Інтерактивна вправа. Робота в малих групах. 2 страница

● Як слід було б розташувати матеріал, щоб простежувалась логіка розвитку думки (події)?

Тепер перед нами - короткий конспект нашого гіпотетичного виступу, складений за допомогою ключових слів.

4. Прочитати речення, заздалегідь записані на дошці (або спроектовані через кодоскоп). Прокоментувати зміст кожного з речень. Відповісти на питання: "Як потрібно, на вашу думку, готуватися до виступу?", "Чи потрібно робити записи?"

Публічний виступ - це мандрівка до певної мети, і її маршрут має бути нанесений на карту (Д.Карнегі). Людина, яка починає про­мову, не продумавши її структури, нагадує корабель, який виходить у море без стерна (І.Томан). Виграні баталії, надійні мости та вдалі виступи - результати добре обміркованого плану (П.Сопер).

Пояснення ви к л а д а ч а.

Успіх виступу забезпечує ретельна підготовка. Непідготовлений оратор хвилюється вже від самої думки про те, що йому доведеться імпровізувати перед аудиторією.

Більшість фахівців радить у процесі підготовки до висту­пу робити виписки на картках однакового формату. Під пе­реказаною своїми словами чужою думкою або цитатою зазначають її джерело.

Готуючись до виступу, корисно скласти його план, у яко­му зафіксується логічна структура, а також послідовність та взаємозв'язок висловлюваних думок. Менш досвідченому ораторові варто скласти конспект виступу. Конспект може являти собою повний текст або ж складатися із ключових слів. Ключові слова - це найважливіші слова у змісті речен­ня або абзацу. Під час виголошення промови саме на клю­чові слова падає логічний наголос.

5. Прослухати магнітофонний запис виступу або прочитати його текст. Виписати ключові слова у тексті (їх під­
креслено). Пояснити значення запису ключових слів у про­
цесі підготовки до виступу.

І. Високодостойний і дорогий пане Президенте, високопо­важні провідники українського народу, дорогі пані і панове! Любі переможці!

Вважаю, що мала річ зроблена — набагато важливіша, ніж великі справи, про які тільки говорять. Можна мати добрі ідеї, і можна мати гроші, але ці два чинники мертві, якщо немає тре­тього. Цей третій чинник — здібні люди доброї волі, які вміють і хочуть ввести ідею в життя.

Я почуваю себе щасливим, що досі мені вдавалося ці три елементи поєднувати. На жаль, брак поєднання цих трьох еле­ментів повсюдно видно сьогодні в Україні.

Ідея проведення конкурсу знавців української мови виникла кілька років тому на загальних зборах Ліги українських меценатів.

Без урядової структури ідея конкурсу не могла б вийти поза межі Києва чи Львова і потрапити до кожного районного міста, навіть до найглухіших сіл. За те, що конкурс справді став всеук­раїнським, я складаю щиру подяку вам, Леоніде Даниловичу, і всім тим в українському уряді, які причетні до успіху програми.

Гріхом було б не подякувати моїм однодумцям з Ліги україн­ських меценатів і в першу чергу виконавчому директорові Ліги письменникові Михайлові Слабошпицькому. Він справді був го­ловним двигуном і координатором конкурсу на всіх його рівнях.

До успіху конкурсу причетні також місцеві урядовці, вчителі й учні. їх багато, але мені хотілося б усім їм також подякувати.

Може, хтось думає, що я усіх хвалю для годиться. Це не так. Моєю міркою є результат праці. До мене в Канаді телефонують люди і дивуються: я сорок п'ять років жертвував гроші на укра­їнські справи, і ніхто не знає, де ті гроші ділися, але тепер мене зустрічають люди і до мене пишуть, дякуючи, що я підтримую відродження української мови.

Багато менших від нас народів у світі зберегли і розвивають свої мови, а в нас п'ятдесятимільйонний народу більшості своїй го ворить накинутою нам чужою мовою. Це не звучить природно, збоку це звучить якби пси нявкали. Але природні процеси наба­гато сильніші, ніж процеси, плановані людьми, і наш конкурс очевидно показав, що молоді сили України знають і поважають свою мову.

Завдяки конкурсові серед українців в Україні та за її межа­ми відізвалась українська гідність і самоповага. І саме це най­більше мене тішить, і за це я найбільше вам вдячний! (З висту­пу на святі української мови у Національній філармонії 24 трав­ня 2001 р. почесного президента Ліги українських меценатів Петра Яцика).

II. Шановні добродії!

Результати конкурсу знавців української мови спричинили роздуми щодо застосування такої форми впровадження десятої статті Конституції України в життя. Звичайно, щоб знайти опти­мальні форми проведення конкурсу зі знання української мови всіма виборними і призначеними чиновниками, таку ідею сл ід обговорити всією громадою. Конкурс можна було б провести кількома етапами: спочатку для уряду, Адміністрації Президента і народних депутатів, потім — для обласних чиновників і т.д. Як­би ж це йшло від Міністерства освіти й науки України та отієї Ра ди з питань мовної політики, що існує при Президентові і не виявляє найменших ознак життя! До проведення конкурсу-екзамену можна було б залучити таких авторитетних фахівців, як І.Дзюба, А.Погрібний, В.Яворівський.

І щоб не погоджуватис я на такий своєрідний екзамен ніхто не мав права! Треба тільки дати кілька місяців на підготовку. (З виступу на конференції).

6. Прочитати поданий план виступу. На його основі визначити ситуацію спілкування (в офіційній чи неофіційній ситуації відбуватиметься спілкування, хто є адресатом; ме­та спілкування). Виголосити за планом промову, викорис­товуючи подані нижче ключові слова. Пояснити значення запису ключових слів у процесі підготовки до виступу.

1. Гості нашого міста - представники української діаспори з Канади (США, Бразилії).

2. Любов до Вітчизни передається генетично.

3. Батьківщина пам'ятає своїх дітей.

4. Місто раде гостям.

5.Краса рідної природи.

6.Пам'ятки історії та культури.

7. На три дні гостей прихистять в українських сім'ях.

8. Мандрівка рідною землею продовжиться відвіданням Львова.

Ключові слова: українська діаспора; рідні діти; довгождана зустріч; місто підготувалося; краєвиди; обійстя; майдани і вулиці; пам'ятні місця; історичні пам'ятки, музеї, галереї, мистецькі скар­би; витвори народного генія; відчуття краси й гармонії; вроджений смак; вишуканість; майстерність; гостинність; очікує Львів.

У. Підбиття підсумків, оцінювання результатів заняття.

Бесіда:

- Про що нове довідалися на уроці?

- Яких навичок набули?

- Наскільки це може бути корисне в житті?

- Що було найвдалішим на уроці?

- Що ще сподобалося?

- Що слід змінити в майбутньому?

У1. Домашнє завдання.

Із запропонованих під час роботи в малих групах тем вибрати одну, найвдалішу і знайому вам, підібрати до неї матеріал у вигляді виписок і конспекту ключових слів.

Т е м а 3: Структура ораторського виступу

Мета: розглянути структурні особливості ораторського виступу, засоби та критерії побудови основної частини промови; поглибити поняття теми, композиції виступу, засвоїти поняття «інтриги», «кризи уваги» та прийому роботи над промовою; виховувати в студентів вдумливе ставлення до усного висловлювання, культуру мовлення.

Типзаняття: комбінований.

Очікувані результати: студенти повинні навчитись визначати в чужому мовленні та використовувати в своєму основні структурні елементи, підбирати максимально ефективні мовні засоби для концентрації уваги слухачів на промові, виголошуваній ними.

Хід заняття

І. Актуалізація опорних знань

Викладач. Один політичний оратор тривалий час промовляє перед сільською публікою в Новій Англії. Хтось із тих, що запізнився на початок, запитує старого фермера: «Про що він говорить?» - «Та хто його знає - він ще нічого про це не сказав», - відповів фермер.

- Як ви гадаєте, яке правило побудови промови та її виголошення порушив оратор? (Забув чітко й конкретно викласти основну думку, тобто конкретну мету свого виступу).

- Які ще правила треба пам'ятати, готуючись до виступу перед аудиторією?

ІІ. Оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів

Викладач. Зрозуміло, що ефективність, змістовність промови досягається передовсім за допомогою використаного матеріалу. Але одного змісту недостатньо. Суть виступу повинна бути викладена в певній послідовності, окремі її частини не повинні заперечувати одна одну, а головна думка доводиться за допомогою аргументів. Уілл Роджерс у своєму зверненні до з'їзду фабрикантів, що виготовляють корсети, сказав: «Не можна ж допусти, що людське тіло безладно роз'їжджалось у різні боки! Приблизно те ж саме можна сказати і про зміст промови.

(Запис у зошити теми заняття, ознайомлення із головними завданнями)

ІІІ. Надання необхідної інформації

Викладач. Організовувати ідеї - нелегка праця. Багато письменників та ораторів зізнавались, що для них це було найважчою частиною роботи. Проте кожний закінчений витвір, написаний, виголошений, створений на полотні чи висічений з мармуру, - повинен мати форму.

Для забезпечення послідовності, закінченості форми промови необхідно старанно продумати структуру виступу.

Композиція промови - це її реально-мовленнєва, зовнішня структура (що за чим і як викладається). У класичній моделі елементи композиції - це:

- вступ;

- визначення предмета промови;

- виклад;

- підтвердження;

- заперечення;

- висновок.

Промова повинна бути струнка і пропорційна, й за правилом, запропонованим ще Леонардо да Вінчі, за обсягом початок і кінець не повинні перевищувати однієї третьої частини виступу.

Але про виступ і висновок ми поговоримо на наступному уроці, а сьогодні звернемо увагу на найбільшу за обсягом, а тому і найзмістовнішу частину промови - її головну частину.

Основні вимоги риторики до змісту тут такі:

- об'єктивність;

- ясність;

- образність;

- цілеспрямованість;

- чітка кульмінація викладу;

- повторення основних думок;

- лаконізм;

- вживання емоційних засобів мовлення (гумор, дотепи, іронія).

Об'єктивність. Оратор має повідомляти лише достовір­ну, ретельно перевірену інформацію. Якщо промовець на­водить конкретні статистичні дані, його виступ виграє від посилань на джерела інформації. Якщо порушуються питан­ня, які сприймаються слухачами неоднозначно, оратор по­винен бути підкреслено об'єктивним у наведенні фактів, неупередженим і толерантним у їхній оцінці.

Ясність мовлення - це смислова прозорість виступу, що забезпечує його зрозумілість, доступність, безперешкодне засвоєння аудиторією.

Образність - наявність у тексті виступу живих картин, які дають можливість не тільки осмислювати почуте, а й, уявляючи його, ніби сприймати всіма почуттями - бачити, чути тощо. Пам'ять більшості людей краще утримує образи, ніж логічні поняття. Крім того, саме образність, справляючи на слухачів сильне враження, активізує увагу й сприяє міц­ному запам'ятовуванню.

Цілеспрямованість. Конкретний задум виступу, його ме­та та головна думка мають бути висловлені гранично чітко або ж легко простежуватись у підтексті сказаного. Якщо слу­хач змушений розгадувати наміри оратора, промова спра­вить на нього негативне враження. Ще гірше, коли оратор сам не усвідомлює мети власних слів.

IV. Виконання вправ на закріплення.

1. Диктант із завданням. За диктованими початками за­вершити й записати народні прислів'я. Якою мірою вони стосуються такої риси промовця, як об'єктивність?

Що не кажи, а.... Кому правди не треба, тому.... Неправ­дою далеко зайдеш, та.... Хто вчора збрехав, тому....

Для довідок.... правдою дорожи.... честь не потрібна.... назад не вернешся.... завтра не повірять.

2. Заздалегідь записані на дошці речення прочитати в такій послідовності: ті, у яких ідеться про ясність, та ті, у яких говориться про образність сказаного.

Ясність - головне достоїнство мовлення (Аристотель). Люди не стільки слухають промову, скільки бачать і відчувають її. Сло­во, що не викликає образів, стомлює слухачів (Р.Гарріс). Ніщо не дає права оратору мучити слухачів важкими поняттями. Силь­ним та зухвалим летом він може ширяти попід небесами, але ніколи не повинен зникати з поля нашого зору {М.Сперанський). Я знаю слова, що печуть, висаджують спокій в повітря, і знаю такі я, що путь до серця знаходять, як вістря (М.Доленго). Красномовство - це мистецтво говорити так, щоб ті, до кого ми звертаємося, слухали не лише без труднощів, але із задоволен­ням (Б.Паскаль).

Пояснення викладача. Потрібно пам'ятати: те, що є цілком зрозумілим для про­мовця, можуть не відразу зрозуміти слухачі. Для осягнення нових думок їм потрібен час, а також повна зосередженість. Тому основні, ключові положення промови протягом висту­пу потрібно повторити не менш як три рази. Під час таких повторень слід уникати одних і тих самих висловів: якщо переказати думку слово в слово, це може образити аудито­рію. Якщо для висловлення тієї самої думки дібрати інші слова - слухачі не сприймуть це за повторення.

Промовець має бути лаконічним, тобто небагатослівним, висловлюватися стисло й чітко, додержуючи визначеного М.Некрасовим правила: "Щоб словам було тісно, а дум­кам - просторо".

Промову не потрібно переобтяжувати теоретичними мір­куваннями, абстрактними поняттями, термінологією. Щоб по­жвавити виступ, зробити його цікавішим, оратор може вдати­ся до використання доречних і влучних афоризмів, крилатих висловів, прислів'їв, приказок. Найбільше пожвавлюють ви­ступ дотепи.

Дотеп - це жарт, кмітливий та влучний вислів з гумори­стичним або сатиричним відтінком. Удаючись до дотепів, не­обхідно відчувати відмінність між гумором і сатирою.

Гумор - це комічне й водночас доброзичливе зображення подій чи явищ. Людина, наділена почуттям гумору, вміє помічати навколо комічне й говорити про це, викликаю­чи у співрозмовників сміх, поліпшуючи їхній настрій.

Іронія - це тонке, приховане глузування. Той, хто вдається до іронії, може із серйозним виглядом висміювати те, про що говорить. Ось пройнятий іронією уривок з га­зетної публікації:

Дроворубові раптом заманулося стати скрипалем? Ну що ж! Треба тільки потратитись на скрипку, на педагога, вивчити ноти. Паганіні чи Которовичем дроворуб не стане, але піліка­ти, можливо, навчиться. Тільки от на сцену його не пустять, це вже точно.

Стати ж поетом і вийти на суспільну сцену можна, як тепер кажуть, без проблем. Не потрібно жодних витрат і клопотів. Навіть нотної грамоти літератури, себто мови, не обов'язково знати. Сучасні видавництва все надрукують, навіть не редагу­ючи.

Бере автор ручку, папір, переноситься спогадами у своє "бо­соноге дитинство" і карбує епохальні рядки:

Як з дідом ми корів попасли і гнали їх на водопій,

То в небі сонечко вже гасло і світ співав навколо мій.

Навколо паслися корови, знайшовши спокій на лугах.

І дід, співаючи псаломи, стояв у білих постолах.

Щасливі корови! Вони знайшли спокій під охороною автора і діда. Сам же автор, витворивши таку "лірику", звертається до знайомого дядечка, аби спонсорував написане, і - в друк. Від­так через тиждень-другий з'являється на світ Божий нове ви­дання - навіть без редакторської правки. Дарма, що Закон Укра­їни "Про видавничу справу" передбачає спрямування цієї самої видавничої справи на "сприяння соціально-культурному розвит­ку українського народу" ( З газ.).

Вдаючись до іронії, необхідно пам'ятати, що бути пред­метом глузування люди не люблять. Через те у публічних виступах іронія має бути безособовою. Зате самоіронію ауди­торія сприймає позитивно.

3. Пояснювальний диктант. Пояснити значення терміна ла­конізм, у разі потреби звернувшись до словника. Наскільки лаконічність важлива для оратора?

Монети, які найбільше цінуються, - ті, які мають найбільшу вартість при найменшому обсязі; так і сила промови полягає в умінні висловити багато кількома Словами (Плутарх). Багато го­ворити і багато сказати не є те саме (Софокл). Базіка подібний до маятника: того й іншого потрібно зупиняти (Козьма Прутков). Оратори - речисті златоусти. Оратори - нащадки Заратустри. Вони самі в біді та невезучості вражаються синдромом балаку­чості. Чи прийде час, коли пустомолоти залишаться, нарешті, без роботи? (В.Кочевський). Язик довгий у того, чиї докази ко­роткі (Нар. творч.).

Словник. Заратустра - пророк, реформатор давньоіран­ської релігії. Синдром - поєднання ознак, симптомів, характер­них для певного захворювання.

4. Диктант із коментуванням. Витлумачити значення виді­лених термінів, у разі потреби звернувшись до словника.

I. Дуже добре, коли оратор показує у виступах комічні ас­пекти життя, нікого не ображаючи (І.Томан). Людей на світі сму­ток не трима. Розвію хмару, над життям навислу.

Іронія - це блискавка ума, котра освітить всі глибини смислу (Л.Костен­ко). Гумор має бути глазур'ю на торті, але не самим тортом (Д.Карнегі).

II. Ось три "основні властивості, що відрізняють людину від тварини: усвідомлення невідворотності своєї смерті, мова та сміх. Отже, не люди - не сміються. У такому разі не сміються лише не люди. Тож нормальна людини потребує гумору так само, як потребує повітря, чистої води та їжі. З історії знаємо: українець може існувати без їжі, без води і навіть без повітря, але без гумору - то не українець (За Є.Дударем).

Словник. Іронія - прийом ораторського мовлення, в основі якого лежить заперечення під виглядом ствердження. Таке іносказання вміщує негативну оцінку, висміювання чогось. Іро­нія збуджує цікавість слухачів, часто пом'якшує думку, позбавляючи її категоричності. Гумор - вид комічного, коли людські вади або окремі риси в людських характерах, поведінці, вигляді піддаються доброзичливому висміюванню.

5. Прочитати (прослухати) жарти. У виступах на яку те­му і перед ким використання кожного з них було б дореч­ним?

I. До салону краси заходить Баба Яга й каже: "Зробіть мене красивою!" - "А гроші у вас є?" - "Стільки, що вам і не сни­лось!" - "Тоді незрозуміло, навіщо вам краса?"

II. У лісі на пеньку сидить вовк. Так йому, бідоласі, погано: голова болить, усього трусить. Підходить лисичка: "Привіт, вовче! Що, знов увечері перебрав?" - "Угу!" - "Погубить тебе алкоголь­на залежність! Скільки казала: не їж п'яних!" (Надія Семена).

6. Інтерактивна вправа. Стратегія «Ток-шоу»

Мета вправи: набуття навичок публічного виступу та дискутування.

Тема для вправи: «Наше майбутнє в наших руках?».

Завдання: виголосити коротку промову на задану тему, дотримуючись вимог до структури та змісту промови.

● Інструктаж.

● Робота в малих групах (за полярними точками зору).

● Проведення ток-шоу.

● Рефлексія.

● Підбиття підсумків, рефлексія.

(Бесіда із студентами за стратегією «Знаю, хочу, вивчаю»)

У. Оцінювання роботи студентів під час заняття

Домашнє завдання: прочитайте передову статтю в останньому номері фахового журналу, проаналізуйте її структуру та головні

елементи змісту.

Т е м а 4: План виступу, стиль мовлення промови

Мета: розкрити основні риси і значення для промови вступу, висновку; дати поняття про прийоми створення плану промови, логіку ораторської мови; виховувати відчуття стильової єдності, вольової якості характеру студентів.

Очікувані навчальні результати: студенти повинні навчитися самостійно складати план ораторського виступу, давати оцінку стильовому аспекту мовлення.

Хід заняття

І. Актуалізація опорних знань

Викладач. Битви виграють не лише при переважанні живої сили і зброї, а й при блискучій стратегії і тактиці. Наполеон довів це сучасникам своїми перемогами в більшості країн Європи. Керуючи французькою армією в Італії, він уперше піднявся на вершину слави, завдячуючи тактиці швидкого пересування, роздріблення ворожих армій, перш ніж ворог встигав зібратися з силами. За одинадцять днів сардинська армія зазнала поразки, отримавши п'ять могутніх ударів від «босої», позбавленої кавалерії та артилерії армії Наполеона.

Як і битву, промову необхідно планувати, її зміст і прийоми повинні бути стратегічно розроблені так, щоб вони привели до поставленої мети.

- Які прийоми та вимоги до побудови промови ви вже знаєте?

ІІ. Повідомлення теми й очікуваних навчальних результатів

Викладач. Хороша п'єса побудована так, що при розвитку ускладнень,наростанні інтересу глядачів усе більше розкриваються зміст події, характердійових осіб та суть самої справи. Те саме можна сказати і про побудовухорошої промови. То яким же повинен бути план промови?

Про цю проблему ми і поговоримо на нашому занятті.

Усвідомлення змісту

План відображає внутрішню структуру виступу, це заздалегідь продуманий розвиток теми, логіка переходу від одного питання до другого. Основна вимога - логічність плану.

У ході промови план уточнюється, конкретизується, а потім оформлюється у вигляді плану-тези, плану-конспекту чи плану-сценарію.

Розпочинається виступ етикетними формулами: звертан­ням (Дорогі співвітчизники! Земляки й гості! Пані й панове! Шановні вчителі й учні! Колеги! Друзі!), представленням, ви­словленням задоволення від зустріч (радий зустрічі; щасли­вий познайомитися; залюбки розповім).

Після цього розпочинається власне вступ (початок) ви­ступу. Він містить кілька речень, за допомогою яких оратор має привернути увагу слухачів, пояснити задум виступу, підготувати підґрунтя для сприйняття того, про що йтиметься у виступі. Вступ не повинен бути надто серйозним, надто су­хим або затягнутим

• Вступ, його значення для промови

Завдання вступу: викликати зацікавлення темою промови.

Головні прийоми: звернення, апеляції до інтересів аудиторії, до відомих подій, до виступу попереднього оратора, до відомих джерел інформації чи до авторитетів, а також запитання до аудиторії, гумористичні зауваження тощо.

Три види вступів: простий (оратор відразу підходить до теми промови); непрямий (оригінальний зачин готує слухачів до сприйняття промови); несподіваний (різко емоційний на початку промови).

Готуючи основну частину виступу, найкраще рухатися від простого до складнішого. Слід пам'ятати, що слуха­чам буває важко стежити за змістом промови, збагнути зв'язки між окремими думками, подіями. Тому оратор має стежити за тим, як сприймає сказане ним аудиторія, у разі потреби повторюючи певні місця або витлумачуючи деякі факти.

Свої думки промовець може викладати по-різному: роз­повідати, описувати, пояснювати, доводити. Слід пам'ятати, що найцікавішою формою викладу є розповідь: найбільше слухачів цікавить те, що перебуває у розвитку, русі, динамі­ці. Нерухоме й неживе цікавить слухачів менше, тому описи предметів і живих істот, якщо вони не пов'язані з розвитком і дією, слухачам, як правило, менш цікаві. Будуючи мірку­вання (роздум), слід добирати якнайпереконливіші докази. Доводячи певне твердження, промовець повинен бути мак­симально об'єктивним: упередженість зазвичай дратує слу­хачів, викликає у них спротив.

Кінцівка виступу теж є важливою. Є кілька способів за­вершити виступ:

1.Підбити підсумки всього сказаного, повторивши основні положення виступу.

2. Закликати слухачів до конкретних дій або вчинків.

3. Зробити слухачам комплімент.

4. Процитувати доречні поетичні рядки.

5. Пожартувати, викликавши сміх.

6. Створити кульмінацію. Якщо виступ щодо його цікавості зобразити графічно, ми мали б криву, яка на початку піднімається досить високо, далі трохи спадає, а відтак повільно, але неухильно піднімається до найвищої точки - кульмінації - на­прикінці промови. Кожна наступна фраза закінчення повинна по­силювати враження, викликане фразою попередньою, аж поки думка не сягне кульмінаційного ефекту.

Висновок призначений для того, щоб закріпити враження від сказаного, юставити перед аудиторією завдання, закликати до безпосередніх дій.

Методи:

коротке повторення основних проблем чи висновків промови;

узагальнення сказаного;

застосування яскравого викладу, цитати, розгорнутої метафори;

проголошення лозунга.

Особистість мовця

● Ви починаєте справляти певне враження ще до то­го, як заговорите.

● Популярність у колективі залежить від того, на­скільки зовнішній вигляд, поведінка та манера спілкування індивіда відповідають уявленням і не­писаним правилам певної суспільної групи.

● Популярні люди мають такі риси характеру, які позитивно сприймаються більшістю суспільних груп (веселу вдачу, товариськість, тактовність та ін.), а, крім того, вміють пристосовувати свою поведінку до правил тієї чи іншої групи.

● Гарні рухи і вміння поводитися - такі ж важливі складники приємного зовнішнього вигляду, як фізичні дані та вбрання.

● Не вживайте довгих речень, бо їх важче зрозуміти. Чергуйте довгі речення з короткими.

● Не знеособлюйте речення, часто вживаючи безосо­бові дієслова (було проведено, було вирішено). Вжи­ваючи nepujy особу множини (ми підготували..), ви наблизите виклад до слухачів.

● Не переобтяжуйте виклад іншомовними словами, термінами, абстрактними поняттями

● Намагайтеся наводити у виступі показові прикла­ди, влучні порівняння, вживати доречний дотеп, ве­селий жарт.

● Уникайте зайвих подробиць, щоб за ними не губи­лося головне.

● Важливу думку акцентуйте і якнайповніше аргументуйте (За І.Томаном).

Як установити контакт зі слухачами

Що сприяє встановленню контакту між промовцем і слухачами? Це і його поведінка, і зміст доповіді. Якщо ви впевнено заходите до аудиторії, то вже цим справляєте позитивне враження. Запам'ятайте: більшість слухачів у перші хвилини виступу приділяють промовцеві всю свою увагу: вони приглядаються, як він іде, як розкладає папе­ри, як починає говорити, як поводиться за трибуною.

Якщо ви виявляєте свою знервованість, поспіх, страх і т. ін., то все це неодмінно впливає на слухачів, знижую­чи їхню увагу та зацікавлення.

Тому ви повинні своєю поведінкою демонструвати впевненість і віру в свої сили. Впевнено станьте, упоряд­куйте свої папери, привітно і спокійно погляньте на слу­хачів.

Коротка пауза дасть змогу слухачам зайняти свої місця, заспокоїтися і налаштуватися на сприймання. Те, що ви якусь хвилю не починаєте говорити, загострить їхню увагу, та й ви самі зможете зосередитися. Ця пауза і ваш упевне­ний погляд справлять позитивне враження ще до того, як заговорите. Легка усмішка викличе доброзичливе ставлен­ня слухачів, сприятиме встановленню з ними контакту. Тут знову ж таки слід нагадати: хто любить людей, того й люди люблять. Більшість досвідчених і популярних лекторів са­ме так ставляться до своїх слухачів.

Далі контакт між лектором і аудиторією закріплю­ється вже безпосередньо під час промови.

Про встановлення контакту зі слухачами не забувай­те ніколи. Продумайте заздалегідь, що у вас може бути з ними спільного, з'ясуйте, які вони мають труднощі, які проблеми хвилюють їх. Так само, як і під час установлен­ня особистих контактів, намагайтеся неодмінно знайти, що пов'язує вас зі слухачами. Початок доповіді: "Зараз я вам усім доведу, як ви помиляєтеся, коли думаєте, що..." дуже невдалий. Промовець уже цим налаштував слухачів проти себе, і вони не звертатимуть уваги на будь-які його аргументи.

Запам'ятайте: не встановивши контакту, не можна ні зацікавити слухачів, ні змінити їхні погляди на те, про що ви будете говорити (За І.Томаном).

Про стиль і мовне оформлення виступу

● Мова має бути ясна і зрозуміла.

● Намагайтеся розширити свій словниковий запас.

● Читайте книжки про культуру мови.

Вибір слів

● Щоб збагатити власний словниковий запас, читай­те твори відомих ораторів, слухайте кваліфікова­них промовців і принагідно записуйте (або підкрес­люйте олівцем у власній книжці) слова й вирази, які ви хотіли б використовувати у своєму мовленні.

Дата добавления: 2017-02-01