Андрей Владимирович Клименко, Вероника Викторовна Румынина 85 страница

Умови договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право твор-ця цього об’єкта на створення інших об’єктів, є нікчемними (ч. 4 ст. 1112 Цивільного кодексу України).

Розділ VII. Договори у сфері інтелектуальної власності

§ 7.4. Договір про передання виключних майнових прав інтелекту-альної власності

За договором про передання виключних майнових прав інте-лектуальної власності, одна сторона (особа, котра має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному скла-ді ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах (ч. 1 ст. 1113 Цивільного кодексу України). У даній статті йдеться про безповоротне передання (відчуження) одного, кількох або усіх виключних прав на об’єкт права інтелектуальної власності особою, яка ними володіє.

Цей договір може бути двох видів: 1) договір про передання частини виключних майнових прав інтелектуальної власності; 2) договір про передання всіх виключних майнових прав інтелекту-альної власності¹⁹².

Об’єктами, виключні майнові права на які можуть бути передані в рамках договору, виступають об’єкти права інтелектуальної власнос-ті, невичерпний перелік яких наведено у ст. 420 Цивільного кодексу України. Водночас, на окремі з цих об’єктів Цивільний кодекс України не закріплює виключних прав, що робить неможливим застосування розглядуваного договору щодо таких об’єктів. Це стосується, напри-клад, наукового відкриття, зміст суб’єктивних прав на яке не перед-бачає виключних майнових прав (ст. 458), географічного зазначення (ст. 503), комерційного найменування (ст. 490). Щодо останнього допускається передання майнових прав інтелектуальної власності на нього лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною (ч. 2 ст. 490)¹⁹³.

Окрім цього, з метою захисту прав та інтересів правоволоділь-ців і споживачів, у законодавстві України закріплені певні умови,

Жилінкова О. В. Договірне регулювання відносин щодо інтелектуальної власності в Україні та закордоном: монографія / О. В. Жилінкова. – К.: Юрінком Інтер, 2015. – С.111.

Коссак В. М., Якубівський І. Є. Право інтелектуальної власності: Підруч-ник / В. М. Коссак, І. Є. Якубівський. – К.: Істина, 2007. – С. 162.

236 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

дотримання яких є обов’язковим при укладенні даного виду догово-ру. Так, у ч. 7 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», закріплено положення, згідно з яким відчуження права на торговельну марку не допускається, якщо воно може стати причиною введення в оману споживача щодо товару, послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу¹⁹⁴.

Укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше (ч. 2 ст. 1113 Цивільного кодексу України). Це означає, що ліцензійні договори укладені попереднім правоволо-дільцем продовжують діяти і після передання ним виключних прав іншій особі до спливу їхнього строку. Оскільки правоволоділець, передавши виключні майнові права інтелектуальної власності, перестає бути їхнім суб’єктом, то статус ліцензіара переходить до тієї особи, якій дані виключні права були передані.

Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця від-повідного об’єкта або його спадкоємців порівняно зі становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, а також обмеж-ують право творця на створення інших об’єктів, є нікчемними (ч. 3 ст. 1113 Цивільного кодексу України).

§ 7.5. Договір комерційної концесії

Правове регулювання договору комерційної концесії здійсню-ється у гл. 76 Цивільного кодексу України та гл. 36 Господарського кодексу України. За договором комерційної концесії, одна сторона (правоволоділець) зобов’язується надати другій стороні (користу-вачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комп-лексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг (ч. 1 ст. 1115 Цивільного кодексу України).

¹⁹⁴ Право інтелектуальної власності: Акад. курс / О. П. Орлюк, Г. О. Андро-щук, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін.; За ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – С. 591.

Розділ VII. Договори у сфері інтелектуальної власності

Цей договір є відносно новим для українського законодавства, однак його популярність в Україні постійно зростає. У відповіднос-ті до договору комерційної концесії працює «Макдоналдс», «Наша Ряба», «Піцца Челентано», «Картопляна Хата», «Лукойл-Україна», «Кока-кола» та ін.¹⁹⁵ Світова практика до відповідного інституту застосовує назву «франчайзинг» (від франц. franchissage – приві-лей, пільга)¹⁹⁶ та виділяє різні види зазначеного договору: товарний (інколи він називається торговим або збутовим), який полягає в отриманні користувачем права на реалізацію продукції, що поста-чається правоволодільцем (при цьому користувач має право і зобов’язаний використовувати у своїй діяльності торговельну марку правоволодільця, його технології та ноу-хау, необхідні для успішної реалізації продукції); виробничий, за якого користувачеві надаєть-ся право виробництва та збуту товарів (виконання робіт, надання послуг) із застосуванням вихідних сировини та матеріалів, постав-лених користувачем; діловий, згідно з яким користувач, використо-вуючи об’єкти права інтелектуальної власності, комерційний досвід та ділову репутацію правоволодільця, самостійно здійснює повний цикл виробництва товарів (виконання робіт, надання послуг) ¹⁹⁷.

Дата добавления: 2017-02-01