Категорії ятрогеній

Головне (смертельне) ускладнення є безпосередньою причиною смерті.

3. Супутнє захворювання – захворювання, етіологічно та патогенетично не пов’язане з основним і його ускладненнями, не вплинуло на їх розвиток і не сприяло смерті. Воно не має ускладнень.

«Друга» («інша») хвороба – нове захворювання, що виникає на тлі перенесеного раніше і зумовлене його тяжкими наслідками, які стають причиною нової недуги (наприклад, спайкова хвороба після перенесеного оперативного втручання, ускладненого перитонітом).

Основні схеми структури клінічного і патологоанатомічного діагнозів (Г.Г.Автанділов,1982)

Монокаузальний діагноз	Бікаузальний діагноз	Мультикаузальний діагноз
1. Основне захворювання (основна причина смерті	1. Комбіноване основне захворювання: а) дві конкуруючі хвороби; б) дві поєднані хвороби; в) основна і фонова(і) хвороби	1. Поліпатії: а) етіологічно і патогенетично пов’язані декілька хвороб та станів (сімейство хвороб); б) випадкові поєднання декількох хвороб (асоціація хвороб)
2. Ускладнення (включно зі смертельним – безпосередньою причиною смерті)	2. Ускладнення (включно зі смертельним – безпосередньою причиною смерті)	2. Ускладнення (включно зі смертельним – безпосередньою причиною смерті)
3. Супутні захворювання	3. Супутні захворювання	3. Супутні захворювання

Ятрогенія (за визначенням ВООЗ ) – це будь-який небажаний або несприятливий наслідок профілактичних, діагностичних, терапевтичних втручань або процедур, які спричинили порушення функцій організму, обмеження звичної діяльності, інвалідність або смерть.

1. Ятрогенії, що впливають на танатологічний процес:

а) зумовлені неадекватними, помилковими або неправильними медичними заходами, які стали безпосередньою причиною летального наслідку;

б) спричинені медичними діями, проведеними за обгрунтованими показаннями та виконаними правильно.

2. Ятрогенії, що не впливають на танатологічний процес (не мають патогенетичного зв’язку з основним захворюванням або його ускладненнями).

Різновиди ятрогеній (несприятливих наслідків лікувальних і діагностичних дій) – еквіваленти основного захворювання:

– ускладнення діагностичних процедур (технічні помилки, зайві діагностичні процедури і маніпуляції) та профілактичних заходів (використання вакцин і сироваток, порушення епідеміологічного режиму як причина виникнення інфекційного захворювання);

– ускладнення в процесі лікування (побічна дія лікарських препаратів, їх індивідуальна непереносимість, неправильне призначення, неправильний вибір лікувальної тактики та хірургічних методів, передозування анестетиків, технічні огріхи проведення анестезії та оперативних втручань, наслідки радіаційного опромінення, хіміо- або гормональної терапії);

– віддалені наслідки оперативних втручань «друга (інша) хвороба»;

– ускладнення при проведенні реанімаціних заходів та інтенсивної терапії (травматичні/ нетравматичні наслідки, захворювання оживленого організму);

–наслідки недотримання принципів деонтології (зміни психіки хворого);

– наслідкидефектів організації медичної допомоги, обслуговування хворих (бездіяльності, зокрема).

Реанімаційна патологія

1. Травматичні ускладнення реанімації:

а) серцевої:

– при відкритому/закритому масажах серця;

– при пункції серця та катетеризації великих вен;

– травматичний синдром Малорі-Вейса при закритому масажі серця;

б) легеневої:

– внаслідок інтубації трахеї;

– при трахеостомії;

– при штучній вентиляції легень.

ІІ. Нетравматичні ускладнення реанімації:

– патологія трансфузійної терапії (гостре розширення серця, повітряна емболія, тромбози та емболії, посттрансфузійний шок, цитратна інтоксикація, пірогенні реакції, синдром масивних трансфузій, патологія гемодилюції);

– патологія методів детоксикації організму (промивання шлунка, кишечний діаліз, гемодіаліз “штучна нирка”, перитонеальний діаліз, йонообмінні смоли, активоване вугілля, штучний кровообіг);

– патологія гіпербаричної оксигенації;

– осмотичний нефроз;

– сепсис внаслідок катетеризації вен;

– ускладнення ендоартеріальних маніпуляцій.

ІІІ. Хвороби оживленого організму

– постаноксичні енцефалопатія та ендокринопатія;

– печінково-нирковий синдром;

– кардіо-пульмональний синдром та інш..

Завдання лікаря-патологоанатома – встановлення факту ятрогенії (без його правової оцінки).

Дата добавления: 2017-01-14