Андрей Владимирович Клименко, Вероника Викторовна Румынина 81 страница

а) сторони договору; б) істотні умови договору:

предмет договору;

ціна договору;

строк договору;

територія дії договору; в) форма договору¹⁷⁷.

Законодавство визначає низку характерних особливостей дого-

ворів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, які відображуються у їхніх елементах та відрізняють їх

Зразки цих договорів затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2004 р. «Про затвердження зразків документів» та мають рекомендаційний характери. Див. також: Коссак В. М., Якубівський І. Є. Право інтелектуальної власності: Підручник / В. М. Коссак, І. Є. Якубівський. – К.: Іс-

тина, 2007. – С. 154.

Дмитришин В. С. Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності в Україні / В. С. Дмитришин. – К.: Інст. інтел. власн. і права, 2008. –

С. 42, 44.

Жилінкова О. В. Договірне регулювання відносин щодо інтелектуальної власності в Україні та закордоном: монографія / О. В. Жилінкова. – К.: Юрінком Інтер, 2015. – С.17.

226 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

від інших цивільно-правових договорів. Сторонами таких догово-рів можуть бути як фізичні, так й юридичні особи. Виняток стано-вить договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності, де однією зі сторін є його творець (ч. 1 ст. 1112 Цивільного кодексу України). Творцем об’єкта прав інтелектуальної власності може бути лише фізична особа.

Однією із сторін даних договорів завжди виступає правоволо-ділець –тобто фізична або юридична особа,яка володіє майновимиправами інтелектуальної власності на результат інтелектуальної, творчої діяльності. Це може бути як первинний суб’єкт права інте-лектуальної власності (наприклад, автор, винахідник тощо), так й похідний суб’єкт – особа, яка набула прав інтелектуальної влас-ності за договором (іншим правочином) або законом (наприклад, роботодавець автора чи винахідника, спадкоємець тощо). Залежно від конкретного виду договору правоволоділець може називатись ліцензіаром, творцем (письменником, художником) тощо.

Другою стороною договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності виступає користувач – особа, якій надано відповідний обсяг правомочностей на використання об’єкта права інтелектуальної власності¹⁷⁸ (наприклад, ліцензіат у ліцензійному договорі, замовник у догворі про створення за замов-ленням та використання об’єкта права інтелектуальної власності тощо) або правонабувач – особа, якій безповоротно передано виключні майнові права інтелектуальної власності.

Предметом даних договорів можуть бути лише майнові праваінтелектуальної власності. Можливість передавати особисті немай-нові права законодавством не передбачається.

У ч. 2 ст. 1107 Цивільного кодексу України встановлено вимо-ги щодо обов’язкового дотримання письмової форми даного виду договорів. У разі її недодержання договір є нікчемним¹⁷⁹. Однак

Жилінкова О. В. Договірне регулювання відносин щодо інтелектуальної власності в Україні та закордоном: монографія / О. В. Жилінкова. – К.: Юрінком Інтер, 2015. – С.18.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, нікчемний договір (право-чин) – це договір, недійсність якого встановлена законом. Визнання такого пра-вочину недійсним у судовому порядку не вимагається. Якщо договір (правочин),

Розділ VII. Договори у сфері інтелектуальної власності

законом можуть бути встановлені випадки, в яких договір щодо роз-поряджання майновими правами інтелектуальної власності може укладатись усно¹⁸⁰. Положення ст. 207 Цивільного кодексу України розкривають суть поняття «письмова форма договору (правочину)». Договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: 1) його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у лис-тах, телеграмах, якими обмінялися сторони; 2) воля сторін вираже-на за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку; 3) він підписаний його сторонами.

У ст. 1114 містяться вимоги до державної реєстрації договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власнос-ті. Їхня державна реєстрація здійснюється лише на вимогу однієї із сторін у порядку,встановленому законом.У зв’язку з цим,від-сутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об’єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права. Однак факт передан-ня виключних майнових прав інтелектуальної власності,які,від-повідно до цього Кодексу або іншого закону, є чинними після їхньої державної реєстрації, підлягає державній реєстрації у Державній службі інтелектуальної власності. Таким чином, обов’язковій дер-жавній реєстрації підлягають договори про передачу прав на вина-ходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин і породи тварин тощо.

Окремо в Цивільному кодексі виділено договір про передання комплексу прав інтелектуальної власності – договір комерційної концесії. На відміну від попередньої групи договорів, предметом договору є не лише право на використання об’єкта права інтелек-

Дата добавления: 2017-02-01