що настільки де­тально була б урегульована законом, як процесуальна діяльність, здійснювана суддею, прокурором або слідчим. їхні дії й рішення, власне кажучи, й за формою повинні строго відповідати закону. Для професійної етики юриста характерний особливо тісний зв'язок правових і моральних норм, що регулюють його професійну діяльність.

Завдання юридичної етики включає в себе дослідження мо­ральних відхилень і вад у діяльності посадових осіб судової і правоохоронної систем, визначенні розмірів моральних проблем працівників останніх, виявлення причин, що роблять можливим їх існування і формулювання рецептів їх послаблення. „Практи­ка професійної етики юриста міститься в реальних службових і позаслужбових діях, регульованих законодавством, відомчими нормативними документами, присягою тощо. Однак неодмінна необхідність існування спеціального професійно-етичного ко­дексу з метою формування належного професійного об'єднання юристів" [33, с 14-15].

Дата добавления: 2015-05-26