Форма траєкторії і її практичне значення

Тертя повітря виникає під впливом сил тертя між частками повітря і поверхнею снаряда, що рухається, у результаті чого швидкість польоту снаряда зменшується. Прилягаючий до поверхні снаряда (кулі) шар повітря, у якому рух часток змінюється від швидкості снаряда (кулі) до нуля, називається кордонним шаром.

Траєкторія і її елементи

Зменшення шкідливої дії порохових газів на ствол

17. Шкідлива дія порохових газів на ствол полягає в тім, що в результаті впливу високих тисків і температур, хімічної дії порохових газів і тертя газів, що швидко рухаються об стінки ствол поступово зношується і робиться непридатним.

Знос ствола - явище неминуче, але ступінь і швидкість зносу можуть бути зменшені. Для цього необхідно: дотримуватися встановлених норм режиму вогню, оглядати канал ствола і снаряд перед пострілом, ретельно доглядати за стволом (огляд, промивання, чищення, змащення), ретельно готувати боєприпаси до стрільби.

ГЛАВА ДРУГА

ВІДОМОСТІ З ЗОВНІШНЬОЇ БАЛІСТИКИ

18. Зовнішня балістика - це наука, що вивчає рух снаряда (кулі) після припинення дії на нього порохових газів.

Вилетівши з каналу ствола під дією енергії порохових газів, снаряд (куля) рухається по інерції.

19. Траєкторією називається кривалінія, описувана центром ваги снаряда (кулі) упольоті(мал. 3).

Мал. 3. Траєкторія снаряда

20. При русі снаряда (кулі) у повітрі на нього діють дві сили: сила ваги і сила опіру повітря. Сила ваги змушує снаряд поступово знижуватися, а сила опіру повітря безупинно сповільнює рух снаряда і прагне перекинути його (мал. 4).

Мал. 4. Сили, що діють на снаряд при його польоті

21. Опір повітря руху снаряда викликається тим, що повітря являє собою пружне середовище і тому на рух у цьому середовищі затрачається частина енергії снаряда.

Сила опіру повітря викликається трьома основними причинами (мал. 5): тертя повітря, утворення завихрень і утворення балістичної хвилі.

Мал.5. Утворення сили опіру повітря

23. Завихрення викликаються різницею розподілу тиску по поверхні снаряда. У головної частини снаряда утвориться підвищений тиск повітря, а за дном снаряда — знижений тиск повітря. Обтікаючи снаряд, прикордонний шар відривається від його поверхні й у силу своєї в'язкості й інертності повітря не устигає відразу зімкнутися за дном снаряда, унаслідок чого з'являється різниця тисків на головну і на донну частині. Ця різниця створює силу, спрямовану убік, зворотну руху снаряда і швидкість, що зменшує, його польоту. У вакуум, що утворився за дном снаряда, (порожнину) спрямовуються струмені повітря і створюються могутні завихрення. Чим більше швидкість снаряда, тим більше різниця тисків на головну і на донну його частині ітим більше завихрення.

24. Снаряд, що летить у повітрі зі швидкістю, більшої швидкості звуку, стискає шари повітря, що розсікаються їм, у результаті чого перед головною частиноюснарядаутвориться балістична хвиля (шар сильно ущільненого повітря), що сповільнює швидкість його польоту, тому що снаряд частину своєї енергії витрачає на створення цієї хвилі.

25. Величина сили опіру повітря залежить від швидкості польоту, форми і калібру снаряда, а також від ступеня обробки поверхні снаряда і щільності повітря.

Сила опіру повітря зростає зі збільшенням швидкості польоту снаряда, його калібру і щільності повітря. При надзвукових швидкостях польоту снаряда основної складової сили опіру повітря є балістична хвиля, і, отже, сила опіру повітря буде тим менше, ніж гостріше головна частина снаряда.

26. У момент вильоту з каналу ствола між віссю снаряда (кулі) і дотичної до траєкторії утвориться кут (d) і сила опіру повітря не тільки сповільнює швид-кість руху снаряда, але і прагне перекинути його головною частиною назад (мал.6).

Мал. 6. Дія сили опіру на політ снаряда

Щоб не допустити перекидання снаряда, його стабілізують в польоті доданням швидкого обертального руху чи за допомогою хвостового оперення. Снаряд, маючи велику частоту обертання (15000—20000 хв.^-1), здобуває властивості гіроскопа:

• здатність опиратися впливу зовнішніх сил, зберігаючи додане положення вісі;

• при впливі зовнішньої сили його вісь відхиляється під кутом 90° до напрямку прикладеної сили убік обертання. Відхилення буде тим більше, чим більше прикладена сила, Якщо зовнішня сила буде діяти на снаряд постійно, то його головна частина буде описувати окружності. Цей рух називають повільним конічним (прецесійним) рухом (мал. 7).

Мал. 7. Повільний конічний рух снаряда

27. Вісь повільного конічного руху трохи відстає від дотичної до траєкторії і розташовується за часом більше над дотичної до траєкторії. Унаслідок цього виникає бокова складова сили опіру повітря, спрямована нагору. Ця сила, діючи на снаряд, що обертається, викликає відхилення його вісі вправо (в бік обертання снаряда). Відхилення снаряда від площини стрільби в бік його обертання називається деривацією (мал.8).

Мал. 8. Деривація (вигляд траєкторії зверху)

Таким чином, причинами деривації є: обертальний рух снаряда, опір повітря і зниження під дією сили ваги дотичної до траєкторії. При відсутності хоча б однієї з цих причин деривації не буде.

Величина деривації залежить від швидкості обертання і часу польоту снаряда, тобто дальності стрільби.

У таблицях стрільби деривація дається як поправка напрямку в тисячних. При стрільбі в межах відстаней дійсного вогню поправка на деривацію незначна і її вплив на результати стрільби практично не враховується.

28. У снарядів, що не обертаються за допомогою хвостового оперення центр опіру повітря переноситься назад ближче до донної частини за центр ваги. Унаслідок цього сила опіру повітря створює стабілізуючий момент, що повертає вісь снаряда в положення до дотичного до траєкторії. Якщо при повороті до дотичного вісь снаряда по інерції відхиляється від дотичної вниз, то стабілізуючий момент буде діяти в зворотному напрямку і знову буде наближати вісь снаряда до дотичного. У результаті цього оперений снаряд робить коливання в площині кидання і, таким чином, летить увесь час головною частиною вперед (мал. 9).

29. Для вивчення траєкторії снаряда прийняті наступні визначення (мал.10):

Мал.10 Елементи траєкторії

Центр дулового зрізу ствола називається точкой вильоту. Точка вильоту є початком траєкторії.

Горизонтальна площина, що проходить через точку вильоту, називається обрієм зброї. Траєкторія двічі перетинає обрій зброї: у точці вильоту й у точці падіння.

Пряма лінія, що є продовженням осі каналу ствола наведеної зброї, називається лінією узвишшя.

Вертикальна площина, що проходить через лінію узвишшя, називається площиною стрільби.

Кут, укладений між обрієм зброї і лінією узвишшя, називається кутом узвишшя (j). Якщо цей кут негативний, то він називається кутом відмінювання (зниження).

Пряма лінія, що є продовженням осі каналу ствола в момент вильоту снаряда, називається лінією кидання.

Кут, укладений між обрієм зброї і лінією кидання, називається кутом кидання (q_с).

Кут, укладений між лінією узвишшя і лінією кидання, називається кутом вильоту (g).

Пряма, що з'єднує точку вильоту з метою, називається лінією цілі.

Кут, укладений між лінією цілі й обрієм зброї, називається кутом місця цілі ( e). Кут місця цілі вважається позитивним, якщо ціль розташована вище обрію зброї, і негативним, якщо ціль розташована нижче обрію зброї.

Кут місця цілі може бути визначенийза допомогою приладів прицілювання або по формулі

e = (1000 × В) /Д,

де e - кут місця цілі в тисячних;

В - перевищення цілі над обрієм зброї в метрах;

Д -дальність стрільби в метрах.

Кут, укладений між лінією цілі і лінією узвишшя, називається кутом прицілювання (a). Цей кут завжди позитивний.

Точка на цілі чи поза нею, у яку наводиться зброя, називається точкой прицілювання (наведення). Пряма лінія, що проходить від ока навідника через прицільну марку в точку прицілювання, називається лінією прицілювання. Вважають, що при стрілянині прямим наведенням лінія цілі збігається з лінією прицілювання.

Точка перетинання траєкторії з обрієм зброї називається точкой падіння.

Кут, укладений між дотичною до траєкторії в точці падіння й обрієм зброї, називається кутом падіння (q_с).

Точка перетинання траєкторії з поверхнею перешкоди (цілі) називається точкою зустрічі.

Кут (m), ув'язнений між дотичною до траєкторії і дотичної до поверхні перешкоди (цілі) у точці зустрічі, називається кутом зустрічі (мал. 11). Кут зустрічі виміряється від 0 до 90°.

Мал. 11. Кути зустрічі

Швидкість снаряда в точці падінняназивається остаточною швидкістю (Uc).

Найвища точка траєкторії називається вершиною траєкторії. Найкоротша відстань від вершини траєкторії до обрію зброї називається висотою траєкторії (U).

Найкоротша відстань від будь-якої точки траєкторії до лінії прицілювання називається перевищенням траєкторії над лінією прицілювання.

Відстань від точки вильоту до точки падіння називається повною горизонтальною дальністю (X). Відстань від точки вильоту до цілі по лінії цілі називається нахиленою дальністю.

Відстань від точки вильоту до перетинання траєкторії з лінією прицілювання називається прицільною дальністю (Дп).

Частина траєкторії від точки вильоту до вершини називається висхідною гілкою, інша - від вершини до точки падіння - називається спадною гілкою траєкторії

Час руху снаряда від точки вильоту до точки падіння називається повним часом польоту снаряда (Т).

Мал. 12. Залежність між кутами прицілювання, узвишшя і місця цілі:

а — позитивний кут місця цілі; б — негативний кут місця цілі; в — негативний кут узвишшя

30. Кути узвишшя і місця цілі можуть бути як позитивними, так і негативними в залежності від розташування цілі щодо обрію танка. З мал. 12 видно, що кут узвишшя (j) завжди дорівнює алгебраїчної сумікутівприцілювання (a) і місця цілі (e), тобто j=a+(±e), при цьому, якщо негативний кут місця цілі по абсолютній величині більше кута прицілювання, то кут узвишшя (j) буде негативним.

31. Траєкторія снаряда в повітрі має наступні властивості:

• траєкторія несиметрична:її спадна гілка коротше і крутіше висхідної, а вершина знаходиться ближче до точки падіння;

• кут падіння більше кута кидання;

• остаточна швидкість менше початкової;

• час польоту снаряда по висхідній гілці траєкторії менше, ніж по спадній;

• траєкторія обертового снаряда має двояку кривизну (унаслідок зниження снаряда під дією сили ваги і внаслідок деривації).

Наведення зброї (прицілювання)

32. Для того, щоб снаряд (куля) полетів у задану точку, необхідно стволу зброї додати перед пострілом визначене положення в просторі, тобто визначений кут узвишшя і напрямок у горизонтальній площині.

Додання осі каналу ствола зброї необхідного для стрільби положення в просторі називається наведенням чи прицілюванням.

Додання стволу зброї необхідного для стрільби положення у вертикальній площині називається вертикальним наведенням, а в горизонтальній площині — горизонтальним наведенням.

Наведення здійснюється за допомогою прицільних пристроїв і механізмів наведення і виконуються в два етапи. Спочатку на зброї за допомогою прицільних пристроїв будується схема кутів, яка відповідає відстані до цілі і виправленням на умови стрільби (перший етап наведення). Потім за допомогою механізмів наведення сполучається побудована на зброї схема кутів зі схемою кутів, визначених на місцевості (другий етап наведення).

33. Розрізняють наступні види наведення: пряме, непряме і напівпряме.

Наведення називається прямим, коли і горизонтальне, і вертикальне наведення виробляються безпосередньо по цілі чи по допоміжній точці, що знаходиться в безпосередній близькості від цілі.

Наведення називається непрямим, коли ціль з танка не видна і тому горизонтальне наведення виконується за допомогою азимутального покажчика (баштового кутоміра), а вертикальне наведення виконується за допомогою бічного рівня.

У тих випадках, коли ціль з танка видна, але дальність до цілі велика і шкали прицілу не вистачає для прямого наведення, горизонтальне наведення виконується наведенням безпосередньо в ціль, як і при прямому наведенні, а вертикальне наведення виконується за допомогою рівня. Таке наведення називається напівпрямим.

34. Форма траєкторії при стрільбі з однієї і тієї ж самої зброї залежить від величини кута узвишшя. Зі збільшенням кута узвишшя висота траєкторії і повна горизонтальна дальність польоту снаряда збільшуються, але це відбувається до визначеної межі. За цією межею висота траєкторії продовжує збільшуватися, а повна горизонтальна дальність починає зменшуватися (мал. 13).

Мал. 13. Кут найбільшої дальності, настильні, навісні і сполучені траєкторії

Кут узвишшя, при якому повна горизонтальна дальність польоту снаряда стає найбільшою

, називається кутом найбільшої дальності. Величина кута найбільшої дальності для снарядів складає близько 43°, а для куль— близько 35°.

Траєкторії, одержувані при кутах узвишшя, менших кута найбільшої дальності, називаються настильними. Траєкторії, одержувані при кутах узвишшя, великих кута найбільшої дальності, називаються навісними. Траєкторії, що мають однакову горизонтальну дальність при різних кутах узвишшя, називаються сполученими.

35. О настильності траєкторії можна судити по величині кута падіння і найбільшому перевищенню (висоті траєкторії); траєкторії тим настильніше, чим менше кут падіння; при однакових кутах кидання більш настильної буде траєкторія, у якої дальність більше, або при однакових дальністях буде крутіше та траєкторія, у якої висота більше (мал. 14).

Мал. 14. Траєкторії при стрільбі з 100-мм танкової гармати на 2000 м:

/ — бронебійно-трасуючим тупоголовим снарядом; // -уламково-фугасною гранатою (заряд зменшений)

36. Крутість траєкторії впливає на величину уражаємого, прикритого і мертвого (що не уражається) простіру, а також на величину дальності прямого пострілу.

37. Простіром, що уражається, (глибиною простіру, що уражається,) називається відстань на місцевості, протягом якого спадна галузь траєкторії не перевищує висоти цілі (мал. 15).

Величина глибини простору, що уражається, залежить від висоти цілі, кута падіння, нахілу місцевості в районі цілі і перевищення стріляючого танка над

ціллю.

Мал. 15. Простір, що уражається:

а — у залежності від висоти цілі; б — у залежності від настильності траєкторії (кута падіння)

Зі збільшенням висоти цілі глибина простору, що уражається, збільшується, а зі збільшенням кута падіння, кута нахилу місцевості на передньому схилі в районі цілі і перевищення стріляючого танка над ціллю — зменшується.

Глибина простору, що уражається, (Ппр) може бути визначена по таблицях перевищення траєкторій шляхом порівняння перевищення спадної гілці траєкторії на відповідну дальність стрільби з висотою цілі. Крім того, у випадках, коли висота цілі менше 1/3 висоти траєкторії, глибину простіру, що уражається, можна визначити по формулах:

П_пр = (В_ц × 1000) / q_с,

якщо ціль і танк розташовані на рівній місцевості;

П_{пр =} (В_ц × 1000) / (q_с ± w_cк),

якщо ціль розташована на схилі

(у знаменнику береться знак плюс (+), коли ціль розташована на схилі, зверненому до стріляючого танку, і знак мінус (—), коли вона розташована на зворотному схилі);

П_пр = (В_ц × 1000) / (q_с + є),

якщо танк розташований із перевищенням над ціллю,

де В_ц -висота цілі, м;

q_ц - кут падіння, тис.;

w_ц -кут схилу (нахилу) місцевості, тис.;

є - кут місця цілі, тис.

Приклад. Визначити глибину простору, що уражається, при стрільбі з 100-мм танкової гармати бронебійно-трасуючим снарядом по бронетранспортері противника (висота цілі 2 м) на відстані 2000 м.

Рішення. По таблиці перевищення траєкторій (додаток 5) знаходимо, що на 2000 м перевищення траєкторії дорівнює 0, а на 1800 м - 3,1 м (більше висоти цілі). Отже, глибина простору, що уражається, менше 200 м.

Для визначення глибини простору, що уражається, складемо пропорцію:

200 м відповідає перевищення траєкторії 3,1 м;

Х_м чи П_пр відповідає перевищення траєкторії 2 м;

П_пр = (200 × 2)/3,1» 130м.

Тому що висота цілі менше 1/3 висоти траєкторії, то глибину простору, що уражається, можна визначити по формулі. З таблиці (додаток 4) знаходимо кут падіння q_с =1° чи 17 тисячних.

П_пр = (В_ц ×1000)/q_с = (2 ×1000)/17» 120м.

У тих випадках, коли ціль розташована на схилі чи танк розташований з перевищенням над ціллю, глибину простору, що уражається, (П_пм) визначають по таблицях перевищення траєкторій, при цьому отриманий результат необхідно помножити на відношення кута падіння до кута зустрічі.

Приклад. Визначити глибину простору, що уражається, за умовами попереднього приклада, якщо ціль пересувається по зустрічному схилі крутістю 3⁰ (50 тисячних).

Рішення. Знаходимо кут зустрічі (m). Він дорівнює 67 тисячних (17+50); глибина простору, що уражається, на схилі

П_пм = П_пр × (q_с / m) = 130 × (17/67)» 30м.

При стрільбі з танкових гармат по високим цілям, таким як танки, бронетранспортери, глибина простору, що уражається, дуже велика. Так, при стрільбі з 100-мм танкової гармати бронебійним снарядом по цілі висотою 2,5 м на відстанях до 1400 м глибина простору, що уражається, перевищує 300 м.

Чим більше глибина простору, що уражається, тим на більшому протязі місцевості ціль може бути уражена з однієї установки прицілу. Таким чином, наявність простору, що уражається, до деякої міри компенсує помилки, що допускаються при виборі вихідної установки прицілу, і дозволяє округлятиїх до цілих розподілів у велику сторону.

38. Прикритим простором називається простір за укриттям, що не пробивається снарядом (кулею), від його гребеня до точки зустрічі (мал. 16).

Мал. 16. Прикритий простір, простір, що уражається, і мертвий простір

Прикритий простір тим більше, чим більше висота укриття і чим настильніше траєкторія.

Величину прикритого простору (П_п) можна визначити по формулі

П_п = (В_у × 1000) / q_с,

де B_у — висота укриття,м;

q_с -кут падіння, тис.

Частина прикритого простору, на якому ціль не може бути уражена при даній траєкторії, називається мертвим (що не уражається) простіром. Величина мертвого простору (М_пр) може бути визначена по формулі

М_пр = ((В_у – В_ц) × 1000) / q_с,

Де B_у - висота укриття, м;

В_ц - висота цілі, м.

Зазначеними формулами для визначення прикритого і мертвого простору можна користуватися в тих випадках, коли висота укриття менше 1/3 висоти траєкторії. В інших випадках визначення здійснюється по таблицях перевищення траєкторії, при цьому отриманий по таблицях результат, коли ціль розташована на схилі чи танк, розташований з перевищенням над ціллю, необхідно помножити на відношення кута падіння до кута зустрічі.

Приклад. Визначити глибину прикритого простіру, простіру, що уражається, і мертвого простіру при стрільбі з танкового кулемета по піхоті противника, що біжить (висота цілі 1,5 м) за укриттям висотою 2,4 м. Відстань до укриття 500 м.

Рішення:1. По таблиці перевищення траєкторій над лінією прицілювання шляхом підбора знаходимо, що на відстані 500 м перевищенню 2,4 м відповідає траєкторія з прицілом 8 (дальність стрільби 800 м).

2. Визначаємо глибину прикритого простору

П_п = 800 - 500 = 300 м.

3. Визначаємо по таблиці перевищення траєкторії глибину простору, що уражається, ізприцілом 8. Вонадорівнює 130 м.

4. Визначаємо глибину мертвого простору

М_пр = П_п — П_пр == 300 — 130 = 170 м.

Глибина прикритого простору може бути визначена по кутах прицілювання. Для цього необхідно установити приціл, що відповідає відстані до укриття, і навести зброю в гребінь укриття. Після цього, не збиваючи наведення, відзначитися прицілом під підставу укриття. Різниця між цими прицілами, виражена в метрах, і є глибина прикритого простору. При цьому передбачається, що місцевість за укриттям є продовженням лінії прицілювання, спрямованої під підставу укриття.

39. Прямим пострілом називається постріл, при якому траєкторія снаряда (кулі) на всіму своєму протязі не піднімається над лінією прицілювання вище цілі (мал. 17).

Мал. 17. Прямий постріл

Дальність прямого пострілу залежить від висоти цілі та настильності траєкторії.

Чим вище ціль і чим настильніше траєкторія, тим більше дальність прямого пострілу.

Дальність прямого пострілу можна визначити по таблицях стрільби шляхом порівняння висоти цілі з висотою чи траєкторії з величиною її найбільшого перевищення над лінією прицілювання (над обрієм осі каналу ствола).

Приклад. Визначити дальність прямого пострілу при стрільбі з 100-мм танкової гармати бронебойно-трасуючим снарядом по танку в окопі (висота цілі 1,1 м).

Рішення. По таблиці (додаток 4) знаходимо, що висоті цілі, рівної 1,1 м, відповідає висота траєкторії при стрільбі на 800 м. Отже, дальність прямого пострілу дорівнює 800 м.

Стрілянина в межах дальності прямого пострілу в напружені моменти бою може вестися без зміни установки прицілу.

Вплив умов стрільби на політ снаряда (кулі)

40. Умови стрільби прийнято поділятина метеорологічні, балістичні і топографічні.

До метеорологічних умов відносяться:

- тиск;

- температура повітря;

- вологість повітря;

- швидкість вітру;

- напрямок вітру.

До балістичних умов відносяться:

- температура заряду;

- початкова швидкість;

- маса і форма снаряда.

До топографічних умов відносяться:

- умови місцевості і насамперед її рельєф.

41. Для рішення задач стрільби треба знати цілий ряд чисельних величин, що характеризують траєкторію й умови польоту снаряда. Ці величини поміщають у спеціальний збірник, що називається таблицями стрільби.

Таблиці стрільби складені для визначених умов, прийнятих за нормальні (табличні). Нормальними (табличними) умовами при стрільбі вважають:

а) метеорологічні умови:

• атмосферний (барометричний) тиск у точці стояння танка — 750 мм рт. ст.;

• температура повітря в точке стояння танка - +15°С;

• відносна вологість повітря - 50% (відносною вологістю називається відношення кількості водяних парів, що містяться в повітрі, до найбільшої кількості водяних парів, що може міститися при даній температурі);

• атмосфера нерухома (швидкість вітру на усіх висотах дорівнює нулю);

б) балістичні умови:

• початкова швидкість таблична (зазначена в таблицях стрільби);

• маса і форма снаряда табличні;

• температура заряду - +15°С;

в) топографічні умови:

• нахилу осі цапф (крену танка) немає;

• ціль знаходиться на обрії зброї, тобто кут місця цілі дорівнює нулю і тому кут узвишшя дорівнює табличному куту прицілювання.

При відхиленні умов стрільби від нормальних може виникнути необхідність визначення й обліку виправлень дальності та напрямків стрільби.

42. Зі збільшенням атмосферного тиску збільшується щільність повітря і, отже, збільшується сила опіру повітря, дальність польоту снаряда зменшується. При підвищенні місцевості на кожні 100 м атмосферний тиск знижується в середньому на 9 мм рт. ст. У гірських умовах, коли висота над рівнем моря 2000 м і більш, необхідно установку прицілу для першого пострілу зменшувати на одне ділення при стрільбі з гармати на відстанях понад 2000 м, а з кулемета - понад 500 м.

43. При підвищенні температури зменшується щільність повітря і, отже, зменшується сила опіру повітря, дальність польоту снаряда збільшується. При підвищенні температури бойового заряду збільшуються швидкість горіння бойового заряду, початкова швидкість снаряда і дальність його польоту. При стрільбі з гармати на дальності понад 1500 м необхідно враховувати виправлення на відхилення температури повітря і заряду від нормальної:

одне ділення прицілу на кожні 20°С зміни температури.

44. При зустрічному вітрі зменшуються, а при побіжному збільшуються швидкість і дальність польоту снаряда внаслідок збільшення (зменшення) сили опіру повітря. Однак подовжний (зустрічний чи побіжний) вітер на польот снаряда здійснює незначний вплив і тому виправлення дальності на нього не вводять.

Бічний вітер значно відхиляє снаряд убік від напрямку стрільби і на нього необхідно уводити виправлення напрямку.

45. Зміна початкової швидкості залежить від багатьох причин і насамперед від зносу каналу ствола гармати, властивостей пороху заряду і його температури. Знос каналу ствола завжди приводить до зменшення початкової швидкості. Заряди можуть давати відхилення початкової швидкості як у велику, так і в меншу сторону. При зменшенні початкової швидкості дальність польоту снаряда зменшується. Так, при стрільбі осколково-фугасною гранатою з 100-мм танкової гармати на дальність 2000м дальність польоту зменшується на 36 м, якщо початкова швидкість менше табличної на 1%. Тому при стрільбі на великі дальності необхідно уводити виправлення на падіння початкової швидкості.

46. Зі збільшенням маси снаряда початкова швидкість зменшується. Але при цьому збільшується поперечне навантаження, яке рівне відношенню маси снаряда до площі його поперечного переріза. Тому загальна зміна дальності польоту снаряда залежить від того, що впливає більше. На відстанях приблизно до 4500 м більше помічається зміна початкової швидкості, а на великих дальність - зміна поперечного навантаження. Цим і пояснюється зміна величини і знака виправлення на зміну маси снаряда (на один знак відхилення маси) зі збільшенням дальності стрільби.

47. При стрільбі в безповітряному просторі (мал. 18) шлях снаряда складається з осьової відстані

S = v_o × t

та зниження над лінією кидання

h = (g × t²) / 2.

Мал. 18. Закон зниження і зниження під лінією кидання

При цьому рівним осьовим відстанямвідповідаютьрівні зниження під лінією кидання.

При стрільбі ж у повітрі внаслідок впливу сили опіру повітря рівним осьовим відстаням не буде відповідати однаковий час польоту снаряда, а зниження навіть за однаковий час не будуть рівні, тому що на різних висотах різна щільність повітря. Однак і при стрільбі в повітрі при кутах кидання не більш 15° можна вважати, що рівним осьовим відстаням відповідають рівні зниження під лінією кидання. На основі цього робиться інше допущення, яке має назву початка твердісті траєкторії, сутність якого полягає в наступному:

а) при стрільбі в повітрі при кутах кидання не більш 15° кут прицілювання не залежить від кута місця цілі;

б) нахилена дальність стрільби приймається рівної повної горизонтальної дальності.

Мал. 19. Твердість траєкторії

Внаслідок такого допущення траєкторія вважається твердою кривою, що не змінює своєї кривизни при повороті її в площині кидання біля точки вильоту в межах від 0^˚ до 15° (мал. 19).

Цю властивість твердісті траєкторії використовують при стрільбі з танків прямим наведенням, при якій кути місця цілі не враховуються, оскільки вони вибираються автоматично прицілюванням безпосередньо в ціль,що значно спрощує стрільбу.

ГЛАВА ТРЕТЯ

РОЗСІЮВАННЯ СНАРЯДІВ (КУЛЬ) ПРИ СТРІЛЬБІ

Дата добавления: 2017-01-14