Раннього віку з важкими порушеннями зору

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ

Вступ

ІV. Корекційно-розвивальні ігри на розвиток соціально-комунікативної сфери у дітей з важкими порушеннями зору від народження до трьох років

…………………………………………………………………………………...... 43

V. Вправи для розвитку дрібної моторики ………………………………..... 49

V.1. Пальчикова гімнастика …………………………………………… 49

V.2. Вправи з практичного життя для розвитку загальної і тонкої моторики дітям 3 року життя ………………………………………………… 52

V.3. Вправи з практичного життя для розвитку загальної і тонкої моторики дітям 3 року життя …………………………………………………. 53

Словник …………………………………………………………………………. 58

Використана література ……………………………………………………..... 59

У ранньому віці (період від одного до трьох років) фізичний, психічний, соціальний розвиток дитини як з нормальним, так і з порушенням психофізичного розвитку відбувається значно інтенсивніше, ніж у будь-який інший період життя людини. Психічний розвиток у ранньому віці закладає основи для подальшої навчальної та соціально-комунікативної діяльності. Саме тому рання реабілітаційна допомога незрячій дитині набуває визначального значення для її подальшого розвитку. Практичну реалізацію ранньої реабілітації незрячих дітей переважно здійснюють їх батьки та тифлопедагоги дошкільних навчальних закладів і навчально-реабілітаційних центрів, для яких й адресовані подані методичні рекомендації.

З перших днів життя незряча дитина потребує забезпечення достатніх можливостей для пізнання світу, оскільки її природні можливості значно звужені порушенням зору. Допомога батьків та педагогів набуває визначальної ролі, рушійної сили інтелектуального та психосоціального розвитку малюка в його становленні, адже максимальний розвиток здібностей хворої дитини у ранньому віці з опорою на збережені фізичні та психічні якості є важливою умовою подальшого успішного розвитку та входження в соціальне життя.

У запропонованих методичних рекомендаціях, які є додатком до програми педагогічного супроводу, висвітлено особливості психофізичного розвитку незрячого малюка раннього віку, подано практичні рекомендації з організації ігрового розвиваючого середовища, підібрано ігрові вправи для сенсорного, соціально-комунікативного розвитку, для стимуляції тактильної чутливості та дрібної моторики дитини.

Глибоке порушення зору (сліпота) є категорією психофізичного порушення, що виявляється у важкому обмеженні чи повній відсутності зорового сприймання та впливає на увесь процес формування і розвитку особистості дитини. У дітей з тяжким порушенням зору виникають специфічні особливості діяльності, спілкування і психофізичного розвитку. Вони проявляються у відставанні, порушенні і своєрідності розвитку рухової сфери, просторовій орієнтації, формуванні уявлень і понять, у способах предметно-практичної діяльності, в особливостях емоційно-вольової сфери, соціально-психологічної адаптації та інтеграції в суспільство.

Психічний розвиток незрячих відбувається за тими ж закономірностями, що й у зрячих дітей, але відсутність візуального орієнтування найпомітніше позначається на руховій сфері, на засвоєнні соціального досвіду. Своєрідним орієнтиром для сліпої дитини, як і для тієї, що нормально бачить, в ранньому віці є реакції на звукові подразники. Проте для незрячої дитини звук стає основним засобом орієнтування.

До 2-3-х місяців життя немовля з глибокими порушеннями зору за характером реакцій і поведінки майже не відрізняється від зрячої дитини того ж віку. І тільки після цього періоду патологія починає помітно проявляти себе. Малюки відстають від однолітків в освоєнні навичок рухливості (маються на увазі повороти зі спини на живіт і назад, спроби сідати, а згодом і самостійно ходити), у них уповільнено розвивається мислення, виникають труднощі у спробах оволодіння предметними діями. Крім того, зниження зорових функцій негативно впливає на психічний, фізичний та емоційний розвиток, що виражається в малій рухливості, зниженому настрої, тенденції до замкнутості, „зануренні в себе” і, як наслідок, призводить до ігнорування контактів з іншими дітьми.

Науковцями відмічено, що шляхи психічного розвитку немовлят із зоровою депривацією є своєрідними і за темпом, і за якісними особливостями. Спостереження за незрячими дітьми 2-3- місячного віку засвідчують, що за характером реакцій і за поведінкою вони мало чим відрізняються від дітей з нормальним зором. Незначні відмінності у поведінці пояснюються особливістю і структурою психічних актів дітей раннього віку і пов’язані з мультимодальністю отримуваної ними інформації.

Розвиток вищих пізнавальних процесів (увага, мислення, логічна пам’ять, мова) у сліпонароджених протікає нормально. В той же час порушення взаємодії чуттєвих та інтелектуальних функцій проявляється в наступних особливостях та своєрідностях розумової діяльності:

Перша особливість полягає в деякому загальному відставанні розвитку сліпої дитини у порівнянні з розвитком зрячої, що зумовлено меншою активністю при пізнанні навколишнього світу.

Друга особливість розвитку сліпої дитини полягає в тому, що періоди її розвитку не збігаються з періодами розвитку зрячих. До того часу, поки сліпа дитина не виробить способів компенсації сліпоти, уявлення, одержувані нею із зовнішнього світу, будуть неповні, уривчасті, і дитина буде розвиватися повільніше.

Третьою особливістю розвитку сліпої дитини є диспропорційність. Вона проявляється в тому, що функції і сторони особистості, які менш страждають від відсутності зору (мова, мислення та ін.), розвиваються швидше, хоча і своєрідно, інші – більш повільно (рух, опанування простору). У сліпих дітей важко формується правильне співвідношення між накопиченими словесними (абстрактними) знаннями і конкретними уявленнями. Вони легше засвоюють абстрактні поняття, ніж слова з конкретним значенням. Слід зазначити, що нерівномірність розвитку сліпої дитини виявляється більш різко у дошкільному віці, ніж у шкільному.

Характерною особливістю дітей при зоровій недостатності також є зниження рухової активності, яка знаходиться в прямій залежності від ступеня ушкодження гостроти центрального зору. Тяжке порушення зору негативно позначається на формуванні точності, швидкості, координації рухів, на розвитку функцій рівноваги й орієнтації в просторі. Порушення зору обумовлює відхилення в розвитку почуття ритму, заснованого на зоровому, слуховому, тактильному, кінетичному сприйнятті.

В той же час, сліпа дитина має всі можливості для високого рівня психофізичного розвитку і повноцінного пізнання навколишнього світу з опорою на збережені аналізатори. В умовах спеціального навчання формуються адекватні прийоми і способи використання слухового, тактильного, нюхового, вібраційного й інших аналізаторів, що стає полісенсорною базою для розвитку психічних процесів. Саме на цій основі розвиваються вищі форми пізнавальної діяльності, які є провідними в компенсаторній перебудові сприйняття.

Психічний розвиток дитини на кожному віковому етапі пов’язується з активізацією таких психічних утворень, які в даний відрізок часу менше страждають від впливу сліпоти і знаходяться у сенситивному періоді свого розвитку.

Система компенсаторної перебудови на первинному етапі навчання сліпої дитини створює умови для правильного віддзеркалення навколишнього світу в наочно-дієвій формі, а з накопичення соціального і побутового досвіду – й у словесно-логічній формі за допомогою збережених аналізаторів.

Компенсаторна перебудова багато в чому залежить від стану збереження зору. Навіть незначні залишки зору важливі для орієнтації та пізнавальної діяльності дітей з глибокими порушеннями зору. В процесі навчання педагогу, батькам слід виходити з того, що компенсація сліпоти починається у дитини з перших місяців її життя.

Компенсація сліпоти є складним психічним утворенням, системою психічних процесів і властивостей особистості, яка формується в процесі зростання і розвитку дитини. Важливим моментом в її компенсації є віра дорослих в потенційні можливості розвитку дитини, якій необхідно допомогти знайти шляхи подолання психічних відхилень, що виникають в результаті сліпоти. Можливість компенсації дефекту, за словами І.П.Павлова, пояснюється тим, що організм володіє декількома різними способами виконання однієї дії.

Компенсацію сліпоти слід розуміти як цілісне психічне утворення, систему сенсорних, моторних, інтелектуальних компонентів, що забезпечує дитині адекватне й активне відображення зовнішнього світу і створює можливості оволодіння різними формами діяльності на кожному віковому етапі. Процеси компенсації у сліпих дітей найефективніше протікають у поєднанні з корекційно-виховною роботою з виправлення наявних недоліків розвитку рухової сфери, мовлення, орієнтування в просторі тощо.

У дітей з порушеннями зору зберігаються загальні закономірності розвитку, що властиві дітям з нормальним зором. В той же час мають місце специфічні особливості формування психічних процесів. Розкриємо деякі з них.

Дата добавления: 2017-01-14