Андрей Владимирович Клименко, Вероника Викторовна Румынина 84 страница

За відсутності у ліцензійному договорі умови про строк дого-вору, він вважається укладеним на строк, що залишився до спли-ву строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелектуальної власності, але не більше, ніж на п’ять років. Якщо за шість місяців до спливу зазначеного п’ятирічного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовже-ним на невизначений час. У цьому випадку кожна зі сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.

Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору до завер-шення строку його дії у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об’єкта права інтелекту-альної власності. Як ліцензіар, так й ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

Типові ліцензійні договори. Уповноважені відомства аботворчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні договори. Ліцензійний договір може містити умови, не передбачені типовим ліцензійним договором. Умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об’єкта права інтелектуальної власності, що погіршують його становище порівняно із становищем, передбаченим законом або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами, вста-

Розділ VII. Договори у сфері інтелектуальної власності

новленими типовим договором або законом (ст. 1111 Цивільного кодексу України).

Субліцензія та субліцензійний договір. За згодою ліцензіара,

наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повно-важення на використання об’єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію) (ч. 4 ст. 1108 Цивільного кодексу Украї-ни). У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути також укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 2 ст. 1109 Цивільного кодек-су України).

§ 7.3. Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності

За договором про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець – письменник, художник тощо) зобов’язується створити об’єкт пра-ва інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк (ч. 1 ст. 1112 Цивільного кодек-су України).

Особливістю цього договору, в порівнянні з іншими договора-ми щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної влас-ності, є те, що він укладається стосовно об’єкту інтелектуальної власності, який ще не створено. Тому в договорі потрібно закріпити умови щодо створюваних об’єктів інтелектуальної власності. Таки-ми умовами може бути:

вид об’єкта права інтелектуальної власності (літературний, художній чи інший твір; винахід, корисна модель чи промисловий зразок, топографія інтегральної мікросхеми, сорт рослин тощо);

якісні характеристики об’єкта права інтелектуальної влас-ності (особливі вимоги щодо змісту, обсягу, функціональності, при-значення, зовнішнього вигляду тощо);

234 Семків В. О., Шандра Р. С. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

кількісні характеристики об’єкта права інтелектуальної власності;

строк виконання договору у цілому або частинами (строки подання окремих розділів книги, складових частин комп’ютерної програми тощо);

інші умови, пов’язані з процесом створення об’єкта права інтелектуальної власності.

Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності повинен визначати також способи та умови використання цього об’єкта замовником (ч. 2 ст. 1112 Цивіль-ного кодексу України). При цьому сторони договору повинні керува-тись загальними та спеціальними нормами цивільного законодавства.

Загальні норми містяться у ст. 433 Цивільного кодексу України. Згідно з даною статтею, особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об’єкта. Однак, у випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об’єкт можуть належати замовникові. Майнові права інтелектуальної влас-ності на об’єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об’єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено дого-вором. Таким чином, сторони у договорі можуть визначити інший спосіб розподілу прав інтелектуальної власності на створюваний за договором об’єкт. Наприклад, майнові права на нього можуть бути повністю передані одній із сторін договору – творцю або замовнику.

Існують також певні спеціальні норми, які передбачають інший спосіб розподілу майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності створений за замовленням. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 1112 Цивільного кодексу України, оригінал твору образотворчого мис-тецтва (картина, гравюра, ікона тощо), створеного за замовленням, переходить у власність замовника. При цьому майнові права інте-лектуальної власності на цей твір залишаються за його автором, якщо інше не встановлено договором.

Дата добавления: 2017-02-01