Визначення середньої точки влучення

Закон розсіювання

55. При великому числі пострілів (більш20) у розташуванні точок зустрічі на площі розсіювання спостерігається визначена закономірність. Розсіювання снарядів підкоряється нормальному закону випадкових помилок, що у застосуванні до розсіювання називається законом розсіювання. Цей закон характеризується наступними трьома положеннями:

• точки зустрічі (пробоїни) на площі розсіювання розташовуються нерівномірно -густіше до центра розсіювання і рідше до країв площі розсіювання;

• точки зустрічі (пробоїни) щодо осей розсіювання розташовуються симетрично: число точок зустрічі по обидві сторони від осей розсіювання, що полягають у рівних по абсолютній величині межах (смугах), однаково і кожному відхиленню снаряда в одну сторону від осі розсіювання відповідає таке ж по величині відхилення в протилежну сторону;

• точки зустрічі (пробоїни) у кожному окремому випадку займають не безмежну, а обмежену площу.

Таким чином, закон розсіювання можна сформулювати так: при досить великому числі пострілів, зроблених практично в однакових умовах, розсіювання снарядів нерівномірно, симетрично і не безмежно.

56. Положення середньої точки влучення може бути визначено графічним і аналітичним (розрахунковим) способом.

При малому числі пробоїн (до п'яти) положення середньої точки влучення визначають способом послідовного розподілу відрізків, а при великому числі - проведенням осей розсіювання чи розрахунком.

57. Порядок визначення середньої точки влучення послідовним розподілом відрізків показаний на мал. 22.

Мал. 22. Визначення середньої точки влучення (СТВ) способом послідовного розподілу відрізків

Мал. 23. Визначення середньої точки влучення (СТВ)

проведенням осей розсіювання:

ВВ₁ — вісь розсіювання по висоті; ББ₁ — вісь розсіювання по бічному напрямку

58. Для визначення середньої точки влучення проведенням осей розсіювання (мал. 23) необхідно:

• відрахувати половину пробоїн (точок зустрічі) ліворуч (чи праворуч) від краю еліпса розсіювання і провестивісь розсіювання по бічному напрямку;

• відрахувати половину пробоїн (точок зустрічі) знизу (зверху) і провести вісь розсіювання по висоті (дальності);

• точка перетинання осей розсіювання і є середньою точкой влучення.

59. Для визначення середньоїточки влучення розрахунком (мал. 24) необхідно:

• провести через ліву (праву) пробоїну (точку зустрічі) вертикальну лінію, вимірити найкоротша відстань від кожної пробоїни (точки зустрічі) до цієї лінії, скласти всі ці відстані і розділити суму на число пробоїн (точек зустрічі);

• провести через нижню (верхню) пробоїну (точку зустрічі) горизонтальну лінію, вимірити найкоротшу відстань від кожної пробоїни (точки зустрічі) до цієї лінії, скласти всі ці відстані і розділити суму на число пробоїн (точек зустрічі).

Отримані числа визначають видалення (координати) середньої точки влучення від зазначених ліній.

Дата добавления: 2017-01-14