Методи активізації навчальної діяльності

Неодмінною умовою ефективності сучасного процесу навчання є розвиток активності учнів і її підтримка протягом усього періоду занять. Це далеко не просте завдання, рішення якого можливо знайти в області вибору оптимальних методів навчання.

Для активізації учнів варто обмежити до виправданих розмірів використання методів, що викладають, за допомогою яких їм передаються готові знання, на користь дослідницьких, евристичних. Саме ці останні, що полягають головним чином у прилученні учнів до виявлення й дозволу певних проблем, разом з перевіркою отриманих рішень сприяють закріпленню знань і вмінь, розвивають самостійність мислення й діяльності, формують інтерес до навчання. Серед багатьох форм активізації учнів зупинимося на декількох, апробованих і добре зарекомендували себе на заняттях. Це - використання проблемних і пошукових ситуацій, колективні форми рішення творчих проблем, дидактичні ігри.

Елементи проблемного навчання можна застосовувати на кожному занятті й на всіх його етапах, якщо педагог щиро бажає перенести учнів з позицій пасивного сприйняття знань на позиції активного їхнього одержання. Ми підкреслимо два дуже важливих аспекти. По-перше, від майстра, і тільки від нього, залежить перехід до проблемності як системі пізнання. Ніхто не зможе змусити перебороти інерцію, якщо в майстру сильне переконання, що на заняттях по виробничому навчанню широке застосування проблемного методу неможливо. По-друге, необхідно постійне, а не епізодичне, використання елементів проблемного навчання. І тут варто підкреслити, що проблемним навчання називають не тому, що весь матеріал учні засвоюють шляхом самостійного рішення проблем. Отут має місце й пояснення майстра, і колективне рішення завдань, і виконання учнями вправ.

Колективні методи пошуку рішень, які варто було б повсюдно впровадити на заняттях виробничого навчання, відомі давно й досить ефективні. Їхнє застосування досить виправдане тим обставиною, що людина все своє життя проводить у спілкуванні, у колективі, і вміння проробляти спільно завдання, що вимагають рішень, важливо для майбутнього.

Немаловажним представляється той факт, що основним методом рішення завдань є дискусія. Правильно організована, вона виробляє привабливі людські якості: прагнення до розуміння інших і зацікавленість у їхніх ідеях, повага до чужих думок і наполегливість у реалізації своїх. Найбільше легко реалізовані варіанти колективних пошуків рішень на заняттях — мозковий штурм (застосовують і англійська назва «брейнсторминг») у всіх його варіантах (пряма мозкова атака, зворотна мозкова атака й т.д.). Якщо педагог професійного навчання (майстер) ознайомиться з дуже нескладними основними правилами організації й проведення таких занять (див. Додаток), то вони будуть незмінно привабливі й цікаві для учнів.

Крім цього, методи генерації ідей, здатні підвести учнів до виходу на оптимальне рішення проблеми, можна реалізувати в так званих дидактичних іграх. Ці досить цікаві для навчання методи ввійшли в практику приблизно із середини 1960-х рр. і завойовують все більшу популярність. Повна своя назва — дидактичні симуляционные гри — вони одержали тому, що досить прямо співвідносяться з дійсністю, а під симуляцією тут розуміється подання певного фрагмента дійсності спрощеним образом, що полегшує спостереження й оперирование ім. Не дивно, що багато практиків уважають ділову гру одним з найбільш прийнятних методів для навчання майбутньої діяльності. Ділові і гри являють собою форму відтворення предметного й соціального змісту майбутньої професійної діяльності, форму моделювання систем відносин, характерних для цієї діяльності як цілого. Ті, яких навчають, це ясно розуміють і із задоволенням беруть активну участь. Таким шляхом здобуваються міцні й оперативні знання, закріплені особистими переживаннями, порівнянням зі знаннями товаришів. Крім спонукання учнів до висування сміливих ідей, крім розвитку інтуїції й уяви така дидактична форма роботи з учнями безсумнівно активізує не тільки інтелектуальний, але й емоційний потенціал.

Завершити наше первісне знайомство з методами навчання хочеться висловленням нашого видатного вітчизняного вченого. «Уміння вибрати належний прийом для свого випадку, - говорив своїм учням К. А. Тімірязєв, - завжди залишається справою особистої спритності, особистого мистецтва. Це-те й становить область того, що повинне розуміти під практикою».

8. ЗМІСТ, РОЛЬ І МІСТО СПЕЦІАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ У УЧБОВОМУ ЗАКЛАДІ.

Одним з методичних шляхів здійснення зв’язку теоретичного і виробничого навчання є встановлення між цими дисциплінами наступних міжпредметних зв’язків:

1. використання раніше вивчених явищ, понять, законів у процесі здобуття спеціальних знань та вмінь;

2. пояснення виробничих явищ і процесів науковими положеннями і фактами.

Аналіз теоретичних знань дає можливість класифікувати їх таким чином:

1. знання, які безпосередньо пов’язані з виробничим навчанням;

2. знання, які опосередковано пов’язані з виробничим навчанням;

3. знання, які є базою для зростання професійної майстерності;

4. знання, які розширюють загальнонауковий і технічний кругозір учнів.

Така класифікація теоретичних знань дозволяє визначити шляхи взаємозв’язку теорії і практики. В науковій літературі виділено основні напрями зв’язку виробничого і теоретичного навчання:

1. конкретизація і поглиблення теоретичних знань на уроках виробничого навчання;

2. удосконалення умінь сформованих на уроках загальноосвітніх, загально-технічних та спеціальних предметів під час виконання навчально-виробничих робіт;

3. застосування знань з різних предметів, прийомів розумової діяльності, практичних та організаційних умінь для виконання навчально-виробничих завдань;

4. розв’язування на уроках виробничого навчання репродуктивних задач, творчих задач з метою закріплення в поглиблення знань та розвитку творчої здібностей учня з раціоналізаторства і винахідництва.

Таким чином, у навчально-виробничому процесі ПТНЗ теоретичне і виробниче навчання повинно здійснюватись в єдності і взаємозв’язку. Базою використання системи теоретичних знань є виробниче навчання, а основою виробничого навчання – є продуктивна праця. Основним критерієм якості підготовки робітників є кваліфікаційна характеристика, в якій визначено, що повинен вміти випускник ПТНЗ з певної професії певного кваліфікаційного рівня.

При складанні переліку навчально-виробничих робіт та формулюванні єдиних вимог до їх виконання необхідний тісний контакт майстра виробничого навчання і викладача «Спецтехнології», а це досягається через такі форми зв’язку:

- єдність змісту та система розміщення програмного матеріалу з виробничого навчання і «Спецтехнології»;

- узгодженість вивчення матеріалу виробничого і теоретичного навчання у часі;

- застосування набутих учнями теоретичних знань у процесі виробничого навчання;

- використання практичних знань, умінь та навичок у процесі теоретичного навчання;

- єдність термінології.

При плануванні виробничого та теоретичного навчання слід керуватись такими положеннями:

1. навчальний матеріал, який відбирається ля здійснення міжпредметних зв’язків повинен бути яскравим, переконливим, без штучного притягування його до змісту виробничого навчання.

2. кожен предмет повинен зберігати стрункість і логічність свого змісту.

3. зв’язки між різними навчальними дисциплінами повинні бути:

a. систематичними;

b. послідовними;

c. різнобічними;

d. спрямовуватись на розвиток пізнавальних інтересів;

e. сприяти поглибленню, розвитку і закріпленню теоретичних знань і практичних умінь;

f. сприяти формуванню комплексних умінь, застосовувати знання предметів загальноосвітнього, загально-технічного, спеціального циклів;

g. позитивно впливати на зростання самостійності учнів та їх творчу активність.

Планування спільної роботи викладача і майстра виробничого навчання не можна здійснювати на інтуїтивному рівні.

Передовий педагогічний досвід в системі професійної освіти свідчить, що найкраще здійснюється професійна підготовка робітників тоді, коли функції викладача «Спецтехнології» і майстра виробничого навчання виконує одна особа.

Для систематизації між предметних зв’язків певну роль відіграють перспективно-тематичні плани, які передбачають визначення між предметних зв’язків при вивченні теоретичного або виробничого навчання.

При підготовці до занять майстер і викладача повинні визначити обсяг навчального матеріалу, що вивчатиметься на кожному занятті, встановити міжпре6дметні зв’язки, виявити рівень готовності учнів до сприйняття нового матеріалу.

Для того, щоб плануюча документація відображала дика муку постановки мети від заняття до заняття необхідне попереднє ознайомлення, формування, вдосконалення знань, умінь, навичок; засвоєння ЗУН (вправи повинні носити як навчальний, так і виробничий характер завдань).

Наукові дослідження в плані реалізації між предметних зв’язків свідчать, що:

1. на перших уроках виробничого навчання необхідність застосування знань випереджає їх набуття.

2. з часом теоретичні заняття з певної теми випереджають відповідні практичні заняття.

Якщо розрив між засвоєнням знань і їх практичним застосуванням становить 3 дні, то збереження таких знань складає 40%, якщо 5 днів -33%, якщо 7 днів – 25%, якщо 2 тижні – 12%

Таким чином, для досягнення високої якості професійної підготовки необхідно об’єднати зусилля викладача «Спецтехнології» і майстрів виробничого навчання. Ця робота повинна починатися з виявлення так званих «точок зіткнення» (необхідно детально вивчити програму з «Інформатики» загальноосвітньої школи). Порівняльний аналіз програм переконує в тому, що намічений в школі тип політехнічних знань в основному зберігається і набуває подальшого розвитку у ПТНЗ.

Наприклад, у школі у курсі «Трудового навчання» вивчається тема «Типові деталі. Вимоги до якості виробів», в ПТНЗ у програмі із «Спецтехнології» вивчається тема «Відомості з стандартизації і контролю якості продукції».

Таким чином, при вивченні таких наскрізних питань інженерно-педагогічні працівники ПТНЗ повинні спиратися на знання і вміння навичок набутих у школі.

Спостереження за ходом навчально-виробничого процесу свідчить про те, що реалізація між предметних зв’язків здійснюється не систематично. Розробку системи міжпредметних зв’язків необхідно здійснювати в декілька етапів:

1. виявлення тематичних міжпредметних зв’язків;

2. конкретизувати міжпредметні зв’язки відповідно до окремих тем уроку, для цього викладачу спец. дисципліни і майстру виробничого навчання необхідно взаємне вивчення навчальних планів і програм з теоретичного і виробничого навчання;

3. організувати навчання майстрів і викладачів по методиці здійснення між предметних зв’язків;

4. організувати вивчення навчальної і методичної літератури з питань реалізації між предметних зв’язків.

Взаємозв’язок теоретичного і виробничого навчання може здійснюватись за допомогою таких прийомів:

1. нагадування-повторення;

2. ілюстрація;

3. історичні екскурсії;

4. інструктаж;

5. розв’язування задач;

6. виконання міжпредметних комплексних завдань;

вирішення проблемних завдань за допомогою дослідницького методу.

Дата добавления: 2017-01-14