Організація раннього супроводу незрячої дитини

Роль спеціально організованого виховання у ранньому віці полягає у створенні найбільш повноцінного сприймання на полісенсорнй основі. Необхідно навчити дитину сприймати якомога більше подразників як дискантних, так і контактних, які дозволятимуть орієнтуватися у зовнішньому світі. Розширення кола можливих подразників слухових, тактильних, смакових, нюхових, пов’язаних з певними видами діяльності (сном, годуванням, купанням, прогулянкою) є необхідною умовою формування і встановлення зв’язків між різними об’єктами та діями та готує шляхи компенсації сліпоти. Тому отримання допомоги батьків у перші місяці життя малюка стануть визначальними для його розвитку.

На початкових стадіях розвитку сліпої дитини, особливо в перші два-три місяці, фактично відсутня специфіка в її навчанні та вихованні. Основними завданнями для батьків на цьому етапі є розвиток у незрячої дитини рухів (хапання, відпускання), тримання голівки, реакцій на звук, слово, тобто все те, що робиться і для зрячого малюка. Сліпа дитина з великим успіхом опановує ці навички з такими ж результатами, як і зрячі. Виховуючи сліпу дитину, необхідно чітко уявляти характер зорового порушення і можливий перебіг хвороби. Тісний і постійний зв’язок з дитячим офтальмологом, його консультації, лікування є необхідною умовою раннього виховання.

Своєрідність психічного розвитку дає можливість незрячій дитині компенсувати недоліки розвитку з опорою на ті психічні утворення, які виникли у цьому віці незалежно від стану зору. До 6 місяців це, насамперед, рухова сфера, кінетичні відчуття, дотик і рух, розвиткові яких слід приділити найбільше уваги з боку дорослих.

Необхідною умовою нормалізації психічного розвитку є активна допомога дорослого в таких напрямках: організація спілкування на основі активізації всіх збережених аналізаторів з метою утворення складної системи нервових зв’язків, які утворять полісенсорну основу сприймання, формування генералізованої системи міжфункціональних і внутрішньо-функціональних зв’язків, для розвитку активності і реакцій на комплексні подразники з метою появи попереджувальних дій.

Заняття з дитиною повинні скеровуватися на використання поєднання дистантного слухового і контактного тактильного відчуттів, на встановлення і закріплення зв’язків між дотиковими об’єктами та їх звуковою характеристикою, що буде сприяти виділенню звуку як сигнальної ознаки предмета і переходу від глобального сприймання ситуації до виділення окремих подразників, скерованих на різні модальності сприймання.

Дата добавления: 2017-01-14