Геліконські богині, геліконські дівиці –див.: Гелікон

Гети – фракійські племена, які проживали в нижній течії Дунаю. Г. потрапляли в залежність від скіфів, македонців, галатів, в І ст. до н. е. були частиною дакської держави Буребісти, пізніше ввійшли до складу Римської імперії.

Гіганти – сини Геї та Урана, близький до богів рід велетнів. Г. повстали проти олімпійських богів, кидали на Олімп палаючі дерева і уламки скель. Жорстока боротьба тривала довго, доки на допомогу богам не прийшли кіклоп, сторукі велетні і Геракл. Г. були переможені і замкнені у підземному царстві.

Гіпноз, Гіпнос – бог, що уособлює сон. Син ночі, брат Танатоса (смерті). Г. владарював навіть над богами. Зображувався крилатим юнаком. Атрибути Г. – голівка маку і невеликий ріг.

Гомер – епічний поет-рапсод, зачинатель грецької і всієї європейської літератури, жив у 8 ст. до н. е. Автор епічних поем «Іліада» та «Одіссея». Вони складені гекзаметром, мова насичена іонійско-еолійською лексикою, текст містить чимало чітких формул, що неодноразово повторюються. Поеми позначені широким злетом фантазії, красою вислову і багатством тропіки, драматизмом зображуваних сцен, природність і реальністю відтвореного життя, винятковою спостережливістю та психологічною чутливістю автора.

Гори Менальські – за античними міфами в північній Аркадії (Греція) це було місце народження та перебування Пана.

Діана – у римській міфології - богиня рослинності, ворожби й чаклування. Ототожнена з грецькою Артемідою. Опікується полюванням, дітонародженням, покровителька диких звірів. Храм Д. розташовувався на Авентінському пагорбі, бо вона вважалася також захисницею плебеїв і рабів. У окремих містах культ Д. відправлявся з кривавими пожертвами. Жерцем Д. міг бути лише раб.

Діана нічна – в метафоричному значенні - синонім Місяця.

Доріда – 1) дружина Нерея, мати нереїд; 2) невелика ділянка в гірській частині Стародавньої Греції, яка складалася із кількох міст.

Еври – вітри.

Евр – один із чотирьох вітрів античної міфології (брат Борея, Зефіра та Нота). Ранковий вітер, спочатку східний, згодом – південно-східний, дме під час зимового повороту сонця.

Елліни – первісна назва північного грецького племені, перенесена згодом на всіх грекомовних, що протиставлялися варварам.

Ерихтонія – Афіни, від імені Ерихтоній – в грецькій міфології один із перших царів Аттики, другий цар Афін після засновника міста Кекропа, народжений землею Геєю від Гефеста, мав напівзміїне, напівлюдське тіло.

Есонід – син Есона, тобто Ясон. Есон – син Кретея. Правив після його смерті в Іолку, поки брат по матері Пелій не забрав владу в свої руки, а самого Есоніда зробив простим городянином. Щоб перемогти Пелія, Ясон з аргонавтами здійснив героїчну подорож до Колхіди і повернув Греції Золоте руно.

Етна – діючий вулкан на о. Сицилія в Італії.

Ефір – 1) грецький бог, уособлення верхнього променистого прошарку повітря, яким дихали боги. Пізніше - субстанція, яка заповнює небо (у Гомера та в гр. поезії), нематеріальна, неподільна, вічна – всеохоплюючий елемент всесвіту, світобудови (Аристотель); 2) клас летких органічних сполук, запашних і горючих.

Ехо – німфа, уособлення відлуння, яке розлягається горам та лісами. За одним із міфів, в Е. закохався Пан, але вона віддала серце Сатиру. За це Пан помстився Е., її вбили скотарі. За іншим міфом, Е. закохалася в Наркиса, який був до неї байдужий, од страждань вона так висохла, що залишився тільки її голос. Існує також міф про те, що Гера розшукувала свого чоловіка, а Е. відвертала увагу богині своїми розмовами, за це Гера позбавила її розбірливої мови. Відтоді Е. може повторювати тільки закінчення почутих слів.

Єлисейські поля – здавна одна з головних магістралей у Парижі, на якій і зараз знаходиться резиденція французького президента – Єлисейський палац.

Зевс – у грецькій міфології верховний бог, брат і чоловік Гери, батько богів і людей, глава олімпійської родини богів. Його ім’я означає «чисте небо». Син Кроноса і Реї, належить до третього покоління богів, які повстали проти титанів. Подолавши титанів, З. правив світом, поступившись владою над морем Посейдона, а над підземним царством – Аїду. Основні атрибути З. – егіда і скіпетр. У римлян З. ототожнювався з Юпітером.

Земля арголідська – ділянка на півострові Пелопоннес. У С. Кленовича – Греція.

Зет – 1) син Зевса та Антіопи, могутній воїн та відважний мисливець. Разом із братом-близнюком Амфіоном правив м. Фіви; 2) тут – один із бореадів – крилатих синів бога північного вітру Борея, брав участь у поході аргонавтів за Золотим руном.

Золоте руно – згідно грецьким міфам – шкіра чудесного золотого барана, на якому врятувалися від жертвоприношення Гелла та Фрікс – діти Атаманта (син Еола, цар Фесалії) та богині хмар Нефели. Під час втечі до Колхіди Гелла упала в море. На її честь ця частина моря була названа Геллеспонтом (наразі Дарданелли). Діставшись Колхіди, Фрікс приніс барана в жертву Зевсу як опікунові втікачів, а Золоте руно повісив у священному гаї Ареса, де його охороняв невсипущий дракон. Пізніше родич Фрікса Ясон здійснив із аргонавтами героїчну подорож, здобув і привіз Золоте руно до Греції в м. Іолк (Див.: Аргонавти).

Іда – 1) гори (гірський масив) поблизу Трої, на яких пас отару Парис, коли три богині принесли до нього на суд золоте яблуко із саду Гесперид. Тут же перебував і Зевс, коли втручався в хід Троянської війни; 2) гора на о. Кріт, на якій, згідно з одним із міфологічних варіантів, народився Зевс.

Дата добавления: 2017-01-14