Порядок виконання ухвали. 1 страница. Право керування транспортним засобом або судном;

Право полювання;

Право керування транспортним засобом або судном;

Затримання особи;

Арешт майна;

Тимчасове вилучення майна;

Накладення грошового стягнення;

3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

4) відсторонення від посади;

5) тимчасовий доступ до речей і документів;

9) запобіжні заходи.

1. Нормальне в межах закону проведення досудового розслідування і су­дового провадження, які разом складають кримінальне провадження у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відпо­відальність, вимагає великих зусиль організаційного і примусового характеру, які багато в чому забезпечують досягнення дієвості цього провадження. До їх застосування треба ставитись з особливою увагою, ретельно обґрунтовувати необхідність їх проведення, оскільки вони досить часто обмежують права, сво­боди і законні інтереси осіб, які потрапляють у сферу кримінального прова­дження.

2. Перелік заходів забезпечення кримінального провадження, який на­ведено в ч. 2 коментованої статті, є вичерпним. Підстави і процедури вико­ристання кожного із зазначених дев'яти заходів грунтовно виписані в главах 11-18 КПК.

Стаття 132. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, перед­бачених цим Кодексом.

2. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду,

в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

3. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального право­порушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосу­вання заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, про­курор звертається із клопотанням.

4. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримі­нальному провадженні.

5. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження пови­нні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посила­ються.

6. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додасться витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального про­вадження, в рамках якого подається клопотання.

1. ЗагальяикГпрвцедурним правилом здійснення будь-якого із передбаче­них в ч. 2 ст. 131 КПК заходів забезпечення кримінального провадження є їх призначення ухвалою слідчого судді або суду. Проте з цього правила можуть бути винятки, які обумовлюються особливими ситуаціями, що виникають під час кримінального провадження, до яких слід віднести виклик слідчим, проку­рором (ст. 133 КПК) та судовий виклик (ст. 134 КПК) зазначених у цих статтях певних осіб для допиту або для обов'язкової участі в процесуальній дії, тим­часового обмеження у користуванні спеціальним правом шляхом тимчасового на нетривалий час вилучення уповноваженою особою документів, які посвід­чують користування спеціальним правом, у законно затриманої нею особи (ч. 1 ст. 148, ч. 1 та 3 ст. 208 КПК) (потім, якщо потреба в тимчасовому обмеженні у користуванні спеціальним правом не відпаде, слідчий суддя мас постано­вити відповідну ухвалу - ч. 1 ст. 150 КПК), тимчасове вилучення майна, яке може здійснити кожний, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому ст.ст. 207, 208 КПК (ст. 168 КПК), затримання особи як тимчасовий запобіж­ний захід (ч. 2 ст. 176 КПК), яке здійснюється в порядку, визначеному КПК (ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 208 КПК).

1. Клопотання слідчого, прокурора про застосування заходів забезпечення кримінального провадження для постановления відповідної ухвали подається до слідчого судді того місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган, що здійснює досудове розслідування, незалежно від того, де меиясає, перебуває, працює, зареєстрована особа, стосовно якої має бути по­становлена ухвала.

3. Для одержання дозволу на застосування заходів забезпечення кримі­нального провадження слідчий, прокурор під час розгляду його клопотання слідчим суддею мають довести, що (а) з поданих слідчому судді матеріалів мож­на зробити обгрунтоване припущення щодо вчинення кримінального правопо­рушення такого ступеня тяжкості, що для забезпечення дієвості кримінального провадження необхідне застосування заходів забезпечення цього провадження;

(б) умови й потреби досудового розслідування вимагають такого втручання в права, свободи і законні інтереси особи, на якому наполягає слідчий, проку­рор, особливо коли йдеться про застосування запобіжних заходів (ст. 184 КПК);

(в) значною мірою саме таким чином може бути виконане завдання розсліду­вання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

В іншому випадку позитивне рішення слідчого судді щодо поданого кло­потання є дуже проблематичним.

4. Слідчий суддя або суд, розглядаючи клопотання, повинні завжди вивча­ти можливість отримати для потреб досудового розслідування речі й докумен­ти, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні без застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Наприклад, тимчасово вилучені документи, які посвідчують користування спеціальним правом, зберігаються і можуть вивча­тись на підставі відповідного протоколу (ст.ст. 148, 149, 208 КПК), тимчасово вилучене майно також може досліджуватись і зберігатись на підставі протоколу (ст. 168 КПК), під час проведення огляду дозволяється вилучення речей і доку­ментів, які мають значення для кримінального провадження (ч. 5 ст. 237 КПК), речові докази і документи можуть бути надані добровільно (ч. 2 ст. 100 КПК).

Природно, що в подібних випадках застосування спеціальних заходів за­безпечення кримінального провадження не викликається необхідністю.

5. Сторони кримінального провадження свої клопотання про застосуван­ня заходів забезпечення кримінального провадження повинні обґрунтовувати доказами, поданими слідчому судді або суду, на підтвердження тих обставин, на які вони посилаються в клопотанні. Так, під час розгляду клопотання про здійснення приводу слідчий суддя заслуховує доводи особи, яка подала клопо­тання, досліджує наявне підтвердження отримання особою, яка не з'явилася за викликом без поважних причин, повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом (ч. 1 і 3 ст. 142 КПК); під час розгляду клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом слідчий суддя може заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значен­ня для вирішення поставленого в клопотанні питання (ч. 4 ст. 151 КПК); таку

-337

саму можливість має слідчий суддя під час розгляду клопотання про дсто- ронення від посади (ч. З ст. 156 КПК); до клопотання про арешт майна (мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий. прокурор обґрунтовує доводи клопотання (ч. 2 ст. 171 КПК); під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має право за­слухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 193 КПК)

тощо.

6. Для унеможливлення свавільного застосування, зміни або скасування заходу забезпечення кримінального провадження до клопотання слідчого, про­курора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який неза­перечно свідчить про те, що кримінальне провадження, в рамках якого подаєть­ся клопотання, дійсно офіційно ведеться, об'єктом процесуального втручання є права і свободи особи, які мають бути максимально захищені.

Глава 11. Виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід

;(т а і т я 133. Виклик слідчим, прокурором

1. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право ви­кликати підозрюваного, свідка, потерпілою або іншого учасника кримі­нального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії.

2. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.

1. Виклик означає повідомлення, доведення до відома підозрюваного, свідка, потерпілого та деяких інших учасників кримінального провадження слідчим, прокурором, слідчим суддею або судом про необхідність з'явлення до слідчого, прокурора або судді для участі у допиті чи інші слідчі дії.

Для підозрюваного, обвинуваченого (ч. 7 ст. 42 КПК), потерпілого (ч. 1 ст. 57 КПК), свідка (ч. 2 ст. 66 КПК), експерта (ч. 5 ст. 69 КПК), спеціаліста (ч. 5 ст. 71 КПК), перекладача (ч. З ст. 68 КПК) з'явлення за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду є обов'язком, в тому числі і коли такий учасник криміналь­ного провадження згідно з КПК не може бути допитаний (наприклад, як свідок за наявності відповідного імунітету, передбаченого ч. 2 ст. 65 КПК). При цьому після з'явлення за викликом, підтвердження наявності відповідних підстав (наприклад, що відомості, які цікавлять слідство, свідку стали відомі як священнослужителю і одержані під час сповіді віруючого) та роз'яснення йому права відмовитись да­вати показання такі особи звільняються від обов'язку давати свідчення або у ви­падках, передбачених п.п. 1-5 ч. 2 ст. 65 КПК, можуть бути звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю (відповідно до вимог ч. З ст. 140 КПК щодо таких свідків, які не з'являються за викликом, не може бути застосований привід).

2. Виклик учасника кримінального провадження слідчим або прокурором здійснюється у разі, якщо у них є достатньо підстав вважати, що підозрюваний, свідок, потерпілий або інший учасник кримінального провадження може дати показання, які мають значення для кримінального провадження: наприклад, особа є очевидцем події, яка є предметом кримінального провадження, або коли участь особи у процесуальній дії є обов'язковою (очна ставка, пред'явлення Для впізнання тощо).

Стаття 134. Судовий виклик

1. Слідчий суддя під час досудового розслідування чи суд під час су­дового провадження має право за власною ініціативою або за клопотан­ням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, потерпілого, його представника здійснити судовий виклик певної особи,

якщо слідчий суддя чи суд встановить наявність достатніх підстав вважа­ти, що така особа може дати показання, які мають значення для кримі­нального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.

2. Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального проваджен­ня, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою.

1. Слідчий суддя під час досудового розслідування чи суд під час судового провадження після встановлення наявності достатніх підстав вважати, що осо­ба може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або якщо її участь у процесуальній дії є обов'язковою, має право за власною ініціативою або за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного, обвину­ваченого, його захисника, потерпілого, його представника здійснити судовий виклик певної особи.

2. Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у проведенні слідчих дій є обов'язковою. Під час підготовчого судово­го провадження серед інших питань розглядаються клопотання учасників кримі­нального провадження щодо здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту (ч. 2 ст. 315 КПК), наприклад, свідків обвинувачення та свідків захисту.

Стаття 135. Порядок здійснення виклику в кримінальному про­вадженні

1. Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув'язнення.

4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший поря­док вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлю­ється обставинами кримінального провадження.

5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклу­вальнику.

6. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв'язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також се­кретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в примі­щенні суду.

7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вруча­ється згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на

обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого \ за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.

8. Особа мас отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодек­сом строків ідійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

1. Повістка - це письмове повідомлення про виклик до слідчого, прокуро­ра, слідчого судді або суду, яке адресується конкретній особі - учаснику кри­мінального провадження. Це стандартний бланк, в якому міститься письмове звернення до конкретної особи - підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка або іншого учасника кримінального провадження, з вимогою прибуття у визначений час до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду для дачі показань або для участі у проведенні інших слідчих дій, де вказані адреса місця прожи­вання, прізвище, ім'я та по батькові цієї особи, куди (назва відповідної устано­ви, її адреса), до кого (з вказівкою посади та прізвища, а також номера кабінету) вона повинна з'явитися. В повістці також можуть бути вказані наслідки неявки за викликом, передбачені відповідними статтями КПК. Стандартна повістка має корінець, на якому ставиться розписка в її отриманні. Він долучається до матеріалів розслідування як підтвердження факту отримання особою повістки про виклик.

Виклик особи на допит здійснюється, як правило, в денний час (з 6 до 22 год), хоча слідча дія у виняткових випадках може бути поведена вночі (на­приклад, проведення слідчого експерименту в умовах, максимально наближе­них до умов події, яка є предметом розслідування, в тому числі у нічний час).

2. Засіб виклику учасника кримінального провадження, що передбачений КПК, обирається слідчим, прокурором, суддею з урахуванням його ефективнос­ті. В обгрунтування ефективності можуть бути покладені певні місцеві умови, засоби зв'язку, характеристика особи, яка підлягає виклику, місце її перебування.

Повістка може бути надіслана поштою (з отриманням повідомлення про її вручення адресату) або може бути вручена особі, яка викликається, наприклад, секретарем судового засідання під час судового розгляду (під розписку, коли таке вручення здійснюється в приміщенні суду, наприклад, у разі перенесення судового засідання на іншу дату, і коли на наступне засідання повторно викли­кається свідок, що з'явився), працівником пошти (органу зв'язку), працівником правоохоронних органів (прокурор, слідчий, дільничний інспектор тощо). За наявності адреси особи в електронній пошті, особливо в умовах, коли не відоме місце знаходження або проживання особи, повістка надсилається за допомогою електронної пошти.

Надсилання повістки можливо також задопомогоюфаксимільного зв'язку це значно прискорює отримання виклику в порівнянні з направленням повістки поштою.

Здійснення виклику можливо по телефону (телефонограмою), в тому чис­лі особисто слідчим, прокурором, або шляхом направлення відповідного текст\ телеграми. Виклик по телефону особисто слідчим можливий з тактичних міркч вань і не передбачає отримання слідчим документів, що підтверджують цей факі

3. У разі тимчасової відсутності особи, яка підлягає виклику, за місцем проживання (реєстрації), повістка для передачі їй вручається під розписку до­рослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, представникам житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміні­страції за місцем її роботи.

4. Особа, що перебуває під вартою (підозрюваний, обвинувачений, засу­джений), викликається через адміністрацію місця ув'язнення або слідчого ізо­лятора на підставі відповідного запиту слідчого, прокурора, судді про видачу.

5. Повістка про виклик неповнолітньої особи вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику чи адміністрації дитячої установи, де перебуває неповнолітній, а якщо йдеться про виклик обмежено дієздатної особи - він передається піклувальнику.

Якщо при допиті неповнолітньої або малолітньої особи необхідна при­сутність законного представника (ст. 227 КПК), то в повістці вказується необ­хідність з'явлення законного представника разом з особою, що викликається.

6. Якщо особа, яка підлягає виклику, проживає за кордоном, повістка про виклик вручається згідно з міжнародним договором про правову допо­могу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) пред­ставництва. Зокрема, ст. 9 Конвенції про правову допомогу і правові від­носини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Кишинів, 7 жовтня 2002 р.) передбачає відповідну процедуру виклику свідків, потерпілих та інших учасників кримінального провадження, які перебувають на території іншої держави.

8. Повістку про виклик або повідомлення про виклик іншим способом особа має отримати не пізніше, ніж за три дні до дня, коли вона зобов'язана прибути за викликом.

Невідкладний виклик до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду можли­вий за згодою з особою, що підлягає виклику, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Стаття 136. Підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом

1. Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення

342 —

особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістку про виклик або ознайомлення з її змістом.

2. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.

1. Оскільки належне підтвердження отримання особою повістки про ви­клик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом може спричинити правові наслідки, наприклад, у вигляді приводу свідка, підозрюваного, обвинуваченого слідчому, прокурору, слідчому судді та суду важливо отримати підтвердження факту одержання особою повістки або ознайомлення з її змістом (текстом).

Найбільш поширеним підтвердженням факту отримання повістки є роз­писка особи про її одержання з відміткою часу вручення, в тому числі на по­штовому повідомленні; відеозапис вручення особі повістки; будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом (наприклад, офіційна передача повістки керівнику установи, під­приємства, організації, де працює особа, яка викликається).

2. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суд­дю, суд про адресу своєї електронної пошти, наприклад, під час допиту був залишений запис про це в протоколі або передана візитна картка, де є дані про електронну адресу, - надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її одержання особою (адресатом) відпо­відним листом електронної пошти.

Стаття 137. Зміст повістки про виклик

1. У повістці про виклик повинно бути зазначено:

1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик;

2) найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійсню­ється виклик, номер телефону чи інших засобів зв'язку;

3) ім'я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;

4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках яко­го здійснюється виклик;

5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;

6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;

7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;

8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту від­повідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу;

9) передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з явитися на виклик, та нагадування про обов'язок заздалегідь повідо­мити про неможливість з'явлення;

10) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.

~343

1. У тексті повістки про виклик, виконаний на типографському стандарт­ному бланку, зазначається прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, які здійснюють виклик; найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик (прокуратура, слідчий відділ органів внутрішніх справ тощо), номер кабінету, поверх (у разі потреби), а також номер службового телефону.

У повістці також зазначається ім'я особи, яка викликається, її адреса, про­цесуальний статус, в якому перебуває особа (свідок, потерпілий тощо); найме­нування кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик, а також час, день, місяць, рік та місце прибуття викликаної особи. Вказується процесуальна дія, для участі у якій викликається особа - допит, очна ставка, пред'явлення для впізнання тощо. Може бути вказано на необхідність мати з собою документ, який посвідчує особу.

2. У повістці можуть бути вказані наслідки нез'явлення особи за викли­ком, наприклад, застосування приводу у разі неприбуття без поважної причини; зроблено нагадування про обов'язок заздалегідь повідомити про неможливість з'явлення. На повістці може бути поставлений штамп установи або відповідна печатка.

Повістку підписує службова особа, яка проводить виклик: слідчий, про­курор, слідчий суддя або суддя.

Стаття 138. Поважні причини неприбуття особи на виклик 1. Поважними причинами неприбуття особи на виклик є:

1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;

2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;

3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);

4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу вна­слідок відрядження, подорожі тошо;

5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку ї лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;

6) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;

7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;

8) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик.

1. До переліку причин неприбуття особи на виклик, які вважаються по­важними, належать: затримання, тримання під вартою або відбування покаран­ня; обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення, обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші

подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови не­можливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; несвоєчасне одержання повістки про виклик.

До інших обставин, які об'єктивно унеможливлюють з'явлення особи на виклик, можна віднести: виклик такої особи у цей само час до суду; термінове відрядження; наявність в особи малолітніх дітей, що унеможливлює їх зали­шення на час виклику або неможливість залишити без догляду тяжко хворого члена родини (коли за ним більше нікому доглядати) тощо.

2. Для підтвердження наявності поважних причин неприбуття особи за викликом на вимогу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду можуть бути представлені відповідні документи. Несвоєчасність одержання учасником кримінального провадження повістки чи невручення її посвідчується відміт­кою на повістці чи поясненням особи, в обов'язки якої входило її вручення, а також представленням конверта з поштовим штемпелем, де вказана відпо­відна дата.

Наявність в особи, що підлягає виклику, хвороби, яка позбавляє її можли­вості з'явитись за викликом слідчого, прокурора, судді, повинна бути підтвер­джена довідкою чи іншим документом медичної установи.

Стаття 139. Наслідки неприбуття на виклик

1. Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивіль­ний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку виклика­ний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накла­дається грошове стягнення у розмірі:

від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку не­прибуття на виклик слідчого, прокурора;

від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку непри­буття на виклик слідчого судді, суду.

2. У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підо­зрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід.

3. За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несе відповідаль­ність, встановлену законом.

1- Нез'явлення підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, ци­вільного відповідача, які у встановленому порядку були викликані, і тому є під­твердження або про отримання повістки, або про ознайомлення з її змістом, без поважних причин (зокрема, неодноразово) та без повідомлення при причини ^свого неприбуття тягне за собою накладення грошового стягнення.

2. Розмір грошового стягнення, визначеного у КПК, залежить від статус\ службової особи, яка проводила виклик. Неприбуття підозрюваного, обвину­ваченого, свідка, потерпілого, цивільного відповідача на виклик слідчого, про­курора тягне за собою накладення грошового стягнення від 0,25 до 0,5 розмірх мінімальної заробітної плати, а нез'явлення за викликом слідчого судді, суд> - від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

3. Крім того, неприбуття до слідчого, прокурора, судді за викликом без поважних причин, до підозрюваного, обвинуваченого або до свідка може бути застосовано привід (див. коментар до ст. 140 КПК).

За злісне ухилення від явки свідок та потерпілий несе відповідальність, встановлену законом: відповідно до вимог ч. 1 ст. 185⁴ Кодексу України про адміністративні правопорушення це тягне за собою накладення судом штрафу від трьох до восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Дата добавления: 2015-06-25