Десятий Вселенський (ІІ Латеранський) собор 1139 року та його рішення

Поява 1130 року антипапи Анаклета ІІ (1130-1138) та його послідовників, захоплення ним Риму, де він пробув, підтримуваний норманами, майже 8 років, перешкоджаючи при цьому законному папі Інокентієві ІІ (1130-1143) здійснювати свою місію (папа Інокентій змушений був втікати до Франції [45, с.117]), бунт у Бреші августинця, аскета і реформатора Арнольда (Брешіанського) з його 19-а твердженнями (про Трійцю, про Христа, про свободу, про гріх) та нападками на духовенство, – усе це викликало нову необхідність скликати наступний Вселенський собор.

До того по смерті антипапи Анаклета ІІ (+1138) частина світських володарів, що входила до партії Перлеоних, вибрала нового антипапу Віктора ІV (1138), що згодом сам відрікся від трону. Окрім цього, продовжувалася єресь катарів, яка охоплювала нові верстви населення та нові території.

Це був час протистояння папи з німецьким імператором Фрідріхом І Барбароссою (1152-1190), який призначав своїх єпископів на папські посади.

Десятий Вселенський собор (далі - Х Вселенський абоІІ Латеранський собор), скликаний папою Інокентієм ІІ (1130-1143), тривав з 4 квітня упродовж місяця 1139 року. Було близько 500 єпископів з Італії, Австрії, Німеччини, Швейцарії, Франції, Іспанії, Англії, Єрусалиму, кілька єпископів зі Сходу.

Рішення Х Вселенського собору – проголошено 30 канонів, які продовжили григоріанську реформу:

1) Канон 7: підкреслено, що подружжя духовних осіб (від піддиякона до ченців з вічними обітами) є не дійсні;

2) Канон 20: заборонено лицарські змагання і турніри (де були поєдинки).

3) Канон 28: дозволено кафедральним капітулам вибирати єпископа (для єпархій).

Наступними канонами:

4) засуджено тих єретиків, які відкидали Святі тайни: хрещення, євхаристії, священства і подружжя (шлюбу), - катарів;

5) канони проти лихварства і симонії (4. ККСЦ § 717-718);

6) засуджено каноніка Арнольда з Бреші – августинця, аскета і реформатора за 19 тверджень (Про Трійцю, про Христа, про свободу, про гріх та ін.) та за нападки на духовенство. Він був учнем П’єра Абеляра;

7) Засуджено короля Сицилії Роджера за допомогу антипапі Анаклетові ІІ;

8) Визнано перемогу графа Португалії Альфонса Енрікеса (1139—1185; з 6 грудня 1139 – короля Португалії Альфонса І) над його суперником Леоном і визнано Португалію самостійним королівством, що сприяло перемозі при Оріці (Кірику) над арабами 25 червня 1139 р., оскільки в Португалії та Іспанії йшла Реконкіста.

Х Вселенський собор, що проходив навесні1139 року, та його рішення щодо важливості Святих тайн: хрещення, євхаристії, шлюбу, священства, мали велике значення для збереження церковних традицій.

Але боротьба між світською та духовною владою не припинилася. Під тиском короля Сицилії Роджера папа Іннокент ІІ знову потрапив до нього в полон, внаслідок цих подій папа несподівано помер 24 вересня 1143р., коли була проголошена Римська республіка, якою керував Арнольд з Бреші (+1155) [40, с. 147].

Після собору знову продовжилася боротьба між світською та духовною владою, яка тривала аж 17 років, цей період позначився появою папи Олександра ІІІ (1159-1181) й антипап: Віктора V (1159-1164), Пасхалія ІІІ (1164-1168), Каліста ІІІ (1168 - до 1178), Інокентія ІІІ (1179-1180).

Ось тому папа Олександр ІІІ (1159-1181) скликав 1179 р. наступний ХІ Вселенський собор знову на території Італії в храмі святого Йоанна Латеранського. Він мав нарешті подолати розколи серед кардиналів, котрі призводили до виборів антипап через фізичний тиск світської влади.

Дата добавления: 2017-02-01