Христологія та христологічні єресі

Мал. 1

Св.Д.

Св. Д.

Б. С.

Б.О. Б.О. Б. С.

Схематичне зображення співдії осіб Пресвятої Трійці, що випливає із біблійних текстів Святого Письма (Ів. 13: 31-32; 14: 8-21, 23-26; 15: 23-27; 16: 7-8)

у баченні православних у баченні католиків

(за Іваном Золотоустим) (Філіокве)

Таким чином, на мал. 1, видно співвідношення осіб у Пресвятій Трійці, як подає Святе Письмо. Звичайно, що Пресвяту Трійцю дуже важко пізнати до кінця, адже Бог тільки проявив себе людям у Трійці, а через те, що не можна до кінця пізнати Бога (догмат про обмежену пізнаванність Бога), то неможливо до кінця пізнати Пресвяту Трійцю. Відтак і уявити, як співдіють між собою всі три особи Пресвятої Трійці, дуже складно. І саме це стало предметом тисячолітніх богословських суперечок, оскільки східна традиція (православних) на основі Євангелія від Івана (“Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене”) та за трактуванням Івана Золотоустого уявляє зіслання Святого Духа від Отця через Сина (див. схему на мал.1).

Таємниця Пресвятої Трійці, існування в одній особі волі та природи Ісуса Христа, проблема воскресіння, питання сотеріології Христа та інші особливості християнства є предметом вивчення в окремій релігієзнавчій дисципліні - феноменологія релігії.

У працях Отців Церкви та на Вселенських соборах пізніше розглядалося питання про можливість пізнання Бога через сотворіння.

Бог створив невидимий духовний світ – ангелів, матеріальний світ - природу, людину – тілесну й духовну істоту. Бог природним чином може бути пізнаним через діяння Його сотворінь (ангелів, живих істот у природі, людини). Це пізнання притаманне всім людям без огляду на віру і на природне пізнання через ласку Божу. Природне пізнання має тут дискурсивний характер, тобто з наслідків можна пізнати й зрозуміти причину.

Про пізнання Бога через сотворіння говорить також традиція Отців Церкви. Ранньохристиянські апологети раціонально аргументують існування єдиного Бога. Цим займались:

· святий Августин у “Апології і Діалозі із Юдеєм Трифоном”;

· святий Іриней з Ліону у “Adversus naereses”;

· святий Климентій Олександрійський у Stromatiec;

· святий Тертуліан у “Апологетику”;

· Оріген у праці “Проти Кельсія” (проти Цельса);

· святий Августин у “Saermones” (Бесідах);

· святий Іван Дамаскін у “Викладі православної віри”;

Згадані свідчення Святого Письма, в також вислови Отців Церкви знайшли свій вияв у навчанні Церкви Христової про природну пізнавальність Бога [34, с.184].

І Ватиканський собор (1869–1870) висловився на цю тему так: “із створених речей можна природним світлом людського розуму певно пізнати Бога, початок і кінець усіх речей” [34, с.185].

Це вчення розвинув також ІІ Ватиканський собор (1962-1965): Церква вчить, що “визнання Бога ніяк не противиться гідності людини тому, що ця гідність основується й звершується в самому-таки Бозі: бо людина була поставлена Богом–Творцем у суспільності розумною й свобідною; але передусім, як Син, покликана вона до об’єднання з Богом, і до участі у Його щасті. Вчить вона крім того, що через потойбічну надію (можливість душі бути біля Бога) не применшується значення земних обов’язків, але їх виконання скріплюється ще і новими спонуками. І навпаки, з відсутності Божої основи й надії на життя вічне, як часто воно сьогодні показується, поважно буває порушена людська гідність, а загадка життя й смерті, вини й терпіння залишається без розв’язки, так що люди часто потрапляють у зневіру” [34, с.186]. Звідси випливає, що Бога можна пізнати й зрозуміти, але не до кінця, бо можливості людини трохи менші, ніж можливості Бога.

Властивості Бога, Його ознаки, людські можливості пізнання Бога, питання Божого допусту розглядається філософією релігії і теодіцеєю.

Зі Святого Письма бачимо, що Бог існує у Трійці (тринітологія – учення про Пресвяту Трійцю - спеціальнийрозділ релігійної філософії і фундаментальної теології), із тих же біблійних текстів та проповідувань Отців Церкви випливає правда про природну пізнавальність Бога – догмат християнської віри становить дуже важливу частину релігійної філософії, оскільки дає відповіді на запитання про те,чи можна пізнати Бога, чи можливо пізнати Бога до кінця, які є способи пізнаванності Бога, й відповідає на основне питання філософії релігії: чи існує Бог та які докази існування Бога (апологетика – це богословська дисципліна, яка систематизовано подає наукові докази існування Бога як Абсолюта віри). Наукові докази існування Бога подав у другій половині ХІІІ сторіччя доктор Фома (Тома) Аквінський (1225-1274) у своїх працях “Сума теології” та “Сума філософії”, де обґрунтував існування Бога (онтологія – розділ філософії, що займається вивченням буття Бога), одночасно започаткувавши новий напрям - томізм - у середньовічній релігійній філософії (див. окремо програму з “Релігійної філософії”), бо Бог, як Творець, частково доступний для пізнання людському розумові; а в цьому – у можливості досліджувати й пізнавати Бога - наука і віра збігаються [13, с.232; 16, с.467-468].

Зрештою, як видно із вивчення особливостей Пресвятої Трійці, Бога легше пізнати через окреме пізнання кожної Божої особи. Властивості Бога – Отця ми вже з’ясували вище, як і те, що Бог є Творець (Креатор).

Запитання та завдання для самостійної роботи студентів

1. За об’єктом віри християн можна віднести до монотеїстів чи політеїстів?

2. Чим відрізняється християнський монотеїзм від віри в Бога в юдаїзмі?

3. У чому суть основних ідей тринітології?

4. Яка відмінність між особами Пресвятої Трійці?

5. Чим відрізняється філософське уявлення про співдію Трьох Божих Осіб у католиків і православних?

6. Чи можна пізнати Бога до кінця?

7. Чи можна пізнати Бога через його творіння?

8. Що вивчає філософія релігії та релігійна філософія?

9. Які феномени християнства є предметом вивчення у феноменології релігії?

Для більш досконалого усвідомлення відмінностей у Пресвятій Трійці слід більш детально ознайомитися із християнським ученням про Ісуса Христа як Божого Сина.

Щодо кожної особи Божої окремо за різних часів склалися відмінні уявлення, але в ході тривалих догматичних суперечок християни все ж виробили чітке вчення (догми) про Трійцю та її іпостасі, яке опирається на біблійні тексти. Найбільше суперечок було, й вони існують досі, щодо другої особи Пресвятої Трійці – Сина Божого – Ісуса Христа. Цим займається такий розділ догматики та релігійної філософії, як христологія.

Дата добавления: 2017-02-01